Рішення від 17 березня 2026 р. у справі №345/828/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/828/26

Провадження № 2-др/345/65/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.03.2026 року м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Кардаш О.І., розглянувши без фіксації судового засідання технічними засобами в місті Калуші за заявою представника заявника адвоката Пігулевської Є.М. про ухвалення додаткового рішення у справі №345/828/26 за позовною заявою фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області перебувала на розгляді цивільна справа №345/828/26 за позовною заявою фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Ухвалою суду від 10.03.2026 провадження у справі за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову з не підтриманням своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову та відкриття провадження у справі, оскільки відповідачкою було сплачено заборгованість в розмірі 414,38 грн. Також повернуто з рахунку отримувача коштів – Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківської області з державного бюджету - ОСОБА_1 50 відсотків сплаченого судового збору в сумі 665,60 гривень, який сплачено на підставі платіжної інструкції №1031 від 04.02.2026 та стягнуто з ОСОБА_2 на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 - 50 відсотків сплаченого судового збору в сумі 665,60 гривень, який сплачено на підставі платіжної інструкції №1031 від 04.02.2026.

Заява про ухвалення додаткового рішення мотивована, тим, що під час поставлення ухвали суду не було вирішено питання щодо стягнення з ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу, які будуть понесені фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у зв`язку з розглядом справи, оскільки Позивачем не було додано доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу.

У відповідності до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не було вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 142 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Як встановлено судом, сторони вирішили даний спір в добровільному порядку, зокрема, у зв`язку з чим представник позивача відмовилася від позову та ухвалою суду від 10.03.2026 провадження закрито на підставі п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України в зв`язку з відмовою позивача від позову та прийняттям цієї відмови судом. Судом вирішено питання витрат у вигляді судового збору та повернуто з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову згідно з платіжною інструкцією № 1031 від 04.02.2026 та 50 відсотків судового збору стягнуто з відповідача, однак залишається невирішеним питання стягнення витрат у вигляді правової допомоги.

Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша друга статті 133 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п`ята статті 137 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові від 28.09.2023 у справі № 686/31892/19 колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначено критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Згідно з вимогами ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. У разі недотримання вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» заява №19336/04 (пункт 268), від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України» (пункт 131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 742/2585/19 та від 03 лютого 2021 року у справі № 522/24585/17.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Водночас, суд звертає увагу на те, що у пунктах 179, 180 постанови від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24) Велика Палата Верховного Суду дійшла наступного висновку: «Отже, у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України (відповідні критерії містяться у частині 3 статті 141 ЦПК України), може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково. Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення».

В позовній заяві представником позивача було зазначено, що документальне підтвердження понесення позивачем витрат буде подане відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3 082,88 грн. представник позивача надала суду: договір про надання професійної правничої допомоги №14/01 від 14.07.2025р.; додаток №1 від 14.07.2025р. до договору про надання професійної правничої допомоги №14/01 від 14.07.2025р.; додаток №2 від 14.07.2025р. до договору про надання професійної правничої допомоги №14/01 від 14.07.2025р., що укладений між Позивачем та Адвокатським бюро «Юлії Біжко», а також свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю видане Радою адвокатів Дніпропетровської області 23.11.2018р. за №3976 на підставі Рішення ради адвокатів Дніпропетровської області від 20.11.2018р., що підтверджує статус адвоката, акт №389 від 09.03.2026р. здачі - приймання до договору про надання професійної правничої допомоги №14/01 від 14.07.2025р., в якому деталізовано кожен вид виконаних робіт та наданих послуг.

З огляду на викладене, беручи до уваги предмет спору, ціну позову, у зв`язку з чим дана цивільна справа відноситься до категорії малозначних справ, які розглядаються у спрощеному позовному провадженні, та рівень її складності не вимагав значного обсягу правничої допомоги, суд, враховуючи критерії, які застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати, дійшов висновку, що заявлений стороною позивача розмір вартості послуг за правничу допомогу в загальній сумі 3 082,88 грн. є необґрунтованим та непропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, в зв`язку з чим вважає за необхідне присудити такі витрати частково у розмірі 500,00 грн. На переконання суду, в даному випадку такий розмір витрат на правничу допомогу буде достатнім, пропорційним і справедливим, а також не становитиме надмірного тягара для відповідачки.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 263, 270 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Заяву представника заявника адвоката Пігулевстької Є.М. про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) - 500,00 (п`ятсот) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На додаткове рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне додаткове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на додаткове рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного додаткового рішення суду.

Суддя: