Рішення від 15 березня 2026 р. у справі №295/284/26 — Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/284/26

Категорія 25

2-о/295/38/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі головуючого судді Перекупка І.Г., при секретарі судового засідання Конончук Ю.О., заявника ОСОБА_1 , представника заявника ОСОБА_2 розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні у залі Богунського районного суду м. Житомира справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересованої особи Відділ державної реєстрації актів цивільного стану в м. Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Міністерства оборони України про встановлення факту, що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И В:

До Богунського районного суду м. Житомира звернувся ОСОБА_1 , заінтересовані особи Відділ державної реєстрації актів цивільного стану в м. Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Міністерства оборони України з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. В обґрунтування заяви вказав, що його, ОСОБА_1 батьки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не перебували в зареєстрованому шлюбі та не здійснили спільної подачі заяви від матері та батька до органів державної реєстрації актів цивільного стану, з метою визначення походження дитини від батька, у зв`язку з чим відомості про батька заявника, внесені до Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України (далі СК України), тобто за вказівкою матері. Уточнив, що у період з липня 2002 р. по грудень 2016 р. його батьки проживали у матері ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , за адресою - АДРЕСА_1 . Тобто, у вищезазначений період його батьки проживали разом однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Між ними були відносини, як чоловіка та дружини, вони вели спільний бюджет та побут.

У грудні 2016 р. його батьки прийняли рішення про припинення фактичних шлюбних відносин, у зв`язку з чим заявник спільно з матір`ю - ОСОБА_4 , залишився проживати за адресою - АДРЕСА_1 , а батько - ОСОБА_3 переїхав за місцем проживання його матері, ОСОБА_6 , - село Дубовець Житомирського району Житомирської області.

Після припинення спільного проживання батьками ОСОБА_1 , батько - ОСОБА_3 , підтримував зв`язок з сином у телефонному режимі, надавав по можливості матеріальну допомогу для задоволення побутових потреб дитини (взуття, одяг, іграшки), періодично відвідував заявника.

2 січня 2024 р. ОСОБА_3 був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , посада - стрілець помічник-гранатометника 2 стрілецького відділення стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 .

Згідно сповіщення сім`ї № 853 від 21.05.2024 р. заявника сповіщено про те, що його батько, ОСОБА_3 , відданий військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов`язок в бою за Україну, її свободу і незалежність, загинув.

Згідно лікарського свідоцтва про смерть № 2842 від 20.05.2024 р. та довідки про причину смерті вказано про те, що місцем смерті ОСОБА_3 є Запорізька область, Васильківський район, село П`ятихатки, в зоні проведення бойових дій, причина смерті - уламкове поранення правої нижньої кінцівки з ушкодженням крупних кровоносних судин.

Факт смерті ОСОБА_3 також підтверджується на підставі свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 від 27.05.2025 року виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 1827.

Виходячи з вищезазначеного, наразі без рішення суду підтвердити між Заявником та ОСОБА_3 родинні відносини та встановити факт батьківства є неможливим.

Просить встановити факт батьківства ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті - село П`ятихатки Васильківського району Запорізької області, відносно ОСОБА_1 .

Зобов`язати Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України внести зміни до актового запису № 1302 про народження ОСОБА_1 , складеного 26 червня 2003 р. міським відділом реєстрації актів цивільного стану Житомирського обласного управління юстиції, зазначивши у графі «Відомості про батька»: ОСОБА_3 , громадянин України.

Свідки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 письмово підтвердили фак проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 однією сім`єю, народження та виховання ОСОБА_1 (а. с. 18-20).

В судовому засіданні заявник та його представник наполягали на задоволені заявлених вимог.

Заінтересована особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану в м. Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про день та час слухання справи був повідомлений належним чином. Направив до суду заяву про слухання справи без представника. (а. с. 37, 44, 52, 57)

Заінтересована особа - Міністерства оборони України про день та час слухання справи був повідомлений належним чином. (а. с. 37,45)

Ухвалою суду від 22.01.2026 р. на підставі вказаної заяви відкрито провадження у справі та призначено її розгляд по суті за правилами окремого провадження.

Дослідивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заява є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Судом встановлено.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженець м. Житомир (далі Заявник) військовослужбовець військової частини НОМЕР_3 , зарахований до списків військової частини 20.09.2022 р. на підставі наказу № 16-РС, що підтверджується військовим квитком серія НОМЕР_4 від 06.07.2022 р. (а. с. 9-12).

Згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_5 виданого міським відділом реєстрації актів цивільного стану Житомирського обласного управління юстиції від 26.06.2003 р., актовий запис № 1302, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 . Батьками дитини вказані - ОСОБА_10 та ОСОБА_4 . (а. с. 13).

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України № 00055746688 від 07.01.2026 року - відомості про батька Заявника, записані відповідно до частини першої статті 135 СК України (за вказівкою матері). (а. с. 14).

Судом встановлено, що батьки Заявника - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не перебували в зареєстрованому шлюбі та не здійснили спільної подачі заяви від матері та батька до органів державної реєстрації актів цивільного стану, з метою визначення походження дитини від батька, у зв`язку з чим відомості про батька Заявника, внесені до Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, тобто за вказівкою матері.

Батьки Заявника - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 познайомилися у травні 2001 року, з червня цього ж року почали проживати разом, у дачному будинку матері ОСОБА_3 - хутір ОСОБА_11 . У період з липня 2002 р. по грудень 2016 року батьки Заявника проживали у матері ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , за адресою - АДРЕСА_1 . Тобто, у вищезазначені періоди батьки Заявника проживали разом однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Між ними були відносини, як чоловіка та дружини, вони вели спільний бюджет та побут.

У жовтні 2002 р. мати Заявника - ОСОБА_4 завагітніла, ІНФОРМАЦІЯ_7 у них, спільно з ОСОБА_3 , народився син - ОСОБА_1 . Як під час вагітності ОСОБА_4 , так і після народження дитини та під час спільного їх проживання, ОСОБА_3 визнавав Заявника своїм сином. Він приймав активну участь у його вихованні та утриманні, проводив з ним спільно час.

У грудні 2016 р. батьки Заявника прийняли рішення про припинення фактичних шлюбних відносин, у зв`язку з чим Заявник спільно з матір`ю - ОСОБА_4 , залишився проживати за адресою - АДРЕСА_1 , а батько - ОСОБА_3 переїхав за місцем проживання його матері, ОСОБА_6 , - село Дубовець Житомирського району Житомирської області.

Після припинення спільного проживання батьками Заявника, батько - ОСОБА_3 , підтримував зв`язок з сином у телефонному режимі, надавав по можливості матеріальну допомогу для задоволення побутових потреб дитини (взуття, одяг, іграшки), періодично відвідував Заявника, також Заявник спільно з матір`ю періодично приїжджали до батька та бабусі - ОСОБА_6 , за адресою їх фактичного місця проживання.

Факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_3 з ОСОБА_4 , а також факт батьківства ОСОБА_3 щодо Заявника підтверджуються спільними фото, а також письмовими показаннями свідків: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а. с. 15-20).

02 січня 2024 р. ОСОБА_3 був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , посада - стрілець помічник-гранатометника 2 стрілецького відділення стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 .

Згідно сповіщення сім`ї № 853 від 21.05.2024 р. Заявника, як сина, сповіщено про те, що його батько, ОСОБА_3 , відданий військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов`язок в бою за Україну, її свободу і незалежність, загинув. (а. с. 21).

Згідно лікарського свідоцтва про смерть № 2842 від 20.05.2024 р. та довідки про причину смерті вказано про те, що місцем смерті ОСОБА_3 є Запорізька область, Васильківський район, село П`ятихатки, в зоні проведення бойових дій, причина смерті - уламкове поранення правої нижньої кінцівки з ушкодженням крупних кровоносних судин. (а. с. 22).

Факт смерті ОСОБА_3 також підтверджується на підставі свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 від 27.05.2025 року виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 1827. (а. с. 23)

Згідно дозволу Житомирської окружної прокуратури № 340 від 23.05.2024 р. адресованого начальнику обласного бюро судово-медичної експертизи Житомирської обласної ради Віталію Зозулі, визначено, що Житомирська окружна прокуратура не заперечує у видачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , тіла померлого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 після відібрання зразків для лабораторних досліджень та встановлення причин смерті. (а. с. 24)

Дана справа розглядається в рамках цивільного судочинства. Положеннями процесуального закону, який регулює правила розгляду таких справ, визначено, що розглядаючи цивільні справи суд керується принципом диспозитивності та змагальності, які визначають, що кожна сторона повинна самостійно подавати докази та доводити ті обставини на які посилається, в тому числі, шляхом подання доказів, заявлення клопотань і несе ризик настання наслідків пов`язаних із вчиненням або не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування заявлених вимог не може перебирати на себе суд або інша сторона. (ст. ст. 12, 13 та 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона, повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст.13 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст.78 ЦПК України).

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Перелік фактів, які підлягають встановленню судом в окремому провадженні викладений в ч.1 ст. 315 ЦПК України та не є вичерпним (ч. 2 ст. 315 ЦПК України).

Згідно з п.1 ч.1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» передбачено, що суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника.

Однак, суд зазначає, що під родинними відносинами слід розуміти кровний зв`язок між особами, які походять одне від одного (пряма лінія родинних відносин) і кровний зв`язок між особами, які походять від спільного предка (бічна лінія родинних відносин). У прямій лінії родинних відносин знаходяться: мати і син (або донька), батько і син (або донька), дід і внук (внучка), бабка і внук (внучка), прадід і правнук (правнучка), прабабка і правнук (правнучка). У бічній лінії родинних відносин знаходяться, наприклад: рідні брати і сестри, дядько і племінник (племінниця), тітка і племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри тощо. Розрізняють також ступені родинних відносин, які визначаються кількістю народжень, які відділяють народження одного родича від іншого. Родинні відносини є підставою для виникнення численної групи сімейних правовідносин (наприклад, між батьками і дітьми, братами і сестрами, бабкою, дідом і внуками).

Таким чином, родинні відносини (споріднення) (у теорії права) - кровний зв`язок між людьми, з наявністю якого закон пов`язує виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків. Правове значення має як пряме споріднення так і не пряме (бокове), коли родинні зв`язки виникають за наявності спільного пращура (родоначальника). Стосунки між подружжям не є родинними.

В листі ВСУ «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначено, що дружина чи чоловік також мають право на спадкування у разі смерті одного з подружжя, однак такі члени сім`ї не перебувають у кровному спорідненні. Встановлення факту родинних відносин між такими особами чинним законодавством не передбачено. Для них може мати правове значення встановлення факту реєстрації шлюбу чи факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у відповідних випадках. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 липня 2018 р. у справі №737/120/18 про те, що в порядку окремого провадження може бути встановлений факт родинних відносин лише між кровно спорідненими родичами, а не між чоловіком та дружиною.

Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно роз`яснень, викладених в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Частина 10 ст. 7 СК України визначає, що кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за рішенням суду.

