Рішення від 16 березня 2026 р. у справі №344/2810/26 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/2810/26

Провадження № 2/344/3433/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Польської М.В.,

секретаря судового засідання Соляник Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Томин Сергій Володимирович, до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Томин Сергій Володимирович у лютому 2025 року звернулась до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.

Позов мотивувала тим, що 15.08.2015 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, який зареєстрований ВДРАЦС реєстраційної служби Енергодарського міського управління юстиції в Запорізькій області. 07 вересня 2022 року позивачка з матір`ю та малолітньою дитиною виїхала з м.Енергодар у м.Запоріжжя, а після цього у м.Івано-Франківськ, де знаходиться по даний час. Відповідач у період з вересня 2022 року до вересня 2023 року перебував в м.Енергодар, після чого виїхав на постійне проживання у Німеччину, де перебуває до цього часу. З вересня 2022 року сторони припинили шлюбні стосунки. Шлюб існує тільки формально. Позивач та відповідач спілкуються тільки щодо питань, які стосуються дитини. За таких обставин, позивач вважає, що перебування у шлюбі з відповідачем є недоцільним. Відновлення шлюбних стосунків позивача вважає неможливим, тому просить шлюб розірвати, малолітню дочку ОСОБА_2 залишити проживати з позивачем; залишити позивачці після розлучення прізвище « ОСОБА_3 »; стягнути з відповідача судові витрати у справі.

Позивач у судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити без її участі, позовні вимоги підтримує та просить задоволити позов.

Відповідач в судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву, за змістом якої позовні вимоги визнав у повному обсязі, розгляд справи просив проводити без його участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити, виходячи з наступного.

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 виданого 15.08.2015 року, сторони зареєстрували шлюб 15.08.2015 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Енергодарського міського управління юстиції у Запорізькій області, про що складено відповідний актовий запис №320.

У шлюбі народилась дитина: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження від 29.12.2016 року.

За приписами ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Як вбачається з ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до правової позиції Пленуму Верховного Суду України, викладеної в пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»: проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно ст. 141 Сімейного кодексу України, мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно з вимогами ст.157 Сімейного кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Як вбачається з ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до ст. 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з матір`ю. Дані обставини сторонами не оспорюються та доказуванню не підлягають.

Позивач підтвердила поданою заявою, що стосунки, які існують між сторонами виключають можливість збереження сім`ї, миритись не бажає, шлюб їх існує формально, а тому зберігати його не доцільно.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що шлюб між сторонами слід розірвати, малолітню дитину залишити на проживання з матір`ю.

За змістом ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Після розірвання шлюбу позивачу слід залишити прізвище " ОСОБА_3 ", як вона цього просить.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідач визнав позовні вимоги в повному обсязі.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 1 064,96 гривень за позовну вимогу про розірвання шлюбу.

Відповідно до частини п`ятої статті 268 Цивільного процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

В порядку ч. 2 ст. 115 СК України після набрання даним рішенням законної сили воно підлягає направленню до органу РАЦС за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

На підставі наведеного, пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст. ст. 104, 110, 112 Сімейного кодексу України, керуючись ст. ст. 89, 206, 263-265, 268 Цивільно-процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

Задовольнити позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Томин Сергій Володимирович, до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_1 , зареєстрований 15 серпня 2015 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Енергодарського міського управління юстиції у Запорізькій області, про що складено відповідний актовий запис №320.

Після розірвання шлюбу залишити позивачу ОСОБА_1 прізвище " ОСОБА_3 ".

Малолітню доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишити на проживання з матір`ю ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 , 1 064,96 грн. (одну тисячу шістдесят чотири гривні 96 копійок) судового збору.

Копію рішення після набрання ним законної сили направити до органу РАЦС за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 19 березня 2026 року.

Суддя Мирослава ПОЛЬСЬКА