Постанова від 17 березня 2026 р. у справі №278/690/26 — Житомирський районний суд Житомирської області

Суд: Житомирський районний суд Житомирської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування

Дата: 17 березня 2026 р.

Справа: №278/690/26

Суддя: Мокрецький В. І.

Справа № 278/690/26

Номер провадження 3/278/556/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 березня 2026 року м. Житомир

Суддя Житомирського районного суду Житомирської області Мокрецький В.І., розглянувши матеріали, які надійшли з відділу поліції №1 Житомирського районного управління поліції №1 ГУНП в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, мешканки АДРЕСА_1 , працюючої у Хмельницькому міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції України,

за ч. 2 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

За змістом протоколу, ОСОБА_1 05 вересня 2026 року о 12 годині перебуваючи на території Левківського ліцею, який знаходиться по вул. Олімпійській, 2а у с. Левків, Житомирського району, вчинила щодо неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , насильство у сім`ї психологічного та фізичного характеру, а саме запихала сина в автомобіль, проти його волі, здавлювала у ділянці шиї та забороняла спілкуватись з батьком, внаслідок чого була спричинена шкода психічному та фізичному здоров`ю останнього. На думку автора протоколу ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Адвокат Сачок А.В. просив закрити провадження у справі у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 ставиться у провину вчинення насильства у сім`ї щодо неповнолітнього сина ОСОБА_3 , однак ч. 2 ст. 173-2 КУпАП не передбачена відповідальність за такі дії.

Дослідивши клопотання адвоката та матеріали справи, суддя дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП з огляду на таке.

Частина друга статті 173-2 КУпАП, у редакції на момент вчинення правопорушення, передбачає відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

У свою чергу, частина перша ст. 173-2 КУпАП забороняє вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

За приписами ч. 1 ст. 256 КУпАП суть адміністративного правопорушення, що ставиться у провину ОСОБА_1 має відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП в діючій редакції.

Проте, автором протоколу ОСОБА_1 ставиться у провину, що вона вчинила насильство у сім`ї щодо свого неповнолітнього сина, тоді як ч. 2 ст. 173 КУпАП не передбачає відповідальність за такі дії, а судовий розгляд має бути проведений у межах правопорушення, яке ставиться у провину.

Своєю чергою, рапорт інспектора поліції К. Мошківської не являється належним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки рапорт - це письмове офіційне повідомлення про що-небудь вищій інстанції, керівнику, в якому стисло, але докладно викладена суть якої-небудь справи, тобто є внутрішнім службовим документом у спілкуванні між працівниками поліції.

У справі «Малофєєва проти Росії» від 30 травня 2013 року ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Статтею 129 Конституції України визначено, що судовий розгляд справи повинен відповідати загальним принципам судочинства, зокрема, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

За приписами ч. 2 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

З огляду на вказане вище, суд дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, як насильство у сім`ї, що відповідно до ст. 247 КУпАП є підставою для закриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 247, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,

постановив:

Закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Житомирський районний суд протягом 10 днів з дня її винесення.

Копію даної постанови протягом трьох днів направити особі, щодо якої її винесено.

Суддя В.І. Мокрецький

Оригінал: reyestr.court.gov.ua