Вирок від 17 березня 2026 р. у справі №127/27725/25 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/27725/25

Провадження № 1-кп/127/930/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2026 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12025020020000605 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Жмеринка Вінницької області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше засудженого:

14.03.2022 року вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області за ч. 1 ст. 164 КК України до одного року шести місяців обмеження волі, звільненого від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком один рік;

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

18.07.2025 року о 08:40 год. ОСОБА_5 знаходився на залізничному вокзалі, за адресою: площа Привокзальна, 1, м. Вінниця. В цей час, у ОСОБА_5 виник злочинний умисел спрямований на завідомо неправдиве повідомлення правоохоронним органам про загрозу вибуху через замінування на залізничному вокзалі, що загрожує загибеллю людей та іншими тяжкими наслідками.

18.07.2025 року о 08:41 год. ОСОБА_5 , реалізовуючи свій кримінально-протиправний намір, перебуваючи на залізничному вокзалі, за допомогою свого мобільного телефону марки «Infinix», моделі «Х6525» ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , в якому знаходилась сім-карта мобільного оператора ПрАТ «ВФ Україна» за номером НОМЕР_3 , діючи умисно, в умовах воєнного стану, з хуліганських спонукань, переслідуючи мету подальшого перевезення його працівниками поліції, зателефонував на спеціальну лінію «102» та в телефонній розмові, вказавши видумані анкетні дані особи « ОСОБА_6 », усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, достовірно знаючи, що вказане повідомлення є неправдивим, і не відповідає дійсності, розуміючи, що своїми протиправними діями у вигляді завідомо неправдивого повідомлення може спричинити наслідки у вигляді порушення громадської безпеки та порядку, порушення звичного режиму залізних колій, можливої евакуації жителів поруч розташованих будинків та суміжних споруд і будівель, припускав можливість залучення органами влади сил і засобів для перевірки факту, викладеного ним в усному повідомленні про підготовку вибуху і запобігання можливої загрози життю, здоров`ю людей, пошкодження майна, та бажав настання таких наслідків, повідомив завідомо неправдиву інформацію про те, що замінує та підірве вибухівкою вищезазначений залізничний вокзал. При цьому, вказаний вокзал, у відповідності до п. 13 ст. 1 Закону України «Про критичну інфраструктуру», належить до об`єктів критичної інфраструктури - об`єкти інфраструктури, системи, їх частини та їх сукупність, які є важливими для економіки, національної безпеки та оборони, порушення функціонування яких може завдати шкоди життєво важливим національним інтересам.

Таким чином, у зв`язку з кримінально-протиправниими діями ОСОБА_5 , який здійснив телефонний дзвінок на спеціальну лінію «102» чергової частини ГУ НП у Вінницькій області та повідомив завідомо неправдиві відомості про намір підірвати вибухівкою залізничний вокзал, що розташований за адресою: площа Привокзальна, 1, м. Вінниця, з метою перевірки наявності вибухових пристроїв, було залучено працівників відділу поліції №1 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.

В ході проведення огляду залізничного вокзалу працівники поліції вибухових речовин, пристроїв, а також предметів ззовні на них схожих, не виявили.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення при зазначених вище обставинах визнав повністю, надав суду наступні показання. Він повністю погоджується з обставинами, які описані в обвинувальному акті, все відповідає дійсності, він розуміє, що скоїв злочин. Того ранку він перебував в стані сп`яніння, вжив 250 гр. горілки. Він зателефонував в поліцію зі свого мобільного телефону та повідомив, що має намір замінувати вокзал. Коли приїхали поліцейські, то він до них підійшов та сказав, що це він здійснив виклик. Насправді він не хотів нашкодити, пояснити чому він це зробив не може. У скоєному розкаюється, запевняє, що в подальшому подібного не повториться.

З`ясувавши розуміння учасниками процесу змісту обставин, які не будуть досліджуватись, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку, впевнившись у добровільності та істинності їх позиції, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 259 КК України, як завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, який загрожує загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками, якщо об`єктом завідомо неправдивого повідомлення став критично важливий об`єкт інфраструктури.

При визначенні виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що обтяжують та пом`якшують його покарання.

Зокрема судом враховано, що ОСОБА_5 в силу вимог ст. 89 КК України раніше не судимий, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, однак звертався за психіатричною допомого, за місцем проживання компрометуючих даних не надходило.

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 1 від 07.01.2026 року, у період інкримінованих ОСОБА_5 дій, останній виявляв посттравматичний стресовий розлад на органічному ґрунті обтяжений вживанням алкоголю. Наявні у ОСОБА_5 порушення в емоційно-вольовій сферах мали значний вплив у досліджуваній ситуації на раціональність прийняття ним рішень, усвідомлення власного місця і ролі в цій ситуації, передбачення наслідків своїх дій та здатність регулювати свою поведінку. Тому, під час інкримінованих йому дій ОСОБА_5 не повною мірою міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На даний час ОСОБА_5 тяжким психічним розладом не страждає, виявляє посттравматичний стресовий розлад на органічному ґрунті обтяжений вживанням алкоголю, може усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом ОСОБА_5 застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_5 , суд вважає повне визнання вини, щире каяття, наявність в нього статусу учасника бойових дій.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_5 , суд вважає вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

За таких обставин, а також враховуючи висновок судово-психіатричного експерта № 1 від 07.01.2026 року, згідно з яким ОСОБА_5 не міг повною мірою усвідомлювати свої дії на момент вчинення правопорушення, а також те, що певні розлади психічної діяльності є наслідком жорстоких подій під час війни, свідком і учасником яких був ОСОБА_5 , що не могло не вплинути негативно на його психіку, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_5 можливі без ізоляції його від суспільства, тому йому слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк та звільнити від відбування покарання з випробуванням.

Також ОСОБА_5 слід зарахувати в строк відбування покарання термін перебування під вартою, врахувавши положення ч. 5 ст. 72 КК України. Суд вважає за доцільне залишити ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний період доби.

Суд вважає, за необхідне вирішити долю речових доказів відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України та ст. 65 КК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України та призначити йому покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком два роки.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Початок іспитового строку ОСОБА_5 обчислювати з моменту проголошення вироку суду.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 в строк відбутого покарання час утримання його під вартою з моменту затримання - 18.07.2025 року до моменту його звільнення - 19.01.2026 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити без змін - домашній арешт за місцем проживання в нічну пору доби (з 23:00 год. до 06:00 год.).

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 22.07.2025 року, на мобільний телефон марки «Infinix» - скасувати.

Речовий доказ у кримінальному провадженні, а саме:

мобільний телефон марки «Infinix» моделі «Х6535», ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , в корпусі золотистого кольору з сім картою, який зберігається в камері зберігання Відділу поліції № 1 Вінницького РУП ГУ НП у Вінницькій області - повернути ОСОБА_5 .

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти діб з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Вручити копію вироку обвинуваченим та прокурору - негайно. Учаснику судового провадження, який не був присутній у судовому засіданні копію вироку суду надіслати поштою не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Суддя :