Вирок від 03 березня 2026 р. у справі №308/7080/25 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/7080/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області:

під головуванням судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області в м. Ужгороді кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025071030000976 від 09.05.2025, про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Андріївка, Ужгородського району Закарпатської області, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, з освітою середньою, військовослужбовця за мобілізацією, бойового медика гірсько-штурмового взводу гірсько-штурмової роти ВЧ НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, УБД, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України,

встановив:

У період часу з березня 2024 року по травень 2025 року ОСОБА_4 в порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно з якої кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству» безпричинно, умисно, систематично вчиняв психологічне насильство по відношенню до своєї дружини: потерпілої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає за адресою АДРЕСА_1 , що призвело до її психологічних страждань та погіршення якості життя.

Зокрема, 28.03.2024 близько 16 години 00 хвилин, ОСОБА_4 , знаходячись за місцем проживання потерпілої, за адресою АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_5 , домашнє насильство, що проявилось у словесних образах потерпілої нецензурними словами та погрожуванням фізичної розправи, що призвело до змін в нормальному психоемоційному стані потерпілої особи, викликало в неї душевні переживання, почуття тривоги, страху, приниженості.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив адміністративне правопорушення ,передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. На останнього складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №543086 від 28.03.2024. Постановою Ужгородського міськрайонного суду №308/6168/24 від 12.06.2024 за вищевказаним фактом ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 (сто сімдесят) грн.

Окрім того, 01.06.2024 близько 12 години 00 хвилин ОСОБА_4 , знаходячись за місцем проживання потерпілої, за адресою АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_5 домашнє насильство, що проявилось у словесних образах потерпілого нецензурними словами та погрожуванням фізичної розправи, що призвело до змін в нормальному психоемоційному стані потерпілої особи, викликало в неї душевні переживання, почуття тривоги, страху, приниженості.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП. На останнього складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №544496 від 01.06.2024. Постановою Ужгородського міськрайонного суду №308/9759/24 3/308/5369/54 від 01.07.2024 за вищевказаним фактом ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 (шістсот вісімдесят) грн.

Разом з цим, 08.05.2025 близько 21 години 51 хвилина, знаходячись за місцем проживання потерпілої за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 , діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та їх караність, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_5 домашнє насильство, що проявилось у словесних образах потерпілого нецензурними словами та погрожуванням фізичної розправи, що призвело до змін в нормальному психоемоційному стані потерпілої особи, викликало в неї душевні переживання, почуття тривоги, страху, приниженості.

Вказаними діями психологічного характеру ОСОБА_4 заподіяв своїй дружині ОСОБА_5 систематичні психологічні страждання у вигляді негативних змін в нормальному психоемоційному стані потерпілої особи, що викликало в неї душевні переживання, почуття тривоги, страху, приниженості.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ст. 126-1 КК України як домашнє насильство, умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю та пояснив, що дійсно застосовував домашнє насильство щодо своєї дружини. В скоєному злочині розкаюється, жалкує про свою злочинну поведінку та засуджує свої злочинні дії.

В судовому засіданні потерпіла не наполягала на суворому покаранні обвинуваченого ОСОБА_4 .

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Статтею 92 КПК України визначено, що обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу покладається на слідчого, прокурора, а обов`язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінальному правопорушенні при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор, обвинувачений, потерпіла не оспорювали фактичні обставини кримінального провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, роз`яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, вислухавши думку потерпілої та дослідивши матеріали кримінальної справи, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ст. 126-1 КК України як домашнє насильство, умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань.

При призначенні обвинуваченому виду та міри покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, тобто призначає покарання в межах, установлених у санкцій частини статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення та відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

До обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 суд відносить щире каяття, визнання своєї вини, безпосередню участь у бойових діях.

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого ОСОБА_4 судом не встановлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Окрім цього суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проходження служби, на обліку в наркологічному і психоневрологічному диспансерах не перебуває та наявність обставин, що пом`якшують та відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Зважаючи на положення статті 50 КК України, якою встановлено, що «покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами», на положення статті 65 КК України, якою встановлено, що «особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень», враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який раніше не судимий, пом`якшуючі обставини, думку потерпілої ОСОБА_5 , реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, приходить до висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ст. 126-1 КК України.

З врахуванням всіх обставин справи, поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 , щирого каяття обвинуваченого, суд прийшов до висновку, що виправлення і перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 можливе без ізоляції його від суспільства і можливо призначити покарання у вигляді пробаційного нагляду. Саме таке покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

Судові витрати відсутні.

Керуючись ст. ст. 100, 370, 373 КПК України, суд

ухвалив:

громадянина України ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду строком на один рік.

На підставі ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вирок може бути оскаржений з підстав передбачених статтею 394 КПК України до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1