Рішення від 18 березня 2026 р. у справі №345/222/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/222/26

Провадження № 2-а/345/21/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.03.2026 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі судді Сухарник І.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, -

встановив:

Позивачка звернулася до суду з даним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 10 січня 2026 року інспектором ВП №1 (м. Городок) Львівського РУП №2 ГУНП у Львівській області Кричковським Н.Л. було винесено постанову серії ЕНА №6492317 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, нібито за перетин суцільної лінії дорожньої розмітки 1.1. З вказаною постановою позивачка не погоджується, вважає її незаконною та необґрунтованою, з огляду на наступне.

10.01.2026 року близько 15:20 год. ОСОБА_1 керувала автомобілем TESLA Model Y, рухаючись автодорогою М11, 39 км (Львівська область) з кордону в напрямку Львова. Попереду на невеликій швидкості рухався патрульний автомобіль, в якому перебували два інспектори патрульної поліції. Під час руху, проїхавши певну відстань, на якій була суцільна смуга і дочекавшись можливості обгону — переривчастої смуги, ОСОБА_1 здійснила обгін цього транспортного засобу попереду, не перевищуючи дозволену швидкість й обґрунтовано сприйнявши дорожню розмітку як переривчасту. Обігнавши машину ДПС, у дзеркалі заднього виду ОСОБА_1 побачила, що на ній включили проблискові маячки (без сигналу) і позивачка з`їхала вправо та зупинилася. Коли до неї підійшов інспектор і позивачка спитала, що порушила, то отримала відповідь, що як виявляється смуга, на якій ОСОБА_1 здійснила обгін, була суцільною. Між ними виникла суперечка, адже смуга суцільною не була, просто: під новою переривчастою розміткою злегка було видно стару переривчасту лінію, яка була практично стерта; лінія, на якій позивачка здійснила маневр, була чітко переривчаста, мала розриви та подекуди нерівномірну ширину; не мала чіткої візуальної суцільної лінії чи переходу, що б однозначно вказувало на заборону обгону. Тому, дорожня розмітка не виконувала заборонюючої функції та не могла на швидкості бути ідентифікована як суцільна.

На вимогу позивачки вона разом з представниками Патрульної інспекції повернулися на місце здійснення маневру, де ОСОБА_1 здійснила свою відеозйомку місця обгону. Проте, патрульні й надалі стверджували, що це у них така суцільна розмітка. Патрульними ж так і не було надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували: чітку видимість суцільної лінії; можливість її однозначного сприйняття водієм; наявність умислу чи необережності у діях позивачки. Коли ОСОБА_1 вказувала патрульним на неможливість водія ідентифікувати розмітку як суцільну і чому вони не пишуть приписи обслуговуючій організації за неналежно нанесену розмітку, вони відповіли, що це не входить в їх обов`язки, а на цьому учаснику дороги нещодавно була велика ДТП, в якій загинуло 50 чоловік, то ж пунктирну розмітку просто домалювали (дошукували) і тепер у них вона вважається суцільною. Це були усі їх аргументи.

ОСОБА_1 зазначає, що вона діяла добросовісно як водій. Дорожня розмітка не була чіткою, мала розриви та була частково присипана снігом. Вона не давала можливості однозначно ідентифікувати її як суцільну й заборону обгону.

У зв`язку з цим, позивачка просить суд скасувати постанову серії ЕНА №6492317 від 10.01.2026 року про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП; закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення; судові витрати покласти на відповідача (а.с.1-4).

23.01.2026 ухвалою Калуського міськрайонного суду відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня вручення у ухвали про відкриття провадження подати до суду відзив на позовну заяву. Також було витребувано у відповідача Головного управління Національної поліції у Львівській області відеоматеріали: відеозапис з бодікамери інспектора поліції ОСОБА_2 за 10.01.2026 в період часу з 15:00 год. до 15:40 год.; у разі фіксації події іншими технічними засобами – всі наявні відеозаписи, що стосуються зазначеного адміністративного правопорушення (винесення постанови серії ЕНА № 6492317 від 10.01.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП) (а.с.18-19).

04.03.2026 позивачкою було подано суду клопотання про долучення доказів. Просить долучити до справи документи, які підтверджують понесення позивачкою судових витрат, а саме сплату судового збору 665,60 грн та здійснення витрат за надання правничої допомоги вартістю 10000,00 грн (а.с.23-30).

Ухвалу про відкриття провадження у даній справі було доставлено до електронного кабінету відповідача Головного управління Національної поліції у Львівській області 23.01.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с.21).

Також ухвалу про відкриття провадження разом з копією позовної заяви з додатками було відправлено відповідачу поштою. Згідно трекінгу поштового відправлення АТ «Укрпошта», лист вручено одержувачу 02.02.2026 (а.с.22).

Таким чином, відповідача було повідомлено про розгляд даної справи.

13.03.2026 судом отримано від начальника Відділення поліції №1 Львівського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції у Львівській області відповідь на ухвалу суду про витребування доказів - до суду надіслано відеозаписи з камер поліцейських (а.с.35-36).

Однак, у встановлений судом строк (15 днів з дня вручення у ухвали про відкриття провадження) відповідачем не надано відзиву на позов без поважних причин, тобто своїм правом подати відзив на позовну заяву останній не скористався.

Суд, дослідивши матеріали та з`ясувавши обставини справи, вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

10 січня 2026 року інспектором ВП №1 (м. Городок) Львівського РУП №2 ГУНП у Львівській області Кричковським Н.Л. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,серії ЕНА №6492317. Відповідно до винесеної постанови, ОСОБА_1 визнана винуватою у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП України та на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. Як зазначено в постанові, «10.01.2026 о 15:24 год. водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, перетнула суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, чим порушено п.8.5.1. ПДР – порушення вимог горизонтальної дорожньої розмітки.» (а.с.6-7).

До позовної заяви також долучені фото лінії дорожньої розмітки, з яких вбачається, що лінія не є суцільною (а.с.8-11) та відеозапис, на якому знято лінію дорожньої розмітки, що не є суцільною (а.с.14).

На відеозаписах з нагрудних камер поліцейських (відеозаписи надано на вимогу суду) зафіксовано розмову поліцейського з ОСОБА_1 . Під час розмови ОСОБА_1 не погоджується з тим, що вона здійснила обгін на суцільній лінії дорожньої розмітки. Поліцейський сказав, що він знає про цю лінію. Сказав, що колись тут була переривчаста лінія, а зараз – суцільна. Далі поліцейський з ОСОБА_1 проїхали на автомобілі на місце обгону. Під час поїздки поліцейський показує ОСОБА_1 , як виглядає переривчаста лінія і як виглядає суцільна лінія. ОСОБА_1 говорить, що на суцільній лінії вона не здійснювала обгін, а в тому місці, де по старій розмітці була нанесена нова переривчаста лінія вона і зробила обгін. Поліцейський говорить, що на лінії є білий фон, а у переривчастій розмітці має бути чорний фон, тому ця лінія є суцільною. При цьому, під час цієї поїздки і розмови камери поліцейських були розміщені в автомобілі, на відео самої лінії не видно. Далі поліцейський повідомив ОСОБА_1 , що відносно неї складено постанову про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП (а.с.36).

Згідно ст.23 Закону України «Про національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі;

Згідно ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами 1, 2, 3, 4, 6, 7 ст. 122 КупАП.

Таким чином, судом встановлено, що постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинені правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (крім випадків фіксації порушень в автоматичному режимі) повноважні виносити працівники підрозділів Національної поліції.

Як зазначено в ч.1 ст.287 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.

За змістом п.3 ч.1 ст.288 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».

Як зазначено в ст.293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Згідно ч.1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як зазначено в ч.1 ст.268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Таким чином, відповідач зобов`язаний довести, що винесене ним рішення є правомірним та надати суду всі наявні в нього документи та матеріали по справі.

Частина 1 ст.122 КУпАП передбачає відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

В Правилах дорожнього руху зазначено: Дорожня розмітка (додаток 2) поділяється на горизонтальну та вертикальну і використовується окремо або разом з дорожніми знаками, вимоги яких вона підкреслює або уточнює (п.8.5.). Горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 1 розділу 34 цих Правил (п.8.5.1.).

Відповідно до п.8.5-1 Правилах дорожнього руху, дорожня розмітка застосовується відповідно до цих Правил і повинна відповідати вимогам національного стандарту. Дорожня розмітка повинна бути видимою учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби на відс тані, що забезпечує безпеку руху. На ділянках доріг, на яких є труднощі для видимості учасниками дорожнього руху дорожньої розмітки (сніг, бруд тощо) або дорожня розмітка не може бути відновленою, ус тановлюються відповідні за змістом дорожні знаки.

Пункт 1 розділу 34 Правилах дорожнього руху передбачає, що лінії горизонтальної розмітки мають білий колір.

Таким чином, дорожня розмітка повинна бути видимою, сприйматися однозначно, мати чіткі лінії та форми.

Дослідивши матеріали справи, а саме долучені фото та відео лінії дорожньої розмітки (за перетин якої на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення), суд не може прийти однозначного висновку, що дорожня лінія є суцільною, адже чітко видно її переривчатість. Доказів протилежного відповідачем суду не надано.

У даному випадку суд трактує ситуацію як відсутність складу адміністративного правопорушення, бо недоліки організації дорожнього руху не можуть перекладатися на водія, а сам лише факт фіксації обгону без належної оцінки стану дорожньої розмітки не може вважатися достатнім доказом вини водія.

Отже, судом встановлено, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, а відповідач в судове засідання не подав жодних заперечень щодо доводів позовної заяви ОСОБА_1 , не надав доказів правомірності винесеної постанови.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що постанова серії ЕНА №6492317 від 10.01.2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340,00 грн, прийнята з порушеннями норм права, а відповідачем не доведено правомірність його винесення. Тому суд вважає за необхідне позовну заяву задовольнити та скасувати оскаржувану постанову.

Що стосується стягнення судового збору та витрат на правову допомогу, то суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 11.01.2026 уклала з адвокатом Тодарчук Т.В. договір про надання правової допомоги (а.с.27-29). 11.01.2025 складено акт прийому-передачі наданих послуг, в якому зазначено, що адвокатом було надано клієнту послуги на загальну суму 10000,00 грн (експертне консультування, аналіз нормативних документів, аналіз судових рішень, підготовка позовної заяви) (а.с.30).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази надання правничої допомоги, складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19 та 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", суті виконаних послуг, а також враховуючи конкретні обставини справи, яка не має ознак значної складності, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 10000 грн є завищеною та не відповідає критерію реальності наданих послуг, а тому на користь позивача шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача мають бути розподілені витрати на правничу допомогу у сумі 3000 грн.

Крім того, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 605,60 грн, який підлягає стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнуваньна користь позивача.

Суд вирішує питання про стягнення судового збору згідно ч.1 ст.139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 25, 241-246, 257-263, 293, 295 КАС України, суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху – задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6492317 від 10.01.2026, яка винесена інспектором ВП №1 (м. Городок) Львівського РУП №2 ГУНП у Львівській області Кричковським Назарієм Любомировичем, за ч.1 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 , якою на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн, та закрити провадження в справі.

Стягнути з Головного управління НПУ у Львівській області (вул. Генерала Григоренка, 3, м. Львів, 79000) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; жительки: АДРЕСА_1 ) судові витрати в загальному розмірі 3665,60 грн, в тому числі судовий збір 665,60 грн та витрати на правничу допомогу 3000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий