Рішення від 17 березня 2026 р. у справі №632/134/26 — Златопільський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 632/134/26

провадження № 2-а/632/7/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"18" березня 2026 р. м. Златопіль

Златопільський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Библіва С.В., за участі секретаря судового засідання Кузьменко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

у с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду через свого представника, адвоката Лозовського С.В., за допомогою системи «Електронний суд» з адміністративним позовом до відповідача та просить скасувати постанову від 02.05.2025 про накладення на нього адміністративного стягнення за ч.3 ст.2101 КУпАП, провадження у справі закрити, поновити йому процесуальний строк на оскарження постанови та стягнути судові витрати у виді судового збору в сумі 532,48 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 відносно нього 02.05.2025 було винесено оспорювану постанову. Позивач не погоджується з постановою та зазначає, що повістку про явку до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 05.12.2024 для оновлення даних він не отримував, на засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 з розгляду протоколу про адміністративне правопорушення 02.05.2025 року також повістку не отримував, та з самим протоколом він не був ознайомлений, тобто, вважає, що порушена процедура притягнення його до адміністративної відповідальності. Крім того, вказує що оспорювана постанова винесена поза строками встановленими для притягнення до адміністративної відповідальності.

Ухвалою судді від 04.02.2026 позов прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та з призначенням першого засідання на 02.03.2026, яке було відкладено на 18.03.2026 року через відсутність в приміщенні суду електропостачання. Також, судом витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення, за наслідками розгляду яких т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковник ОСОБА_3 виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення від 02.05.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 2101 КУпАП та накладення адміністративного стягнення.

Позивач у судове засідання не прибув, про день, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, проте його представник надав заяву про розгляд справи за його відсутності та підтримку заявлених позовних вимог, що відповідає вимогам ч.3 ст. 194 КАС України.

Відповідач відзив не подавав, у судове засідання не прибув, про день, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Заяв та клопотань на адресу суду не подавав, як і не виконав вимоги ухвали суду про витребування доказів.

Неявка учасників не є перешкодою для розгляду справи.

Враховуючи неявку учасників справи фіксування судового засідання технічним засобом не здійснюється на підставі ч.4 ст. 229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

За змістом п.1 ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Стаття 20 КАС України регламентує розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів.

Місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні, зокрема і адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Перевіривши матеріали адміністративного позову, суддя вважає, що позовна заява подана з додержанням вимог ст. 160, 161 КАС України та з дотриманням правил підсудності.

Щодо клопотання сторони позивача про поновлення строку на оскарження постанови суд зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За змістом ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

За положеннями частин 1, 4 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Суд вбачає, що оскаржувана постанова винесена без участі позивача та про неї позивач дізнався лише 23.01.2026 року, отримавши її копію від державного виконавця Златопільського відділу державної виконавчої служби у Лозівському району Харківської області О.Горбунової, бо засобами поштового зв`язку чи у інший спосіб він її не отримував.

Отже, суд дійшов висновку, що строк оскарження постанови про адміністративне правопорушення пропущений позивачем з поважних причин та підлягає поновленню.

Судом встановлено, що працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 сформовано повістку № 1152123 на ім`я ОСОБА_1 про його явку до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 14:00 05.12.2024 для уточнення даних, яка направлена позивачу через відділення Укрпошти, однак повернута відправнику з приміткою «одержувач відсутній за вказаною адресою».

У зв`язку з не з`явленням за повісткою, 03.12.2024 було направлене звернення до ВП №1 Лозівського РВП ГУНП в Харківській області, щодо розшуку та доставку осіб № Е521723 від 03.12.2024 ОСОБА_1

20.04.2025 року ОСОБА_1 був доставлений представниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

20.04.2025 відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення №135, згідно якого 05.12.2024 року ОСОБА_1 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим порушив під час особливого періоду та дії правового режиму воєнного стану законодавство про мобілізаційну підготовку та мобілізацію саме в частині неявки до ІНФОРМАЦІЯ_4 за викликом по повістці 05.12.2024 для уточнення персональних даних. Зазначене є порушенням абзацу другого частини першої та абзацу восьмого частини третьої ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та кваліфікується як вчинення правопорушення передбаченого ч.3 ст.2101 КУпАП.

Постановою про накладення адміністративного стягнення від 02.05.2025 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.2101 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), Законами України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII), «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII), в редакціях, що були чинним в січні-жовтні 2023 року.

Положеннями частин першої-третьої статті 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року № 1932-XII визначено, що особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан. З цієї дати діє воєнний стан, а тому порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію є підставою для притягнення до відповідальності саме за ч.3 ст. 2101 КУпАП.

Відповідно до частин першої, третьої статті 22 Закону № 3543-XII громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Вказаними нормами встановлено обов`язок громадян з`явитися, зокрема до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Згідно ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

20.04.2025 відносно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення та оспорюваною постановою від 02.05.2025 року притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 2101 КУпАП, зокрема, з підстав його неявки 05.12.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_4 за персональною повісткою.

Враховуючи, що безпосередньо ІНФОРМАЦІЯ_5 здійснював виклик ОСОБА_1 на 14:00 05.12.2024, а позивач не з`явився за вказаним викликом до відділу, суд дійшов висновку, що закінчений склад правопорушення за частиною третьою статті 2101 КУпАП відбувся саме зазначеної дати.

Так згідно п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період передбачають такі варіанти підтвердження про вручення повістки, яку надіслали поштою: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою ТЦК під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила ТЦК іншу адресу місця проживання.

Враховуючи що повістка повернулася до відправника з відміткою про відсутність особи за адресою місця проживання, суд не бере до уваги доводи представника позивача про не отримання повістки, з огляду на те, що повістка була направлена за адресою, за якою позивач дійсно проживає.

Вказане дає підстави для висновку, що 05.12.2024 є датою вчинення адміністративного правопорушення та датою його виявлення. Таке підтверджується зверненням відповідача до органів Національної поліції щодо розшуку, затримання та доставки громадян, які вчинили адміністративні правопорушення, щодо ОСОБА_1 .

Приписами статті 38 КУпАП встановлено строки, після закінчення яких виключається накладення адміністративних стягнень.

Так згідно ст.38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 2101 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Враховуючи що правопорушення було виявлено працівниками ІНФОРМАЦІЯ_6 не пізніше 03.12.2024, про що свідчить звернення з відповідним поданням до органів національної поліції, то на момент винесення оспорюваної постанови сплинули строки для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за неявку до ІНФОРМАЦІЯ_6 за повісткою.

Не надання відповідачем на виконання ухвали суду про витребування доказів матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та не надання відзиву на позов - не дає судові дійти іншого висновку.

Оскільки відповідачем доведено факт неявки позивача до ІНФОРМАЦІЯ_6 за повісткою 05.12.2024, проте, адміністративне правопорушення було виявлене не пізніше 05.12.2024, а оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення винесена 02.05.2025, тобто поза межами строку накладення адміністративного стягнення, встановленого ч. 7 ст. 38 КУпАП, вона підлягає скасуванню, а провадження в справі про адміністративне правопорушення - закриттю відповідно до пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП.

Наведені вище обставини є підставою для скасування оскаржуваної постанови, у зв`язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для позивача, що знаходиться в нерівному положенні по відношенню до суб`єкта владних повноважень.

Порушення норм процесуального права, недотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення суб`єктом владних повноважень при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання адміністративної відповідальності особи, яка вчинила правопорушення.

Враховуючи, що судом встановлено порушення відповідачем строку накладення на позивача адміністративного стягнення, що є самостійною підставою для визнання протиправною та скасування спірної постанови, суд не надає оцінку по суті вчиненого позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 2101 КУпАП.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ, сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зважаючи на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення підлягає задоволенню.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що документально підтвердженими судовими витратами позивача є сплачений судовий збір за подання позовної заяви через систему «Електронний суд» у розмірі 532,48 грн., який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись статтями 19, 65 Конституції України, статтями 38, 2101, 235, 245, 247, 251, 255, 256, 280 КУпАП, статтею 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», статтями 4, 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про оборону України», статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», статтями 2, 9, 77, 90, 99, 241-246, 255, 257, 286 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови від 02.05.2025 року, винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_4 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 2101 КУпАП.

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 2101 КУпАП від 02.05.2025, що винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 2101 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 2101 КУпАП.

Відповідно до ч. 4 ст. 286 КАС України рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати у виді судового збору у розмірі 532,48 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_8 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення виготовлено 18.03.2026 року.

Суддя: С. В. Библів