Вирок від 18 березня 2026 р. у справі №190/388/26 — П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 190/388/26

Провадження №1-кп/190/92/26

ЄРДР № 12026046550000014

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2026 року м. П`ятихатки

П`ятихатський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. П`ятихатки кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Касинівка П`ятихатського району Дніпропетровської області, громадянина України, освіта повна базова середня, одруженого, не працює, мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 162 КК України,

в с т а н о в и в:

31 січня 2026 року приблизно о 17 годині 30 хвилин, ОСОБА_4 знаходився біля території домоволодіння, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , де у нього раптово виник злочинний умисел, направлений на незаконне проникнення на територію вказаного домоволодіння, право власності на яке належить ОСОБА_8 , де на законних підставах проживає ОСОБА_7 та ОСОБА_6 ..

З метою реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_4 цього ж дня, тобто 31 січня 2026 року приблизно о 17 годині 35 хвилин, перебуваючи в тому самому місці, в порушення ст. 30 Конституції України, згідно якої кожному гарантується недоторканість житла (чи іншого володіння особи), ст. 12 «Загальної декларації прав людини» та ст. 8 «Конвенції про захист прав людини та основних свобод», не маючи визначених законом підстав та відповідного дозволу володільця ОСОБА_7 , впевнившись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого, діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно, незаконно, шляхом подолання перешкоди перелізши через огорожу, а саме паркан, проник на територію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 .

Далі, перебуваючи у дворі вказаного домоволодіння, ОСОБА_4 незаконно, скориставшись не зачиненими на замок вхідними дверима, проник до житлового будинку, де у подальшому був виявлений потерпілою ОСОБА_7 та ОСОБА_6 ..

Крім того, 31 січня 2026 року приблизно о 17 годині 50 хвилин, ОСОБА_4 незаконно перебуваючи в домоволодінні, розташованому за адресою: АДРЕСА_2 , власником якого є ОСОБА_8 , де на законних підставах проживає ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , у ході конфлікту з потерпілим ОСОБА_6 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин до потерпілого, у останнього виник злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 ..

Реалізуючи свій злочинний умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , 31.01.2026 року приблизно о 17 годині 55 хвилин, ОСОБА_4 наблизившись до ОСОБА_6 , який знаходився в положенні сидячи в кріслі, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний та протиправний характер своїх дій і наслідків, бажаючи їх настання, завдав один удар носком ноги в обличчя потерпілого. Надалі ОСОБА_4 наніс обома руками приблизно 10-15 ударів у ділянку обличчя, з обох боків. У подальшому ОСОБА_4 почав стискати шию потерпілого обома руками. ОСОБА_6 в цей час чинив опір та намагався підвестися, внаслідок чого вони разом впали на підлогу. При цьому ОСОБА_4 , опинившись в положенні зверху ліворуч продовжував стискати шию руками. Після цього підвівся та почав завдавати удари ногами по тулубу, змінюючи положення тіла та наносячи удари як правою, так і лівою ногою. Надалі потерпілому вдалося підвестися та сісти у крісло, після чого ОСОБА_4 завдав ще два удари ногою у ділянку обличчя з різних боків.

В результаті протиправних дій ОСОБА_4 , ОСОБА_6 спричинено тілесні ушкодження у вигляді: забитої рани складної «Г»-подібної форми на шкірі лівої половини перенісся та внутрішнього краю лівої брови, яке потягло за собою розлад здоров`я тривалістю понад 6 днів, але не більше як 3 тижні (21 день), і за цією ознакою відносяться до категорії Легких, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Всі інші тілесні ушкодження у вигляді синців, саден та осаджень надшкір`я всіх зазначених вище локалізацій мають незначні, скороминущі наслідки, тривалістю не більше як 6 (шість) днів, і за цією ознакою відносяться до категорії Легких.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України – як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я та кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 162 КК України – як незаконне проникнення до житла.

20 лютого 2026 року між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 укладено угоду про визнання винуватості, згідно з якою ОСОБА_4 беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 162 КК України за обставин, викладених в обвинувальному акті.

Також, при укладенні угоди між сторонами, останні погодилися на призначення покарання за ч. 2 ст. 125 КК України у виді 1 року обмеження волі, за ч. 1 ст. 162 КК України у виді 2 років обмеження волі, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити остаточно ОСОБА_4 покарання у вигляді двох років обмеження волі, пропонують на підставі ст. 75 КК України звільнити останнього від відбування покарання з іспитовим строком та встановленими обмеженнями на підставі ст. 76 КК України.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні зазначив, що при укладанні угоди були дотримані всі вимоги і правила КПК та КК України, а тому просив суд затвердити зазначену угоду і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.

При цьому, обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину у скоєнні кримінальних проступків повністю визнав, а також зазначив, що він розуміє надані йому законом права, передбачені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення угоди про визнання винуватості згідно ч. 2 ст. 473 КПК України, а також наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України та вид покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження угоди про визнання винуватості та наполягав на затвердженні останньої.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 просив затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між його підзахисним та прокурором, на умовах, визначених у ній.

Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 надали письмову згоду прокурору на укладення між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 угоди про визнання винуватості та просили затвердити угоду про визнання винуватості.

Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, який просив затвердити угоду про визнання винуватості, розглядаючи питання про затвердження угоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Умови угоди не суперечать вимогам КПК України, відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, укладення угоди відбулося добровільно, умови, які б ускладнювали виконання угоди обвинуваченим, не встановлено. Суд переконався, що укладення угоди сторонами є також добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачений визнав себе винним, віднесені до категорії кримінальних проступків, унаслідок вчинених обвинуваченим злочинів шкода завдана потерпілим, які надали письмову згоду прокурору на укладення угоди.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Керуючись ст.ст. 369 - 371, 373 - 376 КПК України, суд

у х в а л и в :

Затвердити угоду про визнання винуватості укладену 20 лютого 2026 року між прокурором П`ятихатського відділу Жовтоводської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 визнати винуватим у пред"явленому обвинувачені за ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 162 КК України та призначити покарання:

- за ч. 2 ст. 125 КК України – ОДИН рік обмеження волі;

- за ч. 1 ст. 162 КК України – ДВА роки обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_4 ДВА роки обмеження волі.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку ОДИН рік.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов"язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання,

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в П"ятихатський районний суд Дніпропетровської області на протязі тридцяти днів з дня проголошення вироку.

Вирок, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_1