Постанова від 16 березня 2026 р. у справі №446/2827/25 — Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 446/2827/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2026 року Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області в складі: головуючого - судді Ляшко О. П.

секретар судового засідання Новосад І.В.

справа №446/2827/25

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ;

відповідач

ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янка-Бузька адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 подав до Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області позовну заяву, в якій просить скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_3 ) №R207402 від 22.11.2025 року по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП про притягнення ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП; закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та стягнути з відповідача понесені витрати на оплату судового збору.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує, що з моменту запровадження в Україні воєнного стану він перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , до 16.07.2024 року. 10.07.2025 року у застосунку Резерв+ йому прийшло повідомлення про те, що його “розшукує ТЦК” з 09.07.2025 року, а в електронному військово-обліковому документі з`явилася відмітка про порушення ним правил військового обліку. Після цього він звернувся за правовою допомогою до адвоката, яка в його інтересах 18.07.2025 року подала адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою з`ясування порушення яких саме правил військового обліку він допустив.

У відповіді на адвокатський запит за №6868, вказано що ОСОБА_1 є порушником правил військового обліку у зв`язку із неприбуттям на виклик за повісткою №3898826 від 29.06.2025 року. Однак, жодної інформації чи доказів, що вказана повістка йому надсилалася у визначеному законом порядку або ж він відмовився від її отримання, у відповіді не зазначено, а документів не додано. У зв`язку з чим, 08.08.2025 року він надіслав скаргу до ІНФОРМАЦІЯ_5 на неправомірні дії ІНФОРМАЦІЯ_4 , на яку отримав відповідь від 13.08.2025 року, що така скарга переадресована безпосередньо ІНФОРМАЦІЯ_6 . Незважаючи на викладене, жодних подальших дій вжито не було. В судовому порядку зазначене не оскаржував.

08.10.2025 року він повторно звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою, в якій зазначив, що строки притягнення до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у відповідності із абз.9 ст. 38 цього ж Кодексу становлять три місяці з дня його виявлення. Оскільки з відповіді на адвокатський запит встановлено, що виявлення можливого порушення ним правил військового обліку трапилося 09.07.2025 року, то 09.10.2025 року - це останній день строку для накладення на нього адміністративного стягнення. Тобто після 09.10.2025 року законних підстав для подальшого його розшуку з метою приведення до ІНФОРМАЦІЯ_4 , складення протоколу та постанови про порушення ним правил військового обліку, за які передбачена адміністративна відповідальність відповідно до ст.ст. 210, 210-1 Кодексу- немає, а тому просив ІНФОРМАЦІЯ_4 зняти відповідну відмітку в електронному військово - обліковому документі про розшук та порушення правил військового обліку, повідомити органи національної поліції про припинення його розшуку. Однак, незважаючи на викладене, жодних дій вжито не було, порушення його прав продовжувало тривати.

Зазначає, що наприкінці листопада 2025 року у нього з`явилася можливість працевлаштуватися на критично важливому підприємстві, яке мало намір оформити йому відстрочку шляхом його бронювання, однак не міг бути заброньований, через те, що перебував у розшуку.

Оскільки інший можливостей у нього не було він був змушений подати заяву про складення на нього постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. За результатами подання такої заяви, 24.11.2025 року його “зняли з розшуку”, що підтверджується копією електронного військово-облікового документа і наступного дня він працевлаштувався, а 01.12.2025 року підприємство його забронювало.

Однак, подавши таку заяву, яка дала йому змогу “знятися” з “розшуку”, 22.11.2025 року він отримав електронну постанову №R207402 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, якою на нього накладено штраф у розмірі 17 000,00 грн. Із вказаною постановою він не згоден, вважає її протиправною та такою, що має бути скасована, а провадження у справі закрите у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Ухвалою суду від 03.12.2025 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

16.12.2025 винесено ухвалу про витребування доказів.

08.01.2026 від ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковника ОСОБА_2 надійшов відзив з додатками на позовну заяву в якому він вказав, що позов не визнає та вважає його таким, що є необґрунтованим, і як наслідок не підлягає задоволенню. Вказав, що згідно інформації із Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, та системи «Оберіг», військовозобов`язаний ОСОБА_1 , 18.11.2025 року через електронний кабінет "Резерв+" подав заяву №SBB663DD9-E976-F011-AB23-00505684С39D, у відповідності до вимог ст. 279-9 КУпАП, щодо розгляду по справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статтею 210-1 КУпАП, та винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення. В ході розгляду заяви №SBB663DD9-E976-F011-AB23-00505684С39В ОСОБА_1 здійснено уточнення військово-облікових даних, де в подальшому стало відомо, що громадянин ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 210-1 КУпАП, а саме: не прибуття по повісті №3898826 від 13.06.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_7 для уточнення даних, яку було надіслано засобами поштового зв`язку, за адресою місця проживання, зазначеною військовозобов`язаним.

Зазначає, що на вказану в повісті дату та час, а саме 29.06.2025 року об 14 год. 00 хв. ОСОБА_1 не прибув, про поважність причини не прибуття не повідомив. 09.07.2025 року скеровано звернення №Е2803238 до Національної поліції щодо доставки останнього для складання протоколу про адміністративне правопорушення згідно статті 210-1 КУпАП. Згідно Довідки "Укрпошти" та звіту відстеження поштового зв`язку про причини повернення/досилання повістка була повернута ІНФОРМАЦІЯ_8 04.07.2025 року з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Оскільки Постановою КМУ від 08.10.2024 року №1147 судові повістки та повістки ТЦК прирівняли, адресат вважається належним чином оповіщений в момент проставлення на поштовому відправленні відмітки «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відтак, враховуючи вищенаведене 22.11.2025 ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ознайомившись із матеріалами справи, в подальшому винесено постанову R №207402 по страві про адміністративне правопорушення відносно позивача ОСОБА_1 за порушення правил військового обліку передбачене ч. 3 ст.210-1 КУпАП, а саме за те, що він являючись військовозобов`язаним, під час дії в Україні особливого періоду, порушив правила військового обліку, визначені абзацом 5 частиною 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», громадяни України зобов`язані виконувати правила військового обліку встановленні законодавством а також відповідно до пункту 3 ст. 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” – громадяни України під час мобілізації зобов`язані з`являтися за викликом до ТЦК та СП для уточнення їх облікових даних та визначення їх призначення на особливий період. Таким чином, громадянин ОСОБА_1 своїми діями (бездіяльністю) порушив вимоги абз.3 ч.10 ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Також вказав, що військовозобов`язаному ОСОБА_1 було відомо про порушення правил військового обліку передбачене ч. 3 ст.210-1 КУпАП, за не прибуття по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_7 , та до моменту винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення не вжив жодних заходів у зв`язку з порушенням правил військового обліку. Також, ОСОБА_1 ознайомлено із постановою по страві про адміністративне правопорушення, яка надійшла в електронний кабінет "Резерв+", ознайомлено із правами та обов`язками. Розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно позивача, проведено з дотриманням норм чинного законодавства, копія постанови за справою про адміністративне правопорушення надійшла електронний кабінет "Резерв+", жодна процедура порушена не була ІНФОРМАЦІЯ_3 . Таким чином, відповідачем при здійсненні провадження про адміністративне правопорушення та винесенні постанови R№207402 від 22.11.2025 року за справою про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 досліджено всі обставини справи, встановлено, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений частиною 3 статті 210-1 КУпАП, у зв`язку з чим оскаржувана постанова є законною і обґрунтованою, а позовні вимоги ОСОБА_1 – безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

17.02.2026 ОСОБА_1 подав відповідь на відзив в якому вказав, що не погоджується із твердженнями відповідача зважаючи на наступне. Згідно з представленими до суду військово-обліковими документами він завжди перебував на обліку, дані усі уточнив вчасно. Також вказує, що відповідач не надав належних і допустимих доказів про: факт надсилання йому повістки; факт отримання ним такої, або факт його відмови від отримання повістки, або хоча б про факт повідомлення установою поштового зв`язку про надходження на його ім`я повістки ТЦК, тому вважає, що надсилання йому непередбаченої законом повістки та відсутність достатньої інформації про належне інформування його про таку повістку, спростовують будь-яке порушення ним вимог мобілізаційного законодавства.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив такі задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, однак надіслав відзив в якому просив у задоволені позовних вимог відмовити.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Як видно з матеріалів справи ОСОБА_1 є військовозобов`язаним громадянином України і дотримуючись вимог Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, з моменту запровадження в Україні воєнного стану перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Встановлено, що 13.06.2026 відділом ІНФОРМАЦІЯ_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 ) було сформовано повістку № 3898826 про виклик ОСОБА_1 на 29.06.2015 о 14.00 год, для уточнення даних, яку було надіслано засобами поштового зв`язку на адресу проживання, зазначену ОСОБА_1 (а.с.11,74, 76,77)

На вказану в повісті дату та час, а саме 29.06.2025 року о 14 год. 00 хв. громадянин ОСОБА_1 не прибув, про поважність причини не прибуття не повідомив.

09.07.2025 року скеровано звернення №Е2803238 до Національної поліції щодо доставки останнього для складання протоколу про адміністративне правопорушення згідно статті 210-1 КУпАП.

Згідно Довідки "Укрпошти" та звіту відстеження поштового зв`язку про причини повернення/досилання повістка була повернута ІНФОРМАЦІЯ_10 04.07.2025 року з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». (а.с. 76, 77)

10.07.2025 року у застосунку Резерв+ ОСОБА_1 прийшло повідомлення про те, що його “розшукує ТЦК” з 09.07.2025 року, а в електронному військово-обліковому документі з`явилася відмітка про порушення мною правил військового обліку. (а.с.5)

18.11.2025 від ОСОБА_1 надійшла заява №SBB663DD9-E976-F011-AB23-00505684С39D, в якій він зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодний на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності, спосіб надходження заяви: через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста. (а.с.20,75)

22.11.2025 ТВО начальника ОСОБА_3 виніс постанову № R207402, згідно даних якої ,ТВО начальника ОСОБА_3 розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання якого: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 , встановив, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце зазначені у повістці (ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУ пАП у зв`язку з чим на нього накладено штраф у сумі 17000,00 грн, який повинен бути сплачений протягом 30 днів.

Встановлено, що ОСОБА_1 ознайомлено із постановою по страві про адміністративне правопорушення, яка надійшла в електронний кабінет "Резерв+", ознайомлено із правами та обов`язками.

Однак, в своїй позовній заяві ОСОБА_1 вказує, що був змушений подати заяву про складення на нього постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності, оскільки наприкінці листопада 2025 року у нього з`явилася можливість працевлаштуватися на критично важливому підприємстві, яке мало намір оформити йому відстрочку шляхом його бронювання.

Відтак, за результатами подання такої заяви, 24.11.2025 року ОСОБА_1 “зняли з розшуку”, що підтверджується копією електронного військово-облікового документа і наступного дня він працевлаштувався, а 01.12.2025 року підприємство його забронювало. Однак, подавши таку заяву, яка дала йому змогу знятися з розшуку, 22.11.2025 року він отримав електронну постанову №R207402 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, якою на нього накладено штраф у розмірі 17 000,00 грн. з якою не згідний та вважає такою протиправною.

Крім цього, ОСОБА_1 , вважає, що строки притягнення його до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення минули, оскільки з відповіді на адвокатський запит встановлено, що виявлення можливого порушення ним правил військового обліку трапилося 09.07.2025 року, то 09.10.2025 року - це останній день строку для накладення адміністративного стягнення. Тобто після 09.10.2025 року законних підстав для подальшого його розшуку з метою приведення до ІНФОРМАЦІЯ_4 , складення протоколу та постанови про порушення ним правил військового обліку, за які передбачена адміністративна відповідальність відповідно до ст. ст. 210, 210-1 Кодексу - немає.

Розглядаючи даний спір, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статею 7 КУпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Частиною 1 ст.9 КУпАП України визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно із статтею 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 КУпАП (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Статтею 210-1 КУпАП передбачено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.3 ст.210-1).

У відповідності до ч. 6 та ч. 7 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику. Протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління та регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України (у частинi правопорушень, вчинених військовозобов`язаними Служби зовнішньої розвідки України), якщо особа подала відповідну заяву, в якій вона не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності.

За ч. 8 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами шостою і сьомою цієї статті, уповноважені посадові особи після отримання підтвердних документів про отримання особою виклику або відповідної заяви виносять постанову у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

У ч. 9 та 10 ст. 258 КУпАП йдеться про те, що якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення. Положення цієї частини не застосовуються у разі притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованих за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису), а також правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення, згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності та подала про це відповідну заяву. Постанова у справі про адміністративне правопорушення складається у двох екземплярах, один з яких вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У статті 279-9 КУпАП визначено, що у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста. Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У постанові про накладення адміністративного стягнення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України визначають розмір штрафу на рівні мінімального розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (частиною статті) цього Кодексу за вчинення такого правопорушення. У разі якщо особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, подала зазначену у цій статті заяву через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, копія постанови по справі може бути направлена їй засобами електронного зв`язку на адресу електронної пошти, зазначену в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, або в її електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Згідно із ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України "Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку" у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України "Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку" у разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. №1487 "Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів", призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з п. 28 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки.

Пунктом 41 Порядку визначено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

-день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

-день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

-день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Враховуючи вищенаведене судом встановлено, що позивач є військовозобов`язаним та зобов`язаний дотримуватись правил військового обліку і виконувати вимоги законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зокрема щодо обов`язку з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Матеріалами справи підтверджується, що на адресу позивача була направлена повістка №3898826 про виклик до ТЦК та СП на 29.06.2025. Вказане поштове відправлення повернулося відправнику з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до вимог чинного законодавства є належним підтвердженням оповіщення особи про виклик. Відтак, доводи позивача про неналежне повідомлення спростовуються наявними у справі доказами.

Незважаючи на належне повідомлення, позивач у визначений час до ТЦК та СП не прибув та не повідомив про причини неявки, чим порушив вимоги законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Суд також враховує, що після виявлення вказаного порушення позивач був обізнаний про наявність щодо нього відповідних заходів реагування, зокрема через електронний кабінет, однак тривалий час не вживав заходів для виконання покладеного на нього обов`язку.

Подана позивачем 18.11.2025, у відповідності до вимог ст.279-9 КУпАП, заява про розгляд справи без його участі, в якій він не оспорював факт вчинення правопорушення та погодився на притягнення до адміністративної відповідальності, свідчить про фактичне визнання ним обставин вчиненого правопорушення. Така заява є самостійною підставою для розгляду справи без складання протоколу та винесення постанови у порядку, передбаченому КУпАП.

Стосовно доводів позивача про пропуск строку притягнення до адміністративної відповідальності, суд зазначає наступне.

Дійсно, положеннями ч.7 ст. 38 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених ст.ст. 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом 3 місяців з дня його виявлення, але не пізніше 1 року з дня його вчинення.

Разом з тим, суд виходить з того, що правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у даному випадку має характер триваючого, оскільки полягає у невиконанні встановленого законом обов`язку з`явитися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Таке правопорушення не обмежується одноразовим фактом неявки у визначену дату, а продовжується у часі до моменту виконання особою відповідного обов`язку або належного припинення такого обов`язку.

Факт неявки позивача за повісткою 29.06.2025 є днем вчинення правопорушення, свідчить про початок протиправної бездіяльності, яка надалі тривала, зокрема і після отримання ним повідомлення про розшук через електронний кабінет, однак позивач не вжив заходів для її усунення.

За таких обставин строк притягнення до адміністративної відповідальності у 3 місяця підлягає обчисленню не з моменту первинної неявки, а з моменту виявлення тобто документального фіксування триваючого правопорушення.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідне правопорушення було зафіксовано (виявлено) Відповідачем з моменту отримання заяви Позивача 18.11.2025, в порядку ст. 279-9 КУпАП, про погодження з допущеним порушенням, у зв`язку з чим на момент винесення постанови 22.11.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, строк, передбачений ст. 38 КУпАП, не сплинув.

Таким чином, доводи позивача про пропуск строку притягнення до адміністративної відповідальності є безпідставними.

Інші доводи позивача зводяться до суб`єктивного тлумачення норм законодавства та не спростовують встановлених судом обставин і наявності в його діях складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені законом, а оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, у зв`язку з чим підстави для її скасування відсутні.

За правилами ст. 90 КАС України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази – не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок у їх сукупності.

Згідно із частиною 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються іх вимоги та заперечення.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено належними та допустимими доказами факт направлення позивачу повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також відсутність поважних причин його неприбуття, що свідчить про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП; доводи Позивача щодо неналежного повідомлення спростовуються матеріалами справи, зокрема даними поштового зв`язку, а також його подальшою поведінкою, зверненням до Відповідача із завою про не оспореня допущеного порушення та згоди на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності; підстав вважати, що оскаржувана постанова винесена з порушенням вимог чинного законодавства, судом не встановлено; за таких обставин суд приходить до висновку, що постанова є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, беручи до уваги положення ст. 139 КАС України, та з огляду на те, що позов не підлягає задоволенню, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 19, 20, 73-77, 132, 139, 241-245, 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №R207402 від 22.11.2025 року по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП про притягнення ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП – залишити без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності - без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення складено 17.03.2026 року.

Суддя О.П. Ляшко