Вирок від 17 березня 2026 р. у справі №127/2467/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/2467/26

Провадження №1-кп/127/68/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_2 ,

сторони обвинувачення прокурора ОСОБА_3 ,

сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №13 в м. Вінниці кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Куп`янськ, Харківської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12025020020000599 від 15.07.2025, -

ВСТАНОВИВ:

У месенджері «Telegram» створено канал « ІНФОРМАЦІЯ_2 » по наданню послуг у організації незаконного переправлення осіб через кордон України, де здійснюється домовленість, а надалі здійснюється чітка координація та подальший інструктаж спрямований на незаконне переправлення громадян через державний кордон України.

ОСОБА_4 не пізніше 25.09.2025 вступив у попередню змову із невстановленими слідством особами, які користуються месенджером «Telegram» і використовують відкритий канал « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та « ІНФОРМАЦІЯ_3 » для вчинення умисних дій, пов`язаних із організацією незаконного переправлення осіб, призовного віку через державний кордон України. При цьому роль ОСОБА_4 , полягала в усуненні перешкод при перевезенні осіб на автомобілі останнього, що полягало у безпечному проїзді через контрольно-пропускні пункти (блокпости) до місця збору, а саме як було встановлено в ході досудового розслідування до міста Одеса, звідки особу у подальшому мали переправити через державний кордон України до Республіки Молдова.

Так, невстановлені в ході досудового розслідування особи, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_4 , використовуючи месенджер «Telegram», не пізніше 28.08.2025 підшукали особу чоловічої статі призовного віку з числа громадян України, який мав на меті незаконно поза офіційними пунктами пропуску, перетнути державний кордон України, з метою ухилення від призову за мобілізацією до лав Збройних сил України, а саме ОСОБА_6 (який діяв під контролем працівників правоохоронного органу). При цьому, невстановлені особи, реалізуючи злочинний умисел, обумовивши з ОСОБА_7 умови та порядок незаконного переправлення через державний кордон України, у напрямку виїзду до Республіки Молдова, надаючи при цьому детальні інструкції та вказівки щодо процесу незаконного перетину кордону України та пообіцяли при цьому всебічне сприяння у реалізації даних дій, шляхом усунення перешкод із можливістю забезпечення трансфером (послуга перевезення пасажирів та багажів) до місця збору, подальшого інструктажу, забезпечення водія з транспортним засобом та фактичного перетину кордону до Республіки Молдови.

Надалі, ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою із невстановленими в ході досудового розслідування особами, усвідомлюючи існування обмежень щодо виїзду за кордон громадян України чоловічої статі призовного віку на період дії воєнного стану, умисно, не пізніше 25.09.2025 використовуючи транспортний засіб марки «Geely» моделі «Еmgrand 7» з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 , який перебуває у його користуванні, вирішив сприяти незаконному переправленню ОСОБА_8 через державний кордон України, в тому числі, порадами та усуненням перешкод.

У подальшому ОСОБА_4 , реалізуючи спільний злочинний умисел направлений на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, з невстановленими в ході досудового розслідування особами, при цьому усвідомлюючи існування обмежень, щодо виїзду за кордон громадян України чоловічої статі призовного віку на період дії воєнного стану, 25.09.2025 близько 11 год. 00 хв., прибув до будинку №4 другого провулку Тетяни Яблонської у м. Вінниця, де за вказівкою ОСОБА_4 очікував ОСОБА_7 , який діяв під контролем працівників правоохоронних органів. Після чого, ОСОБА_7 за вказівкою ОСОБА_4 сів на заднє сидіння транспортного засобу марки «Geely» моделі «Еmgrand 7» з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 , на якому прибув ОСОБА_4 та останній на задньому сидінні накрив ОСОБА_7 заздалегідь підготовленою маскувальною сіткою для його маскування.

Після цього, ОСОБА_4 , діючи із прямим умислом, відповідно до раніше розробленого плану, володіючи інформацією про розміщення блокпостів, направився на автомобілі в якому на задньому сидінні знаходився ОСОБА_7 в напрямку міста Гайсин Вінницької області та в ході поїздки розповідав ОСОБА_7 про порядок дій, які стосуються організації його незаконного переправлення через державний кордон України та шляхи усунення перешкод під час його здійснення.

В подальшому, 25.09.2025 близько 12 години 59 хвилин, на автошляху по трасі «Е50» (автомобільний шлях на території України, який, в тому числі пролягає від м. Вінниця до м. Умань де перетинається з трасою «Е95», яка в свою чергу прямує до м. Одеса) на виїзді з м. Гайсина перед стелою «Вінницька область», де після безперешкодного перетну стаціонарного блокпосту поліції, транспортний засіб марки «Geely» моделі «Еmgrand 7» з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 , який перебував під керуванням ОСОБА_4 , в якому перебував ОСОБА_8 , зупинено працівниками поліції та в подальшому ОСОБА_4 працівниками відділу поліції №1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, затримано в порядку ст. 208 КПК України.

Обвинувачений в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, визнав у повному обсязі, суду повідомив, що його товариш виїхав за кордон, та в телефонній розмові розповів про сам процес перетину кордону. У вересні під час телефонної розмови з товаришем, останній повідомив, що людина, яка йому допомогла виїхати за кордон наразі шукає людей для роботи, тому він зв`язався з останнім. На його пропозицію робти він погодився, оскільки задача полягала у перевезені хлопця з Вінниці до Одеси. Під час поїздки, хлопець нервував, тому він давав йому вказівки шляхом розповіді історії про свого товариша, який також виїхав за кордон. Про вчинене шкодує, зазначив, що не до кінця розумів, що вчиняє неправомірну діяльність, про вчинене шкодує, щиро розкаявся та просив суд суворо його не карати.

Зважаючи на те, що обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд вважає недоцільним досліджувати фактичні обставини справи, які ніким не оспорюються і проти цього не заперечують учасники процесу. З`ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку, на підставі допиту обвинуваченого, дослідження матеріалів кримінального провадження, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення та вважає, що його дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 332 КК України, як організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприяння їх вчиненню породами, вказівками, за попередньою змовою групою осіб.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України та приймає до уваги роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Частина 2 ст. 50 КК України встановлює, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.

Покарання повинно бути справедливим балансом з однієї сторони між необхідністю застосування заходів примусу внаслідок вчиненого кримінального правопорушення і усвідомлення винною особою необхідності її понести, а з іншої сторони такі заходи примусу мають бути достатніми для перевиховання особи і попередження нових злочинів.

Суд зважає на те, що обвинувачений раніше не судимий (т.1 а.с. 44-46), на обліку у лікаря-нарколога та у лікаря-психіатра не перебуває (т.1 а.с. 52, 53-55), військовослужбовець (т.1 а.с. 47, 48-49).

Обставинами, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого, суд вважає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставини, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Враховуючи вищезазначене, ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, обставини справи, з урахуванням вимог закону та передбачених цим законом санкцій, ставлення обвинуваченого до вчиненого, який вину визнав, у вчиненому щиро розкаявся, наявність пом`якшуючих покарання обставин, відсутність обтяжуючих обставин, суд приходить до висновку, що покарання достатнє для перевиховання та виправлення обвинуваченого, а також для запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень в майбутньому слід призначити у виді позбавлення волі та з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк визначений санкцією статті.

Разом з тим, суд приходить до висновку про існування достатніх підстав для застосування дії ст. 69 КК України до обвинуваченого, так як встановлено наявність декількох пом`якшуючих обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, зокрема: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Суд враховує і особу винного, який до кримінальної відповідальності раніше не притягався, добровільно співпрацював з органами досудового розслідування, беззастережно визнає винуватість у скоєному, продовжує проходити військову службу.

Крім того, з урахування особи винного та тих обставин, що останній продовжує проходити військову службу, на підставі ч. 1, ч. 2 ст. 58 КК України, покарання у виді позбавлення волі, обвинуваченому доцільно замінити на покарання у виді службового обмеження із відрахуванням в дохід держави із суми грошового забезпечення.

На переконання суду таке покарання відповідає принципам законності, справедливості, індивідуалізації, буде співмірним вчиненому та необхідним для досягнення мети покарання і завдань кримінального судочинства, а також буде відповідати інтересам суспільства на даний час.

Також, згідно ст. 72 КК України у строк покарання слід зарахувати час попереднього ув`язнення ОСОБА_4 , а саме з 25.09.2025 по 15.10.2025, із розрахунку три дні службового обмеження для військовослужбовців відповідають одному дню попереднього ув`язнення.

Крім того, судом враховано, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 26.09.2025, було визначено ОСОБА_4 заставу в розмірі вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить - 242 240 грн.

Згідно довідки з ДУ «Вінницька установа виконання покарань (№1)», ОСОБА_4 було звільнено з установи 15.10.2025 у зв`язку з внесенням застави.

Відповідно до ч. 9 ст. 182 КПК України, питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу. Неприбуття в судове засідання зазначених осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду питання, не перешкоджає проведенню судового засідання.

В ході розгляду кримінального провадження ОСОБА_9 , якою було внесено заставу за ОСОБА_4 звернулась до суду з клопотанням в якому просила внесену нею застави перерахувати на рахунок Збройних Сил України.

Судом встановлено, що застава, внесена заставодавцем за обвинуваченого відповідно до вимог ст. 182 КПК України як запобіжний захід, під час її дії не підлягала зверненню в дохід держави, оскільки обвинувачений належним чином виконував покладені на нього процесуальні обов?язки, передбачені ст. 194 КПК України, своєчасно з`являвся за викликами суду та не порушував умов застосування застави.

Відповідно до ч. 8 ст. 182 КПК України, застава звертається в дохід держави у разі невиконання обвинуваченим покладених на нього обов?язків або порушення умов запобіжного заходу. Оскільки таких порушень судом не встановлено, правові підстави для звернення застави в дохід держави відсутні.

Згідно з вимогами ч. 11 ст. 182 КПК України, застава, яка не була звернена в дохід держави, підлягає поверненню заставодавцю після припинення дії запобіжного заходу.

З огляду на викладене, а також відсутність передбачених законом підстав для звернення застави в дохід держави, суд дійшов висновку про необхідність повернення застави заставодавцю.

Долю речових доказів в кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України, скасувавши відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 КПК України арешт накладений на речові докази в кримінальному провадженні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 50, 53, 58, 65-67, 414 КК України, ст. ст. 100, 174, 349 ч. 3, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді двох років позбавлення із позбавленням права обіймати посади пов`язані з охороною державного кордону України строком на один рік.

Відповідно до ст. 58 КК України замінити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк два роки на покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців на строк два роки із позбавленням права обіймати посади пов`язані з охороною державного кордону України строком на один рік із відрахуванням 10% суми його грошового забезпечення в дохід держави.

На підставі ст. 72 КК України у строк покарання зарахувати час попереднього ув`язнення ОСОБА_4 , а саме з 25.09.2025 по 15.10.2025, із розрахунку три дні службового обмеження для військовослужбовців відповідають одному дню попереднього ув`язнення.

Повернути заставодавцю ОСОБА_9 кошти внесені в якості застави в сумі 242 240 грн., після набрання вироку законної сили.

Арешт накладений на майно ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області №127/30516/25 від 30.09.2025 - скасувати.

Речові докази в кримінальному провадженні №12025020020000599, а саме:

- маскувальна сітка комбінованого зеленого, сірого, та коричневого кольору - повернути власнику ОСОБА_4 ;

- смартфон IPHONE 13 PRO зеленого кольору у силіконовому чохлі, imei 1: НОМЕР_2 , imei 2: НОМЕР_3 (має пошкодження задньої кришки, які на роботу не впливають), упаковано до спец-пакету CRI 1005895 - повернути власнику ОСОБА_4 ;

- смартфон SAMSUNG GALAXY A04E рожевого кольору imei 1: НОМЕР_4 , imei 2: НОМЕР_5 , упаковано до спец-пакету CRI 1005898 - повернути власнику ОСОБА_4 ;

- нагрудна сумка чорного кольору з документами, навушниками та флеш-носієм - повернути власнику ОСОБА_4 ;

- п?ять аркушів паперу зовні схожі на купюри номіналом по 100 доларів кожна з наступними ідентичними номерами КВ14859854М - знищити;

- ключі від транспортного засобу «Geely» моделі «Emgrand 7» д.н.з. НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію до вказаного транспортного засобу серії НОМЕР_6 - повернути власнику ОСОБА_10 ;

- транспортний засіб «GEELY» моделі «EMGRAND 7» коричневого кольору з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_7 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_8 - повернути власнику ОСОБА_10 ;

- флеш накопичувачем goodram 16GB з відеоматеріалами проведеного обшуку від 25.09.2025 - залишити в матеріалах кримінального провадження;

- флеш носій «НС» - micro CD з відеоматеріалами - залишити в матеріалах кримінального провадження;

- магнітні носії №128 від 05.08.2025, № 129 від 05.08.2025, №130 від 05.08.2025 та N?131 від 05.08.2025 - залишити в матеріалах кримінального провадження;

- магнітний носій №133 від 29.08.2025 року - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: ОСОБА_1