Вирок від 16 березня 2026 р. у справі №161/24440/25 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/24440/25

Провадження № 1-кп/161/42/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 17 березня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням

судді - ОСОБА_1

за участю секретаря - ОСОБА_2

прокурора - ОСОБА_3

захисника - ОСОБА_4 (в режимі відео конференції)

потерпілого - ОСОБА_5

представника потерпілого - ОСОБА_6

обвинуваченої - ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12025035610000148 від 15.06.2025 про обвинувачення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Красноармійськ, Московської області, російської федерації українки, громадянки України, з вищою освітою, не працюючої, не одруженої, без місця реєстрації та без постійного місця проживання, раніше не судимої:

-за ст.162 ч.1 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачена ОСОБА_7 15 червня 2025 у період із 01 години 00 хвилин по 02 годину 30 хвилин, діючи з прямим умислом, з метою протиправного отримання доступу до домоволодіння, а саме: до огородженої парканом прибудинкової території, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яким користується і яке належить на праві приватної власності ОСОБА_5 , всупереч ст. 30 Конституції України, що гарантує кожному громадянину право на недоторканність іншого володіння особи, безпідставно, за відсутності дозволу власника володіння, проникла шляхом відкриття дверей воріт за допомогою ключів до прибудинкової території домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , чим порушила конституційне право потерпілого ОСОБА_5 на недоторканість іншого володіння особи.

Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_7 13 липня 2025 року у період із 18 години 00 хвили до 18 години 30 хвилин, в порушення ст. 30 Конституції України, діючи з прямим умислом, з метою протиправного отримання доступу до домоволодіння, а саме: до огородженої парканом прибудинкової території, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яким користується і яке належить на праві приватної власності ОСОБА_5 , всупереч ст. 30 Конституції України, що гарантує кожному громадянину право на недоторканність іншого володіння особи, безпідставно, за відсутності дозволу власника володіння, через паркан проникла до прибудинкової території домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , чим порушила конституційне право потерпілого ОСОБА_5 на недоторканість іншого володіння особи.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_7 свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення визнала повністю та показала, що, дійсно, у вказані час, місце та спосіб вчинила зазначене в обвинувальному акті кримінальне правопорушення. У вчиненому обвинувачена ОСОБА_7 щиро розкаялась та просила суд суворо її не карати.

Крім повного визнання вини самою обвинуваченою, її вина у вчиненому повністю підтверджується зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами, фактичні обставини яких не оспорюються учасниками судового процесу, зокрема:

-допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 показав, що має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, розлучений та разом проживає з 14 річним сином. Під час літніх канікул 2024 року, зі сторони ОСОБА_8 було вчинене сімейне насильство, погано ставилась до дітей потерпілого, піднімала руку, на що потерпілий вимушений був забрати дітей та на період канікул переїхати до своєї матері ОСОБА_9 за адресою АДРЕСА_2 . Домашнє насильство зі сторони ОСОБА_7 були вчиненні неодноразово. Під час прибуття наряду поліції ОСОБА_7 разом із чотирнадцяти річним сином потерпілого закрилась в кімнаті, чим перешкоджала потраплянню працівників поліції у приміщення, а після того як син відкрив двері кімнати, обвинувачена на залишила кімнату через балкон, випригнувши з другого поверху та почала втікати , після затримання останню відвезли в лікарню для огляду , а подальшому до психіатричного закладу в селі Липини для обстеження і виявлення психічних захворювань чи розладів та залишили на амбулаторне лікування. Під час перебування ОСОБА_10 на лікуванні в психіатричному закладі, потерпілий повідомив їй що вони розривають стосунки та проживати останній разом із ОСОБА_11 не хоче. Через два тижні після виписки із психіатричного закладу, ОСОБА_12 знову приїхала до потерпілого за адресою АДРЕСА_3 , почала вимикати світло та стукати у вікна та двері, самовільно заходила до квартири, тому потерпілий вимушений був переїхати до матері, а на вихідні у власний будинок в селі Липини. 15 червня 2025 року близько 01 години ночі, під час оголошення повітряної тривоги ОСОБА_10 прийшла до будинку та почала стукати у вікна, тим самим дуже налякала дітей потерпілого, який вимушений був спуститися на перший поверх будинку, помітив відчинену хвіртку, гараж та автомобіль також були відчинені. Взуття яке стояло біля входу в будинок, зникло, і було знайдено в подальшому разом з працівниками поліції на ділянці сусідів. Потерпілий повідомив, що ніяких ключів обвинуваченій не давав, а остання самостійно викрала їх давно до цього моменту під час прибирання будинку. Коли потерпілий вийшов на вулицю і помітив ОСОБА_13 та тримав її за сумку, після чого вона залишила сумку та почала втікати, в результаті в сумці були виявлені викрадені ключі від автомобіля. В подальшому потерпілому стало проблематично пересуватися службовим автомобілем, оскільки потерпіла кидалась під колеса та перешкоджала подальшому руху. Навідувалась до навчального закладу в якому навчалися діти потерпілого, представлялась його дружиною, блокувала номери телефонів рідних потерпілого та скаржилась мобільним операторам на нібито шахрайські дії. В липні 2025 року також стукала по вікнах, кидала каміння у вікна, перелізла через паркан, але близько не наближалась до потерпілого, після чого останній викликав свого брата та матір, а ОСОБА_10 сховалась на території сусідського будинку, де біла знайдена та утримувалась потерпілим та його родичами до приїзду поліції.

Відповідно до ст. 349 КПК України, при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, судом постановлено не досліджувати інші докази по кримінальному провадженні, оскільки вони не оспорюються учасниками судового розгляду.

Аналізуючи зібрані та досліджені докази в їх сукупності, суд вважає доведеною вину обвинуваченої ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.162 ч.1 КК України.

Таким чином, обвинувачена ОСОБА_7 своїми умисними протиправними діями, які виразились у незаконному проникненні до іншого володіння особи, вчинила кримінальний проступок, передбачений ст.162 ч.1 КК України.

Обговорюючи питання про вид і міру покарання відносно обвинуваченої ОСОБА_7 , суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, який відновідно ст. 12 КК України відноситься до кримінальних проступків, всі обставини справи та дані про особу обвинуваченої.

До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_7 , суд відносить щире каяття.

Обставини, що обтяжують її покарання, суд не вбачає.

При визначенні виду та розміру покарання обвинуваченій ОСОБА_7 , судом враховується те, що остання раніше не судима, свою вину визнала повністю та щиро розкаялась у вчиненому, потерпілий не наполягав на призначенні суворого покарання обвинуваченій, в подальшому зобов`язалась дотримуватись бездоганної поведінки, тому суд приходить до висновку, що її виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, тобто покарання обвинуваченій слід призначити в межах санкції ст.162 ч.1 КК України у виді штрафу, що на думку суду буде необхідним та достатнім для її виправлення і перевиховання, а також попередження вчинення нових злочинів, і відповідатиме вимогам ст.65 КК України.

Керуючись ст.368, 371, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_7 визнати винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст.162 ч.1 КК України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 100 (сто) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.

На вирок суду може бути подана апеляція до Волинського апеляційного суду, шляхом її подачі через Луцький міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

ГОЛОВУЮЧИЙ: