Постанова від 17 березня 2026 р. у справі №604/135/26 — Підволочиський районний суд Тернопільської області

604/135/26

3/604/70/26

ПОСТАНОВА

іменем України

18 березня 2026 року селище Підволочиськ

Суддя Підволочиського районного суду Тернопільської області Федорович І.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП),

В С Т А Н О В И В :

водій ОСОБА_1 24 січня 2026 року о 21:34 год на автомобільній дорозі М30, 191 км. керував автомобілем марки ВАЗ 210994-20 д.н.з. НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, порушення мови. Огляд на визначення стану сп`яніння проводився на місці зупинки ТЗ із застосуванням сертифікованого приладу - газоаналізатора алкотеста Драгер 7510 №ARMF-0286, що підтверджується тестом №695, результат - 2,91 проміле. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9А Правил дорожнього руху (ПДР). Дії кваліфіковано за ч. 1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до п.2.9А Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явився, про дату та час його проведення повідомлений належним чином.

Захисник ОСОБА_1 - адвокат Драус О.О. подала до суду клопотання про розгляд справи без її участі та участі ОСОБА_1 . Просить застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу, без позбавлення права керування транспортними засобами.

Частиною 2 статті 268 КУпАП не передбачена обов`язкова присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності при розгляді справи за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, підтверджується такими доказами:

- даними, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №574685 від 24 січня 2026 року;

- - квитанцією газоаналізатора Драгер 7510 ARMF-0286, тест №695, з якої вбачається, що результат огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння, який було проведено 24 січня 2026 року - 2,91 проміле, з проставленням підпису особи, яку тестують;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого вбачається, що результат огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 за допомогою алкотестера «Drager» 7510 - проводився, проба позитивна - 2,91 проміле, з результатом ОСОБА_1 “згоден” під розписку ;

- відеозаписами на 3-х CD дисках з нагрудної камери поліцейських.

Оцінивши зібрані у справі докази, вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`янінння.

Відповідно до санкції ст.130 ч.1 КУпАП за це правопорушення на водіїв накладається стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вказане стягнення за ч.1 ст. 130 КУпАП є безальтернативним та є однозначно визначене законом, а також не передбачає можливості застосування принципів індивідуалізації при застосуванні стягнення.

Відповідно до ч.2 ст.33 КУпАП при розгляді справ про правопорушення у сфері забезпечння дорожнього руху судом не враховується характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан та обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія, проте відсутність в особи посвідчення водія не перешкоджає застосуванню щодо неї стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами з огляду на правову позицію Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, сформульовану у постанові від 04.09.2023 у справі № 702/301/20.

У цій постанові Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду зробила висновок, що правова природа покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної частини статті, і полягає у забороні керувати транспортними засобами.

Унаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.

При цьому слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у цьому разі набуває особливого значення.

Підхід щодо неможливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету покарання.

Тому ОСОБА_1 необхідно притягнути до адміністративної відповідальності та застосувати щодо нього адміністративне стягнення відповідно до санкції ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП із ОСОБА_1 слід стягнути в дохід держави судовий збір.

Керуючись ст.ст. 30, 33, 40-1, 130, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,

П О С Т А Н О В И В :

визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і застосувати щодо нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк - один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Роз`яснити, що відповідно до ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, при здійсненні примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення стягується подвійний розмір штрафу.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

На постанову суду може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду через Підволочиський районний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя І.В. Федорович