Вирок від 18 березня 2026 р. у справі №504/598/20 — Доброславський районний суд Одеської області

Справа №504/598/20

Провадження №1-кп/504/189/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2026с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурорів Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Доброслав Одеського району Одеської області матеріали кримінального провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Захарівка Врадіївського району Миколаївської області, громадянина України, освіта середня спеціальна, розлученого, учасника бойових дій, працюючого водієм-експедитором ТОВ «АЛМІ Дістрибьюшн», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого в силу ст.89 КК України,

- у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого

ст.408 ч.3 КК України,

В С Т А Н О В И В:

04.10.2016 ОСОБА_5 уклав з Міністерством оборони України в особі т.в.о. командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 14.11.2016 №241 солдат ОСОБА_5 зарахований до списків особового складу частини, поставлений на всі види забезпечення, та призначений на посаду старшого навідника гранатометного взводу і механізованого батальйону зазначеної військової частини.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 01.04.2019 №64 солдата ОСОБА_5 призначено на посаду пожежного пожежного взводу зазначеної військової частини.

Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов?язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації, є день зарахування до списків особового складу військової частини (військового начального закладу, установи тощо).

Таким чином, з моменту укладання контракту, тобто з 04.10.2016р. ОСОБА_5 набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання свого військового обов?язку - проходження військової служби.

Згідно положень ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це час, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно із ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це час період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов?язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Таким чином, з 17.03.2014 по теперішній час в Україні діє особливий період.

Відповідно до Указу Президента України від 17.03.2014 №303/2014 (затверджений Законом України від 17.03.2014 №1126-У11 «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію»), на території України почав діяти особливий період, який триває до теперішнього часу.

Згідно вимог п. п. 1, 2, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника), на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби.

Про особливий період несення військової служби та порядок проходження військової служби ОСОБА_5 достеменно було відомо, і до часу нез`явлення з метою ухилення від військової служби, останній дотримувався встановленого порядку несення служби та виконував покладені на нього обов`язки.

Проходячи військову службу, ОСОБА_5 відповідно до вимог ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст. ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов`язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.

Будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом ОСОБА_5 зобов`язаний дотримуватися вимог ст. ст. 9, 11, 14, 16, 37, 40, 216, 221 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Проте, всупереч вищезазначених вимог закону, солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи військову службу на посаді пожежного, пожежного взводу військової частини НОМЕР_2 , у військовому званні солдат, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і передбачаючи їх суспільно небезпечнінаслідки, з метою назавжди ухилитися від обов?язків військової служби, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану о 09 год. 00 хв. 21.06.2019р. самовільно залишив військову частину, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 та незаконно перебував поза її межами, проводячи вільний час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби до 28.02.2020р.

28.02.2020р. 09 год. 30 хв. солдат ОСОБА_5 добровільно прибув до військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Армійська, 18 та заявив про себе та вчинений злочин.

Будучи допитаним у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_5 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні (злочині) визнав повністю та підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, не оспорюючи доказів по даній справі, здобутих органами досудового слідства, при цьому пояснив, що дійсно 21.06.2019р. приблизно о 09 од., він будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи військову службу на посаді пожежного, пожежного взводу в/ч НОМЕР_2 , в умовах особливого періоду з метою назавжди ухилитися від обов`язків військової служби, самовільно залишив в/ч, яка розташовувалася за адресою: АДРЕСА_2 , та незаконно перебував за її межами, проводячи дозвілля на власний розсуд. Надалі 28.02.2020р. він самостійно прибув до військової прокуратури та повідомив про себе. Вчинив так, бо у 2019р. повернувся із зони бойових дій і боявся знов туди потрапити, бо гадав, що вже додому не повернеться. У вчиненому злочині розкаявся, не заперечував проти розгляду кримінального провадження щодо нього в порядку ч.3 ст.349 КПК України.

Зі вступною промовою учасники процесу виступити відмовилися.

Враховуючи те, що учасники судового провадження не оспорювали фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні сумніви у добровільності їх позиції, вислухавши думку учасників процесу і роз`яснивши їм наслідки розгляду справи в порядку ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів, щодо обставин, які ніким не оспорюються.

Оцінюючи вищевикладене, суд приходить до висновку про винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 в скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення (злочину).

Дії обвинуваченого ОСОБА_5 суд кваліфікує за ст.408 ч.3 КК України, за ознаками дезертирства, тобто самовільного залишення військової частини з метою назавжди ухилитися від військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, військовослужбовцем (крім строкової служби).

Призначаючи покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винуватого, в тому числі матеріали наданої досудової доповіді, обставини справи, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Суд, зокрема, враховує особу ОСОБА_5 , те, що він раніше не судимий в силу ст.89 КК України, є учасником бойових дій, позитивно характеризується за місцем проживання та місцем роботи, має ряд подяк та державних нагород «За участь в антитерористичній операції», на обліку у лікарів: нарколога, психіатра не перебуває, скоїв умисне кримінальне правопорушення (злочин), яке відноситься до категорії тяжких відповідно до ст.12 КК України.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 відповідно до положень ст.66 КК України являється з`явлення із зізнанням, щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні (злочині), активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , відповідно до положень ст.67 КК України, судом не встановлено.

В судових дебатах прокурор ОСОБА_4 не заперечувала щодо застосування до обвинуваченого ст.ст.75, 76 КК України, тобто звільнення його від відбування покарання з випробуванням та покладання відповідних обов`язків.

Обвинувачений ОСОБА_5 в судових дебатах пояснив, що він щиро кається у вчиненому, готовий понести покарання.

За таких обставин, з врахуванням думки прокурора, суд вважає, що при обранні ОСОБА_5 міри покарання у виді позбавлення волі, можливим застосувати дію ст.75 КК України, з виконанням покладених на нього обов`язків відповідно до ст.76 КК України, оскільки його виправлення і перевиховання можливе без ізоляції від суспільства.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений. Речових доказів та процесуальних витрат по справі немає.

Керуючись ст.ст.349, 371-373, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.408 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Застосувати ст.75 КК України і звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання, призначеного судом за даним вироком з випробуванням, якщо протягом 1 (одного) року іспитового строку ОСОБА_5 не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_5 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Доброславський районний суд Одеської області протягом 30 днів з дня його проголошення, крім з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1