Рішення від 11 грудня 2025 р. у справі №753/25948/25 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/25948/25

провадження № 2-о/753/830/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2025 року Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді Котенко Р. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Троцковець К. В.,

заявника ОСОБА_1 ,

заінтересованої особи ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про видачу обмежувального припису, в якій просив застосувати до ОСОБА_2 , 1972 року народження, заходи тимчасового обмеження прав та покласти на нього відповідні обов`язки, а саме:

- заборонити ОСОБА_2 перебувати у місці проживання постраждалої особи - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 строком на шість місяців;

- заборонити ОСОБА_2 наближатися на відстань ближче ніж 300 метрів до місця проживання постраждалої особи - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 строком на шість місяців.

На обґрунтування заявлених вимог заявник зазначив, що проживає за вказаною адресою разом зі своєю донькою - ОСОБА_3 , її чоловіком - ОСОБА_2 , а також онукою - ОСОБА_4 , 2001 року народження. Квартира на праві приватної власності належить заявнику.

Після початку повномасштабного вторгнення донька заявника та онука виїхали за межі України та повернулися лише у жовтні 2022 року. Після повернення донька разом із чоловіком почали виганяти заявника з квартири, у зв`язку з чим він був вимушений звертатися за допомогою до працівників поліції.

Після прибуття працівників поліції донька заявника повідомила, що зазначена квартира нібито належить їй на підставі договору дарування. Водночас заявник зазначає, що жодних договорів дарування він не підписував та вважає, що донька разом зі своїм чоловіком шахрайським шляхом заволоділи його майном.

Крім того, заявник вказує, що ОСОБА_2 зловживає алкогольними напоями та офіційно ніде не працює. Між заявником та ОСОБА_2 регулярно виникають конфліктні ситуації, які супроводжуються проявами фізичного насильства, у зв`язку з чим заявник неодноразово був змушений звертатися до працівників поліції.

За словами заявника, ОСОБА_2 систематично здійснює щодо нього психологічний тиск, ображає нецензурною лайкою, а також інколи застосовує фізичну силу. Станом на момент звернення до суду заявник побоюється перебувати поруч із ОСОБА_2 , оскільки має обґрунтовані побоювання за своє здоров`я та життя.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду справи визначено суддю Котенко Р. В. як головуючу у справі.

02 грудня 2025 року суддя постановила ухвалу, якою відкрила провадженян у справі та призначила справу до розгляду.

У судовому засіданні заявник заяву підтримав та просив її задовольнити.

Заявник пояснив, що його донька разом із чоловіком, на його переконання, незаконно заволоділи документами на квартиру та шахрайським шляхом оформили право на зазначене майно. За його словами, починаючи з 2022 року донька та її чоловік почали примушувати його залишити вказане житло, при цьому висловлювалися на його адресу нецензурною лайкою та, за твердженням заявника, застосовували фізичну силу. Також заявник зазначив, що він не надавав згоди на проживання ОСОБА_2 у належній йому квартирі.

Крім того, заявник повідомив, що його пенсійна банківська картка зберігалася у доньки. Після того як він звернувся до неї з проханням повернути картку, ОСОБА_2 , за словами заявника, застосував до нього фізичну силу, у зв`язку з чим були викликані працівники поліції. За його словами, коштами, що надходять на зазначену картку, донька та її чоловік розпоряджалися самостійно, зокрема, використовували їх для оплати комунальних послуг за квартиру, придбання продуктів харчування та ліків для заявника.

Заявник також зазначив, що ОСОБА_2 неодноразово брав у нього грошові кошти у борг, проте жодного разу їх не повернув. За словами заявника, на його прохання повернути кошти ОСОБА_2 реагував агресивно та висловлювався на його адресу нецензурною лайкою.

Крім того, заявник пояснив, що після його звернення до правоохоронних органів із заявою щодо можливих шахрайських дій, пов`язаних із документами на квартиру, його відносини з донькою значно погіршилися.

На думку заявника, донька разом із чоловіком мають намір продати зазначену квартиру та придбати нерухомість у Німеччині з подальшим виїздом туди на постійне місце проживання.

Заявник також зазначив, що у квартирі для нього фактично виділена лише одна кімната для проживання. У разі необхідності користування іншими приміщеннями квартири для вирішення побутових питань (зокрема кухнею, ванною кімнатою чи туалетом) між ним та ОСОБА_2 , за його словами, регулярно виникають конфлікти, які супроводжуються агресивною поведінкою з боку останнього.

Оскільки заявник побоюється за власне життя та здоров`я, він просив суд застосувати щодо ОСОБА_2 заходи тимчасового обмеження прав, передбачені у прохальній частині поданої заяви.

Заінтересована особа - ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви та пояснив, що заявник, на його думку, є конфліктною особою, а висунуті на його адресу звинувачення є безпідставними та вигаданими. За словами ОСОБА_2 , його сім`я постійно зазнає необґрунтованих звинувачень з боку заявника.

Зазначив, що з метою уникнення конфліктних ситуацій намагається мінімізувати спілкування із заявником та, по можливості, уникати з ним зустрічей у квартирі.

ОСОБА_2 категорично заперечив твердження заявника щодо зловживання ним алкогольними напоями. Пояснив, що працює водієм у службі таксі щоденно, без вихідних, а тому характер його роботи виключає можливість вживання спиртних напоїв.

Також зазначив, що заявник обладнав свою кімнату окремим замком, придбав власний холодильник, а для його користування у квартирі фактично виділено окремий туалет. Водночас, за словами ОСОБА_2 , заявник не дотримується у ньому належних санітарних та гігієнічних умов.

Заінтересована особа повідомив, що їхня сім`я вимушена проживати разом із заявником в одній квартирі, однак ніколи не примушувала його залишити зазначене житло. Крім того, він зазначив, що його донька припинила проживати у цій квартирі через постійні звинувачення, конфлікти та загалом напружену атмосферу, яка, на його переконання, створюється заявником.

ОСОБА_2 також пояснив, що, за його словами, під час особистих зустрічей заявник часто провокує конфлікти, висловлюючись на його адресу нецензурною лайкою, а також постійно погрожує викликами поліції та ініціюванням кримінального переслідування.

Щодо тверджень заявника про підроблення підпису на договорі дарування, ОСОБА_2 повідомив, що у межах кримінального провадження, відкритого за заявою ОСОБА_1 , було проведено почеркознавчу експертизу, за результатами якої встановлено, що підпис у договорі дарування належить заявнику. На думку ОСОБА_2 , це свідчить про безпідставність звинувачень та наклеп з боку заявника.

У зв`язку з викладеним, ОСОБА_2 просив суд відмовити у задоволенні заяви про видачу обмежувального припису.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані у справі письмові докази в їх сукупності, суд доходить таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.

Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Згідно з частиною четвертою статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням або невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом частини першої статті 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як усім зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, а також мотивує врахування або відхилення кожного доказу (групи доказів).

До заяви заявником було долучено лише копії правовстановлюючих документів на квартиру, а також документи Управління соціального захисту населення, зокрема акти оцінки потреб особи, висновки щодо оцінки потреб особи, звернення самого заявника до відповідної служби та відповіді на зазначені звернення.

Згідно з частиною третьою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник,та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 756/2072/18 (провадження № 61-19328св18), від 09 грудня 2019 року у справі № 756/11732/18 (провадження № 61-49077св18), від 29 серпня 2019 року у справі № 640/23804/18 (провадження № 61-3848св19), від 02 вересня 2020 року у справі № 635/4854/19-ц (провадження № 61-3510св20) та від 10 лютого 2021 року у справі № 761/49109/19 (провадження № 61-9144св20).

Відповідно до пункту 3 частини першої та частини другої статті 350-4 Цивільного процесуального кодексу України у заяві про видачу обмежувального припису повинні бути зазначені обставини, що свідчать про необхідність видачі судом такого припису, а також докази, що їх підтверджують (за наявності).

У разі неможливості подати докази, визначені пунктом 3 частини першої цієї статті, до заяви може бути додано клопотання про їх витребування.

За таких обставин положеннями чинного Цивільного процесуального кодексу України чітко передбачено, що особа, звертаючись до суду із заявою про видачу обмежувального припису, повинна надати суду докази, які підтверджують необхідність видачі такого припису.

Виняток із зазначеного правила застосовується лише у випадках неможливості подання відповідних доказів, коли заявник має право подати до суду клопотання про їх витребування.

Разом із тим заявник не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про необхідність видачі судом обмежувального припису.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у його видачі приймається судом на підставі оцінки ризиків.

Звертаючись до суду із відповідною заявою, заявник не надав належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про вчинення щодо нього домашнього насильства з боку ОСОБА_2 та обґрунтовували необхідність застосування до останнього обмежувального припису. Зокрема, до заяви не додано жодних рішень уповноважених органів про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної чи іншої відповідальності за вчинення домашнього насильства, а також інших об`єктивних доказів, які б підтверджували наявність відповідних ризиків.

У свою чергу ОСОБА_2 надав суду копію постанови Дарницького районного суду м. Києва від 28 лютого 2024 року у справі № 753/775/24, якою закрито провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Крім того, ОСОБА_2 надав до суду копії постанов Дарницького районного суду м. Києва від 18 січня 2024 року у справі № 753/180/24 та від 7 серпня 2024 року у справі № 753/14218/24, якими ОСОБА_1 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявником не доведено наявності обставин, які б свідчили про вчинення щодо нього домашнього насильства та наявність ризиків його повторного вчинення, що є необхідною умовою для застосування обмежувального припису.

З огляду на викладене, підстав для видачі обмежувального припису щодо ОСОБА_2 суд не вбачає, у зв`язку з чим заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись частиною третьою статті 12, частинами першою, п`ятою, шостою статті 81, частиною третьою статті 258, статтями 259, 263-265, 350-5, частиною першою статті 350-6 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя Р.В. Котенко