Вирок від 19 лютого 2026 р. у справі №755/2562/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/2562/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" лютого 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у спрощеному провадженні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023105040001696 від 09 листопада 2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Алейськ, Алтайського краю рф, українця, офіційно не працює, не військовослужбовець, не має інвалідності, не має на утриманні неповнолітніх та малолітніх дітей, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий 27 травня 2022 року вироком Дніпровського районного суду м. Києва за ч. 1 ст. 125 КК України, до покарання у вигляді 200 годин громадських робіт, - у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України,

В С Т А Н О В И В:

27 травня 2022 року ОСОБА_3 засуджено вироком Дніпровського районного суду міста Києва за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, до покарання у вигляді 200 годин громадських робіт. Вирок суду набрав законної сили 29 червня 2022 року. 03 серпня 2022 року ОСОБА_3 був поставлений на облік до Дніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області.

У рамках виконання заходів з відбуття призначеного покарання, відповідно до Порядку здійснення нагляду та проведення соціально-виховної роботи із засудженими до покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, що затверджений наказом Міністерства юстиції України від 29.01.2019 №272/5 (далі - Порядок), фахівцем другої категорії Дніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області ОСОБА_4 , 20 вересня 2023 року ОСОБА_3 був письмово ознайомлений із вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 27 травня 2022 року, яким він засуджений до покарання у виді 200 годин громадських робіт, порядком і умовами відбування покарання, попереджений про правові наслідки, передбачені ч. 2 ст. 389 КК України, у разі ухилення від відбування покарання, що підтверджується письмовими поясненнями ОСОБА_3 .

Крім того, ОСОБА_3 було роз`яснено положення ст. 37 Кримінально-виконавчого кодексу України, відповідно до яких, він зобов`язаний додержуватися встановлених порядку та умов відбування покарання, сумлінно ставитися до праці, працювати на визначеному об`єкті і відпрацьовувати встановлений судом строк громадських робіт, з`являтися за викликом до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, без погодження уповноваженого органу з питань пробації не виїжджати за межі України. Також, роз`яснено положення ст. 40 Кримінально-виконавчого кодексу України, відповідно до яких, ухиленням від відбування покарання у виді громадських робіт є систематичне невиконання встановлених обов`язків, порушення порядку та умов відбування покарання, а також притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, які були вчинені після письмового попередження, невихід більше двох разів протягом місяця на громадські роботи без поважних причин, а також допущення більше двох порушень трудової дисципліни протягом місяця, поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння. Стосовно особи, яка ухиляється від відбування покарання у виді громадських робіт, уповноважений орган з питань пробації надсилає матеріали правоохоронним органам для відповідного реагування для вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності відповідно до статті 389 Кримінального кодексу України.

Цього ж дня, тобто 20 вересня 2023 року, ОСОБА_3 під особистий підпис отримав від начальника Дніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області ОСОБА_5 направлення до КЗ «Парк культури та відпочинку «Перемога» Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) для відбуття, призначеного вироком суду покарання у виді 200 годин громадських робіт, до відбуття якого він був зобов`язаний приступити з 25 вересня 2023 року.

Після чого у ОСОБА_3 виник злочинний умисел на ухилення від відбування покарання, призначеного 27 травня 2022 року вироком Дніпровського районного суду м. Києва у виді 200 годин громадських робіт.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 жодного разу не з`явився для відбуття покарання у виді громадських робіт, відповідно до установленого «графіку виходу на роботу засудженого до громадських робіт у період роботи з 25 вересня 2023 року по 29 вересня 2023 року», який затверджений наказом № 64 від 25 вересня 2023 року директором КЗ «Парк культури та відпочинку «Перемога» ОСОБА_6 .

Крім того, 15 лютого 2024 року у приміщенні Дніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області ОСОБА_3 під його особистий підпис було повторно вручено Підписку, що є Додатком 18 до Порядку, якою повторно роз`яснено положення ст.ст. 37, 40 Кримінально-виконавчого кодексу України, а також повторно роз`яснено, що стосовно особи, яка ухиляється від відбування покарання у виді громадських робіт, уповноважений орган з питань пробації надсилає матеріали правоохоронним органам для відповідного реагування для вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності відповідно до статті 389 Кримінального кодексу України.

Крім того, 17 квітня 2024 року у приміщенні Дніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області ОСОБА_3 повторно було вручено направлення до вказаного вище закладу для відбуття покарання у виді 200 годин громадських робіт, однак від його отримання останній відмовився, про що зазначив у своєму письмовому поясненні написаному власноручно.

При цьому, у власноручних поясненнях 12 квітня 2024 року та 17 квітня 2024 року ОСОБА_3 зазначив, що відмовляється відбувати покарання у вигляді громадських робіт. Надання пояснень 17 квітня 2024 року зафіксовано на відеозапису.

Таким чином, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт, діючи умисно та цілеспрямовано, ОСОБА_3 не виконав визначених ст.ст. 37, 40 Кримінально-виконавчого кодексу обов`язків засудженого до виконання покарання у виді 200 годин громадських робіт, та в період часу з 25 вересня 2023 року до часу направлення до суду цього кримінального провадження, порушив встановлені порядок і умови відбування покарання, жодного разу не з`явився до КЗ «Парк культури та відпочинку «Перемога» Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), згідно отриманого ним 20 вересня 2023 року направлення для відбування покарання, не відпрацьовував встановлений судом строк громадських робіт, тим самим ухилився від відбування покарання у виді 200 годин громадських робіт, призначеного вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 27 травня 2022 року, тим самим відповідно до ч. 3 ст. 80 КК України зупинив перебіг давності виконання вказаного обвинувального вироку.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, а саме в ухиленні засудженого від відбування покарання у вигляді громадських робіт.

