Рішення від 16 березня 2026 р. у справі №608/469/26 — Чортківський районний суд Тернопільської області

Суд: Чортківський районний суд Тернопільської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо

Дата: 16 березня 2026 р.

Справа: №608/469/26

Суддя: Коломієць Н. З.

копія

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2026 року Справа № 608/469/26

Номер провадження2-а/608/80/2026

Чортківський районний суд Тернопільської області в складі :

головуючої судді Коломієць Н. З.

з участю секретаря Смаглій О. Р.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Манорик Г. Г. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорткові справу адміністративного судочинства за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 03 лютого 2026 року №299,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Манорик Г. Г. звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення від 03 лютого 2026 року №299. В позові вказав, що постановою №299 від 03 лютого 2026 року про адміністративне правопорушення, винесеною т. в. о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 , ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17 000 гривень.

Відповідно до даної постанови, 03 лютого 2026 року близько 14:20 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення персональних даних. Під час звірки персональних даних було встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_4 та являється порушником військового обліку, так як не уточнив вчасно облікових даних та не проходив військово-лікарську комісію (медичний огляд).

ОСОБА_1 вважає оскаржувану постанову неправомірною через недотримання вимог чинного законодавства та недостатність доказів вчиненого правопорушення, оскільки, оскаржувана постанова не містить посилання на будь-які докази, на яких ґрунтується висновок уповноваженої особи про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП. Зазначає, що в сервісному центрі управління ПФУ в м. Чорткові, мав намір оформити соціальну допомогу в зв`язку з досягненням 60 річного віку, так як страховий стаж відсутній. Працівник сервісного центру рекомендував ОСОБА_1 звернутися в ІНФОРМАЦІЯ_5 для звірки інформації, зазначеної у військовому квитку. З`явившись в ІНФОРМАЦІЯ_5 відносно нього винесли постанову про накладення адміністративного стягнення.

Однак, протоколу складено не було, жодної повістки чи повідомлення ОСОБА_1 не отримував.

Позивач просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №299 від 03 лютого 2026 року, провадження у даній справі закрити.

Представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, згідно з яким просить у позові ОСОБА_1 відмовити.

В відзиві зазначено, що ОСОБА_1 повинен був самостійно звернутися в ТЦК для уточнення військово-облікових даних та пройти ВЛК протягом 60 днів з набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації. Таким чином, постанова № 299 від 03 лютого 2026 року винесена на законних підставах та не підлягає скасуванню.

Представником позивача адвокатом Манорик Г. Г. подано відповідь на відзив. Вказує на те, що позивач знятий з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_6 в зв`язку із станом здоров`я 19 жовтня 1996 року та виключений з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_4 29 січня 2026 року, в зв`язку з досягненням граничного віку, що стверджується військовим квитком. З огляду на ці обставини вважає оскаржувану постанову незаконною.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Манорик Г. Г. в судовому засіданні позовні вимоги підтримують повністю, просять задоволити

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з`явився, у відзиві на позов просив розгляд справи проводити у його відсутності. У задоволенні позову просить відмовити.

Вислухавши позивача, його представника, розглянувши позовну заяву та дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з таких мотивів.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно зі ст. 280 зазначеного Кодексу - орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 245 зазначеного Кодексу, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

За ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом.

Згідно ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу ст. ст. 245, 280 КУпАП посадова особа, уповноважена розглядати адміністративну справу при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи з метою всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Судом встановлено, що постановою №299 від 03 лютого 2026 року про адміністративне правопорушення, винесеною т. в. о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 , ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17 000 гривень.

Відповідно до даної постанови, 03 лютого 2026 року близько 14:20 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення персональних даних. Під час звірки персональних даних було встановлено, що ОСОБА_3 перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_4 та являється порушником військового обліку, так як не уточнив вчасно облікових даних та не проходив військово-лікарську комісію (медичний огляд).

Суд враховує, що статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», відповідно до частин 1-3 статті 1 якого Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

За змістом ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан.

Згідно п. 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію» в Україні оголошено загальну мобілізацію.

У подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався указами Президента України, який діє на час розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.

Статтею 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку. Згідно частини 3 цієї статті - вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 235 КУпАП визначено, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно оскаржуваної постанови, ІНФОРМАЦІЯ_4 встановлено, що ОСОБА_1 не уточнив вчасно облікових даних та не проходив ВЛК.

З військового квитка НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_1 знятий з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_6 в зв`язку із станом здоров`я 19 жовтня 1996 року та виключений з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_4 29 січня 2026 року, в зв`язку з досягненням граничного віку.

Тобто, на момент винесення оскаржуваної постанови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виповнилося 60 років, що згідно законодавства є граничним віком перебування військовозобов`язаних на військовій службі.

Крім того, суд вважає, що оскаржувана постанова, винесена т. в. о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 без врахування вимог ч.9 ст. 38 та п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, що є грубим процесуальним порушенням.

Так, відповідно до ч.9 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Тобто, за приписами наведеної вище правової норми початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день виявлення адміністративного правопорушення. Вказана стаття не передбачає інших умов відліку цього строку, крім як для триваючих правопорушень.

18 травня 2024 року набрав чинності Закон № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку».

Згідно з його нормами, всі військовозобов`язані, призовники та резервісти мали 60 днів на оновлення даних. 60 днів починаючи з 18 травня закінчувалися 16 липня 2024 року.

Суд звертає увагу, що при застосуванні приписів частини 9 статті 38 КУпАП першочерговим є питання щодо того чи не закінчився 3-місячний строк з дня виявлення порушення. Якщо ж такий 3-місячний строк не закінчився, то слід з`ясувати чи не закінчився річний строк з дня вчинення порушення, що є безумовною перешкодою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Отже, застосування річного строку передбаченого частиною 9 статті 38 КУпАП може бути актуальним в тому випадку коли з дня вчинення порушення пройшло більше 1 року, безвідносно до того чи уже закінчився чи не закінчився 3-місячний строк з дня виявлення порушення.

Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

При цьому, суд зазначає, що оскільки за приписами пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу, тому не підлягають дослідженню питання щодо наявності/відсутності доказів вини особи у вчиненні порушення передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП.

Суд враховує, що відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, враховуючи наведені норми закону, постанова №299 від 03 лютого 2026 року підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 38, 210, 247, 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 5, 6, 8-10, 72, 77, 90, 161, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 03 лютого 2026 року №299, задоволити.

Визнати протиправною та скасувати постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03 лютого 2026 року № 299 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмір 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, а провадження по справі закрити.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Чортківський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано, а разі апеляційного оскарження рішення - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Згідно з оригіналом

Суддя: /підпис/

Рішення набрало законної сили «____» ________________року.

Оригінал рішення зберігається в матеріалах справи № 608/469/26, яка зберігається в Чортківському районному суді Тернопільської області.

Суддя: Н. З. Коломієць

Копію рішення видано «_____»_______________року

Секретар:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua