Рішення від 16 березня 2026 р. у справі №381/150/26 — Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/787/26

381/150/26

Заочне Рішення

Іменем України

17 березня 2026 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Самухи В.О., за участю секретаря судового засідання Папруга А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

Встановив:

07.01.2026 на адресу Фастівського міськрайонного суду Київської області представником товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (далі, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», позивач) з використанням системи «Електронний суд» подано позовну заяву до ОСОБА_1 (далі, відповідачка) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

За змістом заявлених позовних вимог стверджується, що шляхом створення заявки на отримання кредиту, подальшого проходження верифікації та надання сканованих копій документів, отримання рішення кредитора щодо можливості надання кредиту, отримання клієнтом доступу до «особистого кабінету», отримання оферти на укладення договору та подальшого внесення клієнтом номеру власної банківської картки для перерахування коштів, отримання та використання одноразового ідентифікатора та підписання договору за допомогою цього ідентифікатора, 10.02.2025 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», як кредитором, та ОСОБА_1 , як позичальницею та боржницею, було укладеного договір про відкриття кредитної лінії № 1510-6480 (далі по тексту – кредитний договір).

Відповідно до умов кредитного договору, сума кредиту - 8 800 гривень, строк кредитування - 365 днів, базовий період - 30 днів, % ставка стандартна процентна ставка – 1 % в день, комісія за видачу кредиту – 0 % від суми виданого кредиту. Денна процентна ставка становить – 0,876 %.

В подальшому, 07.04.2025 між сторонами спору в аналогічний спосіб було укладено додаткову угоду № 1 до договору про відкриття кредитної лінії № 1510-6480 та, відповідно, надано в борг на умовах строкового платного володіння і подальшого повернення грошові кошти у сумі 2 600 гривень, комісія – 15 % від суми додаткових грошових коштів.

В подальшому, 28.04.2025 між сторонами спору в аналогічний спосіб було укладено додаткову угоду № 2 до договору про відкриття кредитної лінії № 1510-6480 та, відповідно, надано в борг на умовах строкового платного володіння і подальшого повернення грошові кошти у сумі 6 900 гривень, комісія – 15 % від суми додаткових грошових коштів.

В подальшому, 04.06.2025 між сторонами спору в аналогічний спосіб було укладено додаткову угоду № 3 до договору про відкриття кредитної лінії № 1510-6480 та, відповідно, надано в борг на умовах строкового платного володіння і подальшого повернення грошові кошти у сумі 2 400 гривень, комісія – 15 % від суми додаткових грошових коштів.

В подальшому, 23.06.2025 між сторонами спору в аналогічний спосіб було укладено додаткову угоду № 4 до договору про відкриття кредитної лінії № 1510-6480 та, відповідно, надано в борг на умовах строкового платного володіння і подальшого повернення грошові кошти у сумі 1 900 гривень, комісія – 15 % від суми додаткових грошових коштів.

Збільшено загальний строк кредитування – 360 днів від дати укладення останньої додаткової угоди № 4.

Загальна сума кредиту становить 9 645,17 гривень.

Позивачем, як кредитором, виконані умови щодо надання грошових коштів у строкове платне володіння у сумах, зазначених в договорі та додаткових угодах, однак відповідачка, як позичальниця і боржниця, грошові кошти в обумовлений договором строк не повернула в повному обсязі, нараховані проценти, комісію не сплатила.

Станом на 22.10.2025 розмір заборгованості за кредитним договором становить – 33 638,25 гривень, з них: 9 645,71 гривень – заборгованість за тілом кредиту, 12 601,18 гривня - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, 11 106,36 гривень - заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України, 285 гривень - заборгованість за комісією.

Також позивач просить судові витрати у справі покласти на відповідачку.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 03 лютого 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін спору.

В судове засідання представниця позивача, будучи повідомленою належним чином про час і дату проведення судового засідання не з`явилася, разом з позовною заявою подала клопотання про проведення судового засідання без їх участі, позовні вимоги підтримують, проти винесення заочного рішення не заперечують (а. с. 114).

В судове засідання відповідачка, будучи належним чином повідомленою про час і дату проведення судового засідання, не з`явилася, конверт з ухвалою про відкриття провадження, із судовою повісткою, повернувся без вручення із зазначенням працівника поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою», про причини неявки суду не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи та відзиву на позовну заяву не подала, що відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Як передбачено п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Згідно п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення (ч. 4 ст. 130 ЦПК України).

Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 10.05.2023 року у справі № 755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Також згідно висновків Європейського суду з прав людини, зазначеного у рішенні у справі «В`ячеслав Корчагін проти росії» №12307 - учасник справи, що повідомлений за допомогою пошти за однією із адрес, за якою він зареєстрований, але ухилявся від отримання судової повістки. Тому йому повинно було бути відомо про час і місце розгляду справи. Він також міг стежити за ходом його справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду.

З урахуванням відсутності доказів того, що відповідачка з об`єктивних причин не отримала направлені на її адресу повістки та процесуальні документи, враховуючи необхідність забезпечення швидкого та об`єктивного розгляду справи та відсутність у суду можливості іншим способом забезпечити інформування відповідачки про час і дату проведення судового засідання, суд, керуючись приписами 223 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідачки.

За згодою представниці позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

10.02.2025 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», як кредитодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальницею, було укладеного договір про відкриття кредитної лінії № 1510-6480 (а. с. 21-43).

Цей договір підписаний позичальницею електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем).

Порядок укладення договору та алгоритм дій позичальниці для підтвердження волевиявлення на укладення договору встановлений у пункті 3.2 договору.

Згідно п. 4.1 договору загальний розмір кредиту становить 8 800 гривень, дата видачі кредиту – 10.02.2025.

Згідно пунктів 4.10, 4.17 договору, стандартна процентна ставка становить 1 % за кожен день користування кредитом. Денна процентна ставка становить – 0,876 %.

Згідно з пунктом 4.11 договору, комісія за видачу кредиту становить 0 %.

Згідно пункту 4.14 договору, строк кредитування – 365 (триста шістдесят п`ять) календарних днів, дата повернення кредиту 09.02.2026.

Згідно пункту 8.2 договору, у разі прострочення виконання позичальницею своїх зобов`язань за користування кредитом передбачено нарахування процентів річних на суму заборгованості згідно приписів частини 2 статті 625 ЦК України у розмірі, що не перевищує 1 % щоденно, максимальний розмір нарахованих процентів не може перевищувати половини суми кредиту.

Також, 07.04.2025 між сторонами спору укладено додаткову угоду № 1 до договору про відкриття кредитної лінії № 1510-6480 від 10.02.2025, з додатками (а. с. 74-78, 79-80).

Згідно п. 2.1 додаткової угоди кредитодавець надав позичальниці у кредит додаткові грошові кошти в розмірі 2 600 гривень, дата видачі кредиту – 07.04.2025.

Комісія за видачу додаткових грошових коштів становить 15 %, що передбачено пунктом 2.6 додаткової угоди.

У відповідності до пункту 2.11 договору, загальний строк кредитування збільшений до 421 дня від дати укладення договору.

Згідно пункту 3 додаткової угоди сума неповернутого позичальницею кредиту становить 9 625,52 гривень.

Додаткова угода також підписана позичальницею електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем).

Також, 28.04.2025 між сторонами спору укладено додаткову угоду № 2 до договору про відкриття кредитної лінії № 1510-6480 від 10.02.2025, з додатками (а. с. 82-86, 87-88).

Згідно п. 2.1 додаткової угоди кредитодавець надав позичальниці у кредит додаткові грошові кошти в розмірі 6 900 гривень, дата видачі кредиту – 28.04.2025.

Комісія за видачу додаткових грошових коштів становить 15 %, що передбачено пунктом 2.6 додаткової угоди.

У відповідності до пункту 2.11 договору, загальний строк кредитування збільшений до 442 дня від дати укладення договору.

Згідно пункту 3 додаткової угоди сума неповернутого позичальницею кредиту становить 9 628,02 гривень.

Додаткова угода також підписана позичальницею електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем).

Також, 04.06.2025 між сторонами спору укладено додаткову угоду № 3 до договору про відкриття кредитної лінії № 1510-6480 від 10.02.2025, з додатками (а. с. 90-94, 95-96).

Згідно п. 2.1 додаткової угоди кредитодавець надав позичальниці у кредит додаткові грошові кошти в розмірі 2 400 гривень, дата видачі кредиту – 04.06.2025.

Комісія за видачу додаткових грошових коштів становить 15 %, що передбачено пунктом 2.6 додаткової угоди.

У відповідності до пункту 2.11 договору, загальний строк кредитування збільшений до 479 днів від дати укладення договору.

Згідно пункту 3 додаткової угоди сума неповернутого позичальницею кредиту становить 9 682,14 гривні.

Додаткова угода також підписана позичальницею електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем).

Також, 23.06.2025 між сторонами спору укладено додаткову угоду № 4 до договору про відкриття кредитної лінії № 1510-6480 від 10.02.2025, з додатками (а. с. 97 зворот - 99, 100, 100 зворот).

Згідно п. 2.1 додаткової угоди кредитодавець надав позичальниці у кредит додаткові грошові кошти в розмірі 1 900 гривень, дата видачі кредиту – 23.06.2025.

Комісія за видачу додаткових грошових коштів становить 15 %, що передбачено пунктом 2.6 додаткової угоди.

У відповідності до пункту 2.11 договору, загальний строк кредитування збільшений до 498 днів від дати укладення договору.

Згідно пункту 3 додаткової угоди сума неповернутого позичальницею кредиту становить 9 645,17 гривень.

Додаткова угода також підписана позичальницею електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем).

Кредитором до матеріалів справи долучені докази перерахування грошових коштів позичальниці у сумі 8 800 гривень (а. с. 134, 2-ий рядок зведеної таблиці знизу), 2 600 гривень (а. с. 137, 10-ий рядок зведеної таблиці зверху), 6 900 гривень (а. с. 137 зворот, 18-ий рядок зведеної таблиці знизу), 2 400 гривень (а. с. 138, 7-ий рядок зведеної таблиці знизу), 1 900 гривень (а. с. 138, 1-ий рядок зведеної таблиці знизу).

Відповідачка, як позичальниця, факт укладення кредитного договору та додаткових угод не заперечує, також не заперечувала факт перерахування їй грошових коштів у сумах, зазначених в кредитному договорі та в додаткових угодах.

Позивачем до позовної заяви доданий розрахунок кредитної заборгованості, який не спростований відповідачкою, іншого розрахунку заборгованості, як і доказів повного чи часткового виконання зобов`язань за договором відповідачка не надала.

За змістом вказаного розрахунку, заборгованість за тілом кредиту становить – 9 645,71 гривень, за відсотками – 12 601,18 гривня, 11 106,36 гривень - за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України, 285 гривень - заборгованість за комісією (а. с. 102-105).

У відповідності до приписів статі 13 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і не виходить за межі розрахунку заборгованості, зазначеного в позовній заяві.

Суд вважає, що спірні правовідносин сторін урегульовані положеннями ЦК України та Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про електронну комерцію» (тут і надалі в редакціях, чинних на дату укладення договору).

Зокрема, згідно приписів пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно приписів частини 1, 2, 4 статті 201 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно приписів частини 1 статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно приписів частини 1 статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно приписів абзацу 1, 2 частини 1 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно приписів частини 2 цієї статті, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно приписів частини 1 статті 13 Закону України «Про споживче кредитування», Договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Зміст процитованих вище правових норм свідчить про те, що правочин, в тому числі й договір, є законодавчо визначеною підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків.

Формою правочину є усна, або письмова, специфічним видом якої є електронна форма правочину.

При цьому, для дотримання письмової, в тому числі й електронної форми правочину, є наявність підпису сторін.

Далі, згідно приписів пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-комунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру.

Згідно приписів пункту 5 частини 1 статті 3 цього закону, електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно приписів пункту 6 частини 1 статті 3 цього закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно приписів пункту 7 частини 1 частини 3 цього закону, електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.

Згідно приписів пункту 12 частини 1 статті 3 цього закону, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно приписів абзацу 9 частини 1 статті 5 цього закону, одним із основних принципів у сфері електронної комерції є однаковість юридичної сили електронних правочинів та правочинів, укладених в іншій формі, передбаченій законодавством.

Згідно приписів частини 1 статті 10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).

Згідно приписів частини 1 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно частини 3 цієї статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно частини 4 цієї статті, пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Згідно частини 6 цієї статті, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно приписів частини 12 цієї статті, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно приписів частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно приписів частини 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно приписів частини 2 статті 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно приписів абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно приписів частини 1 статті 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи зміст наведених вище правових норм, суд приходить до висновку, що позивачем у справі надані належні та допустимі докази щодо укладення договору та додаткових угод у спосіб, передбачений ЦК України та Законом України «Про електронну комерцію» та погодження істотних умов цього договору та додаткових угод.

Тому, з урахуванням презумпції правомірності правочинів та відсутності в суду даних про їх нікчемність, суд приходить до висновку, що кредитний договір та додаткові угоди укладені та вони є регуляторами спірних правовідносин сторін.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно приписів частини 1 статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом частини 2 статті 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики.

Згідно приписів частини 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно приписів частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно приписів пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

З урахуванням викладеного, за відсутності доказів повного виконання умов договору та додаткових угод позичальницею та повернення коштів, суд приходить до висновку, що відповідачкою порушені умови кредитного договору та додаткових угод, а права позивача, як кредитора, підлягають захисту шляхом стягнення заборгованості в судовому порядку, що відповідає способам захисту права, встановленим в частині 2 статті 16 ЦК України.

При цьому, як зазначалось вище, суд, керуючись приписами статті 13 ЦПК України не виходить за межі розрахунку заборгованості, зазначеного в прохальній частині позовної заяви.

Суд, перевіривши правильність зазначеного розрахунку, вважає, що розмір заборгованості за тілом кредиту, процентами за користування кредитом та комісією визначений правильно.

Умови договору та додаткових угод щодо нарахування процентів є чинними, доказів визнання недійсними в судовому порядку зазначених правочинів не надано, отже в силу приписів статті 204 ЦК України зазначені положення є обов`язковими для врахування та виконання.

Однак, суд вважає, що відсутні підстави для стягнення процентів річних згідно статті 625 ЦК України.

Як слідує зі змісту пункту 8.2 договору, у разі прострочення виконання позичальником своїх зобов`язань за користування кредитом передбачено нарахування процентів річних на суму заборгованості згідно приписів частини 2 статті 625 ЦК України.

Також, зі змісту розрахунку заборгованості, наданому позивачем, слідує, що за період часу з 11 липня 2025 року до 06 вересня 2025 року нараховані проценти на прострочену заборгованість у розмірі у відповідності до приписів статті 625 ЦК України (а. с. 102-105).

Разом із тим, згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому його дія неодноразово продовжувалася.

Станом на дату укладення кредитного договору, як і станом на дату подання позову, дія воєнного стану не припинена, а отже виключається можливість нарахування і стягнення процентів за прострочення виконання зобов`язання за правилами частини 2 статті 625 ЦК України.

При цьому, суд зауважує, що позивачем для обґрунтування підстав для стягнення штрафних санкцій безпідставно зазначено пункт 6 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» в редакції Закону України № 3498-ІХ від 22 листопада 2023 року, як спеціальний по відношенню до п. 18 розділу «Прикінцеві і перехідні положення» ЦК України.

Разом із тим, по-перше, в силу приписів частини 2 статті 4 ЦК України, основним актом цивільного законодавства є ЦК України, що в цілому виключає питання існування конкуренції між правовими нормами ЦК України та нормами інших законів, така конкуренція завжди вирішується на користь ЦК.

Правова позиція щодо необхідності використання ЦК України, як основного регулятора цивільних відносин у випадку існування конкуруючої норми права, яка регулює одно предметні цивільні правовідносини, викладена в Постанові ВП ВС від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17

По-друге, телеологічне тлумачення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України свідчить про універсальний характер дії відповідної норми, що не передбачає відмінного регулювання іншими законами подібних правовідносин. При цьому, у випадку, якщо ЦК передбачає можливість врегулювання суспільних відносин не цим Кодексом, а іншими законами, то про це прямо зазначається у правових нормах зокрема, у приписах частини 3 статті 234, частини 1 статті 438, частини 2 статті 911 ЦК України. В пункті 18 розділу «Прикінцеві і перехідні положення» ЦК України не містить відсильних норм до інших актів цивільного законодавства, які б давали можливість по іншому врегулювати питання застосування заходів відповідальності за порушення умов грошового зобов`язання позичальника, що виникло з договору позики чи кредиту.

З огляду на наведене, до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме приписи пункту 18 розділу «Прикінцеві і перехідні положення» ЦК України, а отже, підстави для стягнення штрафних санкцій відсутні.

Суд в цьому випадку також приймає до уваги правову позицію, висловлену в Постанові Київського апеляційного суду від 30 липня 2025 року, згідно якої, якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять однопредметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми ЦК України (питання стосувалось вирішення правової колізії в частині регулювання правових відносин Законом України «Про споживче кредитування» та п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України).

Таким чином, загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню становить 22 531,89 гривня, що включає: 9 645,71 гривень – заборгованість за тілом кредиту, 12 601,18 гривня – заборгованість за процентами, 285 гривень – заборгованість за комісією.

Далі, з урахуванням того, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню суд, керуючись приписами статті 141 ЦПК України, стягує з відповідачки на користь позивача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволені на 66 % від первинно заявлених, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню 1 757,18 гривень, як компенсація витрат зі сплати судового збору.

Враховуючи наведене вище, керуючись приписами статті 11, 16, 201, 204, 205, 207, 610, 611, 626, 629, 638, 640, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, статті 4, 12, 81, 141, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, -

Ухвалив:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1510-6780 від 10.02.2025 та додаткових угод від 07.04.2025, 28.04.2025, 04.06.2025, 23.06.2025 у сумі 22 531,89 гривня, що складається з 9 645,71 гривень – заборгованість за тілом кредиту, 12 601,18 гривня – заборгованість за процентами, 285 гривень – заборгованість за комісією.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» компенсацію витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви у сумі 1 757,18 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Самуха В.О.