Під час досудового розслідування було встановлено, що обвинувачений беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, у зв`язку з чим, прокурором був скерований до суду обвинувальний акт, в якому зазначено клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду у судовому засіданні у порядку, передбаченому ч. 1 ст. 302 КПК України.

До обвинувального акту додана письмова заява обвинуваченого ОСОБА_3 , яка була складена у присутності його захисника - адвоката ОСОБА_7 , про те, що обвинувачений беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, погоджується із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, йому роз`яснені положення ч. 2 ст. 301 КПК України про обмеження права апеляційного оскарження, та він погоджується з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду у судовому засіданні.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 своїм підписом підтвердив добровільність беззаперечного визнання винуватості ОСОБА_3 , його згоду зі встановленими у результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акту за його відсутності.

Крім того, до обвинувального акту долучені матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання обвинуваченим своєї винуватості.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 381 КПК України, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності.

У зв`язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акту за його відсутності, а прокурором був надісланий до суду обвинувальний акт з клопотанням про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні, суд, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, вважає можливим розглянути обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду у судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження і ухвалити вирок.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 107 КПК України, у разі неприбуття у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснюється.

Вивчивши обвинувальний акт та долучені до нього матеріали в їх сукупності, перевіривши встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються сторонами кримінального провадження, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні ним кримінального проступку повністю доведена.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації це покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують та обтяжують.

Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_3 покарання, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України є кримінальним проступком, дані про особу обвинуваченого, який щиро розкаявся у вчиненому кримінальному проступку, активно сприяв органам досудового слідства у його розкритті, вчинив кримінальне правопорушення не відбувши покарання, призначене вироком Дніпровського районного суду міста Києва 27 травня 2022 року, не перебуває під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом та на обліку у лікаря психіатра, не працює.

Обставиною, яка, відповідно до вимог ст. 66 КК України, пом`якшує покарання ОСОБА_3 , - суд визнає щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які, відповідно до вимог ст. 67 КК України, обтяжують покарання ОСОБА_3 , - органом досудового розслідування не встановлено.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, його ставлення до вчиненого та їх наслідків, суд реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання в межах санкції ч. 2 ст. 389 КК України, а саме, у вигляді обмеження волі, яке є необхідним й достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Крім того, відповідно до вимог ч.3 ст. 80 КК України, перебіг строків давності виконання вироку зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, подвоюються.

Згідно сталої судової практики Верховного Суду та Постанови Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду №229/207/24 від 10 лютого 2025 року, період ухилення від виконання покарання не зараховується до строку давності. Під ухиленням від відбування покарання потрібно розуміти вчинення засудженим будь-якого діяння, метою якого є порушення обов`язків з виконання обвинувального вироку. Ухилення від відбування покарання може здійснюватися у різні способи залежно від того, який вид покарання призначений. Якщо особа, якій призначено покарання у виді громадських робіт, може не вийти більше двох разів протягом місяця на громадські роботи без поважних причин, то згідно з ч. 3 ст. 40 КВК це оцінюється як ухилення від відбування зазначеного покарання та тягне кримінальну відповідальність за ч.2 ст. 389 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_3 вчиняв активні дії (у тому числі жодного разу з 25 вересня 2023 не з`явився до КЗ «Парк культури та відпочинку «Перемога» для відбування покарання), які свідчать про його ухилення від виконання призначеного покарання. Про своє небажання відбувати покарання та про відсутність наміру відбувати його в подальшому ОСОБА_3 підтвердив у своїх письмових поясненнях, які надавав фахівцю Дніпровського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області. Тому суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 ухиляється від відбування покарання. На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що відповідно до вимог ч.3 ст. 80 КК України, внаслідок умисних дій ОСОБА_3 по ухиленню від відбування покарання зупинено перебіг строку давності виконання вироку Дніпровського районного суду міста Києва від 27 травня 2022 року.

Відповідно до вимог ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більше від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Враховуючи те, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, за яке він засуджується цим вироком, не відбувши покарання призначене вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 27 травня 2022 року, яким він засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, до покарання у вигляді 200 годин громадських робіт, то при призначенні остаточного покарання за цим вироком необхідно застосувати вимоги ст. 71, 72 КК України.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 72 КК України, при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення одному дню обмеження волі або арешту відповідають вісім годин громадських робіт.

На думку суду, саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретним обставинам, встановленим під час розгляду кримінального провадження, даним про особу обвинуваченого, буде достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 , сприятиме попередженню вчинення ним нових кримінальних правопорушень та відповідатиме принципу індивідуалізації покарання.

Підстав для застосування до ОСОБА_3 вимог ст. 69 та ст. 75 КК України судом не встановлено.

Запобіжний захід ОСОБА_3 у цьому провадженні не обирався, клопотань про обрання запобіжного заходу від прокурора не надходило.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі наведеного та , керуючись ст. ст. 368, 370, 374, 381, 382 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, і призначити йому покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 71, 72 КК України, до покарання, призначеного за цим вироком, приєднати невідбуту частину покарання, призначеного вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 27 травня 2022 року, та остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді 1 (одного) року 10 (десяти) днів обмеження волі.

Запобіжний захід ОСОБА_3 у цьому провадженні не обирався, клопотань про обрання запобіжного заходу від прокурора не надходило.

Строк покарання ОСОБА_3 рахувати з дня початку відбування покарання, після набрання цим вироком законної сили.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Речові докази: оптичний носій інформації - СD-R «ALERUS» - залишити зберігати в матеріалах судового провадження.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст. ст. 381, 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

З інших підстав вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі, якщо вирок було постановлено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому ст. 382 КПК України, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1