Постанова від 15 березня 2026 р. у справі №597/201/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 597/201/25Головуючий у 1-й інстанції Яковець Н.В.

Провадження № 22-ц/817/133/26 Доповідач - Храпак Н.М.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Храпак Н.М.

суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,

за участі секретаря — Дідух М.Є.

та сторін: позивача ОСОБА_1 та її представника адвоката Кульгавець С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, цивільну справу № 597/201/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 24 жовтня 2025 року, ухваленого суддею Яковець Н.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи Товстенської селищної ради Чортківського району Тернопільської області як органу опіки та піклування про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

у лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 , третьої особи Товстенської селищної ради Чортківського району Тернопільської області як органу опіки та піклування про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвали згідно рішення Заліщицького районного суду Тернопільської області від 30 листопада 2021 року. В шлюбі у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає з матір`ю. ОСОБА_2 не приймає участі у вихованні сина, ні матеріально, ні морально, в той час як дитина потребує участі батька у своєму житті, однак батьківської ласки, любові, турботи та опіки не отримує. Відповідач просто не бажає бути батьком своєї дитини, про що свідчить його свідома пасивна поведінка, відсутність будь-якого спілкування та контактів з сином. Усі питання щодо виховання дитини вирішуються матір`ю ОСОБА_1 . Таким чином, відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини, що спонукало позивачку звернутися до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно дитини та стягнення з нього аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 10000 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 24 жовтня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.

Позбавлено батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 5000 гривень щомісячно, починаючи з 07 лютого 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто із ОСОБА_2 на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України 1211,20 грн судового збору за позовні вимоги про стягнення аліментів.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 1211,20 грн сплаченого при поданні позовної заяви судового збору за позовні вимогу про позбавлення батьківських прав.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 24 жовтня 2025 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про позбавлення його батьківських прав щодо свого сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та змінити рішення в частині стягнення аліментів шляхом зменшення розміру з 5000 грн до 1/6 частки від усіх видів заробітної плати щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання законної сили рішення суду та до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначив, що судом першої інстанції не було взято до уваги того, що він по сьогоднішній день перебуває на військові службі за контрактом в лавах ЗСУ та несе військову службу не за місцем проживання тому, відповідно не має фізичної змоги навідуватись у заклад дошкільної освіти “Усмішка” та до КНП “Заліщицький центр первинної медико-санітарної допомоги” Заліщицької міської ради.

Одночасно, суд безпідставно не взяв до уваги рішення виконавчого комітету Товстенської селищної ради Чортківського району Тернопільської області № 183 вiд 24 вересня 2024 року про затвердження висновку щодо недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 , яке додано відповідачем до вiдзиву на позов, так як, на думку суду, таке рішення органу опіки i піклування не враховує уcix обставин справи та суперечить інтересам дитини.

При цьому, суд взяв до уваги вже новий, виданий через piк, висновок комісії з питань захисту прав дитини Товстенської селищної ради Чортківського району Тернопільської області, затвердженого рішенням виконавчого комітету Товстенської селищної ради Чортківського району Тернопільської області № 114 вiд 29 липня 2025 року, в якому не врахована обставина, що ОСОБА_2 згідно довідки в/ч НОМЕР_1 від 22.11.2024 року несе військову службу не за місцем проживання.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і має бути винна поведінка когось із батьків.

Проте, в даному випадку, відповідач жодної протиправної дії відносно свого сина ОСОБА_3 не вчинив, навпаки він завжди думав і переживав, піклувався за свого сина, завжди цікавився його життям, дарував подарунки, добровільно давав готівкою кошти ОСОБА_1 на утримання сина і проти, щоб ОСОБА_1 вивозила його на постійне місце проживання за кордон.

Надаючи оцінку поведiнцi ОСОБА_1 , яка до 2025 року не зверталась до нього з вимогою про стягнення алiментiв у примусовому порядку, свідчить про відсутність до відповідача будь - яких матеріальних претензій i сплати останнім алiментiв у добровільному порядку у спосіб погоджений сторонами усно.

Також суд першої санстанції не врахував, що відповідач має ще одну малолітню дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 від другого шлюбу з ОСОБА_6 . Тому задоволений розмір алiментiв у рiшеннi суду не відповідає статті 183 СК України.

Суд не надав оцінку наявним доказам, що свідчать про перебування на утриманні у ОСОБА_2 ще двох малолітніх дітей ОСОБА_6 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_7 ) від попереднього шлюбу, а caме: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_3 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_4 .

Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 до суду апеляційної інстанції не поступав.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про день, час та місце розгляду справи шляхом направлення судової повістки на поштову адресу, однак повістка повернулась на адресу Тернопільського апеляційного суду як не отримана з відміткою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно з пунктом 3 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник адвокат Кульгавець С.М. апеляційної скарги ОСОБА_2 не визнали, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Товстенська селищна рада Чортківського району повідомлялась про розгляд справи шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету, про що в матеріалах справи наявна довідка про доставку електронного документа.

Відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розгляд справи проводити у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце слухання справи.

Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та її представника, проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що 27 серпня 2022 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 (дошлюбне прізвище — ОСОБА_7 ) було укладено шлюб, про що в державному реєстрі актів цивільного стану було внесено запис № 329 від 27.08.2022 року Чортківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чортківському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_5 від 20 листопада 2024 року.

У шлюбі в ОСОБА_2 та ОСОБА_6 в с. Мухавка Чортківського району Тернопільської області народився син — ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 (а.с.8, 51).

Рішенням Заліщицького районного суду Тернопільської області від 27 жовтня 2021 року у справі № 597/1307/21 (набрало законної сили 30.11.2021) шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який зареєстрований 14 лютого 2020 року у Чортківському міськрайонному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), актовий запис № 33, розірвано (а.с. 11-12).

Відповідно до Витягу з реєстру територіальної громади № 2024/010715643 від 06.09.2024 вбачається, що ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 10).

Згідно з акту про фактичне місце проживання на території Товстенської селищної ради Чортківського району Тернопільської області від 08 серпня 2025 року вбачається, що ОСОБА_3 проживає разом з мамою ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 в період з 26.06.2024 року по даний час (а.с. 9).

Згідно з акту про фактичне місце проживання без реєстрації (не проживання за місцем реєстрації) на території Товстенської селищної ради Чортківського району Тернопільської області від 07 серпня 2024 року вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дійсно не зареєстрований та не проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 14).

Відповідно до акту про фактичне місце проживання без реєстрації на території Товстенської селищної ради Чортківського району Тернопільської області від 15 серпня 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , разом з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , дійсно проживали без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 з листопада 2021 року по червень 2023 року (а.с. 15).

Відповідно до довідки № 12 від 07.08.2024, виданої директором закладу дошкільної освіти «Казка-1» с. Лисівці Товстенської селищної ради вбачається, що ОСОБА_3 дійсно відвідував вказаний заклад з 12 вересня 2022 року по 21 червня 2023 року. За час перебування дитини в дитячому садку батько ОСОБА_2 жодного разу не відвідував заклад освіти, не приймав участі в жодних заходах. Оплату за харчування в дитячому садку здійснювала мати (а.с. 21).

Відповідно до довідки № 26 від 04.09.2024, виданої директором комунальної установи «Заклад дошкільної освіти «Усмішка» с. Рожанівка Товстенської селищної ради, ОСОБА_3 дійсно відвідує заклад дошкільної освіти «Усмішка» с. Рожанівка Товстенської селищної ради з 02 вересня 2024 року (а.с. 22).

Згідно з відповіді на адвокатський запит КНП «Заліщицький центр первинної медико-санітарної допомоги» Заліщицької міської ради № 01.9-03/173 від 03.09.2024 для малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , матір`ю ОСОБА_1 укладено декларацію з лікарем загальної практики сімейної медицини Товстенської АЗПСМ. Спостереження, лікування, обстеження дитини у сімейного лікаря ОСОБА_10 здійснювалось у супроводі матері (а.с. 20).

24 вересня 2024 року рішенням Товстенецької селищної ради за № 183 “Про затвердження висновку про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 ”, яким рада розглянувши поданий пакет документів ОСОБА_1 вирішила вважати недоцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 (а.с. 46).

Як вбачається з протоколу індивідуальної психологічної діагностики ОСОБА_3 , яку проведено за зверненням адвоката Кульгавця С.М. психологом КУ «ЦНСП» Товстенської селищної ради Марочкіною Г.Б. від 07 липня 2020 року, дитина ОСОБА_11 повноцінно розвивається в здоровій атмосфері своєї сім`ї зі сформованою прив`язаністю до мами та без емоційного зв`язку з батьком ОСОБА_2 (а.с. 96).

Відповідно до висновку комісії з питань захисту прав дитини Товстенської селищної ради Чортківського району Тернопільської області, затвердженого рішенням виконавчого комітету Товстенської селищної ради Чортківського району Тернопільської області № 114 від 29 липня 2025 року, комісія прийшла до висновку: вважати доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 стосовно його сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 100-104).

Згідно із довідкою № 1673/4597 від 22 листопада 2024 року, виданої військовою частиною НОМЕР_6 Міністерства оборони України старший солдат ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за контрактом з 14.01.2019 року у військовій частині НОМЕР_6 з 15.11.2024 року (а.с. 47).

Суд першої інстанції, позбавляючи батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітнього сина ОСОБА_3 виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 не спілкується з сином, не бере участі у його вихованні, свідомо самоусунуся від виконання своїх обов`язків з виховання дитини, яка залишилася проживати з матір`ю. Доказів на підтвердження вчинення дій, які б свідчили про бажання відповідача брати участь у вихованні та розвитку дитини, відповідач суду не надав. Лише той факт, що він не визнає позов, цікавиться життям свого сина та посилається на те, що позивачка має намір вивезти сина за кордон, не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку.

Також з врахуванням рівності сторін щодо обов`язків по вихованню та утриманню дитини, стану здоров`я та матеріального становища дитини, стану здоров`я та матеріального становища платника аліментів, який є військовослужбовцем, тобто працює, наявність у відповідача на утриманні дитини від іншого шлюбу, суд визначив розмір аліментів, які підлягають стягненню із ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі в розмірі 5000 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів частково погоджується, з огляду на таке.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток (ч. 2 ст. 150 СК України).

Згідно ч. 2, 4 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У ст. 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Вирішуючи спір, суд на перше місце ставить якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК України.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особистості батька (матері) як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Верховний Суд у постанові від 31 березня 2021 року в справі № 562/1686/18 (провадження № 61-16928св20) наголосив, що під час вирішення спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та їх сукупності. Сам факт емоційно напружених відносин між колишнім (фактичним) подружжям та особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини та її право на спілкування з кожним із батьків.

У рішенні у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

Частиною четвертою статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

Відповідно до частини п`ятої статті 19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Однак у постановах Верховного Суду від 20 березня 2024 року по справі № 204/2097/22, від 15 листопада 2023 року у справі № 932/2483/21, від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, від 26 липня 2021 року у справі № 638/15336/18 від 06 травня 2020 року по справі № 753/2025/19 також зазначено, що висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер та є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом, на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку.

Тлумачення частини шостої статті 19 СК України дає підстави для висновку, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19.

Звертаючись у суд з даним позовом, позивачка як підставу позбавлення батьківських прав зазначила пункт 2 частини першої статті 164 СК, тобто ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків щодо виховання сина, оскільки відповідач просто не бажає бути батьком своєї дитини, про що свідчить його свідома пасивна поведінка, відсутність будь якого спілкування та контактів з сином.

Колегія суддів звертає увагу на те, що цивільне законодавство передбачає, що така підстава позбавлення батьківських прав як ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини характеризується лише винною поведінкою батьків та свідомим нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків повинно бути навмисним, тобто коли особа повністю розуміє наслідки своєї винної поведінки.

Отже, ухилення від виконання батьківських обов`язків та їх невиконання не є тотожними поняттями. Ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, з об`єктивної сторони слід розуміти такі дії чи бездіяльність особи, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків.

Як вбачається з матеріалів справи, що відповідач ОСОБА_2 з 14 січня 2019 року по даний час перебуває на військовій службі за контрактом в лавах Збройних Сил України і згідно з довідкою в/ч НОМЕР_6 від 22.112024 несе військову службу не за місцем проживання, що свідчить про те, що фізично не в змозі приймати участь у вихованні сина.

Також відповідач у суд першої інстанції подав відзив на позовну заяву, де заперечив проти позову про позбавлення його батьківських прав і зазначив, що завжди цікавиться життям свого сина ОСОБА_12 , дарував подарунки йому, добровільно давав готівкою кошти ОСОБА_1 на утримання сина, у спосіб погоджений сторонами усно, що свідчить про відсутність матеріальних претензій до 2025 року позивачки до нього.

24 вересня 2024 року рішенням виконавчого комітету Товстенської селищної ради Чортківського району Тернопільської області № 183 затверджено висновок щодо недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_13 , яке додано відповідачем до вiдзиву на позов.

Суд першої інстанції не взяв до уваги таке рішення органу опіки та піклування, посилаючись на те, що воно не враховує всіх обставин справи.

Разом з цим, суд взяв до уваги висновок органу опіки та піклування, затверджений рішенням Товстенської селищної ради Чортківського району Тернопільської області № 114 від 29 липня 2025 року, який має також рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку.

Крім цього, слід зауважити, що судом першої інстанції не встановлено, чи щодо відповідача застосовувалися заходи впливу в зв`язку з нехтуванням ним батьківськими обов`язками по відношенню до дитини у вигляді попередження з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративної відповідальності, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.

Колегія суддів враховує правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 12 березня 2025 року в справі № 454/768/23 (провадження № 61-13803св24), згідно яких, простої бездіяльності з боку батька (матері) недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав. Навіть якщо припустити, що саме бездіяльність батька (матері) призвела до розриву зв`язків між ним та його сином, а не будь-яке ймовірне батьківське відчуження то ця обставина не є достатньою для позбавлення батька (матері) батьківських прав.

Таким чином, суд першої інстанції помилково вважав, що неналежне виконання ОСОБА_2 батьківських обов`язків щодо сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , за обставин цієї справи свідчить про необхідність позбавлення його батьківських прав, і що застосування такого крайнього заходу має на меті захист інтересів дитини.

За даних обставин апеляційний суд приходить до висновку, що необхідність застосування такого крайнього заходу впливу як позбавлення відповідача батьківських прав, в межах цієї справи не доведено.

Також, суд першої інстанції, встановивши, що дитина сторін — ОСОБА_3 проживає разом із позивачкою, дійшов правильного висновку про те, що батько має сплачувати на сина аліменти.

Відповідно до положень статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. При цьому суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Ураховуючи вимоги частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши належні, допустимі, достовірні та достатні докази відповідно до вимог статей 77-80 ЦПК України.

За загальним правилом, встановленим у статтях 89, 264 ЦПК України обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачкою обраний спосіб стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, і вказані вимоги нею не змінювалися у встановленому законом порядку, тому розмір аліментів на утримання дитини має визначатися саме в твердій грошовій сумі.

Колегія суддів відмічає, що наведені відповідачем доводи не спростовують правомірності обраного позивачкою способу стягнення аліментів та не дають підстав для висновку про необхідність визначення аліментів у частці від доходу. Також Закон не надає суду повноважень змінювати спосіб стягнення аліментів за власною ініціативою або з огляду на заперечення платника аліментів, якщо одержувач аліментів наполягає на стягненні у твердій грошові сумі. Відтак, посилання скаржника на необхідність визначення аліментів у частці від доходу з огляду на його матеріальне становище є безпідставними.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, яким позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав, ухвалене в результаті неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, за невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, фактичним обставинам справи, із неправильним застосуванням норм матеріального права, що відповідно до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині та прийняття нової постанови про відмову в позові. В іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Згідно із ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При подачі апеляційної скарги ОСОБА_2 сплатив судовий збір у розмірі 1816,80 грн, який слід стягнути із ОСОБА_1 у його користь.

Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 24 жовтня 2025 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Товстенської селищної ради Чортківського району Тернопільської області як органу опіки та піклування про позбавлення батьківських прав та в частині стягнення із ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 1211,20 грн сплаченого при поданні позовної заяви судового збору за позовні вимогу про позбавлення батьківських прав - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Товстенської селищної ради Чортківського району Тернопільської області як органу опіки та піклування про позбавлення батьківських прав — відмовити.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_8 ) судовий збір, сплачений ОСОБА_2 за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, у розмірі 1816,80 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 19 березня 2026 року.

Головуюча Н.М. Храпак

Судді: Б.О. Гірський

М.В. Хома