Рішення від 16 березня 2026 р. у справі №629/9215/25 — Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/9215/25

Номер провадження 2/629/457/26

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Ткаченко Н.В., за участю секретаря Андрієнко С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Лозова Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Страхова компанія Публічне акціонерне товариство «НАСК «ОРАНТА», про відшкодування шкоди, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач через свого представника звернувся до суду з вищевказаним з позовом про відшкодування шкоди, яка обґрунтована тим, що постановою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 17 жовтня 2024 року по справі №629/6149/24 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Судом встановлено, що 06.08.2024 року о 12-13 годині ОСОБА_2 керував автомобілем Opel Zafira, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в м.Лозова по вул.Соборна та на регульованому перехресті з вул.М.Грушевського проїхав на заборонений червоний сигнал світлофора і скоїв зіткнення з іншим авто Opel Zafira, реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок чого обидва авто отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Внаслідок ДТП автомобіль позивача зазнав значних механічних пошкоджень. За висновком експертного дослідження від 15.05.2025 року №ЕД-19/121-25/7778-АВ, вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ Opel Zafira, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті ДТП станом на 06.08.2024 року склала 281743,20 грн. Таким чином, розмір майнової шкоди, завданої ОСОБА_1 внаслідок ДТП, складає 281743,20 грн. На час ДТП транспортний засіб ОСОБА_2 Opel Zafira, реєстраційний номер НОМЕР_1 , був застрахований НАСК «Оранта». Звернувшись до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування за пошкоджений транспортний засіб, на користь позивача НАСК «Оранта» була здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 150000,00 грн. В той же час, сума виплаченого страхового відшкодування не покриває загальний розмір матеріального збитку, завданого позивачу внаслідок пошкодження транспортного засобу. Відтак, з відповідача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром завданого матеріального збитку і сумою страхового відшкодування, а саме 131 743,20 грн. Щодо стягнення шкоди, заподіяної здоров`ю позивача, зазначила, що внаслідок ДТП позивач отримав тілесні ушкодження. В період лікування позивач був змушений нести витрати на придбання медичних препаратів. Загальна сума таких витрат склала 4689,58 грн. Крім того, сім`єю позивача були витрачені кошти в сумі 1300,00 грн. за послуги невропатолога Дитячого центру Ліни Барської. Таким чином, сума витрат, пов`язаних з придбанням лікарських засобів та медичних допоміжних засобів, медичних послуг склала загальний розмір 5989,58 грн. Щодо стягнення моральної шкоди внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 , позивач зазнав значних душевних переживань та стресу, негативних змін у звичному укладі життя. У зв`язку з чим просить стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача в рахунок відшкодування майнової шкоди – 131743,20 грн.; в рахунок відшкодування шкоди, пов`язаної з лікуванням – 5989,58 грн.; в рахунок відшкодування моральної шкоди – 100 000 грн., а також понесені судові витрати.

Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 14 січня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Не погодившись з позовом відповідач подав до суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що матеріали справи не містять доказів того, що збитки, які відповідач наніс позивачу — перевищують 150 000,00 грн., які позивач отримав від страхової компанії. Більш того за страховим полісом № 218776644 максимальна сума відшкодування Страховою компанією збитків становить 160000,00 грн., а сума відшкодування здоров`ю потерпілого — 320000,00 грн. Однак позивач отримав від Страхової компанії лише 150000,00 грн. що свідчить про те, що позивачу вже компенсовано в повному обсязі його шкоду за рахунок Страхової компанії - і відповідач нічого не винен позивачу. Щодо відшкодування шкоди здоров`ю, зазначив, що позивач не звернувся за страховим полісом до Страхової компанії щодо втрат здоров`я в наслідок аварії. Щодо моральної шкоди зазначив, що матеріали справи не містять жодних доказів моральних та психічних страждань позивача. Позивач багато часу спілкувався з відповідачем, який пропонував купити для позивача такий саме автомобіль, як той що постраждав в аварії. Всі перемовини були усні і у відповідача не має записів звукозапису, однак сам позивач підтверджує у позовній заяві що поданню позову передувало допозовне узгодження спору. Тому наклепи позивача, що відповідач уникав можливості улагодити спір є безпідставним. Все це у сукупності свідчить про те що вимоги позивача щодо моральної шкоди є безпідставними, не ґрунтуються на жодних доказах.

09.02.2026 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій представник просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Відповідь на відзив мотивована тим, що позиція відповідача ґрунтується лише на власних словах та припущеннях, які не мають жодного доказового підґрунтя. Зазначає, що сума страхового відшкодування, яка сплачена страховиком винуватця ДТП, не покриває загальний розмір матеріального збитку, завданого позивачу. Згідно звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, від 02.09.2025 року №51-R, вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ Opel Zafira, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті ДТП станом на 06.08.2024 року оцінена в сумі 281743,20 грн. Щодо моральної шкоди з огляду на норми матеріального та цивільно процесуального права, саме ОСОБА_2 є особою, на яку покладено обов`язок щодо відшкодування моральної шкоди за ДТП, яка трапилась внаслідок вини відповідача. внаслідок винних дій ОСОБА_2 позивач та його сім`я втратили можливість використовувати транспортний засобів за призначенням. Що певним чином внесло негативні зміни у звичне буденне життя ОСОБА_1 та членів його родини, змусило шукати інші засоби для пересування на значні відстані, підлаштовуватись під графік роботи громадського транспорту тощо.

Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 09.02.2026 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Страхову компанію Публічне акціонерне товариство «НАСК «ОРАНТА»

23.02.2026 року відповідачем надано додаткові пояснення у справі, в яких просив відмовити в задоволенні позову оскільки, позивачем не надано доказів, який стан був його автомобіля до аварії. Позивач не надав жодних пояснень, чому ним не отримано повну компенсацію (страхову виплату) від страхової компанії у розмірі 160000,00 грн, як передбачено страховим полісом, і чому позивачем не отриману страхову виплати по заявленим втратам здоров`я. озивачем не надано жодних доказів в обґрунтування моральної шкоди.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явився, представником надано до суду телефонограму в якій просила провести розгляд справи за відсутності сторони позивача. На задоволенні позову наполягають в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та день розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник СК ПАТ «НАСК «ОРАНТА» в судове засідання не з`явився, про час та день розгляду справи повідомлялися належним чином.

Дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серія НОМЕР_3 , ОСОБА_1 є власником автомобіля Opel Zafira, державний номерний знак НОМЕР_2 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , сірого кольору (а.с.11).

Постановою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 17.10.2024 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.(а.с.12)

Згідно постанови, 06.08.2024 року о 12-13 год. ОСОБА_2 керував автомобілем Opel Zafira, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в м.Лозова по вул.Соборна та на регульованому перехресті з вул.М.Грушевського проїхав на заборонений червоний сигнал світлофора і скоїв зіткнення з іншим авто Opel Zafira, реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок чого обидва авто отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Постановою слідчого СВ Лозівського РВП ГУП в Харківській області від 27.09.2024 року закрито кримінальне провадження №12024221110000880 від 06.08.2024 за ч.1 ст.286 КК України.(а.с.12.зв.)

Згідно висновку експертного дослідження від 15.05.2025 року №ЕД-19/121-25/7778-АВ, вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу Opel Zafira, 2009 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , VIN № НОМЕР_4 , з урахуванням умов та обмежень, зазначених в дослідницькій частині, в результаті ДТП, станом на 06.08.2024, становить 281743,20 грн.(а.с.13-18)

Відповідно до відповіді ПАТ «НАСК «ОРАНТА» від 18.12.2024 року за №09-02-17/14340, щодо виплати страхового відшкодування за пошкоджений транспортний засіб OPEL ZAFIRA, л.р.н. НОМЕР_5 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 06.08.2024р. При розрахунку розміру страхового відшкодування бралися до уваги результати проведеного огляду пошкодженого транспортного засобу OPEL ZAFIRA, д.р.н. НОМЕР_5 . Між НАСК «ОРАНТА» та Потерпілою особою було підписано Узгодження суми відшкодування у розмірі 150000,00 грн. Згідно зі страховим актом №ОЦВ-У-24-20-14788/2 та відповідно до поданої заяви про страхове відшкодування, НАСК «ОРАНТА» 22.11.2024р. було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 150000,00 грн. на рахунок Потерпілої особи.(а.с.18.зв)

З виписки №4614/1 із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останній знаходився у стаціонарі з 10.08.2024 року по 16.08.2024 року з діагнозом: забій, післятравматичний міозит шиї.

У відповідності до вимог ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, вина ОСОБА_2 у порушенні правил дорожнього руху та спричиненні ДТП 06.08.2024 року повторному доказуванню в цій справі не підлягає.

На час дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ПАТ «НАСК «ОРАНТА».

Із матеріалів справи вбачається, що страховиком було виплачено позивачу 150000,00 грн, при цьому між страховиком і потерпілою особою було підписано узгодження суми відшкодування саме у такому розмірі.

Що стосується позовної вимоги про стягнення майнової шкоди у розмірі 131743,20 грн., судом встановлене наступне.

На підтвердження позовних вимог щодо розміру майнової шкоди, позивач надав висновок експертного дослідження від 15.05.2025 року № ЕД-19/121-25/7778-АВ, складений експертом Бузина С.О.

Відповідно до вказаного висновку вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу Opel Zafira, 2009 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , VIN № НОМЕР_4 , з урахуванням умов та обмежень, зазначених в дослідницькій частині, в результаті ДТП, станом на 06.08.2024, становить 281743,20 грн. Вартість досліджуваного транспортного засобу Opel Zafira, 2009 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , VIN № НОМЕР_4 , у пошкодженому стані, станом на 06.08.2024, не представляється можливим.

У висновку № ЕД-19/121-25/7778-АВ експертом зазначено, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу 1102664,45 грн. перевищує ринкову вартість КТЗ 281743,20 грн.. Таким чином вартість матеріального збитку в результаті ДТП, станом на 06.08.2024, становить 281743,20 грн. …. відповідно до проведених вище розрахунків встановлено економічну недоцільність відновлення досліджуваного КТЗ.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Поняття збитків визначено статтею 22 ЦК України. Так, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі непроведення ремонту - як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому.

При цьому, особою, яка має право на відшкодування збитків у разі проведення відновлювального ремонту, є саме та особа, що понесла відповідні витрати.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду.

Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2021 року у справі №204/5314/18 (провадження №61-17280св20), від 02 грудня 2021 року у справі №753/17190/18 (провадження №61-4879св21).

Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватися не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто, транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим, чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують його вартість до ДТП. У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 червня 2023 року у справі №125/1216/20 вказала на те, що за змістом статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно зі звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП. Порядок відшкодування завданої позивачу шкоди мав відбуватися в порядку, визначеному статтею 30 Закону № 1961-IV, і позивач мав передати залишки транспортного засобу відповідачу як особі, яка відповідає за завдану шкоду, чим набути право отримати від останнього відшкодування шкоди в розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП.

Подібні правові висновки викладені і у постановах Верховного Суду від 22 лютого 2018 року в справі № 140/481/16-ц, від 01 серпня 2018 року у справі №363/2222/16-ц, від 30 січня 2019 року в справі №753/21303/16-ц, від 14 липня 2020 року в справі № 525/1592/18, від 01 серпня 2018 року в справі №363/2222/16-ц, від 01 квітня 2020 року в справі №754/10777/15-ц, від 21липня 2022 року у справі №752/13375/19.

У постанові від 20 жовтня 2021 року у справі №205/1314/16-ц Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, та вказав на те, що у разі коли відсутні відомості про вартість пошкодженого автомобіля після ДТП, необхідної для визначення розміру відшкодування у порядку статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», то обґрунтованим є висновку про неможливість встановлення обґрунтованості чи необґрунтованість зазначеного в позовній заяві розміру майнової шкоди.

У постанові від 09 лютого 2023 року у справі №369/7115/20 Верховний Суд погодився з висновками апеляційного суду, що оскільки автомобіль Audi Q7 внаслідок ДТП вважається фізично знищеним, то позивач мав право на відшкодування шкоди у вигляді різниці між вартістю цього автомобіля до та після ДТП (за вирахуванням сплаченого йому страхового відшкодування), водночас повинен був довести зазначені суми, проте він не виконав своїх процесуальних обов`язків, зокрема, не надав до суду належних та допустимих доказів вартості автомобіля після ДТП, що унеможливлює захист його порушених прав за матеріалами цієї справи.

Верховний Суд у постанові від 28 квітня 2022 року у справі №521/10766/18 вказав на те, що згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.

Виходячи з положень ст.30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП.

Тобто позивач мав право на відшкодування шкоди у вигляді різниці між вартістю автомобіля до та після ДТП, водночас повинен був довести зазначені суми, проте він не виконав своїх процесуальних обов`язків, зокрема, не надав до суду належних та допустимих доказів вартості автомобіля після ДТП, що унеможливлює захист його порушених прав за матеріалами цієї справи.

За відсутності визначення вартості пошкодженого транспортного засобу до та після ДТП суд позбавлений можливості визначити різницю.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги до відповідача про стягнення майнової шкоди у розмірі 131743,20 грн. задоволенню не підлягають, у зв`язку з чим відмовляє у задоволенні вказаної вимоги.

Щодо відшкодування шкоди, пов`язаної з лікуванням, суд зазначає наступне.

Позивачем надано чеки, на підтвердження придбання лікарських засобів на суму 4 689,58 грн. та квитанцію №543583795 на суму 1300,00 грн. за послуги невропатолога Дитячого центру ФОП ОСОБА_3 .

Згідно п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судове рішення у цивільній справі" від 18 грудня 2009 року № 14, при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов`язкові для суду лише з питань, чи мали місце дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З абзацу 1 п.13 постанови Пленуму ВСУ №3 від 31.03.1989 "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, стягнення безпідставно нажитого майна" (з наступними змінами) та абзацу1 п.2 Пленуму ВСУ №6 від 27.03.1992 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" вбачається, що шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню особою, яка її заподіяла, в повному обсязі.

Постановою суду доведено вину відповідача ОСОБА_2 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Факт здійснення витрат на послуги невропатолога для дитини, потерпілої внаслідок ДТП підтверджується наданим документом квитанцією №543583795 на суму 1300,00 грн., що, як випливає зі ст. 76, 78, 81 ЦПК України, є письмовим доказом у розумінні процесуального права.

Разом з тим, позивач не довів належними та допустимими доказами, що заявлені витрати на лікування понесені саме ним, оскільки надані фіскальні чеки не містять даних, які дозволяють ідентифікувати покупця та співвіднести їх з позивачем. Крім того, зазначені ліки у чеках не співпадають з ліками, зазначеними у виписці із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого. За таких обставин відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували, що ліки були придбані саме ОСОБА_1 , що унеможливлює перевірку обґрунтованості заявленого розміру матеріальної шкоди.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає що вимоги позивача щодо відшкодування шкоди, пов`язаної з лікуванням підлягають частковому задоволенню, а саме за надання послуг невропатологом для потерпілої дитини у розмірі 1300,00 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 100000,00 грн., судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ч. 3, 4, 5 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ч. 1 ст. 1167 ЦК України, визначає підстави відповідальності за завдану моральну шкоду. Так, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Таким чином, до загальних підстав відповідальності, встановлених ст.1167 ЦК України, для покладення відповідальності на заподіювача моральної (немайнової) шкоди, відповідно, необхідна сукупність чотирьох умов, а саме: наявність шкоди; протиправність дій заподіювача; причинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою; вина в заподіянні шкоди.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Судом встановлено, що у зв`язку з порушенням правил безпеки руху з боку відповідача та з його вини була вчинена дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було знищено автомобіль позивача, що потягло зміну звичного укладу його життя та вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Крім того, внаслідок ДТП позивач отримав травму голови та шиї, дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 – забій м`яких тканин голови, стрес, що потягли за собою необхідність відновлення стану здоров`я позивача та його дитини, у зв`язку з чим суд вважає, що неправомірними діями відповідача позивачу були завдані моральні страждання.

Таким чином, визначаючи розмір моральної шкоди, з огляду на встановлені обставини справи, приймаючи до уваги принципи, які повинні враховуватись при стягненні моральної шкоди, враховуючи конкретні обставини справи, глибину заподіяної моральної шкоди, характер та обсяг душевних, психічних страждань, яких зазнав позивач, враховуючи вимоги розумності і справедливості, а також позицію Великої Палати Суду при розгляді справи № 752/17832/14-ц, у якій вказано, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення, суд вважає, що протиправними діями відповідача позивачу була завдана моральна шкода та визначає розмір моральної шкоди в 20000,00 грн., такий розмір шкоди є необхідним і достатнім для покриття завданої моральної шкоди а тому дійшов висновку про задоволення вказаної позовної вимоги частково.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 21300,00 грн, що складається з відшкодування майнової шкоди, пов`язаної з лікуванням у розмірі 1300 грн. та моральної шкоди 20000 грн.

Щодо стягнення судових витрат суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Разом з тим, відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Судом встановлено, що позовні вимоги позивача включають вимоги як майнового характеру (щодо відшкодування шкоди, завданої пошкодженням транспортного засобу, моральна шкода), так і вимоги, пов`язані з відшкодуванням шкоди, завданої здоров`ю.

При цьому звільнення від сплати судового збору поширюється лише на вимоги, пов`язані з відшкодуванням шкоди, завданої здоров`ю, тоді як за вимоги про відшкодування шкоди, завданої майну, та моральної шкоди необхідно було сплатити судовий збір у загальному порядку.

Таким чином, при зверненні до суду позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 2317,43 грн.(131743,20 + 100000)х1%

Враховуючи, що позов задоволено частково, судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Загальний розмір позовних вимог становить 237732 грн 78 коп., з яких задоволено 21300 грн, що становить 8,96 %.

З урахуванням викладеного, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 213 грн 01 коп. (2377,33 х 8,96%) та на користь позивача 6685,56 грн. – витрати на оплату послуг експерта, що підтверджується рахунком-фактурою від 27.03.2025.

Водночас, оскільки позивач при зверненні до суду судовий збір не сплатив, з нього підлягає стягненню на користь держави судовий збір пропорційно до розміру позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено.

При цьому суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору в частині вимог про відшкодування шкоди, завданої здоров`ю, у зв`язку з чим розрахунок судового збору здійснюється без урахування суми витрат на лікування.

Загальна сума позовних вимог, які підлягали оплаті судовим збором, становить 231743 грн 20 коп., з яких задоволено 20000 грн, що становить 8,63 %. Відповідно, у задоволенні позовних вимог відмовлено в частині 91,37 %.

Виходячи із розміру судового збору, який підлягав сплаті при поданні позову позивачем, а саме 2317 грн 43 коп., з позивача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2117 грн 43 коп. (2317,43 грн ? 91,37 %).

Керуючись ст.ст. 76-81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Страхова компанія Публічне акціонерне товариство «НАСК «ОРАНТА», про відшкодування шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування майнової шкоди, пов`язаної з лікуванням у розмірі 1300 грн., моральної шкоди – 20000 грн., витрати на оплату послуг експерта - 6685,56 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 213 гривень 01 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 2117 гривень 43 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Страхова компанія Публічне акціонерне товариство «НАСК «ОРАНТА», місцезнаходження: 02081, м.Київ, вул.Здолбунівська, буд.7Д, ЄДРПОУ 00034186.

Суддя Наталія ТКАЧЕНКО