Постанова від 09 березня 2026 р. у справі №442/547/26 — Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/547/26

Провадження №3/442/236/2026

П О С Т А Н О В А

Іменем України

10 березня 2026 року суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Коваль Р.Г., розглянувши матеріали, які надійшли з Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, проживаючого в АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, –

в с т а н о в и в :

До Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №570525 від 19.01.2026, ОСОБА_2 , 19.01.2026 о 22.15 год., в м. Дрогобич, по вул. Юрія Дрогобича, 9, керував транспортним засобом Volkswagen Jetta НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився на місці зупинки, тест номер 2138 результат тесту 0,67 проміле, чим порушив вимоги п. 2.9.а ПДР України – керування ТЗ особами в стані алк., нарк. чи ін. сп`яніння що знижують їх увагу та швидкість реакції, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_2 не з`явився, його представник адвокат Гирич О.В. подав клопотання про закриття провадження, просив здійснювати розгляд справи без його участі та його довірителя.

У поданому клопотанні вказує, що його довіритель зпротоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №570525 від 19.01.2026 не згідний, свою вину заперечує та вказує на ряд порушень при складанні вказаного протоколу.

В ході судового розгляду суддя дослідивши матеріали справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, а саме: оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.

Статтями 251, 280 КУпАП визначені фактичні дані, обставини на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.

Виходячи з положень ст. 7 КУпАП, забезпечення законності при застосуванні заходів адміністративного примусу передбачає не тільки наявність законних підстав для застосування адміністративного стягнення, але і дотримання встановленого законом порядку притягнення особи до адміністративної відповідальності.

У відповідності до диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, відповідальність особи за вказаною статтею настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, об`єктивна сторона ч.1 ст.130 КУпАП характеризується такими діяннями: 1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; 2) передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів та 3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 266 КУпАП встановлено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Відомості щодо наявності таких свідків вносяться у сам протокол про адміністративне правопорушення, а їх покази повинні бути зафіксовані у відповідних письмових поясненнях, з метою подальшого використання у відповідності до ст. 251 КУпАП, як докази в адміністративній справі.

В статті 272 КУпАП вказується, що свідок зобов`язаний дати правдиві пояснення щодо обставин, які йому відомі та підлягають установленню по даній справі, тобто в даному випадку на інспекторів патрульної поліції покладається обов`язок документування відомостей про адміністративне правопорушення шляхом належного процесуального закріплення пояснень свідків щодо обставин справи, зокрема з-приводу часу, місця, способу та інших відомостей вчинення адміністративного правопорушення.

Так, в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №570525 від 19.01.2026 відомості про свідків відсутні, в Акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів свідки огляду теж не зазначено.

Відповідно до статті 31 Закону України від 2 липня 2015 року, № 580-VIII «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

У п.п. 1 п. 2 Розділу І Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка була затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 №1026, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 № 28/32999 (далі – Інструкція №1026), передбачено, що застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.

Згідно з п. 5 розділу ІІ Інструкції № 1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних із виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Розділом ІІІ цієї Інструкції №1026 передбачено, що відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №570525 від 19.01.2026, дана подія була зафіксована на засоби відеозапису, з якого вбачається, що на такому відсутній безперервний відеозапис з моменту зупинки транспортного засобу до моменту складання спірного протоколу про адміністративне правопорушення, у матеріалах справи відсутні відомості про завершення процедури огляду водія на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.

Оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення та долучення доказів на підтвердження висунутого обвинувачення належить до компетенції та обов`язку уповноваженої посадової особи, яка склала протокол та яка висуває обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення.

У матеріалах даної справи міститься DVD-диск, на якому є два файли з відеозаписами:

NOR-000101-000000-20260119221955.MOV – на якому відображені події, які відбулись 19.01.2026 у період з 22:19:56 год. по 22:28:24 год. (22:24:58 – момент, коли на відео видно сам пристрій драгер, однак зовсім не видно значення його показів, екран просто білого кольору, і працівник поліції повідомив ОСОБА_2 що на нього буде складений адміністративний протокол за ст. 130 КУпАП), при цьому працівник поліції навіть не запитав у ОСОБА_2 чи він згідний з таким результатом та чи хоче він поїхати в лікарню, якщо не згідний.

Video.mp4 – на якому відображені події, які відбулись 19.01.2026 у період з 22:15:27 год. по 22:16:26 год.

На жодному з відеозаписів немає відображено того, чи працівники поліції запитували у ОСОБА_2 про його згоду з результатами огляду, проведеного на місці зупинки транспортного засобу, так само, як і не має відображено того, що працівники поліції пропонували ОСОБА_2 проїхати в найближчий медичний заклад у разі незгоди з результатами огляду на місці зупинки транспортного засобу.

Одночасно суддею приймається до уваги та обставина, що протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №570525 від 19.01.2026 складено 19.01.2026 о 22:35:54 год. про те, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення о 22:15 год. Згідно постанови серії ЕНА №6534713 від 19.01.2026, яка складена відносно ОСОБА_1 вбачається, що водій о 22:25:47 год. керуючи транспортним засобом не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку руху при повороті, однак як вбачається з відеозапису NOR-000101-000000-20260119221955.MOV, ОСОБА_1 в цей час не керував жодним транспортним засобом, що явно вказує на неправомірність даної постанови.

В Акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів взагалі не зазначено, в який день та о котрій годині його було складено та проводився огляд.

Направлення в медичний заклад було складено о 22:45 год., хоча протокол було складено о 22:35:54, і на відеозаписах, які є в матеріалах справи – цього також не відображено.

З матеріалів відеозапису взагалі не вбачається, що таке направлення в лікарню виписувалось, і жодного слова про це направлення чи пропозицію ОСОБА_2 проїхати до найближчого медичного закладу для проведення огляду на стан сп`яніння не висловлювалось.

Відповідно до ч. 4 ст. 266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.

Згідно з ч. 6 ст. 266 КУпАП направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Саме таким порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України, є Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджений постановою КМУ від 17 грудня 2008 р. №1103 в редакції від 28.10.2015 р.

Згідно п.7 Порядку №1103 поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.

З наведеного вбачається, що працівниками поліції було грубо порушено процедуру огляду водія на місці зупинки транспортного засобу, не встановлено його згоду з результатом огляду на місці зупинки. ОСОБА_1 заперечує той факт що він перебував в стані алкогольного сп`яніння і заперечує свою згоду з результатом, який було визначено за допомогою приладу Drager.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 266 КУпАП та пункту 22 Розділу ІІІ Інструкції, огляд на стан сп`яніння, проведений з порушенням, зокрема пунктів 6, 7 Розділу І Інструкції, вважається недійсним.

Верховний Суд у справі № 216/5226/16-а в постанові від 18.07.2019 вказав, що доказом порушення ПДР не може бути відеозапис з нагрудної камери поліцейського, якщо він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність учинюванних процесуальних дій (винесення постанови, складання протоколу).

Однак, до матеріалів справи працівниками поліції не долучено безперервного відеозапису, з якого вбачалось би, що ОСОБА_1 виконував функцію водія, і в подальшому, проходив процедуру її огляду на стан сп`яніння, висловив згоду з результатом огляду на стан сп`яніння проведеного на місці зупинки і відмовився їхати в лікарню.

З матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається, що ОСОБА_1 19.01.2026 близько 22:25:47 год. допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, за які його слід було зупинити, у зв`язку із чим, всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов`язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130КУпАП.

Такі висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.03.2019 у справі №686/11314/17.

Протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки, за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у Суду.

Інших доказів, працівниками поліції, для доведення вини, ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не надано.

Факт керування автомобілем може бути доведений: показаннями потерпілих або свідків правопорушення; фотознімками, відеозаписами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. Тобто і відео з камер поліцейських, і відеозаписи з камер спостереження та відео реєстраторів автомобілів самих правопорушників, долучені до протоколу про адміністративне правопорушення, є доказами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.

Натомість у матеріалах справи про притягнення до адміністративної відповідальності відсутні об`єктивні дані, підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами, які б підтверджували факт керування ОСОБА_2 транспортним засобом за обставин, наведених в протоколі.

При цьому слід зазначити, що розглядаючи адміністративні матеріали, які направлені до суду з метою притягнення винної особи до адміністративної відповідальності і які визнані органом, що їх направляє достатніми для досягнення поставленої мети, суд не може вийти за межі обвинувачення або уточнити в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунути певні розбіжності або неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки в такому випадку суд перебиратиме на себе функції сторони обвинувачення, чим порушить принцип рівності сторін і вимоги змагальності процесу. За таких обставин особа буде позбавлена можливості захищатися від висунутого проти неї обвинувачення перед незалежним судом. Навпаки, вона буде змушена захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується.

Так, ОСОБА_1 повністю заперечує обставини про те, що він здійснював керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, що відповідно до статті 251 КУпАП може бути доказом у справі про адміністративне правопорушення.

Стаття 129 Конституції України передбачає, що однією з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в ст.62 Конституції України - презумпції невинності.

Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого при розгляді справ судами в обов`язковому порядку використовується як джерело права відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Так, ЄСПЛ в своєму рішенні від 10.02.1995 по справі «Аллене де Рібермон проти Франції» вказав, що сфера застосування принципу невинуватості значно ширше, чим це представляється: презумпція невинуватості обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, але і для всіх інших суспільних відносин. Крім того, в своєму рішенні «Маліга проти Франції» від 23.09.1998 ЄСПЛ визнав кримінально-правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачено санкцію у виді позбавлення права керування транспортним засобом. П.21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення. ЄСПЛ підкреслив, що обов`язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинності і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях притримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» №39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. The United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25). У справі «Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 06.12.1988 зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати, як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення. Однак, достовірність доказів, які є сумнівними та відсутність доказів зібраних особою, що склала протокол про адміністративне правопорушення є неприпустимою, оскільки суперечить позиції ЄСПЛ та порушує презумпцію невинуватості особи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи.

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Таким чином, приходжу до висновку, що сукупність досліджених у даній справі доказів не дає підстав для висновку про те, що у діях ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Враховуючи вищенаведене, керуючись принципом презумпції невинуватості, згідно якого, крім іншого, усі сумніви мають трактуватись на користь особи, яка притягується до відповідальності, вважаю, що провадження у справі підлягає закриттю відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП - за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ч. 1 ст. 130, п. 1 ч. 1 ст. 247, 251, 252, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя, -

п о с т а н о в и в:

Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу даного адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Роман КОВАЛЬ