Рішення від 17 березня 2026 р. у справі №398/4822/25 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Суд: Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них

Дата: 17 березня 2026 р.

Справа: №398/4822/25

Суддя: Васюченко О. Г.

Справа № 398/4822/25

Провадження № 2/175/2718/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2026 року Дніпровський районний суд

Дніпропетровської області

у складі: головуючого

судді Васюченка О.Г.

з секретарем Кульпіною Л.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у селищі Слобожанське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей виконавчого комітету Краматорської міської ради Донецької області, Служба у справах дітей виконавчого комітету Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області, Краматорський відділ державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту перебування на утримання трьох дітей,

ВСТАНОВИВ:

До провадження судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області Васюченко О.Г. надійшла за підсудністю позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей виконавчого комітету Краматорської міської ради Донецької області, Служба у справах дітей виконавчого комітету Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області, Краматорський відділ державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту перебування на утримання трьох дітей.

Свій позов позивач обґрунтовує тим,що 14.07.2009 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було зареєстровано шлюб Відділом реєстрації актів цивільного Краматорського міського управління юстиції Донецької області, про що було здійснено відповідний актовий запис N? 429. Від даного шлюбу в них народився син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дана інформація підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 актовий запис N? 518 від 13.10.2009 року. Шлюбні стосунки між сторонами не склалися, тому рішенням Краматорського міського суду Донецької області по цивільній справі N? 234/9542/17 від 08.11.2017 року було вирішено шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 - розірвати. 17.12.2019 року рішенням Краматорського міського суду Дніпропетровської області Донецької області по цивільній справі N? 234/19336/19 було вирішено стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на утримання дитини, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини усіх видів його доходу (заробітку), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 13.11.2019 року до досягнення дитиною повноліття. Також зазначає, що ОСОБА_5 фактично знаходиться на утримані ОСОБА_1 . 05.09.2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одружився з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дана інформація підтверджується свідоцтвом про шлюб виданого Дружківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис N? 246. ОСОБА_2 , має двох дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дана інформація підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 актовий запис N? 32 від 10.09.2012 року, та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , дана інформація підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 актовий запис 18 від 20.08.2014 року. У свідоцтвах про народження ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відомості про батька були внесені на підставі зі слів ОСОБА_2 , дана інформація підтверджується Витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст 135 Сімейного кодексу України. Позивач проживає разом з ОСОБА_7 та її дітьми: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 . Наразі ОСОБА_10 тимчасово не працює та не має ніякого доходу, дана інформація підтверджується Витягом з Реєстру застрахованих осіб Державного рестру загальнообов?язкового державного соціального страхування Індивідуальні відомості про застраховану особу Форми ОК-5 від 10.07.2025 року та з Реєстру застрахованих осіб Державного загальнообов?язкового державного соціального страхування індивідуальні відомості про застраховану особу Форми ОК-7 від 10.07.2025 року. Тому ОСОБА_11 разом з дітьми перебуває на утримані позивача. Додатково дана інформація підтверджується копією виписки з банківських рахунків ОСОБА_1 про електроні перекази здійснені на ім?я ОСОБА_2 . Копія виписки з банківських рахунків ОСОБА_1 . Позивач являється військовослужбовцем та має постійний дохід, дана інформація з Реєстру застрахованих Державного реєстру загальнообов?язкового державного соціального страхування Індивідуальні відомості про Державного застраховану особу Форми ОК-5 від 10.07.2025 року та Витягом з Реєстру застрахованих осіб загальнообов`язкового державного соціального індивідуальні відомості про застраховану особу Форми ОК-7 від 10,07.2025 року. Позивач добровільно забезпечує їх харчуванням, житлом, одягом, створює належні умови для побуту, навчання та розвитку, беручи активну участь у повсякденному житті дітей. Спільне проживання триває тривалий час, що свідчить про наявність міцних сімейних зв?язків між усіма членами даної родини. Встановлення факту перебування на утриманні позивача трьох дітей віком до 18 років, а саме: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , має для ОСОБА_1 юридичне значення, оськільки відповідно до п.3 ч. 12 ст 26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» військовослужбовці звільняються з військової служби (під час дій військового стану) на підставі перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, а тому просив суд факт перебування на утриманні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох дітей віком до 18 років, а саме: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Ухвалою судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 02.10.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання у справі.

Ухвалою суду від 06 листопада 2025 року залучено до участі в справі в якості третьої особи Краматорський відділ державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Відповідачем ОСОБА_13 до суду було надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнав зазначив, що вона перебувала у щлюбі з позивачем та від цього шлюбу в них народився син ОСОБА_14 , шлюб було розірвано за рішенням суду, також на підставі судовго наказу з позивача стягуютьс аліменти на утримання сина ОСОБА_14 , однак вказане рішення позивач в добровільному порядку не виконував, вона звернулася до відповідної державної виконавчої служби. На даний час відкрито виконавче провадження щодо стягнення аліментів та державним виконавцем вчиняються певні дії з його виконання, оскільки позивач ухиляється від обов`язку сплачувати аліменти, вважає що встановлення факту утримання трьох дітей позивачу необхідно для звільнення з військової служби. Враховуючи наведене просив суд відмовити повністю у задоволенні позовної заяви.

Представником позивача до суду було надано відповідь на вище вказаний відзив в якому не погодився з викладеним у відзиві та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідачем ОСОБА_13 до суду було надано додаткові пояснення в яких просив в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09.12.2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача просив розглядати справу без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 та/або його представник в судове засідання не з`явилися, відповідач надав заяву без його участі.

Відповідач ОСОБА_2 та/або його представник в судове засідання не з`явилися, про причини не явки суду не повідомили, правом надання відзиву на позов не скористався. Причини їх неявки в судове засідання судом визнаються не поважними, оцінюються судом як спосіб затягування розгляду справи і недобросовісне виконання своїх процесуальних прав та обов`язків.

Представник третьої особи Краматорського ВДВС у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Представник третьої особи Служби у справах дітей виконавчого комітету Краматорської міської ради Донецької області в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав пояснення по справі, та у своєму клопотанні прохав справу слухати без його участі.

Представник Служби у справах дітей виконавчого комітету Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області у судовому засіданні просив ухвалити рішення на розсуд суду.

Таким чином, суд вважає можливим слухання справи за відсутності вказаних, осбі які беруть участь у розгляді справи, відповідно до ст. 223 ЦПК України.

Суд перевіривши матеріали справи та дослідивши надані та добуті докази вважає позовні вимоги не обґрунтованими та не підлягаючими задоволенню.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Дослідив докази в межах заявлених суду позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову повністю, виходячи з наступного.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Судом встановлено, що з 14 липня 2009 року ОСОБА_1 перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 . Під час шлюбу народився син – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 08 листопада 2017 року по справі №234/9542/17 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано. 17 грудня 2019 року Краматорським міським судом Донецької від 17.12.2019 у справі №234/19336/19 (провадження №2-н/234/1149/19) було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) стягнуто на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) аліменти на утримання сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини усіх видів його доходу (заробітку), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця починаючи з 13.11.2019 року та до повноліття дитини.

Вказане судове рішення знаходиться на примусовому виконнані у Краматорському ВДВС у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, державним виконавцем цього відділу відкрито виконавче провадження щодо стягнення аліментів та вчиняються певні дії з його виконання (постанова про арешт коштів боржника, постанова про встановлення обмеження боржника у праві виїзду за межі України).

Також встановлено, що 05 вересня 2023 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_11 , про що Дружківським відділом реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції складено актовий запис за №246 від 05.09.2023 року. Після реєстрації шлюбу прізвище чоловіка та дружини - ОСОБА_15 та ОСОБА_15 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_6 .

ОСОБА_2 , має двох дітей, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_7 народився ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_7 , виданого виконавчим комітетом Красноторської селищної ради м. Краматорська Донецької області від 10.09.2012 року, актовий запис №32. Батьком дитини записаний – ОСОБА_16 , матір`ю ОСОБА_11 . Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 , виданого виконавчим комітетом Красноторської селищної ради м. Краматорська Донецької області від 20.08.2014 року встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_8 народився ОСОБА_9 , про що зроблено актовий запис №18. Батьком дитини записаний – ОСОБА_16 , матір`ю ОСОБА_11 . У свідоцтвах про народження ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відомості про батька були внесені на підставі зі слів ОСОБА_2 , дана інформація підтверджується Витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст 135 Сімейного кодексу України.

Позивач зазначає, що проживає разом з ОСОБА_2 та її дітьми: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 . Наразі ОСОБА_2 тимчасово не працює та не має ніякого доходу, дана інформація підтверджується Витягом з Реєстру застрахованих осіб Державного рестру загальнообов?язкового державного соціального страхування Індивідуальні відомості про застраховану особу Форми ОК-5 від 10.07.2025 року та з Реєстру застрахованих осіб Державного загальнообов?язкового державного соціального страхування індивідуальні відомості про застраховану особу Форми ОК-7 від 10.07.2025 року. Тому ОСОБА_11 разом з дітьми перебуває на утримані позивача. Додатково дана інформація підтверджується копією виписки з банківських рахунків ОСОБА_1 про електроні перекази здійснені на ім?я ОСОБА_2 . Копія виписки з банківських рахунків ОСОБА_1 . Позивач являється військовослужбовцем та має постійний дохід, дана інформація з Реєстру застрахованих Державного реєстру загальнообов?язкового державного соціального страхування Індивідуальні відомості про Державного застраховану особу Форми ОК-5 від 10.07.2025 року та Витягом з Реєстру застрахованих осіб загальнообов`язкового державного соціального індивідуальні відомості про застраховану особу Форми ОК-7 від 10,07.2025 року. Позивач добровільно забезпечує їх харчуванням, житлом, одягом, створює належні умови для побуту, навчання та розвитку, беручи активну участь у повсякденному житті дітей. Спільне проживання триває тривалий час, що свідчить про наявність міцних сімейних зв?язків між усіма членами даної родини. Встановлення факту перебування на утриманні позивача трьох дітей віком до 18 років, а саме: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , має для ОСОБА_1 юридичне значення, оськільки відповідно до п. 3 ч. 12 ст 26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» військовослужбовці звільняються з військової служби (під час дій військового стану) на підставі перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 141 СК України встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

За приписами частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Зазначена норма свідчить про те, що предметом договору є порядок здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Отже, навіть якщо один з батьків проживає окремо від дитини, він має здійснювати батьківські права та виконувати обов`язки.

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).

З настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються відповідними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або у певному обсязі припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється. Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один з батьків самостійно їх виконує (пункти 73-74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22).

СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України невідчужуваність сімейних обов`язків свідчить про неможливість повної відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

У статті 165 СК України визначено перелік осіб, які мають право звернутися з позовом до суду про позбавлення батьківських прав. За частиною першою цієї статті право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають не лише один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває, а й орган опіки та піклування або прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Доведення факту самостійного виховання дитини батьком пов`язане з встановленням обставин щодо невиконання матір`ю батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним з батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

У судовому засіданні встановлено, що позивач є діючим військовослужбовцем та встановлення такого факту необхідно виключно з метою звільнення з військової служби (під час дій військового стану), оськільки відповідно до п. 3 ч. 12 ст 26 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» військовослужбовці звільняються з військової служби (під час дій військового стану) на підставі перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.

Сімейні відносини базуються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Загальні засади (принципи) мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Справедливість – це одна з основних засад права, яка є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Зазначені правові висновки щодо дотримання принципу справедливості висловив Конституційний Суд України у рішеннях від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004.

Дії учасників сімейних правовідносин мають бути добросовісними, характеризуватися чесністю, відкритістю й повагою до інтересів інших членів суспільства. Водночас учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками сімейних відносин для уникнення виконання встановлених законом обов`язків. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа використовувала право на зло; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб, держави (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов: настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб

Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 754/5841/17.

Позивач у цій справі намагається застосувати способи захисту сімейних прав, інтересів дітей, з метою звільнення з військової служби.

Таким чином, встановлення факту утримання дітей в судовому порядку дійсно може вплинути на права та обов`язки позивача як військовозобов`язаного.

Враховуючи вищевикладене, утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком є законним його обов`язком та не потребує встановлення факту судом з тією метою, про яку зазначив позивач.

Згідно з частиною першою статті 260 СК України, якщо мачуха, вітчим проживають однією сім`єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.

Статтею 268 СК України закріплений обов`язок вітчима утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів, сестер, або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.

Тобто, в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), котрі мають бути підтверджені виключно цивільно-правовими актами (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім), та позбавляють особу можливості користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права обов`язки можуть бути припинені/зупинені.

Вітчим має особливий правовий статус, що істотно відрізняється від статусу батька, усиновлювача, опікуна та піклувальника.

В той же час, позивач є вітчимом стосовно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (діти дружини), тобто у нього відсутній правовий обов`язок утримувати та виховувати дітей дружини і таке утримання ним здійснюється добровільно на підставі власного волевиявлення. Добровільне виховання та утримання дітей дружини не породжує юридичного значення за наслідками встановлення факту, про який просить позивач. Надання матеріального утримання чужій дитині добровільно не означає, що дитина перебуває на утриманні особи в розумінні Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Крім того, суд зауважує, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України (стаття 65 Конституції України).

З обгрунтування позову витікає, що встановлення факту утримання дітей позивачу необхідно для отримання підстав для звільнення з військової служби. В той же час, пред`явлення позову з метою штучного створення умов та обставин, що може бути підставою для звільнення з військової служби в особливий період є недопустимим.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України: рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Вiдповiдно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Вимоги до доказів встановлені ст. 77 ЦПК України, якою встановлено, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що позов не підлягає задоволенню.

Не може суд прийняти до уваги наполягання позивача на своїх позовних вимогами, оскільки вони спростовується вищенаведеним і нічим об`єктивно не підтверджені.

Таким чином, викладені позивачем обставини не знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, переконливих доказів на підтвердження позиції позивача суду не надано та не зазначено, позовна заява не ґрунтується на законі та не підлягає задоволенню.

При таких обставинах, а також враховуючи викладене вище, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову.

За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Оскільки в задоволенні позову відмовлено, тому суд вважає за необхідним судові витрати віднести за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 259, 265, 273, 354, 355 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей виконавчого комітету Краматорської міської ради Донецької області, Служба у справах дітей виконавчого комітету Пантаївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області, Краматорський відділ державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту перебування на утримання трьох дітей – відмовити.

Судові витрати по сплаті судового збору залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд протягом 30 днів з дня проголошення рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено та підписано 19 березня 2026 року.

Суддя О.Г. Васюченко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua