Рішення від 17 березня 2026 р. у справі №690/34/26 — Багачевський міський суд Черкаської області

Справа№690/34/26

Провадження №2/690/167/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2026 року Багачевський міський суд Черкаської області

у складі: головуючого – судді Вахнової Л.А.,

за участю секретаря судового засідання Вельган А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Багачеве у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Комунальне підприємство «Виробниче управління житлово-комунального господарства Багачевської міської ради Черкаської області», Органи опіки та піклування Багачевської міської ради Черкаської області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача, адвокат Держан В.В., на підставі ордеру від 28.08.2025 №са1146500, звернулась до суду із вказаним позовом в електронній формі через електронний кабінет. Обгрунтовуючи позовні вимоги зазначила, що позивачу 07.10.1997 Виконавчим комітетом міської ради народних депутатів м. Ватутіно на підставі рішення виконкому № 401 від 20.08.1997 р. було видано ордер на житлове приміщення - квартиру АДРЕСА_1 на сім`ю з 4-х осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , яка складається з 1 кімнати, житловою площею 16,8 кв. м. Відповідно до інформаційної довідки про зареєстрованих осіб станом на день подання позову у вказаній квартирі зареєстровані: позивач - ОСОБА_1 , та відповідачі - ОСОБА_2 і неповнолітня ОСОБА_3 . Разом з тим відповідачі не проживають у квартирі з 2009 року, оскільки постійно проживають у Португалії, а ОСОБА_3 взагалі у вказаній квартирі ніколи не проживала, оскільки народилася в Португалії та проживає постійно там з матір`ю. На даний час відповідачки, хоча і не заперечують проти зняття їх з реєстрації, не мають можливості приїхати та добровільно знятися з реєстрації, внаслідок значних матеріальних витрат на дорогу. Натомість позивач несе додатковий тягар по утриманню майна внаслідок реєстрації відповідачів у квартирі, а тому просив позов задовольнити. Самостійно зняти їх з реєстраційного обліку немождиво, оскільки квартира не належить йому на праві приватної власності. Просили позов задовольнити.

Ухвалою судді Багачевського міського суду Черкаської області від 26.01.2026 року відкрито провадження у справі, її учасників повідомлено, що розгляд даної цивільної справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, та роз`яснено їм права, передбачені ст.ст. 178-180, 191, 193, ч. 5 ст. 279 ЦПК України.

Від відповідача ОСОБА_2 та її, як законного представника неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до початку розгляду справи по суті надійшла заява про визнання позову та розгляд справи за їхньої відсутності.

У судове засідання належним чином повідомлені учасники справи не з`явились, надали заяви про розгляд справи за їхньої відсутності, позивач позовні вимоги підтримав з наведених підстав, відповідач позовні вимоги визнала, просили задовольнити. Треті особи не заперечили проти задоволення позовним вимог та просили розглянути справу за відсутності їх представників.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи вищевикладене та приписи ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі осіб, які в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в ній письмових доказів за відсутності учасників справи.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. (ч.2 ст. 247 ЦПК України).

На виконання вимог ст. 206 ЦПК України суд, перевіривши доводи, викладені в заявах по суті справи, обізнаність сторін з наслідами визнання позову відповідачем, перевіривши наявність законних підстав для ухвалення рішення про задоволення позову, а також що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, встановив наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин сторін.

07.10.1997 виконавчим комітетом міської ради народних депутатів м. Ватутіно було видано ордер №0805 на житлове приміщення - квартири АДРЕСА_1 позивачу ОСОБА_1 (наймачу) та членам його сім`ї: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Станом на день подання позову у вказаній квартирі зареєстровані: ОСОБА_1 (наймач), ОСОБА_2 та її неповнолітня донька, ОСОБА_3 .

Відповідачі з 2009 року проживають в Португалії, витрат на утримання квартири не несуть, будь-яких заяв від них про збереження за ними права користування житлом не надходило.

Згідно ч.1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Аналіз статей 71, 72 ЖК України, дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин такого не проживання.

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.

Процесуальний закон покладає обов`язок на позивача довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК України строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц, від 22 листопада 2018 року у справі № 760/13113/14-ц, від 26 лютого 2020 року у справі № 333/6160/17, від 18 березня 2020 року у справі № 182/6536/13-ц, від 22 грудня 2021 року у справі № 758/12823/17.

У постанові від 09 грудня 2020 року у справі № 209/2642/18 Верховний Суд зазначив, що при вирішенні питання про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, судам необхідно враховувати причини її відсутності. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення.

При вирішенні питання про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, враховуються причини її відсутності. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення. У разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Верховний Суд виходить з того, що початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц, провадження № 61-37646св18, від 22 листопада 2018 року у справі № 760/13113/14-ц, провадження № 61-30912св18, від 26 лютого 2020 року у справі № 333/6160/17, провадження № 61-7317св19, від 18 березня 2020 року у справі № 182/6536/13-ц, провадження № 61-23089св19.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку (ст. 72 ЖК України).

Згідно п. 26 Правил реєстрації місця проживання, зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її представника за формою згідно з додатком 1; рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття з реєстрації місця проживання особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; повідомлення територіального органу або підрозділу ДМС із зазначенням відповідних реквізитів паспорта померлої особи або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства (інформація територіального органу ДМС або територіального підрозділу ДМС, на території обслуговування якого зареєстровано місце проживання особи, про закінчення строку дії посвідки на тимчасове проживання або копія рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання чи скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання в Україні); підстав для проживання бездомної особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту (письмове повідомлення соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту); підстав на право користування житловим приміщенням (закінчення строку дії договору оренди, найму, піднайму житлового приміщення, строку навчання в навчальному закладі (у разі реєстрації місця проживання в гуртожитку навчального закладу на час навчання), відчуження житла та інших визначених законодавством документів).

З урахуванням викладених підстав суд вважає можливим прийняти заяву відповідача про визнання позову, що є підставою для задоволення позовних вимог.

Враховуючи вимоги ст.ст. 141, 142 ЦПК України та клопотання позивача, суд не здійснює розподіл понесених ним витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-82, 206, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне рішення виготовлено протягом п`яти днів з дня закінчення розгляду справи.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ).

Відповідач: ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ).

Відповідач: ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ).

Третя особа: Комунальне підприємство «Виробниче управління житлово-комунального господарства Багачевської міської ради Черкаської області» (місцезнаходження: вул. Звенигородська, 6, м. Багачеве Звенигородського району Черкаської області, 20251).

Третя особа: Органи опіки та піклування Багачевської міської ради (місцезнаходження: вул. Дружби, 8, м. Багачеве Звенигородського району Черкаської області, 20251)

Суддя: Л.А. Вахнова