Вирок від 18 березня 2026 р. у справі №462/877/26 — Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/877/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2026 року Залізничний районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025140000001278 від 09.12.2025 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Товсте, Заліщицького району, Тернопільської області, українця, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України),

встановив:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_4 , 09.12.2025 року, приблизно о 16 год. 25 хв., керуючи автомобілем марки «ЗАЗ 110247», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись ним у м. Львові по вул. Симона Петлюри, поруч із будинком № 37, у напрямку до вул. Любінська, грубо порушив вимоги Розділу 1 п.1.5, п.1.10, Розділу 2 п. 2.3 б), д), Розділу 12 п.12.3 та Розділу 18 п. 18.1 чинних Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, які виразились в тому, що він керуючи технічно-справним транспортним засобом проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу не зменшив швидкості з подальшою зупинкою автомобіля до меж нерегульованого пішохідного переходу щоб надати дорогу пішоходу ОСОБА_7 , який в цей час переходив проїзну частину дороги по нерегульованому пішохідному переході зліва на право відносно напрямку руху автомобіля і який мав перевагу в русі, в результаті чого відбувся наїзд транспортного засобу на пішохода.

Внаслідок порушення Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_4 відбулася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої потерпілий ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді: забійної рани (ушита) в лобній ділянці праворуч, синця в тім`яно-потиличній ділянці праворуч, перелому лівої скроневої кістки, перелому кісток основи черепу, вогнищевих крововиливів в тканині тім`яно-потиличної ділянки праворуч, лобно-тім`яній ліворуч та варолієва моста, крововиливів в бокових шлуночках мозку, які знаходяться в прямому причинному зв`язку зі смертю і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по ознаці небезпеки для життя в момент спричинення.

Позиція сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 надав суду пояснення, свою вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 286 КК України визнав повністю, не заперечив фактичних обставин, викладених у обвинувальному акті. У вчиненому щиро розкаявся, просив суд суворо його не карати.

Потерпіла ОСОБА_6 у судовому засіданні зазначила, що ОСОБА_4 добровільно відшкодував шкоду завданого збитку та просила суд суворо його не карати. Окрім цього, 18.03.2026 року подала до Залізничного районного суду клопотання у якому просила визнати ОСОБА_8 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_8 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) від покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік та не призначати обвинуваченому ОСОБА_8 (РНОКПП - НОМЕР_2 ) додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Враховуючи те, що ОСОБА_8 не оспорював фактичні обставини справи, а судом було встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, заслухавши думку учасників судового розгляду та роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі.

Мотиви суду, оцінка та висновки.

Дії ОСОБА_8 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху, якщо вони спричинили смерть потерпілого.

За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно вимогам ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов`язок доказування зазначених обставин під час судового розгляду покладається на прокурора.

Показання обвинуваченого у судовому засіданні послідовні та логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Жодних розумних сумнівів щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення у суду немає та будь-які належні, допустимі і достовірні докази на спростування вказаного відсутні, жодних клопотань з цього приводу не заявлялося.

Таким чином, вина обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, доведена у повному обсязі і підтверджується доказами, які є у матеріалах кримінального провадження, обвинуваченим не оспорюються.

Призначення покарання.

При призначенні покарання обвинуваченому у даній справі суд суворо дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, а з врахуванням того, що позбавлення волі є одним із найсуворіших покарань, тому таке покарання слід призначати до реального відбування тільки тоді, коли у суду є достатнє переконання, що звільнення особи від відбування такого, не сприятиме виправленню засудженого.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

У той же час згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема, у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Згідно п. 1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2015 року, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п. 3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.

Отже при призначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, не перебуває на обліку у лікаря-нарколога та на обліку у лікаря-психіатра, також те, що останній визнав свою вину, висловив щире каяття у скоєному та відшкодував шкоду.

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого є щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку. Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлені.

За таких обставин, відповідно до вимог ст. 65 КК України щодо законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, з метою перевиховання та виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_8 покарання не пов`язане з реальним обмеження волі, так, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого, без реального відбування покарання у виді обмеження волі, суд на підставі ст. 75 КК України вважає за необхідне звільнити останнього від відбування покарання, з покладенням обов`язків передбачених ст. 76 КК України.

Що стосується додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, то на переконання суду, ОСОБА_8 необхідно позбавити права керування транспортним засобом терміном на три роки, оскільки його дій спричинили тяжкі наслідки для у вигляді смерті потелпілого ОСОБА_7 .

Таке покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави у приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів для проведення: - судової інженерно-транспортної експертизи із дослідження технічного стану транспортного засобу № CЕ-19/114-25/30665-ІТ; судової інженерно-транспортної експертизи із транспортно-трасологічного дослідження визначення місця зіткнення № CЕ-19/114-25/30666-ІТ; комплексної судової експертизи відео-, звукозапису та судової інженерно-транспортної експертизи із дослідження обставин та механізм у ДТП №6022-Е, складають 32 238 грн. 40 коп., які відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави.

Також, враховуючи, що у даному кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова 461/10311/25 від 16.12.2025 року, було накладено арешт на речові докази, а згідно ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна, тому накладений арешт слід скасувати, а вказане майно повернути законним власникам.

Запобіжний захід не обирався.

Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст. 368-371, 373-376, 392, 395 КПК України, суд, -

ухвалив:

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років із випробуванням протягом іспитового строку, тривалістю 3 (три) роки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судові витрати у розмірі – 4 457 грн. 00 коп. за проведення судової інженерно-транспортної експертизи із дослідження технічного стану транспортного засобу № CЕ-19/114-25/30665-ІТ.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судові витрати у розмірі – 4 457 грн. 00 коп. за проведення судової інженерно-транспортної експертизи із транспортно-трасологічного дослідження визначення місця зіткнення № CЕ-19/114-25/30666-ІТ,

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судові витрати у розмірі – 23 324 грн. 40 коп. за проведення комплексної судової експертизи відео-, звукозапису та судової інженерно-транспортної експертизи із дослідження обставин та механізм у ДТП №6022-Е.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова № 461/10311/25 від 16.12.2025 року шляхом тимчасового, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення права відчужувати, користуватись та розпоряджатись, на автомобіль марки "ЗАЗ 110247" р.н. НОМЕР_1 , який на праві власності належить: ОСОБА_4 , зареєстр., АДРЕСА_2 , та повернути вказане майно законному володільцю.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя/підпис/

Згідно з оригіналом.

Суддя: