Постанова від 17 березня 2026 р. у справі №140/4213/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/4213/25 пров. № А/857/33124/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.,

суддів: Заверухи О.Б,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року (головуючий суддя: Мачульський В.В., місце ухвалення - м. Луцьк) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, -

встановив:

ОСОБА_1 , 24.04.2025, звернувся з позовом до суду, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність щодо не зарахування періодів роботи в органах державної податкової служби України з 24.03.2005 по 28.05.2013, з 01.01.2014 по 20.01.2025 до стажу державної служби; - визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 10.04.2025 № 032350031628 про відмову у призначенні пенсії як державному службовцю відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ та Закону України № 889-VIII від 10.12.2015; - зобов`язати зарахувати до стажу державної служби час роботи на посадах в органах державної податкової служби України з 24.03.2005 по 28.05.2013, з 01.01.2014 по 20.01.2025, призначити, здійснити нарахування та виплату пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» в розмірі 60% суми заробітної плати зазначених у довідках від 20.01.2025 № 16/Ж/03-20-10-02-12 та № 15/Ж/03-20-10-02-12, виданих ГУ ДПС у Волинській області.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що він перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ). Позивач, 02.04.2025 подав заяву про переведення його на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі Закон № 889-VIII). Однак рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 10.04.2025 № 032350031628 відмовлено у переході на пенсію за віком відповідно до Закону № 889-VIII, у зв`язку із відсутністю необхідного стажу державної служби.

Позивач не погоджується із вказаним рішенням. оскільки, в нього наявні всі необхідні підстави (загальний страховий стаж, стаж на посадах в органах державної служби та необхідний вік) для переведення на пенсію державного службовця. При цьому, відповідачем безпідставно не врахований період проходження служби в податкових органах до стажу на посадах в органах державної служби, який на підставі пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283(далі Порядок № 283) зараховується до стажу державної служби.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не зарахування до стажу державної служби ОСОБА_1 періодів роботи в органах податкової служби України з 24.03.2005 по 28.05.2013, з 01.01.2014 по 20.01.2025. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 10.04.2025 № 032350031628 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію по віку відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перевести ОСОБА_1 з 02.04.2025 на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», зарахувавши до стажу державної служби період роботи в податкових органах з 24.03.2005 по 28.05.2013, з 01.01.2014 по 20.01.2025 для обчислення розміру пенсії відповідно до поданих із заявою довідок ГУ ДПС у Волинській області про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 20.01.2025 № 16/Ж/03-20-10-02-12 та № 1-5/Ж/03-20-10-02-12.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що відсутні підстави для призначення та здійснення нарахування та виплату пенсії за віком державного службовця ОСОБА_2 , оскільки відсутній необхідний стаж державної служби 20 років, а також довідки ГУ ДПС у Волинській області про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 20.01.2025 № 16/Ж/03-20-10-02-12 та № 1-5/Ж/03-20-10-02-12 видані без урахування внесених зміни до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою КМУ від 14 вересня 2016 р. № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб».

Позивачем відзиву на апеляційну скаргу не подано, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за вислугою років відповідно до Закону № 2262-ХІІ.

Позивач, 02.04.2025 звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області (за місцем свого проживання) із заявою про перехід на пенсію відповідно до Закону № 889-VIII, надавши документи за переліком згідно із розпискою-повідомленням, в т. ч. довідки виданих Головним управлінням ДПС у Волинській області від 20.01.2025 № 16/Ж/03-20-10-02-12 та № 1-5/Ж/03-20-10-02-12. Вказану заяву за принципом екстериторіальності було скеровано до ГУ ПФУ в Харківській області.

Рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 10.04.2025 № 032350031628 відмовлено позивачу в переведенні з пенсії за вислугою років на пенсію по віку відповідно до Закону № 889-VIII, у зв`язку з відсутністю стажу державної служби. Згідно записів трудової книжки періоди роботи з 24.03.2005 по 28.05.2013, з 01.01.2014 по 20.01.2025 не можливо зарахувати до стажу державної служби, так як заявник працював в Державній податковій інспекції.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача ГУ ПФУ в Харківській області не було фактичних та правових підстав для не зарахування до стажу державної служби позивача періодів роботи на посадах в податкових органах та відмови у зв`язку із цим у переведенні позивача на інший вид пенсії, а у позивача наявні умови, передбачені частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ(а саме, досягнення віку (на час звернення із заявою мав повних 63 роки), наявність не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та страхового стажу (більше ніж 25 років), для реалізації права на одержання пенсії державного службовця згідно із пунктами 10, 12 розділу ХІ Закону № 889-VIII та відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки, позивачем не оскаржується в апеляційному порядку судове рішення суду першої інстанції, а тому, предметом розгляду в суді апеляційної інстанції, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 308 КАС України, є законність і обґрунтованість судового рішення суду у частині задоволення позову.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначалися Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.

01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, пунктом 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» якого визнано такими, що втратили чинність положення Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, крім статті 37, яка застосовується до осіб, визначених пунктами 10 і 12 цього розділу.

Відповідно до пунктів 10– 12 розділу XI Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу державної служби.

Крім того, для осіб, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ незалежно від того, чи працювали вони на державній службі станом на 01.05.2016.

Згідно з частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ право на пенсію державних службовців мають чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, а також за наявності стажу державної служби не менш як 10 років за умови перебування на посаді державного службовця на момент досягнення відповідного віку або не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення такого віку.

Пенсія державним службовцям призначається у розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Отже, за наявності у особи станом на 01.05.2016 відповідного стажу державної служби (10 років – для осіб, які на цю дату обіймали посади державної служби, або 20 років – незалежно від місця роботи на зазначену дату) така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 822/524/18.

Таким чином, після 01.05.2016 право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ зберігають лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, а також досягли встановленого віку та мають необхідний страховий стаж.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 591/6970/16-а.

Як убачається з матеріалів справи, єдиною підставою для відмови відповідача у переведенні позивача на пенсію державного службовця стала недостатність стажу державної служби у зв`язку з не зарахуванням періодів служби позивача в податкових органах з 24.03.2005 по 28.05.2013 та з 01.01.2014 по 20.01.2025.

Разом з тим статтею 37 Закону № 3723-ХІІ передбачено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби незалежно від місця роботи на час досягнення відповідного віку.

Пунктом 8 розділу XI Закону № 889-VIII встановлено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених законодавством, що діяло на той час.

До спірних правовідносин підлягає застосуванню Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (далі – Порядок № 283), що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 26.06.2018 у справі № 735/939/17.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів, зокрема, державної податкової служби.

Крім того, згідно з пунктами 342.1 та 342.4 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.

Відповідно до пункту 344.1 Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів здійснюється у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу». При цьому період роботи зазначених осіб, у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання (ранги) у контролюючих органах, зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».

Суд апеляційної інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив таке.

Згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.09.1981 ОСОБА_1 у періоди з 24.03.2005 по 28.05.2013 та з 01.01.2014 по 20.01.2025 працював на різних посадах у Державній податковій інспекції у Волинській області, при цьому позивачу присвоювалися відповідні спеціальні ранги.

З урахуванням зазначених періодів роботи в органах державної податкової служби стаж державної служби позивача станом на 01.05.2016 становить понад 20 років.

Як установлено судом та підтверджується матеріалами справи, єдиною підставою для відмови відповідача у переведенні позивача на пенсію державного службовця було незарахування до стажу державної служби періодів роботи позивача в податкових органах з 24.03.2005 по 28.05.2013 та з 01.01.2014 по 20.01.2025.

Водночас, як уже зазначалося, відповідно до положень законодавства, що регулює порядок обчислення стажу державної служби, робота посадових осіб у податкових органах, яким присвоювалися спеціальні або персональні звання, зараховується до стажу державної служби.

З огляду на викладене, з урахуванням установлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що у відповідача – Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області – були відсутні фактичні та правові підстави для незарахування до стажу державної служби позивача зазначених періодів роботи на посадах у податкових органах та, відповідно, для відмови у переведенні позивача на інший вид пенсії.

При цьому судом установлено, що позивач відповідає умовам, передбаченим частиною першою статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, а саме: досягнув установленого віку (на час звернення із заявою мав повних 63 роки), має стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, понад 20 років, а також необхідний страховий стаж, що перевищує 25 років.

Отже, позивач має право на реалізацію права на пенсію державного службовця відповідно до пунктів 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 889-VIII та статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Пунктом 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 (далі – Порядок № 622), встановлено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, у розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати.

При цьому до заробітної плати включаються всі види оплати праці, з яких сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, пенсія обчислюється із заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.

Порядком № 622 також визначено правила врахування складових заробітної плати, зокрема посадового окладу, надбавок за ранг та вислугу років, а також інших виплат, що можуть враховуватися за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за призначенням пенсії.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 622 форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 № 1-3 затверджено форми довідок про складові заробітної плати, що подаються для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Як установлено судом, разом із заявою від 07.10.2024 позивач подав довідки, оформлені відповідно до вимог зазначеної постанови, а саме довідки ГУ ДПС у Волинській області від 20.01.2025 № 16/Ж/03-20-10-02-12 та № 15/Ж/03-20-10-02-12 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.

Зазначені довідки містять відомості про складові заробітної плати позивача, а також підтверджують, що на всі види оплати праці, включені до довідок, нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Отже, такі довідки є належним та допустимим джерелом інформації про розмір заробітної плати, відсоток від якої підлягає врахуванню при обчисленні пенсії державного службовця, а відомості, зазначені у них, підлягають врахуванню пенсійним органом при визначенні розміру пенсійних виплат.

Суд апеляційної інстанції також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 27.01.2023 у справі № 340/4184/21, відповідно до якої у випадку, коли особа на час звернення за призначенням пенсії не займає посаду державної служби, розмір її пенсії визначається виходячи із заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що для належного захисту прав позивача необхідно зобов`язати відповідача призначити, нарахувати та виплачувати позивачу пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у поданих довідках.

З урахуванням системного аналізу норм чинного законодавства України, установлених обставин справи та наданих доказів, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності щодо незарахування до стажу державної служби періодів роботи позивача в органах податкової служби України з 24.03.2005 по 28.05.2013 та з 01.01.2014 по 20.01.2025, визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 10.04.2025 № 032350031628 та зобов`язання відповідача здійснити з 02.04.2025 переведення позивача на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону України № 889-VIII, із зарахуванням до стажу державної служби зазначених періодів роботи в податкових органах та з обчисленням розміру пенсії на підставі довідок ГУ ДПС у Волинській області про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 20.01.2025 № 16/Ж/03-20-10-02-12 та №15/Ж/03-20-10-02-12.

Разом з тим суд апеляційної інстанції звертає увагу, що суд першої інстанції у своєму рішенні зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перевести ОСОБА_1 з 02.04.2025 року на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», зарахувавши до стажу державної служби період роботи в податкових органах з 24.03.2005 по 28.05.2013, з 01.01.2014 по 20.01.2025 для обчислення розміру пенсії відповідно до наданих із заявою довідок ГУ ДПС у Волинській області про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 20.01.2025 № 16/Ж/03-20-10-02-12 та № 1-5/Ж/03-20-10-02-12, проте ГУ ДПС видало довідки 20.01.2025 № 16/Ж/03-20-10-02-12 та № 15/Ж/03-20-10-02-12. Суд апеляційної інстанції розцінює зазначене опискою у тексті судового рішення та вважає, що така описка може бути вирішена в порядку статті 253 КАС України і не може бути підставою для скасування рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року.

Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд

постановив:

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року у справі № 140/4213/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. М. Гінда

судді О. Б. Заверуха

В. Я. Качмар