Вирок від 16 березня 2026 р. у справі №461/9566/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 461/9566/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/1138/25 Доповідач: ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2026 року у м. Львові колегія суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на вирок Галицького районного суду м. Львова від 26 листопада 2025 року щодо ОСОБА_7 ,

з участю: прокурора ОСОБА_8

обвинуваченого ОСОБА_7

встановила:

вищенаведеним вироком ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 390-1 України та призначено покарання за ст. 390-1 України у виді одного року обмеження волі та призначено остаточне покарання відповідно до ч.4 ст.70, ст. 72 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарання, призначеного цим вироком і вироком Галицького районного суду м. Львова від 29.09.2025 року, у виді обмеження волі строком на один рік і шість місяців.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_7 від призначеного покарання у виді одного року та шести місяців обмеження волі, якщо він протягом дворічного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України.

На підставі ч. 3 ст. 72 КК України призначене ОСОБА_7 вироком Галицького районного суду м. Львова від 11.10.2024 року покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн. - виконувати самостійно.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 , перебуваючи за адресою: м. Львів, вул. Дорошенка, 31/48, 18.09.2025 о 20 год. 45 хв., будучи ознайомленим із обмеженнями, накладеними на нього рішенням Галицького районного суду м. Львова від 06.05.2025 у справі №461/3424/25, про встановлення відносно нього обмежувального припису, діючи умисно, знехтував обов`язковими до виконання приписами та обмеженнями суду, переслідуючи умисел, спрямований на порушення нормальної діяльності органів правосуддя по забезпеченню виконання рішення суду, всупереч вимог ч.4 ст.350-6 ЦПК України, відповідно до яких видача обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання, порушив обмежувальний припис, а саме прийшов у місце проживання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 , нехтуючи забороною перебувати в зазначеній квартирі та перебував у зазначені квартирі.

Окрім того, ОСОБА_7 , продовжуючи умисел, спрямований на порушення нормальної діяльності органів правосуддя по забезпеченню виконання рішення суду, всупереч вимог ч.4 ст.350-6 ЦПК України, відповідно до яких видача обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання, перебуваючи за адресою: м. Львів, вул. Дорошенка, 31/48, 27.09.2025 о 11 год. 55 хв., будучи ознайомленим із обмеженнями, накладеними на нього рішенням Галицького районного суду м. Львова від 06.05.2025 у справі №461/3424/25, про встановлення відносно нього обмежувального припису, діючи умисно, знехтував обов`язковими до виконання приписами та обмеженнями суду продовжив порушувати обмежувальний припис, а саме прийшов у місце проживання постраждалої ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 , нехтуючи забороною перебувати в зазначеній квартирі та перебував у зазначені квартирі.

Не погоджуючись з цим вироком, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Галицького районного суду м. Львова від 26.11.2025 щодо ОСОБА_7 скасувати у зв`язку з неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність. Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 390-1 КК України, та призначити покарання у виді обмеження волі строком 1 рік. На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування зазначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки.

Відповідно до статті 76 КК України покласти на ОСОБА_7 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Відповідно до частини 4 статті 70 КК України вирок Галицького районного суду міста Львова від 29.09.2025, за яким ОСОБА_7 призначено покарання у виді одного року пробаційного нагляду з покладенням обов`язків, передбачених частини 2, 3 статті 59-1 КК України виконувати самостійно. В решті вирок залишити без змін.

Апеляційні вимоги мотивовані тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи вирок щодо ОСОБА_7 , допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення та неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме положення статті 70 КК України.

При апеляційному розгляді справи прокурор підтримав апеляційну скаргу, з наведених у ній мотивів та просив таку задоволити.

Обвинувачений апеляційну скаргу прокурора не заперечив.

Заслухавши доповідача, пояснення присутніх учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст.390-1 КК України, та кваліфікація його дій в апеляційній скарзі не оспорюються, а тому, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, апеляційним судом не переглядаються.

При цьому в межах доводів апеляційної скарги прокурора колегія суддів вважає, що місцевий суд при призначенні ОСОБА_7 остаточного покарання допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Зокрема, як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 раніше судимий вироком Галицького районного суду м. Львова від 11.10.2024 за ч.1 ст.125 КК України до штрафу у розмірі 850 грн. та вироком Галицького районного суду м. Львова від 29.09.2025 за ст.390-1 КК України до пробаційного нагляду строком на 1 рік реально.

Кримінальне правопорушення, що інкримінується обвинуваченому ОСОБА_7 , вчинено ним 18.09.2025 та продовжено вчинення 27.09.2025, тобто до ухвалення вироку Галицького районного суду м. Львова від 29.09.2025.

Враховуючи те, що ОСОБА_7 засуджено за кримінальне правопорушення за ст. 390-1 КК України, яке він вчинив 18.09.2025 та продовжено вчинення 27.09.2025, тобто до ухвалення попереднього вироку Галицького районного суду м. Львова від 29.09.2025, Галицький районний суд м. Львова мав визначити остаточне покарання ОСОБА_7 відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень.

Приписами статті 70 КК України визначені підстави, порядок та межі призначення покарання за сукупністю злочинів.

Відповідно до частини 4 статті 70 КК України, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще й в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, остаточне покарання визначається за правилами, передбаченими частинами 1—3 цієї статті, тобто шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. У такому випадку за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу, в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком.

При цьому, призначаючи покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі положень частини 4 статті 70 КК України, суд не вправі змінювати покарання, призначене попереднім (першим) вироком за окремий злочин. Він також не повинен ще раз призначати (дублювати) це покарання в новому (другому) вироку. У цьому разі діє юридична презумпція законності й обґрунтованості попереднього вироку, яку суд підтверджує, застосовуючи частину 4 статті 70 КК України.

Водночас призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі положень частини 4 статті 70 КК України має ряд особливостей, одна з яких полягає в тому, що в разі, коли особа засуджується до покарання, яке належить відбувати реально, а за наступним вироком звільняється від відбування покарання з випробуванням, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.

Оскільки вирок Галицького районного суду м. Львова від 29.09.2025 року за ст. 390-1 КК України набрав законної сили і на момент призначення апеляційним судом остаточного покарання в цьому провадженні залишається незмінним, то ухвалене рішення про реальне відбування покарання за цим вироком зберігає свою законну силу.

Відтак суд першої інстанції під час постановлення вироку щодо ОСОБА_7 вказаних вимог не дотримався, що потягло за собою неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду від 01 квітня 2024 року (справа № 183/6854/20, провадження № 51-4885кмо23), якщо особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, за вироком суду було призначено покарання, яке ухвалено відбувати реально, а потім було встановлено, що вона винна ще й в інших кримінальних правопорушеннях, за які за новим вироком особі призначається покарання із застосуванням на підставі статті 75 КК України звільнення від відбування покарання з випробуванням, положення частини 4 статті 70 КК України щодо призначення остаточного покарання не застосовуються і кожний вирок – попередній, за яким особа має відбувати покарання реально, та новий, за яким її звільнено від відбування покарання з випробуванням, виконуються самостійно.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що при розгляді зазначеного провадження суд першої інстанції допустився неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а тому вирок суду в частині призначеного покарання підлягає зміні.

Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 408, 409, 419, 615 КПК України, колегія суддів,

постановила:

апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 задовольнити.

Вирок Галицького районного суду м. Львова від 26 листопада 2025 року щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання скасувати.

Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 390-1 КК України, та призначити покарання у виді обмеження волі строком 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування зазначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_7 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України вирок Галицького районного суду м. Львова від 29.09.2025, за яким ОСОБА_7 призначено покарання у виді 1 року пробаційного нагляду з покладенням обов`язків, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 59-1 КК України виконувати самостійно.

В решті залишити без змін.

Вирок суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Головуючий:

Судді: