Вирок від 17 березня 2026 р. у справі №156/273/26 — Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 156/273/26

Провадження № 1-кп/156/71/26

ВИРОК

Іменем України

18 березня 2026 року сел. Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі судових засідань - ОСОБА_2 ,

розглянувши у спрощеному провадженні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12026035520000034 від 01.03.2026 про обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Поромів Іваничівського району Волинської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, працюючого комплектувальником проводів у ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна ЛУ», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , 26 лютого 2026 року приблизно о 17 годині 30 хвилин, перебуваючи у коридорі будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 вчинив дії, що згідно з п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017, є фізичним насильством - формою домашнього насильства, а саме, під час конфлікту із дружиною ОСОБА_4 , діючи умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, схопив правою рукою за ліве плече та кулаком лівої руки наніс чотири удари в праву частину потиличної ділянки голови, чим спричинив їй фізичний біль та штовхнув, від чого потерпіла ОСОБА_4 впала на підлогу, після чого ОСОБА_3 наніс декілька ударів ногами по ногах потерпілої. Потерпіла ОСОБА_4 піднялася з підлоги та пішла у двір вказаного домоволодіння. Однак ОСОБА_3 продовжуючи свої дії, спрямовані на заподіяння тілесних ушкоджень своїй дружині, перебуваючи на території вищевказаного домоволодіння, наніс ще декілька ударів кулаком лівої руки в область голови потерпілої, чим спричинив їй фізичний біль. У результаті завданих ударів ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у виді синців: синець на лівому плечі, на правому та лівому стегні, на правій гомілці, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень (пункт 2.3.5 «Правил визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень»).

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, тобто в умисному легкому тілесному ушкодженні.

До обвинувального акта прокурором додано клопотання про розгляд у спрощеному провадженні з урахуванням тих обставин, що обвинувачений ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згідний з розглядом обвинувального акта за його відсутності. З огляду на наведене, відповідно до приписів ч.1 ст.302 КПК України, прокурор просить суд розглянути кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

До обвинувального акта долучено письмову заяву ОСОБА_3 , яка складена за участі захисника ОСОБА_5 , у якій він зазначає, що свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, беззаперечно визнає, згідний із встановленими досудовим розслідуванням обставинами та згідний із розглядом обвинувального акта за його відсутності у спрощеному порядку.

Також, у вказаній заяві ОСОБА_3 зазначив, що йому роз`яснено та зрозуміло зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також про його обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

До обвинувального акта долучено письмову заяву потерпілої ОСОБА_4 , про те, що вона згідна із встановленими досудовим розслідуванням обставинами кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, ознайомлена з обмеженнями права на апеляційне оскарження та згідна на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Положеннями ч.2 та ч.3 ст.381 КПК України передбачено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту.

Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку; заяву обвинуваченого, в якій він зазначає, що беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, згідний із встановленими під час дізнання обставинами, згідний з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку; відсутність сумнівів у добровільності такої позиції обвинуваченого, з урахуванням клопотань інших учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий у порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.

У відповідності до ч.4 ст.107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження у суді не здійснюється.

Відповідно до вимог ч.2 ст.382 КПК України суд визнає встановленими обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Суд установив, що обвинувачений ОСОБА_3 , інтереси якого представляє адвокат ОСОБА_5 , обставини вчинення кримінального поступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, не оспорює, свою винуватість визнає у повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акта підтверджено факт вчинення ОСОБА_3 кримінального проступку.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч.1 ст.125 КК України, тобто, як умисне легке тілесне ушкодження.

Згідно із ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд, відповідно до вимог статтей 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання.

Відповідно до ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.125 КК України, віднесене до умисного кримінального проступку.

ОСОБА_3 раніше не судимий, негативно не характеризується, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_3 є щире каяття, обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому є вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя.

Суд, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини його вчинення, особу винного, обставини що пом`якшують та обтяжують його відповідальність, дійшов висновку, що ОСОБА_3 слід призначити покарання у виді штрафу у межах санкції ч.1 ст.125 КК України.

Призначення відповідного покарання, на думку суду, буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Цивільний позов не заявлявся, процесуальні витрати відсутні.

У ході досудового розслідування запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 100, 367-371, 373, 374, 381, 382 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, і призначити покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Речові докази, а саме один DVD-R диск з копією відеозапису, наданого СПД №1 (сел. Локачі), залишити у матеріалах справи.

Відповідно до ст.532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляції через Іваничівський районний суд Волинської області, з особливостями, передбачених ст.394 КПК України.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1