Рішення від 18 березня 2026 р. у справі №183/3222/25 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/3222/25

№ 2-о/183/173/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2026 року місто Самар Дніпропетрвської області

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Дубовенко І.Г.,

присяжних Зайченко Л.С., Білоконь О.В.,

за участю секретаря судового засідання Чабаненка Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи – Самарівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України про оголошення особи померлою,

за участю: представника заявника – адвоката Михайленка Д.П.,

представника заінтересованої особи МОУ – Андрієнка К.О., суд –

у с т а н о в и в :

До Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області звернулася ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Михайленка Дмитра Петровича з заявою в окремому провадженні, у якій просить оголосити померлим сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , датою 04 листопада 2022, який приймав безпосередню участь в бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації, перебуваючи безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових. Дій, місце смерті: Україна, Донецька область, неподалік м.Бахмут.

В обґрунтування заяви заявник посилався на те, що заявник є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який мобілізований на військову службу на підставі Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 з липня 2022 року. Військову службу проходив у військовій частині НОМЕР_1 . 08 листопада 2022 року з ІНФОРМАЦІЯ_3 отримане сповіщення № 8/201 про те, що солдат ОСОБА_2 поблизу м.Бахмут Донецької області зник безвісті 04 листопада 2022 року. 08 листопада 2022 року співмешканкою ОСОБА_2 – ОСОБА_3 повідомлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 що з ОСОБА_2 з 31.10.2022 року втрачений зв`язок. На підставі заяви ОСОБА_3 слідчим Новомосковського РВП ГУНП в Дніпропетровській області внесені відомості до ЄРДР від 09.11.2022 за ч. 1 ст. 115 КК України. До теперішнього часу місцезнаходження ОСОБА_2 не встановлено. Від військовослужбовців, що проходили службу разом з ОСОБА_2 стало відомо, що останній раз сина заявника бачили живим 01 листопада 2022 року на позиції неподалік від м.Бахмут Донецької області. Після штурму їх позиції ворогом, військовослужбовці ЗСУ були накриті щільним вогнем, після чого поступила пропозиція здатися у полон. Оскільки не було змоги здійснювати опір, було прийняте таке рішення. Оскільки солдат ЗСУ, що вижили, взяли у полон, а щоб забрати тіла загиблих – немає доступу до території на якій вони залишилися – до сьогодні тіло ОСОБА_2 не знайдено, не ідентифіковано, через що він вважається таким, що зниклий без вісті. Однак виходячи з обставин, що сталися на бойовій позиції 01 листопада 2022 року, результатів службового розслідування та пояснень військовослужбовців, які вижили та повернулися з полону – є всі підстави для оголошення ОСОБА_2 померлим. Враховуючи, що заявник не може отримати свідоцтво про смерть сина, реалізувати свої спадкові права а також отримати статус члена сім`ї загиблого та отримання соціальних виплат – заявник вимушена звернутися до суду з заявою про оголошення її сина померлим.

Ухвалою суду від 10 квітня 2025 року заяву залишено без руху та наданий час для усунення недоліків, зазначених у ній.

23 квітня 2025 року ухвалою суду заява прийнята до розгляду та у справі відкрите окреме провадження, призначений розгляд справи у відкритому судовому засіданні.

Представник заявника – адвокат Михайленко Д.П. в судовому засіданні в повному обсязі підтримав заяву ОСОБА_1 та, посилаючись на ті ж підстави, просив суд задовольнити заяву.

Представник заінтересованої особи Міністерства оборони України у судовому засіданні залишив вирішення питання на розсуд суду, зазначив, що під час воєнного стану усі військовослужбовці, тіл яких немає – вважаються зниклими без вісті. Інформації щодо перебування ОСОБА_2 у полоні немає.

Інші представники заінтересованих осіб в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені судом. Представник Самарівського відділу ДРАЦС направлена заяву щодо розгляду заяви за відсутності їхнього представника.

Свідок ОСОБА_4 , допитаний в судовому засіданні пояснив, що він є військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_2 , з 14.04.2022 року по липень 2024 року він проходив службу у ВЧ НОМЕР_1 . ОСОБА_2 знав добре, він служив з ним разом в одній частині. Останній раз він бачив ОСОБА_2 живим 01 листопада 2022 року на позиції на околиці с.Опитне неподалік від м.Бахмут Донецької області. Після штурму їх позиції ворогом, вони були накриті щільним вогнем противника. На його очах снаряд потрапив у голову ОСОБА_2 , у результаті чого він помер на місці. Через деякий час він потрапив у полон. Тіло ОСОБА_2 противник не забирав. Серед військовослужбовців, яких взяли у полон ОСОБА_2 не було.

Суд, вислухавши учасників справи, свідка, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до таких висновків.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За вимогами ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка с. Степанівка Магдалинівського району Дніпропетровської області, є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 .

ОСОБА_1 зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , разом з нею зареєстрованим значиться зареєстрованим син ОСОБА_2 , що підтверджується витягом з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання.

Заявник ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця міста Дніпропетровська, що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_4 .

Відповідно до сповіщення сім`ї №201 від 08 листопада 2022 року, ОСОБА_1 сповіщено про те, що її син ОСОБА_2 , вірний військовій присязі, у бою за Батьківщину, виявиши стійкість і мужність, поблизу м.Бахмут Донецької області, зник безвісти 04 листопада 2022 року.

Згідно витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин від 06.12.2023 року вбачається, що 09 листопада 2022 року за № 18259 Новомосковським РВП ГУНП в Дніпропетровській області внесені відомості щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який вважається таким, що зник безвісти за особливих обставин

З витягу з Єдиного реєстру досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12022041350001082 від 09.11.2022 року, вбачається, що Бахмутським РВП ГУНП в Донецькій області за фактом зникнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 ЗСУ, було розпочате досудове розслідування, попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України.

За результатами актом службового розслідування датованого 14 грудня 2022 року запропоновано факт зникнення безвісти старшого навідника 2 мінометного взводу мінометної батареї і механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 зі зброєю АК-74 № НОМЕР_5 в період з 04 листопада 2022 року по теперішній час підтвердився.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29.12.2023 №2144 «Про результати службового розслідування за фактом зникнення безвісти солдата ОСОБА_2 » - старшого навідника 2 мінометного взводу мінометної батареї і механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 зі зброєю АК-74 № НОМЕР_5 вважати таким, що зник безвісти з 04 листопада 2022 року, який приймав безпосередню участь в бойових діях та забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації, перебував безпосередньо в районах ведення бойових дій.

Згідно витягу з наказу № 237 від 23.08.2022 року командира ВЧ НОМЕР_6 – солдата ОСОБА_2 зараховано до ВЧ НОМЕР_1 з 23.08.2022 року на посаду старшого навідника 2 мінометного взводу мінометної батареї і механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .

Наказом № 314 від 05 листопада 2022 року командира ВЧ НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_2 знято з усіх видів забезпечення до набрання законної сил рішення про визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Відповідно до інформації координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими за № 222/КШ/5523 від 25.03.2025 даних про перебування військовослужбовця ОСОБА_2 у полоні немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п. 3 ч.2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

У заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою відповідно до ч. 1 ст. 306 ЦПК України повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

пунктами 8, 9 ч.1 ст. 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті;смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» визначено, що заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин. При цьому слід мати на увазі, що встановлення з зазначених підстав факту смерті відрізняється від встановлення факту реєстрації смерті та від оголошення особи померлою. На відміну від факту смерті особи, який встановлюється судом за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин, громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, зазначених у ст.46 ЦК, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина, коли немає доказів про факт його смерті. У цих справах суд визнає днем смерті громадянина, оголошеного померлим, день його гаданої смерті, якщо він пропав без вісті за обставин, які загрожували смертю або давали підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку, а в інших випадках днем смерті вважається день набрання законної сили рішення суду про оголошення громадянина померлим.

Відповідно до частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 грудня 2024 року в справі № 755/11021/22 вирішувала виключну правову проблему щодо початку відліку строку, передбаченого частиною другої статті 46 ЦК України, для оголошення судом фізичної особи померлою у разі, якщо є підстави припускати про вірогідну смерть (загибель) особи на території, на якій велись активні бойові дії.

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду наголосила, що законодавець розмежовує категорії «воєнні дії», «збройний конфлікт» і «воєнний стан». Частина друга статті 46 ЦК України послуговується категоріями «воєнні дії» і «збройний конфлікт», а не «воєнний стан». Тому немає підстав пов`язувати початок перебігу строків, зазначених у частині другій статті 46 ЦК України, із введенням, припиненням або скасуванням воєнного стану в Україні. Речення друге частини другої статті 46 ЦК України не конкретизує обставини, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини. Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з`являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що словосполучення «від дня закінчення воєнних дій», особливо у контексті широкомасштабної збройної агресії рф проти України, потрібно розуміти як визначення строку тривалістю в шість місяців, який потрібно обраховувати передусім від дня закінчення активних бойових дій на певній території України. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що під час визначення моменту для початку відліку шестимісячного строку, встановленого реченням другим частини другої статті 46 ЦК України, суд повинен враховувати соціальний контекст та засаду справедливості. Оскільки в умовах російської агресії, яка триває на території України, ситуація в країні залишається недостатньо стабільною, будь-які правові рішення повинні бути чутливими до складних життєвих обставин, у яких опинилися люди. Відрахування шестимісячного строку з дня припинення або скасування воєнного стану чи закінчення воєнних дій, збройного конфлікту було б непропорційним обмеженням прав та інтересів значної кількості цивільних осіб, членів сімей Захисників і Захисниць України.

Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

Особа може бути оголошена в судовому порядку померлою у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть цієї особи. На цьому наголошено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 177/11/20, від 07 листопада 2023 року у справі № 607/159/23.

Ці обставини суд встановлює на підставі відповідних доказів, якими можуть бути, зокрема, але не виключно, накази командира військової частини, бойові розпорядження, акти службового розслідування, матеріали кримінального провадження, інформація державних органів та міжнародних інституцій, показання свідків, фото- відеоматеріали тощо. Вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній окремій справі.

Ч. 1 ст. 20 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» передбачено, якщо особа, зникла безвісти за особливих обставин, оголошена померлою, але її останки не знайдено, проведення розшуку не припиняється до встановлення її місцеперебування, місця поховання чи місцезнаходження останків такої особи.

Суд приходить до висновку про те, що сукупність досліджених у розглядуваній справі доказів дає підстави для обґрунтованого припущення смерті ОСОБА_2 .

Зокрема, у справі наявні матеріали службового розслідування військової частини та документи кримінального провадження щодо обставин ймовірної загибелі ОСОБА_2 04.11.2022 року, відомості державних органів та міжнародних інституцій щодо відсутності інформації про перебування ОСОБА_2 у полоні.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, з якого вбачається, що бойові дії у населеному пункті Бахмут завершені 12 грудня 2023 року, а з 13 грудня 2023 року місто Бахмут є тимчасово окупованими.

Шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, у розглядуваній справі має відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі ОСОБА_2 (населений пункт Бахмут Донецької області), тобто у даному випадку з 04 листопада 2022 року, а отже - вказаний строк сплив.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 29 травня 2024 року у справі № 127/28463/23 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісті в районі населеного пункту Бахмут Донецької області), від 24 грудня 2025 року у справі № 692/95/25 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісті в населеному пункті Одрадівка Бахмутського району Донецької області), від 21 січня 2026 року у справі № 127/11048/24 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісті в районі населеного пункту Бахмут Донецької області), від 18 лютого 2026 року у справі № 759/22513/24 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісті в населеному пункті Олександропілля Попаснянського району Луганської області), від 04 березня 2026 у справі № 761/684/25 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісті в районі населеного пункту Бахмут Донецької області).

Стаття 48 ЦК України регулює правові наслідки появи фізичної особи, яка була оголошена померлою і передбачає механізм скасування судом рішення про оголошення фізичної особи померлою у разі, якщо вона з`являється або стає відомою інформація про її місцезнаходження.

Аналіз норм права дає підстави для висновку, що за даних обставин заява про оголошення ОСОБА_2 померлим, є обґрунтованою.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 , який пропав безвісти за обставин, що дають підстави припустити його загибель у зв`язку з воєнними діями, суд вважає можливим заяву задовольнити та оголосити ОСОБА_2 – померлим.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 258, 262, 264-265, 268, 273, 305, 307-309, 352 ЦПК України. суд –

у х в а л и в :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи – Самарівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України про оголошення особи померлою – задовольнити.

Оголосити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця міста Дніпропетровська, який був зареєстрований та мешкав за адресою: АДРЕСА_1 – померлим внаслідок загибелі під час захисту Батьківщини та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України. Датою смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 вважати ІНФОРМАЦІЯ_7 , місцем смерті – населений пункт Бахмут Бахмутського району Донецької області.

У порядку ч. 2 ст. 308 ЦПК України після набрання законної сили рішенням про оголошення фізичної особи померлою надіслати рішення відповідному органу державної реєстрації актів цивільного стану для реєстрації смерті фізичної особи, а також до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, а в населеному пункті, де немає нотаріуса, - відповідного органу місцевого самоврядування для вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. За наявності в населеному пункті кількох нотаріусів, а також у випадках, коли місце відкриття спадщини невідоме, рішення надсилається до державного нотаріального архіву з метою передачі його за належністю уповноваженому нотаріусу для вжиття заходів з охорони спадкового майна.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі одержання заяви про появу фізичної особи, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, або відомостей про місцеперебування цієї особи суд за місцеперебуванням особи або суд, який ухвалив рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголосив її померлою, призначає справу до слухання за участю цієї особи, заявника та інших заінтересованих осіб і скасовує своє рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Заяву може бути подано особою, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, або іншою заінтересованою особою.

Повний текст рішення складений 19 березня 2026 року.

Суддя І.Г.Дубовенко

Присяжні: Л.С.Зайченко

О.В.Білокінь