Рішення від 17 березня 2026 р. у справі №211/14198/25 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/14198/25

Провадження № 2/211/2227/26

Р і ш е н н я

і м е н е м У к р а ї н и

18 березня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді ТкаченкоС. В.,

за участю секретаря судового засідання Бірж Д.В.,

за участі відповідача ОСОБА_1 , розглянувши в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 розірвання шлюбу, -

встановив:

позивач звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу, вказавши, що він з відповідачем з 18.10.2014 перебуває у зареєстрованому шлюбі.Від шлюбу мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюбні відносини між позивачем та відповідачем припинені зтравня 2025 року, спільне господарство не ведуть, мешкають окремо. Причиною розірвання шлюбу є втрата взаєморозуміння та взаємоповаги, внаслідок чого виникали сварки, зникло почуття любові, подружжя має різні погляди на життя, тому позивач просить шлюб розірвати.

Ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16.12.2025 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач ОСОБА_1 22.12.2025 звернулася до суду із заявою про незгоду із розірванням шлюбу з позивачем та прагненням зберегти їх сім`ю з врахуванням інтересів неповнолітньої дитини, тому просить відмовити у задоволенні позову або продовжити розгляд справи з урахуванням її позиції. 16.01.2026 надала заяву, відповідно до якої просить надати строк для примирення.

Ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16.01.2026 зупинено провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та надано сторонам строк для примирення терміном два місяці.

В судовому засіданні 18 03 2026 року ОСОБА_1 просила відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що з чоловіком вони проживають разом, ведуть спільне господарство, та у них неповнолітній син, тому вона за збереження сім`ї. Після надання строку на примирення, відносини між нею та чоловіком стали кращими.

Представник позивача адвокат Федосов М.М. звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача ОСОБА_2 , на позовних вимогах наполягає та просить їх задовольнити. Зазначив, що сторони після надання строку на примирення, не примирилися, відносини не налагодилися, підстави, що призвели до розірвання стосунків не змінилися. Тому ОСОБА_2 наполягає на розірванні шлюбу.

Вислухавши ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що сторони з 18.10.2014 перебувають у шлюбі, який було зареєстровано у Довгинцівському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровської області, про що складено відповідний актовий запис № 609 (а.с. 22, 23–витяг з актового запису про шлюб із застосунку «Дія»). Від шлюбу сторони мають малолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 24, 25 - витяг з актового запису про народження із застосунку «Дія»).

Частиною 3 ст. 105 Сімейного кодексу України визначено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Згідно зі ст.112 Сімейного кодексу України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що має істотне значення.

Нормами ст.51 Конституції України встановлено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово "сімейний" засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово "союз" підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на добровільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Позивач скористався цим правом та звернувся з даним позовом до суду, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу.

У свою чергу, у наданий судом строк сторони у справі не прийшли до примирення, позивач наполягає на розірванні шлюбу .

Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, всупереч бажанню позивача, буде суперечити закону та моральним засадам суспільства, оскільки суд не може примушувати одного з подружжя вчиняти дії, направлені на примирення з іншим. Право звернення з позовом про розірвання шлюбу є беззаперечним (ч. 1 ст. 110 СК України), а примушування до збереження шлюбу є неприпустимим (ст. 51 Конституції України).

Відповідно до ч. 4 ст. 56 СК України примушування учасника подружжя до збереження шлюбу є порушенням права на свободу і особисту недоторканість, що може мати наслідки, встановлені законом.

Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб грунтується на вільній згоді чоловіка і жінки (абсолютна імперативна норма). У разі відсутності вільної згоди продовжувати шлюб настають наслідки у виді реалізації права на його розірвання у порядку, встановленому Законом (ч. 3 ст. 56, ч. 1 ст. 110 СК України), а саме: кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.

Враховуючи викладене суд вважає, що позивач не має наміру зберігати шлюб. Відповідно подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін, що має істотне значення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню.

У силу вимог ст.113 Сімейного кодексу України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Суд, вирішуючи питання про розірвання шлюбу, вважає за необхідне залишити відповідачу прізвище ОСОБА_4 .

Позивач не вимагає компенсації за понесені судові витрати, пов`язані зі зверненням до суду.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 110, 112, 113 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 10, 12, 13, 19, 76, 81, 82, 89, 141, 247, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов ОСОБА_2 - задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що зареєстрований 18 жовтня 2014 року у Довгинцівському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровської області під актовим записом № 609 - розірвати.

Після розірвання шлюбу залишити відповідачу прізвище « ОСОБА_4 ».

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя: С. В. Ткаченко