Відповідно до ст. 130 СК України, у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У відповідності до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 5 «Про судову практику про справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. В пункті 13 вказаної Постанови, Пленум Верховного Суду України вказав, що факт батьківства може бути встановлено за наявності однієї з таких обставин: 1) спільне проживання батьків дитини і ведення ними спільного господарства, яке не припинилось до її зачаття; 2) спільне виховання дитини; 3) спільне утримання дитини; 4) докази, що з вірогідністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Згідно з п. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 р. № 3 у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір`ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні. Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в Книзі реєстрації народжень учинено згідно зі ст. 135 СК України. Із заявою про встановлення факту батьківства до суду мають право звернутися матір, опікун (піклувальник) дитини, особа, яка її утримує та виховує, а також сама дитина, котра досягла повноліття, а факту материнства - батько й інші перелічені особи. Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини, коли відповідно до ч. 2 ст. 55 СК України про батька дитини проведено за вказівкою матері, яка не перебувала у шлюбі, або ж такий запис зовсім відсутній і можуть бути подані матір`ю, опікуном чи піклувальником дитини чи самою дитиною після досягнення повноліття.

Згідно зі ст. 130 СК України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч. 1 ст. 135 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів..

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною першою статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з сімейних правовідносин.

Як вбачається зі ст. 293 ЦПК України, в порядку окремого провадження можуть бути розглянуті цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

При розгляді спору щодо встановлення факту батьківства суд має виходити зі змісту ст. 130 СК України, відповідно до якої підставою для встановлення факту батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК.

Пунктом 15 Постанови Пленуму ВСУ від 31 березня 1995 р. № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вказав, що суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини. Заяви про встановлення факту визнання батьківства щодо дитини розглядаються судом у випадках, коли померла особа визнавала себе батьком дитини до цієї дати. Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини. В третьому абзаці п. 13 Постанови Пленуму зазначено, що факт батьківства може бути встановлено за наявності однієї з таких обставин: 1) спільне проживання батьків дитини і ведення ними спільного господарства, яке не припинилось до її зачаття; 2) спільне виховання дитини; 3) спільне утримання дитини; 4) докази, що з вірогідністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Походження дитини встановлюється судом з урахуванням усіх обставин. При цьому можуть застосовуватися будь-які засоби доказування, передбачені цивільним процесуальним законодавством: пояснення сторін та третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази, висновок експерта. В основу рішення суду не можуть бути покладені лише докази, отримані з порушенням закону, які не мають юридичної сили.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Доказами походження дитини від певної особи можуть бути будь-які фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері й особи, яку та вважає батьком дитини, ведення ними спільного господарства до народження останньої, або спільне її виховання чи утримання, визнання особою батьківства, а також інші обставини, що засвідчують походження дитини від певної особи. Спільне проживання та ведення спільного господарства може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо).

За положеннями ст. 134 СК України на підставі заяви осіб, зазначених у статтях 126 СК України або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народжень та видає нове Свідоцтво про народження.

Приймаючи до уваги підтвердження обставин, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 являється батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 а також те, що встановлення юридичного факту має значення для охорони прав та інтересів заявника, оскільки останній позбавлений можливості у позасудовому порядку встановити вказаний факт з метою прийняття ним спадщини за померлим, суд приходить до висновку про необхідність задоволення заяви та встановлення факту того, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 являється батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Зобов`язати Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України внести зміни до актового запису № 1302 про народження ОСОБА_1 , складеного 26 червня 2003 р. міським відділом реєстрації актів цивільного стану Житомирського обласного управління юстиції, зазначивши у графі «Відомості про батька»: ОСОБА_3 , громадянин України.

Керуючись ст. ст. 7, 80, 121, 125, 130, 134, 135 Сімейного кодексу України, ст. ст. 4, 12, 13, 19, 76, 81, 263, 293, 294, 315, 319 ЦПК України, Постанови Пленуму ВСУ від 31 березня 1995 р. № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд,-

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану в м. Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Міністерства оборони України про встановлення факту батьківства, задовільнити.

Зобов`язати Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Житомирі Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України внести зміни до актового запису № 1302 про народження ОСОБА_1 , складеного 26 червня 2003 р. міським відділом реєстрації актів цивільного стану Житомирського обласного управління юстиції, зазначивши у графі «Відомості про батька»: ОСОБА_3 , громадянин України.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 18.03.2026 р.

Суддя Богунського районного

суду м. Житомир І. Г. Перекупка