Вирок від 16 березня 2026 р. у справі №742/1427/26 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 1-кп/742/408/26

Єдиний унікальний № 742/1427/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

в складі: головуючого-судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні міста Прилуки кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12025275420000304 від 18.09.2025 р., за обвинуваченням:

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ряшки, Прилуцького району, Чернігівської області, громадянина України, непрацюючого, розлученого, з середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого в силу ст.89 КК України

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.164 КК України

за участі сторін кримінального провадження:

прокурор - ОСОБА_4 ,

обвинувачений - ОСОБА_3 ,

законний представник потерпілих - ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним:

1.1 ОСОБА_3 , згідно судового наказу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 23.08.2018, єдиний унікальний № 742/2617/18, зобов`язаний, починаючи з 09 серпня 2018 року, щомісячно сплачувати на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі однієї третини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку, розмір яких з 01.11.2022 було змінено на підставі ст. 183 Сімейного кодексу України із 33,33% на 16,66% його доходу, у зв`язку з досягненням повноліття ОСОБА_6

1.2 Водночас, ОСОБА_3 , достовірно знаючи про необхідність сплати присуджених Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області аліментів на утримання дітей, всупереч вимогам, зазначеним у рішенні суду, усвідомлюючи протиправність своєї поведінки, маючи намір, спрямований на злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей, умисно, систематично починаючи з 01.06.2022 р., перебуваючи за місцем фактичного проживання спочатку за адресою: АДРЕСА_3 , а пізніше за адресою: АДРЕСА_2 злісно ухилявся від сплати аліментів на користь ОСОБА_5 на утримання дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

1.3 Так, ОСОБА_3 , у період часу з 01.06.2022 по 01.03.2026, за виключенням разових щорічних примусових стягнень державним виконавцем із доходів від надання земельної ділянки в оренду, будучи працездатним, не вживав заходів для офіційного працевлаштування, не звертався до органів Державної служби зайнятості з приводу постановки на облік, як безробітного, не повідомляв державного виконавця про отримання доходів та зміну місця проживання, приховував інші фактичні доходи, маючи періодичні заробітки від підробітків та ведення особистого селянського господарства, умисно та злісно ухилявся від сплати аліментів, не надавав потрібної матеріальної допомоги на утримання дітей, чим свідомо вчиняв дії, спрямовані на умисне злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), в результаті чого за період часу з 01.06.2022 р. по 01.03.2026 р. утворилась заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 82 245,06 грн (вісімдесят дві тисячі двісті сорок гривень шість копійок), що сукупно перевищує суму виплат більше як за три місяці відповідних платежів.

1.4 Вказаними в сукупності діями, які виразились у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), ОСОБА_3 скоїв кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.164 КК України.

ІІ. Позиція сторін кримінального провадження.

2.1 Прокурор підтримав обвинувачення, сформульоване в обвинувальному акті, просив визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.164 КК України, та призначити йому покарання у виді ста годин громадських робіт.

2.2 Законний представник потерпілих ОСОБА_5 в судовому засіданні, з огляду на встановлений порядок дослідження доказів, який обумовлений позицією прокурора та обвинуваченого, відмовилась надавати показання. У вирішенні питання про вид та міру покарання покладається на розсуд суду.

Судом, у зв`язку з можливістю з`ясування всіх обставин під час судового розгляду за відсутності потерпілих, керуючись положеннями ст.325 КПК України, було вирішено питання про проведення розгляду справи без їх участі, про що не заперечували сторони провадження.

2.3 В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину в пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, підтвердив усі викладені в обвинувальному акті обставини та надав показання про те, що він достовірно знав про рішення суду щодо обов`язку сплачувати аліменти на утримання своїх дітей. Пояснив, що протягом періоду з червня 2022 року по березень 2026 року він офіційно не працював, на обліку в центрі зайнятості не перебував, хоча є працездатною особою. Зазначив, що мав випадкові підробітки та дохід від ведення особистого селянського господарства, проте отримані кошти витрачав на власні потреби, а державну виконавчу службу про свої фактичні доходи не повідомляв. Підтвердив, що грошову допомогу на дітей у добровільному порядку практично не надавав, окрім тих сум, які автоматично стягувалися з виплат за оренду його земельного паю.

Обвинувачений визнав, що сума заборгованості у розмірі 82 245,06 грн виникла саме через його несумлінне ставлення до батьківських обов`язків та умисне ухилення від платежів. У вчиненому щиро розкаявся, запевнив суд, що зробив належні висновки, зобов`язується вжити заходів для працевлаштування та погашення боргу в майбутньому.

ІІІ. Оцінка Суду та процедура.

3.1 З`ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та порядок їх дослідження, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, суд, вважає за недоцільне досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, оскільки про таке не заперечують всі учасники судового провадження, які показали, що правильно розуміють зміст цих обставин, така їх позиція є добровільною, вони розуміють, що будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

3.2 Враховуючи показання обвинуваченого, які співвідносяться з пред`явленим обвинуваченням, добровільність його відмови від свого права на повний розгляд кримінального провадження, та приймаючи до уваги, що фактичні обставини справи ніким не оспорюються, суд вважає за необхідне дослідити виключно матеріали, що характеризують особу обвинуваченого.

3.3 За таких обставин суд вважає, що пред`явлене обвинувачення ОСОБА_3 у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), знайшло своє підтвердження в ході судового розгляду, а відтак його дії кваліфікує за ч.1 ст.164 КК України.

ІV. Призначення покарання.

4.1 Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття.

Судом враховується, що щире каяття обвинуваченого підтверджується його критичним ставленням до вчиненого правопорушення, повним визнанням вини, а також висловленим наміром стати на шлях виправлення та не допускати подібних діянь у майбутньому. Така позиція обвинуваченого свідчить про його готовність до соціальної реінтеграції та добровільного виконання покладених на нього судом обов`язків.

4.2 Обставин, які б обтяжували покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

4.3 Вирішуючи питання про вид покарання ОСОБА_3 суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та відповідно до ст.ст.65-67 КК України враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України, є кримінальним проступком;

- фактичні обставини скоєного кримінального правопорушення (час, місце, спосіб, наслідки, характер та тривалість суспільно-небезпечних дій, поведінку обвинуваченого після пред`явленого обвинувачення, значний розмір заборгованості за аліментами);

- особу обвинуваченого (загально-соціальні дані): освіту та задовільний стан здоров`я, розлученого, офіційно непрацюючого, позитивну характеристику за зареєстрованим місцем проживання, репутацію обвинуваченого;

- обвинувачений раніше не судимий в силу ст.89 КК України та до адміністративної відповідальності раніше не притягувався;

- не перебування обвинуваченого на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра;

- позицію законного представника потерпілих, яка при вирішенні питання про призначення обвинуваченому покарання покладається на розсуд суду;

- наявність обставини, що пом`якшує покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання;

- позицію прокурора, який наполягав на призначенні обвинуваченому покарання у виді громадських робіт, та думку сторони захисту щодо виду та міри покарання.

4.4. Частиною 2 ст.65 КК України встановлено презумпцію призначення більш м`якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання.

Суд, беручи до уваги фактичні обставини справи, а також тяжкість кримінального правопорушення, що посягає на встановлений законом порядок матеріального забезпечення дітей, особу обвинуваченого, усвідомлення ним протиправності власних дій і щире каяття, позицію прокурора та законного представника потерпілих, приходить до внутрішнього переконання, що виправлення ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства.

Суд вважає, що призначення покарання у виді громадських робіт буде справедливим, співмірним вчиненому та достатнім для досягнення мети, визначеної ст.50 КК України. Такий вид покарання, з одного боку, має на меті трудовий вплив на правопорушника, що є актуальним з огляду на тривале офіційне непрацевлаштування обвинуваченого, а з іншого - не позбавляє його можливості в позаробочий час вживати заходів до пошуку постійного заробітку для погашення існуючої заборгованості перед дітьми.

Призначення покарання у виді обмеження волі суд вважає надмірно суворим, оскільки воно фактично унеможливить виконання аліментних зобов`язань на період відбування покарання, що не відповідатиме найкращим інтересам дітей. Обставини, передбачені ч.3 ст.56 КК України, які б перешкоджали ОСОБА_3 виконувати громадські роботи, в ході судового розгляду не встановлено.

V. Інші рішення, щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

5.1 Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

5.2 Запобіжний захід у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 у ході досудового розслідування не обирався. Під час судового провадження клопотання від прокурора про застосування запобіжного заходу не надходило.

Керуючись ч.3 ст.349,368,373-376 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.164 КК України, та призначити покарання у виді 100 /ста/ годин громадських робіт.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту початку виконання громадських робіт за визначеним місцем роботи.

Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирати.

Вирок може бути оскаржений до Чернігівського апеляційного суду через Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1