Додаткове рішення від 16 лютого 2026 р. у справі №448/1412/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 448/1412/24 Головуючий у 1 інстанції:

Провадження № 22-з/811/311/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові заяву представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 – ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогуу справі за апеляційними скаргами представника ОСОБА_4 – ОСОБА_5 на рішення Мостиського районного суду Львівської області від 23 червня 2025 року та на ухвалу Мостиського районного суду Львівської області від 27 серпня 2025 року та за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 – ОСОБА_3 на ухвалу Мостиського районного суду Львівської області від 27 серпня 2025 року,-

ВСТАНОВИВ:

у серпні 2024 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до виконавчого комітету Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської області, треті особи: Судововишнянська міська рада Яворівського району Львівської області, Служба у справах дітей Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування рішень органу місцевого самоврядування.

Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 23 червня 2025 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено повністю.

27 червня 2025 року представник третіх осіб у справі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 – ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 27 серпня 2025 року заяву представника третіх осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Луки Тараса Миколайовича задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 гривень.

В решті вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного суду від 26 листопада 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 – ОСОБА_5 на рішення Мостиського районного суду Львівської області від 23 червня 2025 року –задоволено частково.

Рішення Мостиського районного суду Львівської області від 23 червня 2025 року – скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 – відмовлено.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 – ОСОБА_5 таапеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 – ОСОБА_3 на ухвалу Мостиського районного суду Львівської області від 27 серпня 2025 року – задоволено частково.

Ухвалу Мостиського районного суду Львівської області від 27 серпня 2025 року – скасовано.

Під час розгляду справи апеляційним судом представник ОСОБА_1 ,, ОСОБА_2 – ОСОБА_3 звернувся з клопотанням про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених третіми особами у зв`язку з апеляційним розглядом справи, повідомивши суд апеляційної інстанції, що докази понесених витрат на професійну правничу допомогу, з врахуванням положень частини 8 статті 141 ЦПК України, будуть подані протягом п`яти днів з дня ухвалення судового рішення судом апеляційної інстанції.

05 грудня 2025 року, через систему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 – ОСОБА_3 подав заяву про стягнення понесених судових витрат, долучивши до заяви докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Обгрунтовуючи заяву про стягнення понесених судових витрат покликається на те, що між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Адвокатським об`єднанням «АК «Фавор» укладено договір про надання правової допомоги та представництво інтересів. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зв`язку з розглядом зазначеної справи в суді апеляційної інстанції понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 21 000 грн. кожним, про стягнення витрат на професійну правничу він заявляв під час судового розгляду справи судом апеляційної інстанції, повідомивши суд про те, що докази на підтвердження понесених витрат будуть подані протягом п`яти днів з дня ухвалення судового рішення за результатами розгляду апеляційних скарг. І оскільки до ухвалення постанови Львівського апеляційного суду ним заявлено про подання доказів таких витрат протягом п`яти днів, при ухваленні постанови суду він був відсутній, а про ухвалене судом апеляційної інстанції судове рішення йому стало відомо лише 01.12.2025 року, то заяву про стягнення судових витрат подано в межах 5-ти денного терміну, визначеного ЦПК України. З урахуванням наведеного просить стягнути з ОСОБА_4 : на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 21000 грн., на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 21000 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи заяви, колегія суддів приходить до висновку, що заява про ухвалення додаткового рішення підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.

Частина 1 статті 246 ЦПК України передбачає, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до частини 2 статті 246 ЦПК України у випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу. (частина 3 статті 246 ЦПК України).

Пункт 3 частини першої статті 270 ЦПК України передбачає, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалю додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати – без повідомлення учасників справи. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено. (частини 3, 5 статті 270 ЦПК України).

Однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. (пункт 12 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держав (частина 1 статті 137 ЦПК України).

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову – на відповідача, у разі відмови в позові – на позивача, у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Тобто, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу входить до предмету доказування при вирішенні питання про стягнення цих витрат.

Витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені належними та допустимими доказами, відсутність підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, відсутність розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх стягнення.

З врахуванням положень частини 8 статті 141 ЦПК України, статті 246 ЦПК України слід дійти висновку, що докази, які підтверджують розмір понесених стороною витрат мають бути подані нею до закінчення судових дебатів, а у випадку неможливості їх подання до закінчення судових дебатів, такі подаються протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 12 ст. 141 ЦПК України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Зміст цієї норми дає підстави для висновку, що право на відшкодування судових витрат, понесених третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, реалізується за правилами розподілу судових витрат, які встановлені для тієї сторони у справі, на боці якої виступала ця третя особа, та залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зобов`язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання.

У заяві представник ОСОБА_3 просить поновити строк на подання заяви про стягнення понесених судових витрат та подання доказів на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, про стягнення яких він заявив до закінчення судових дебатів у справі, оскільки він не був присутній в судовому засіданні 26.11.2025 року при ухваленні постанови, яку він отримав лише 01.12.2025 року через підсистему «Електронний суд», а тому заяву про долучення доказів на підтвердження цих витрат подав через систему «Електронний суд» 05.12.2025 року.

На строк, встановлений ч.8 ст.141 ЦПК щодо подання заяви про стягнення понесених судових витрат та щодо подання доказів понесених судових витрат, поширюються положення ч.1 ст.127 ЦПК щодо можливості його поновлення.

Згідно з частинами першою - третьою статті127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши доводи клопотання представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 – ОСОБА_3 про поновлення строку на подання заяви про стягнення понесених судових витрат та подання доказів на під твердження понесених третіми особами витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає, що клопотання підлягає до задоволення, оскільки з довідки про доставку електронного документа вбачається, що постанова Львівського апеляційного суду від 26 листопада 2025 року була доставлена до Електронного кабінету представника третіх осіб, ОСОБА_3 , 01.12.2025 року, докази на підтвердження понесених третіми особами витрат на професійну правничу допомогу долучені 05.12.2025 року, тобто протягом п`яти днів з дня отримання копії постанови Львівського апеляційного суду від 26.11.2025 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги – це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У відзиві на апеляційну скаргу, поданого через систему «Електронний суд» 15.09.2025 року, представник третіх осіб ОСОБА_3 покликався на те, що орієнтований розмір судових витрат складають витрати на правничу допомогу, в орієнтовному розмірі 2000 грн. за 1 год. роботи адвоката, докази чого будуть надані суду у подальшому і відповідно до вимог закону підлягають стягненню з ОСОБА_4 .

Матеріалами справи безспірно підтверджується те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , будучи залучені судом до участі у справі, як треті особи, заперечували щодо задоволення позову ОСОБА_4 , що підтверджується поясненнями третіх осіб щодо позову, заперечували щодо задоволення апеляційної скаргипредставника ОСОБА_4 – ОСОБА_5 на рішення Мостиського районного суду Львівської області від 23 червня 2025 року , що підтверджується відзивом на апеляційну скаргу від 15 вересня 2025 року.

Матеріалами справи підтверджується, що 02.02.2024 року між Адвокатським об`єднанням «АК «Фавор» в особі керуючого партнера Луки Тараса Миколайовича, який діє на підставі статуту та ОСОБА_1 укладено договір №04/02.02.2024 про надання правової допомоги та представництва інтересів.

Також, 02.02.2024 року між Адвокатським об`єднанням «АК «Фавор» в особі керуючого партнера Луки Тараса Миколайовича, який діє на підставі статуту та ОСОБА_2 укладено договір №02/02.02.2024 про надання правової допомоги та представництва інтересів.

Відповідно до актів приймання виконаних робіт від 05 грудня 2025 року замовники та виконавець, відповідно до умов договорів про надання правової допомоги на представництво інтересів від 02.02.2024 року виконавець здав, а замовники прийняли виконання наступних робіт:- юридичні послуги (представництво інтересів та правова допомога ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у межах справи №448/1412/24 зa апеляційними скаргами представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Мостиського районного суду Львівської області від 23 червня 2025 року та на ухвалу Мостиського районного суду Львівської області від 27 серпня 2025 року та за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Мостиського районного суду Львівської області від 27 серпня 2025 року, що перебувала у провадженні Львівського апеляційного суду, а саме:

1. представництво інтересів у Львівському апеляційному суді, підготовка та подання процесуальних документів (апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу по справі №448/1412/24, заяв, клопотань), участь адвоката в судових засіданнях протягом вересня 2025р. - листопада 2025р. - 14000,00грн. (7 год. роботи);

2. досягнення зі сторони виконавця позитивного результату у межах справи зa апеляційними скаргами представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Мостиського районного суду Львівської області від 23 червня 2025 року та на ухвалу Мостиського районного суду Львівської області від 27 серпня 2025 року та за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Мостиського районного суду Львівської області від 27 серпня 2025 року, сторони погодили, що замовник сплачує виконавцю «гонорар успіху», у розмірі 5000,00 грн.

05.12.2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали Узгодження оплати правової допомоги.

Відповідно до п. 3 ці додатки є невід`ємною частиною договорів №04/02.02.2024 від 02.02.2024 року та №02/02.02.2024 від 02.02.2024 року.

З урахуванням зазначеного представник третіх осіб ОСОБА_3 просив стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 понесені ними витрати на професійну правничу допомогу в розмірі по 21000 грн.

Разом з тим, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що його позов не підлягає задоволенню, такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

16.12.2025 року представником ОСОБА_4 – ОСОБА_5 подано до суду заяву про зменшення витрат на правничу допомогу, у якій вона просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу на користь третіх осіб, які підлягають стягненню з ОСОБА_4 до мінімального можливого розміру.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правничу допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені нормами процесуального законодавства, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Подібний правовий висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18.

Враховуючи наведене, те, що апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 – ОСОБА_5 на рішення Мостиського районного суду Львівської області від 23 червня 2025 року задоволено частково, рішення Мостиського районного суду Львівської області від 23 червня 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено, беручи до уваги те, що відмову в задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції мотивував лише порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції позовні вимоги по суті не вирішував, враховуючи обсяг наданих послуг і виконаних робіт, надання яких і ОСОБА_1 , і ОСОБА_2 по суті є однаковими, враховуючи кількість судових засідань в суді апеляційної інстанції, їх тривалість, принцип співмірності судових витрат зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, надання послуг, те, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу у зазначеному розмірі становитиме надмірний тягар для ОСОБА_4 , яка виховує та утримує малолітнього сина, колегія суддів приходить до висновку про те, що з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі по 3000 грн., що відповідає критеріям виправданості, розумності та справедливості.

Керуючись ст. ст. 141, 270 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

поновити представнику ОСОБА_1 , ОСОБА_2 – ОСОБА_6 строк на подання заяви про стягнення понесених судових витрат та подання доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Заяву представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 – ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу – задовольнити частково.

Ухвалити у справі додаткову постанову, якою стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на кожного по 3000 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення додаткової постанови.

Додаткова постанова складена 17.02.2026 року.

Головуючий: Н.О. Шеремета

Судді: О.М. Ванівський

Р.П. Цяцяк