Рішення від 17 березня 2026 р. у справі №211/14732/25 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/14732/25

Провадження № 2/211/2420/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18 березня 2026 року

Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого судді Костенко Є.К.,

за участю секретаря судового засідання Гоєнко Т.В.

розглянувши в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Довгинцівської районної у місті ради про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

25 грудня 2025 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Мартинова Наталія Юріївна звернувся до суду з позовною заявою до Довгинцівської районної у місті ради про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує на те, що ОСОБА_2 , яка є матір`ю позивача, належав житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а ОСОБА_2 була донькою ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач, звернулась до приватного нотаріуса з проханням видати свідоцтво про право на спадщину на вищевказаний житловий будинок. Приватним нотаріусом було відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії – видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ОСОБА_2 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку з тим, що зареєстровані права на вищевказаний будинок у реєстрах відсутні. З огляду на викладене, позивач змушена звернутися до суду з вказаним позовом для захисту своїх прав, тому просить визнати за нею право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 26.12.2025 відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 02.02.2026 підготовче судове засідання закрито, справа призначена до розгляду по суті.

Позивач та її представник у судове засідання не з`явилися, надали суду письмову заяву, в якій просять цивільну справу розглянути за їх відсутності, позовні вимоги підтримують, просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, просить ухвалити рішення на розсуд суду за наявними у справі матеріалами.

Оскільки сторони не з`явились у судове засідання, то відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, суд дійшов таких висновків.

Судом установлено, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00054811652 від 17.11.2025.

ОСОБА_4 та ОСОБА_6 уклали шлюб, про що 26.09.2020 Індустріальним районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) зроблено актовий запис №424, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 . У зв`язку з чим позивач змінила прізвище на " ОСОБА_7 ".

Батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , згідно свідоцтва про народження виданого 05.11.1956 Дзержинським райбюро РАЦС м. Кривий Ріг, актовий запис №2567, серії НОМЕР_2 .

Рішенням Довгинцівської районної ради народних депутатів м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11.09.1987 року №257 узаконено самовільне будівництво за ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Довгинцівської районної ради народних депутатів м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25.12.1987 року №371 затверджено акти приймання в експлуатацію індивідуального домоволодіння ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

З домової книги вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 на час смерті ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) мешкали його дружина ОСОБА_8 та донька ОСОБА_2 .

ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що Дзержинським відділом РАЦС м. Кривий Ріг 01.10.1969 зроблено актовий запис №834, свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 .

ОСОБА_8 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що Саксаганським РАЦС м. Кривий Ріг 02.04.1985 зроблено актовий запис №1473, свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 .

ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Департаментом адміністративних послуг виконкому Криворізької міської ради 29.05.2025 зроблено актовий запис №2254, свідоцтво про смерть серії НОМЕР_5 .

05.12.2025 приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Перекопською І.С. було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, відповідно до якої ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії – видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку з тим, що не було подано оригіналів правовстановлюючих документів, необхідні для вчинення нотаріальної дії, зареєстровані права на вищевказаний будинок у реєстрах відсутні.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

За ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як установлено вимогами ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З приписів ст. 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачами у позові про визнання права власності є особи, які вже є власниками. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності.

Відповідно до п. 48 гл. І р. ІІІ Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, що затверджена наказом Міністерства юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 р. N 45/5, яка діяла на момент виникнення права власності, право особистої власності громадян на жилий будинок (частину будинку), квартиру в будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників, що відчужується, може бути підтверджено, зокрема, одним з таких документів: нотаріально посвідченим договором про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального жилого будинку на праві особистої власності (договором про право забудови, укладеним до 26 серпня 1948 року), договором (випискоюи з нього) про надання житлово-будівельному колективу індивідуальних забудовників земельної ділянки для будівництва жилого будинку; нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, довічного утримання, дарування, міни; виданим державною нотаріальною конторою свідоцтвом про придбання жилого будинку (частини будинку) або квартири з прилюдних торгів; свідоцтвом про право особистої власності на будинок (частину будинку); актом про денаціоналізацію (демуніципалізацію) будинку; свідоцтвом про право на спадщину; свідоцтвом про право власності на частку в спільному майні подружжя, виданим державною нотаріальною конторою; копією рішення народного суду, що вступило в законну силу, яке підтверджує право власності на будинок; договором про поділ майна; рішення товариського суду про поділ будинку між подружжям. На підтвердження права особистої власності на жилий будинок (частину будинку), квартиру в будинку житлово-будівельного колективу індивідуальних забудовників можуть бути подані інші документи, які ввійшли до "Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР", доданого до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року та погодженої з Верховним Судом УРСР 15 січня 1966 року.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14 зазначив, що за правилами статті 392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1622цс15 вказується, що відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права і обов`язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).

У постанові від 12 березня 2019 року у справі №911/3594/17 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою уже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

З наданої суду спадкової справи вбачається, що на момент відкриття спадщини єдиним спадкоємцем ОСОБА_2 була її донька ОСОБА_1 .

За ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Стаття 1218 ЦК України передбачає, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як передбачено ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Виходячи з викладеного вище, аналізуючи надані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачем було доведено право власності її померлого дідуся та відповідно і матері, яка за життя не переоформила домоволодіння, на житловий будинок з господарськими будівлями, проте оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно такі відомості відсутні, позивач не може розпоряджатися своїм майном, що порушує її права власності, у зв`язку з чим, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вимоги про стягнення судових витрат з відповідача позивачем не заявлено.

Керуючись статтями 10, 12, 13, 81, 89, 200, 206, 247, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Довгинцівської районної у місті ради про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 42,3 кв.м., житловою площею 27,3 кв.м., в порядку спадкування за законом після смерті її матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке належало ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Учасник справи,якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення,має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 18.03.2026.

Суддя Костенко Є. К