Рішення від 17 березня 2026 р. у справі №554/8309/24 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 18.03.2026Справа № 554/8309/24

Провадження № 2/554/243/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2026 року м. Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

Гголовуючого судді - Материнко М.О.,

за участю секретаря судових засідань - Єфименко І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Полтавської обласної прокуратури, Головного управління національної поліції в Полтавській області, Державної казначейської служби про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органами досудового розслідування та прокуратури, -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2024 року до Октябрського районного суду м.Полтави звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою, у якій просив стягнути державного бюджету України на свою користь відшкодування моральної шкоди у сумі 628 800 грн., витрати за надання правничої допомоги під час здійснення кримінального провадження - досудового розслідування та у судах першої та апеляційної інстанції у сумі 65 000 грн. та судові витрати у вигляді понесених витрат на професійну правничу допомогу за розгляд цивільної справи у суді у сумі 10 000 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 12.02.2021 року, слідчим Полтавського РУП ГУ НП в Полтавській області в Єдиному державному реєстрі досудових розслідувань зареєстроване кримінальне провадження №12021170420000136 за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України (хуліганство, вчинене із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень), за яке передбачено покарання від трьох до семи років позбавлення волі.

Близько 14 години 12.02.2021 року, позивач був затриманий співробітниками поліції, а слідчим Полтавського РУП Марюхно Я.О. проведено огляд автомобіля Toyota Camry д.н.з НОМЕР_1 без ухвали суду, яким керував позивач, але фактично належав іншій особі - ОСОБА_2 . Після огляду автомобіль було вилучено, та поміщено на штрафмайданчик.

У подальшому, 15.02.2021 року, Октябрським районним судом, м. Полтави, відмовлено у задоволенні клопотання слідчого, погодженого з прокурором, про надання дозволу на такий огляд. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 18.02.2021 року, відмовлено прокурору, ОСОБА_3 , у відкритті апеляційного провадження. Своїми рішеннями суди підтвердили незаконність огляду автомобіля та вилучення стартового пістолету, який було офіційно придбано в торгівельному гіпермаркеті „Епіцентр”.

17.02.2021 року Октябрським районним судом, м. Полтави слідчому ОСОБА_4 було відмовлено у задоволенні клопотання про накладення арешту на автомобіль Toyota Camry д.н.з НОМЕР_1 .

Того ж дня, старший слідчий ГУ НП в Полтавській області Маляренко Т.Г. повторно звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави з клопотанням про поновлення строку на арешт майна, але ухвалою Октябрського районного суду від 19.02.2021 року, клопотання слідчого про арешт майна, залишено без розгляду.

18.02.2021 року відповідно до постанови заступника керівника Полтавської обласної прокуратури Байрачного А.П. матеріали кримінального впровадження було скеровано до СУ ГУНП в Полтавській області та змінено групу прокурорів.

04.03.2021 року ухвалою Полтавського апеляційного суду, апеляційна скарга прокурора Пічугіна Р.І. залишена без задоволення. Цими рішеннями суди підтвердили незаконність вилучення автомобіля, який було повернуто лише через 30 днів після вилучення.

18.02.2021 року старший слідчий Маляренко Т.Г., за погодженням прокурора, звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави з клопотанням про проведення обшуків за місцем проживання позивача та в автомобілі Toyota Camry д.н.з НОМЕР_1 , яким він користувався, а також за місцем проживання його знайомої ОСОБА_5 . Дані клопотання судом були задоволені.

09.03.2021 року старший слідчий ГУ НП в Полтавській області Маляренко Т.Г., за погодженням прокурора, оголосив підозру позивачу в кримінальному провадженні №12021170420000136 в скоєнні тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 3 до 7 років.

За клопотанням старшого слідчого ГУ НП в Полтавській області Маляренка Т.Г. від 11.03.2021 року, Октябрський районний суд, м. Полтави ухвалою від 15.03.2021 року, обрав позивачу запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, чим обмежив його конституційні права та свободи.

25.06.2021 року позивачу повідомлено про закінчення досудового розслідування.

02.09.2021 року обвинувальний акт за ч.4 ст. 296 КК України, стосовно позивача, було скеровано до Октябрського районного суду м. Полтави.

25.09.2023 року, на стадії закінчення судового розгляду, обвинувачення в кримінальному проваджені №12021170420000136 було змінене в частині кваліфікації дій позивача з ч.4 ст. 296 КК України на ч.1 ст.296 КК України.

29.11.2023 року, вироком Октябрського районного суду м. Полтави, позивача визнано невинуватим та виправдано, оскільки не доведено, що в його діях є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 18.06.2024 року апеляційне провадження закрито, у зв`язку з відкликанням апеляційної скарги стороною обвинувачення.

Таким чином, позивач незаконно перебував під слідством та судом з 09.03.2021 року (день повідомлення про підозру) до 18.06.2024 року (день набрання законної сили рішення Шевченківського (на той час Октябрського) районного суду м. Полтави, тобто 3 роки 3 місяці та 9 днів, та має право на відшкодування шкоди відповідно до Закону України №266/94-ВР від 1 грудня 1994 року ,,Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду” (далі Закон №266/94-ВР).

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Тимохіна Л.С. не з"явилися, направивши до суду заяву про розгляд без їх участі.

Представник прокуратури Ричинда В. направила до суду заяву про розгляд без її участі.

Головний спеціаліст ВПЗ ГУНП в Полтавській області Школяр Д.В.направила до суду заяву про розгляд без її участі.

Судом встановлено наступне.

12.02.2021 року, слідчим Полтавського РУП ГУ НП в Полтавській області в Єдиному державному реєстрі досудових розслідувань зареєстроване кримінальне провадження №12021170420000136 за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України (хуліганство, вчинене із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень), за яке передбачено покарання від трьох до семи років позбавлення волі.

Близько 14 години 12.02.2021 року, позивач був затриманий співробітниками поліції, а слідчим Полтавського РУП Марюхно Я.О. проведено огляд автомобіля Toyota Camry д.н.з НОМЕР_1 без ухвали суду, яким керував позивач, але фактично належав іншій особі - ОСОБА_2 . Після огляду автомобіль було вилучено, та поміщено на штрафмайданчик.

У подальшому, 15.02.2021 року, Октябрським районним судом, м. Полтави, відмовлено у задоволенні клопотання слідчого, погодженого з прокурором, про надання дозволу на такий огляд. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 18.02.2021 року, відмовлено прокурору, ОСОБА_3 , у відкритті апеляційного провадження. Своїми рішеннями суди підтвердили незаконність огляду автомобіля та вилучення стартового пістолету, який було офіційно придбано в торгівельному гіпермаркеті „Епіцентр”.

17.02.2021 року Октябрським районним судом, м. Полтави слідчому ОСОБА_4 було відмовлено у задоволенні клопотання про накладення арешту на автомобіль Toyota Camry д.н.з НОМЕР_1 .

Того ж дня, старший слідчий ГУ НП в Полтавській області Маляренко Т.Г. повторно звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави з клопотанням про поновлення строку на арешт майна, але ухвалою Октябрського районного суду від 19.02.2021 року, клопотання слідчого про арешт майна, залишено без розгляду.

18.02.2021 року відповідно до постанови заступника керівника Полтавської обласної прокуратури Байрачного А.П. матеріали кримінального впровадження було скеровано до СУ ГУНП в Полтавській області та змінено групу прокурорів.

04.03.2021 року ухвалою Полтавського апеляційного суду, апеляційна скарга прокурора Пічугіна Р.І. залишена без задоволення. Цими рішеннями суди підтвердили незаконність вилучення автомобіля, який було повернуто лише через 30 днів після вилучення.

18.02.2021 року старший слідчий Маляренко Т.Г., за погодженням прокурора, звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави з клопотанням про проведення обшуків за місцем проживання позивача та в автомобілі Toyota Camry д.н.з НОМЕР_1 , яким він користувався, а також за місцем проживання його знайомої ОСОБА_5 . Дані клопотання судом були задоволені.

09.03.2021 року старший слідчий ГУ НП в Полтавській області Маляренко Т.Г., за погодженням прокурора, оголосив підозру позивачу в кримінальному провадженні №12021170420000136 в скоєнні тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 3 до 7 років.

За клопотанням старшого слідчого ГУ НП в Полтавській області Маляренка Т.Г. від 11.03.2021 року, Октябрський районний суд, м. Полтави ухвалою від 15.03.2021 року, обрав позивачу запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, чим обмежив його конституційні права та свободи.

25.06.2021 року позивачу повідомлено про закінчення досудового розслідування.

02.09.2021 року обвинувальний акт за ч.4 ст. 296 КК України, стосовно позивача, було скеровано до Октябрського районного суду м. Полтави.

25.09.2023 року, на стадії закінчення судового розгляду, обвинувачення в кримінальному проваджені №12021170420000136 було змінене в частині кваліфікації дій позивача з ч.4 ст. 296 КК України на ч.1 ст.296 КК України.

29.11.2023 року, вироком Октябрського районного суду м. Полтави, позивача визнано невинуватим та виправдано, оскільки не доведено, що в його діях є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 18.06.2024 року апеляційне провадження закрито, у зв`язку з відкликанням апеляційної скарги стороною обвинувачення.

Таким чином, позивач незаконно перебував під слідством та судом з 09.03.2021 року (день повідомлення про підозру) до 18.06.2024 року (день набрання законної сили рішення Шевченківського (на той час Октябрського) районного суду м. Полтави, тобто 3 роки 3 місяці та 9 днів, та має право на відшкодування шкоди відповідно до Закону України №266/94-ВР від 1 грудня 1994 року ,,Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду” (далі Закон №266/94-ВР).

Згідно з положеннями ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Згідно із статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Міжнародним пактом про громадянські та політичні права (частина 5 статті 9, частина 6 статті 14), Декларацією прав і свобод людини та громадянина (стаття 38), Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (частина 5 статті 5) передбачено, що кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. У Конституції України проголошено, що держава відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3).

Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Пунктом 1 статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі за текстом Закону) встановлено, що право на відшкодування шкоди виникає, зокрема, у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнового) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до п. 5 громадянинові відшкодовується моральна шкода.

Згідно із пунктом 17 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого Наказом Міністерства Юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України від 04.03.1996 року, моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу. Вимоги частин 2 та 3 статті 23 ЦК України передбачають, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Статтею 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» передбачено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зав`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При визначенні розміру моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, суд повинен визначити страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру, при цьому суд зобов`язаний враховувати, що таке відшкодування проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом (ч. З ст. 13 Закону).

Крім того, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, а ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27.10.1999 року № 9 рп -99 притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред`явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.

Моральні страждання позивача почались ще з 12.02.2021року, коли його було затримано працівниками поліції та незаконно вилучено автомобіль Toyota Camry д.н.з НОМЕР_1 та з метою накладення на нього арешту, було поміщено на штрафний майданчик. Незважаючи на те, що власником автомобіля була бабуся, ним користувалися всі члени його родини, з якими в позивача з цієї причини зіпсувалися стосунки та яким також завдано значних переживань та незручностей, на тривалий час родину було позбавлено засобу пересування.

Тільки через місяць 11.03.2021 року, після відмови судів першої та апеляційної інстанцій в накладенні арешту, автомобіль було повернуто.

Життя позивача перетворилося на жах, після прес-конференції колишнього прокурора Полтавської області Антона Столітнього, наприкінці березня 2021 року. Звітуючи перед представниками засобів масової інформації, він окремо зупинився на цьому кримінальному провадженні, та заявив: ,,Цьому молодику висунуто підозру за статтею 296 - „Хуліганство”. Я вас запевняю, що найближчим часом це кримінальне провадження буде скеровано до суду. В чому була проблема розслідування: одразу після скоєння злочину поліція провела невідкладний огляд автомобіля та вилучила стартовий пістолет. Далі для мене, як для прокурора, сталася трагедія…” Також зазначив, що винуватець понесе покарання до 7 років позбавлення волі. У подальшому прокурор звернувся до суду з визнанням легітимним протоколу огляду, але суд відмовляє в цьому, а також відмовляє в арешті пістолету, як речового доказу (публікація інтернет-видання ,,Полтавщина” від 30.03.2021 року).

Після прес-конференції, засоби масової інформації почали висвітлювати доповідь прокурора в пресі, а в деяких інтернет виданнях, фігурувало навіть прізвище позивача, його батьків та вказано місце їх роботи. Інформація була оприлюднена на офіційному сайті ,,Полтавської обласної прокуратури, інтернет-виданні ,,Полтавщина”, в публікаціях ,, ОСОБА_6 ”, ,,Кременчуцька газета”, „ТСН”, „РБК Україна”, „Новини 24”, та навіть висвітлювалися на телебаченні в новинах 5 каналу в рубриці „Кримінальні новини” та інших.

Позивач був подавлений морально, не розуміючи, як жити далі, так як високопосадовець такого рівня заявив, що його позбавлять волі до 7 років, а розслідування справи знаходиться на його особистому контролі. У позивача погіршилися стосунки з оточуючими людьми, деякі були втрачені назавжди. Крім цього, старшим слідчим СУ ГУНПП в Полтавській області Маляренком Т.Г., було направлено запит до університету ,, Полтавська політехніка імені Ю. Кондратюка, де позивач навчався в той час, з метою отримання характеристики. В запиті, слідчий нехтуючи принципом презумції невинуватості, прямо зазначив, що саме позивач здійснив злочин. Після цього у позивача зіпсувалися стосунки з одногрупниками та викладачами, зникло бажання далі навчатися, в подальшому він змушений був перевестись на дистанційну форму навчання.

Моральна шкода завдана позивачу полягає у тому, що незаконне порушення кримінального провадження стосовно позивача, розслідування справи, здійснення процесуального керівництва за розслідуванням злочину, якого він не вчиняв, незаконне повідомлення про підозру та підтримання в суді необгрунтованого обвинувачення, очорнило та принизило його в очах знайомих, поклало пляму на репутацію, завдало значних душевних страждань. Під час досудового розслідування він постійно викликався до слідчого та оперативних працівників, для проведення слідчих дій, оголошення підозри, тощо. На нього чинився моральний тиск, з метою зізнатися в тому, що він не скоював. Також неодноразово викликалися в якості свідків знайомі та друзі позивача, а у знайомої ОСОБА_7 навіть було проведено обшук за місцем проживання. У його оточенні змінилося ставлення до нього не в кращий бік, але найболючішим був удар у відносинах з батьками, з яким зіпсувалися стосунки, особливо після розголошення конфіденційної інформації щодо них в пресі. З почуттям приниження та душевного страждання вони прожили більше трьох років. За цей час у батька різко погіршився стан здоров`я, було встановлено діагноз – гіпертонічна хвороба ІІ ступеня.

На психологічному стані позивача позначився тривалий (більше 2 років) розгляд справи у суді першої інстанції, з вини працівників прокуратури. П`ять прокурорів, які підтримували державне обвинувачення, змінилося за ввесь час розгляду справи, кожен з яких заявляв клопотання для надання часу для ознайомлення з матеріалами справи, але тільки один відмовився від державного обвинувачення у суді, в зв`язку з відсутністю доказів та неможливістю їх подальшого отримання.

Весь час досудового розслідування та розгляду в судах першої та апеляційної інстанції, позивач знаходився в стані депресії, втратив віру у справедливість законодавчої системи. У нього погіршився сон, апетит, періодично вживав заспокійливі пігулки, що завдало значної шкоди здоров`ю, маючи вроджену ваду серця, нервувати йому категорично протипоказано. Був позбавлений нормального спілкування з близькими та оточуючими його людьми, більше трьох років жив у постійному страху, так як раніше ніколи не притягувався ні до адміністративної, ні до кримінальної відповідальності.

Позивач є інвалідом з дитинства ІІ групи. У віці 14 років переніс дві операції на відкритому серці. Перша у вересні 2016 року – пластика аортального клапану, з метою усунення вродженої вади серця. Так як це не дало бажаного результату, в жовтні 2016 року був прооперований вдруге та встановлено штучний аортальний клапан, що підтверджується виписками з історії хвороби. Після оперативного втручання пожиттєво, щодня вживає ліки. Щомісяця здає аналізи для контролю густоти крові. Кожного року лягає на обстеження в Київський центр дитячої кардіології та кардіохірургії, де перебуває на обліку. В рекомендаціях лікаря зазначено: уникати будь-яких фізичних навантажень та емоційних стресів. Незаконне кримінальне переслідування негативно позначилося на стані його здоров`я.

Враховуючи викладене, характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних), яких зазнав позивач, їх тривалості ступінь душевних страждань, незаконність слідчих дій, зокрема огляду та вилучення автомобіля, обрання запобіжного заходу, згідно якого на позивача тривалий час були покладені певні обмеження, тривалість незаконного кримінального переслідування, те що позивач є непрацездатною особою, та що дана подія мала колосальний резонанс в місцевих та у всеукраїнських засобах масової інформації, що мало негативні наслідки для позивача та його сім`ї, та у відповідності з принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості спричинену моральну шкоду позивач ОСОБА_1 визначив у розмірі 628 800 (шістсот двадцять вісім тисяч вісімсот) грн.

Положеннями статті 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" встановлено, що відшкодування моральної шкоди проводиться за рахунок коштів державного бюджету.

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України)

Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17 (провадження № 14-514цс19) (пункти 63, 64), від 15 грудня 2020 року у справі 752/17832/14-ц (провадження № 14_538цс19) (пункт 71) зазначено, що у справах про відшкодування шкоди державою остання бере участь як відповідач через той орган, діянням якого завдано шкоду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила його задовольнити з підстав зазначених у ньому. Відповідачі позов заперечили, вказували на необґрунтованість заявлених до відшкодування сум моральної шкоди та правничих послуг.

Судом за клопотанням представника позивача досліджені матеріали справ, що перебували у провадженні Шевченківського районного суду м. Полтави щодо ОСОБА_1 , зокрема: справа № 554/8436/21 (провадження № 1-кп/554/652/2023); справа № 554/1299/21 (провадження № 1-кс/554/3267/2021); справа № 554/1299/21 (провадження № 1-кс/554/3428/2021); справа № 554/1299/21 ( провадження № 1-кс/554/4883/2021); справа № 554/1299/21 ( провадження № 1-кс/554/5667/2021); справа № 554/1299/21 ( провадження № 1-кс/554/6824/2021); справа № 554/1299/21 ( провадження № 1-кс/554/9918/2021); справа № 554/1299/21 ( провадження № 1-кс/554/10868/2021; справа № 554/1299/21 (провадження № 1-кс/554/11854/2021), які доводять обґрунтованість позовних вимог.

Нормативною основою для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, є ст. 1176 ЦК України, Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон), а також Положення про застосування цього Закону, затверджене наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України від 04.03.1996 № 6/5/3/41 (далі - Положення).

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою у випадках вчинення незаконних дій, перелік яких охоплюється ч. 1 ст. 1176 ЦК України, зокрема, у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

За відсутності підстав для застосування ч. 1 ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила ч. 6 ст. 1176 ЦК України - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст. ст. 1173, 1174 цього Кодексу).

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадку постановлення виправдувального вироку.

Пунктом 5 ч. 1 ст. З Закону визначено, що у наведених в ст. 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставте; які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року в справі № 686/23731/15-ц, яка зазначила що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд під час вирішення цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом, починаючи з часу пред`явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком законної сили або ухвалою про закриття кримінального провадження. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Такі висновки підтверджені сталою практикою Верховного Суду, зокрема в постановах від 16 січня 2025 року в справі № 607/21506/23, від 24 грудня 2024 року в справі № 740/6706/23, від 11 грудня 2024 року в справі № 740/463/22 та інших.

Статтею 8 Закону України «Про державний бюджет на 2026 рік установлено з 1 січня 2026 року мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі - 8647 гривень; у погодинному розмірі - 52 гривні. Розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму, зазначеного в абзаці сьомому статті 7 цього Закону.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата встановлюється одночасно в місячному та погодинному розмірах. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

До такого визначення поняття «мінімальна заробітна плата» відсилає стаття 13 Закону № 266/94-ВР, оскільки іншого тлумачення наведеного терміну законодавство не містить.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Важливою складовою принципу верховенства права є принцип правової визначеності.

Європейська Комісія «За демократію через право» (Венеційська Комісія) у Доповіді про правовладдя, ухваленій на її 86-му пленарному засіданні, що відбулося 25-26 березня 2011 року, зазначила, що правова визначеність у державі, яка керується верховенством права, зокрема, передбачає, що текст закону має бути легкодоступним; закони мають бути застосовані у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю; юридичні норми мають бути чіткі і точні; держава повинна дотримуватись взятих на себе певних зобов`язань, виконувати покладені на неї певні функції чи виголошені нею перед людьми певні обіцянки (поняття «законних очікувань»).

Призначення цього принципу у сфері відносин між людиною і публічною владою - забезпечити юридичну безпеку особи, підтримати стабільність правовідносин між людиною й державою, гарантувати певність її юридичного становища, передбачуваність правових наслідків своєї поведінки, охорону та захист правомірних очікувань і, зрештою, її довіру до держави.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність, тому в цій справі сторони повинні мати право очікувати, що в контексті статті 13 Закону № 266/94-ВР застосовуються положеннястатті 3 Закону про оплату праці щодо визначення поняття «мінімальна заробітна плата». Інакше тлумачення суперечатиме принципу правової визначеності.

У порядку реалізації статті 3 Закону України «Про оплату праці» статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено з 01 січня 2026 року мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 01 січня - 8647 гривень.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян), визнавши окремі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» такими‚ що не відповідають Конституції України‚ встановив, що зі змісту положень Конституції України та Бюджетного кодексу України вбачається‚ що закон про Державний бюджет України як правовий акт має особливий предмет регулювання‚ відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби‚ тому цим законом не можуть вноситися зміни‚ зупинятися дія чинних законів України‚ а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин‚ що є предметом інших законів України.

У Рішенні від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 Конституційний Суд України визначив, що «законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони».

Оскільки статтею 13 Закону № 266/94-ВР визначено, що відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом та змін до цієї статті законодавець не вносив, що суд під час визначення розміру відшкодування моральної шкоди відповідно до Закону № 266/94-ВР має встановленим Законом про держбюджет розміром мінімальної заробітної плати.

На момент ухвалення рішення судом першої інстанції розмір мінімальної заробітної плати становить 8 647 гривень, який має обраховуватися під час розрахунку мінімального розміру відшкодування моральної шкоди та підлягає застосуванню до кожного місця й року перебування позивача під слідством і судом. І така визначена сума відшкодування моральної шкоди є гарантованим державою мінімальним розміром. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб і не повинен призводити до її безпідставного збагачення, однак не може бути меншим гарантованого державою мінімуму, який у будь-якому випадку не підлягає зменшенню.

У Постанові Верховного Суду від 12.11.2025р. у справі №371/893/23 висловлено правову позицію, що розмір моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, необхідно визначати виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу пред`явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком законної сили. Мінімальна заробітна плата для таких розрахунків визначається на дату присудження відшкодування - ухвалення судом рішення.

Отже, 12.02.2021 року, слідчим Полтавського РУП ГУ НП в Полтавській області в Єдиному державному реєстрі досудових розслідувань зареєстроване кримінальне провадження №12021170420000136 за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України «Хуліганство».

Згідно із п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК України, притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

09.03.2021 року старшим слідчим ГУ НП в Полтавській області Маляренком Т.Г., за погодженням прокурора, ОСОБА_1 оголошено підозру позивачу в кримінальному провадженні №12021170420000136 в скоєнні тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України

02.09.2021 року обвинувальний акт за ч.4 ст. 296 КК України, стосовно позивача, було скеровано до Октябрського районного суду м. Полтави.

29.11.2023 року, вироком Октябрського районного суду м. Полтави, позивача визнано невинуватим та виправдано, оскільки не доведено, що в його діях є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 18.06.2024 року апеляційне провадження закрито, у зв`язку з відкликанням апеляційної скарги стороною обвинувачення.

Відтак, 18.06.2024 року вирок Шевченківського районного суду міста Полтави набрав законної сили.

У відповідності до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином позивач був підданий кримінальному переслідуванню, щодо вчинення кримінального правопорушення у період часу із 09 березня 2021 року до 18 червня 2024 року тобто 3 роки 3 місяці та 9 днів, а всього 39 календарних місяців та 9 днів.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Міжнародним пактом про громадянські та політичні права (ч. 5 ст. 9, ч. 6 ст. 14), Декларацією прав і свобод людини та громадянина (ст. 38), Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (ч. 5 ст. 5) передбачено, що кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює розслідування, прокуратури відшкодовується державою у випадках вчинення незаконних дій, перелік яких охоплюється ч. 1 ст. 1176 Цивільного кодексу України, зокрема, у випадку незаконного притягнення до кримінальної відповідальності незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює досудове розслідування або прокуратури.

Частиною ч. ст. 1176 Цивільного кодексу України передбачено, що право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду (п. 1 ст. 2 зазначеного Закону).

Пунктом 5 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність,органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що у наведених встатті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються) моральна шкода.

Аналіз змісту п. 1 ч. 1 ст. 1 та п. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», дають підстави суду дійти висновку, що у випадку постановлення судом виправдувального вироку, обвинувачений має право на відшкодування моральної шкоди спричиненої застосування до нього процедур притягнення до кримінальної відповідальності, незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють досудове розслідування, прокуратури і суду.

Частиною 5 ст.4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Застосування до будь-якої особи (особливо до невинуватої), заходів забезпечення кримінальногопровадження передбаченихКПК України,зокрема такихяк виклик слідчим, прокурором, судовий виклик (ст. 131 КПК України), невідмінно призводить до душевних страждань (переживань), погіршення можливостей реалізації своїх звичок і бажань, життєвого ритму, інших негативних наслідків морального характеру.

Отже суд приходить до висновку, що позивачу в наслідок застосування до нього процедури притягнення до кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 4 ст. 296 та ч.1 ст. 296Кримінального кодексу України, зокрема із часу повідомлення його про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (09 березня 2021 року) до часу набрання виправдовувальним вироком законної сили (18 червня 2024 року) було спричинено моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях (переживаннях), погіршенні можливостей реалізації своїх звичок і бажань, життєвого ритму, негативних наслідків морального характеру.

Частиною 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

З огляду на те, що позивач перебував під слідством та судом 3 роки 3 місяці та 9 днів, тобто всього 39 календарних місяців та 9 днів, то за нормою ч. 2 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», а також враховуючи правові Висновки Верховного суду викладені в постанові Верховного Суду від 12.11.2025р. у справі №371/893/23, що розмір моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, необхідно визначати виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу пред`явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком законної сили. Мінімальна заробітна плата для таких розрахунків визначається на дату присудження відшкодування - ухвалення судом рішення.

Зважаючи на розмір мінімальної заробітної плати, який визначено згідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік» з 01 січня в сумі 8 647 гривень, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, в частині стягнення на користь позивача моральної шкоди за 39 календарних місяців та 9 днів в загальному розмірі 339 827,07 грн.

Розрахунок моральної шкоди за 39 місяців (8 647 грн. х 39 місяців = 337 233 грн.)

Розрахунок моральної шкоди за 9-ть днів (8 647 грн. : 30 днів = 288,23 грн/1день; 288,23 грн х 9 днів = 2 594,07 грн.).

Таким чином добуток становить 339 827,07 грн.

Щодо відшкодування правничої допомоги під час досудового розслідування, у судах першої та апеляційної інстанцій, то таку допомогу надавала адвокат Тимохіна Л.С. відповідно до положень КПК України, що встановлено судом під час розгляду справи.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність” договір про надання правової допомоги – це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При становленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Протягом незаконного кримінального переслідування більше 39 місяців, позивачем за участь у слідчих діях по кримінальному провадженню №12021170420000136, написання процесуальних документів, участь у судових засіданнях на стадії досудового розслідування: обрання запобіжного заходу, накладання арешту на майно та інше, а також у розгляді кримінальної справи №554/8436/21 в судах першої та апеляційної інстанцій, надання консультацій та роз`яснень за рахунок власних коштів, які позивач отримував, як особа з інвалідністю ІІ групи, у вигляді соціальної допомоги, сплачено адвокату 65 000 (шістдесят п`ять) тисяч гривень, за надання правової допомоги у суді першої та апеляційної інстанцій.

Зазначене доводиться наданими до матеріалів справ доказами, дослідженими судом, а саме: договорами про надання правничої (правової допомоги) від 17 лютого 2021 року та від 13 лютого 2024 року; актами про надану правничу допомогу від 30 листопада 2021 року та 19 червня 2024 року, в яких наведено детальний опис робіт (правничих послуг), які надала адвокат; квитанцією про оплату послуг б/н від 17 лютого 2021 року на суму 65 000 грн. Обсяг правничої допомоги на стадіях досудового розслідування, під час розгляду судом справи у першій та апеляційній інстанції доведений, відтак, сума наданої правничої допомоги підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача.

Розподіл судових витрат:

При подачі позову ОСОБА_1 зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс в зв`язку з розглядом цивільної справи в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України – Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно з ст. 137 ЦПК України:

1. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Адвокатом Тимохіною Л.С. здійснювалося представництво позивача ОСОБА_1 у цивільній справі. Документи на підтвердження понесених правничих послуг за представництво позивача у суді надано до матеріалів справи – ордер; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 509 від 22 лютого 2007 року; договір про надання правничої (правової допомоги) б/н від 01 серпня 2024 року; акт про надану правничу допомогу згідно договору б/н від 01 серпня 2024 року з детальним описом робіт (павничих послуг) адвоката.

Зазначені витрати підлягають стягненню з відповідачів за результатами розгляду цивільної справи № 554/8309/24, оскільки є обґрунтованими, співмірними з наданими послугами та неминучими для позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 10, 11, 12, 15, 19, 34, 76-83, 89, 133, 134, 137, 141, 142, 209, 213, 258, 259, 263-265, 267, 268, 272, 273, 351, 352, 354, 355, 430 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Держави України в особі Полтавської обласної прокуратури, Головного управління національної поліції в Полтавській області, Державної казначейської служби про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органами досудового розслідування та прокуратури - задовольнити частково.

Стягнути з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) відшкодування моральної шкоди у сумі 339 837, 07 грн. (триста тридцять дев`ять тисяч вісімсот двадцять сім грн.. 07 коп.).

Стягнути з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) витрати за надання правничої допомоги під час здійснення кримінального провадження - досудового розслідування та у судах першої та апеляційної інстанції у сумі 65 000 (шістдесят п`ять) тисяч гривень.

Стягнути з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 (десять тисяч) гривень.

Суддя М.О.Материнко