Постанова від 11 березня 2026 р. у справі №199/4241/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/362/26 Справа № 199/4241/25 Суддя у 1-й інстанції - Варибрус В. А. Суддя у 2-й інстанції - Гришин Г. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя Дніпровського апеляційного суду Гришин Г.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за участю:

секретаря судового засідання Черняєвої С.П.,

захисника особи, яку притягнуто до

адміністративної відповідальності адвоката Головій Т.Ю.,

апеляційну скаргу адвоката Лабовкіна О.О., подану в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Заводського районного суду м. Кам?янського від 12 листопада 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , водійське посвідчення НОМЕР_1 , раніше до адміністративної відповідальності не притягався,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік; стягнуто судовий збір на користь держави в розмірі 605,60 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції :

Постановою судді Заводського районного суду м. Кам?янського від 12 листопада 2025 року встановлено, що 25.03.2025 року о 10:10 год. в м. Родинське, вул.. Миру, 15, водій ОСОБА_1 керував т.з. ВАЗ 21104 д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, млява мова). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі та продування Драгер на місці зупинки відмовився, що зафіксовано на бодікамеру 0003854. Вказаними діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5. ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги:

В апеляційній скарзі адвокат Лабовкін О.О., поданій в інтересах ОСОБА_1 , просить постанову судді Заводського районного суду м. Кам?янського від 12 листопада 2025 року відносно ОСОБА_1 скасувати, провадження в праві закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в його діях.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначив, що оскаржена постанова є незаконною та необґрунтованою, виходячи з наступного:

в матеріалах справи відсутні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом (тобто не був водієм, суб`єктом адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП);

ОСОБА_1 не мав ознак сп`яніння, тому вимога поліцейського про проведення медичного огляду була незаконною, і в особи до якої вона була скерована був відсутній обов`язок її виконувати;

поліцейський не роз`яснив ОСОБА_1 його права та обов`язки та ввів в оману ОСОБА_1 , через що останній при спілкуванні з поліцейським вважав, що діє законно та реалізовує належне йому право, за що не може наставати юридична відповідальність;

відеозапис процесу складання протоколу про адміністративне правопорушення здійснений з порушенням, а саме – не на нагрудну камеру поліцейського, а на сторонній пристрій, не передбачений законодавством у зв`язку з чим відсутній цілісний відеозапис процесу перевірки та складання протоколу;

в матеріалах даної адміністративної справи немає відповідних доказів відсторонення, ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, тобто існують обґрунтовані підозри, що навіть попри наявність складеного відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 міг продовжити свій рух.

Зазначає, що відеозапис, наданий працівниками поліції, не охоплює повну картину подій, починаючи з моменту зупинки транспортного засобу. Це порушує вимоги щодо повноти і безперервності відеофіксації, що є важливим елементом доказування у справі.

Позиції сторін в суді :

В судовому засіданні захисник Головій Т.Ю., який діє в інтересах ОСОБА_1 , підтримав апеляційну скаргу захисника Лабовкіна О.О. в повному обсязі, просив її задовольнити з підстав наведених в ній. Не заперечував проти розгляду апеляційної скарги за відсутності належним чином повідомленого ОСОБА_1 .

Висновки суду:

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

На підставі ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він 25.03.2025 року о 10:10 год. в м. Родинське, вул.. Миру, 15, водій ОСОБА_1 керував т.з. ВАЗ 21104 д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, млява мова). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі та продування Драгер на місці зупинки відмовився, чим порушив вимоги п.2.5. ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Аналіз диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП вказує на те, що до відповідальності може бути притягнуто водія транспортного засобу у якого виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, і який відмовився від проходження огляду на стан такого сп`яніння у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду встановлена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року.

Відповідно до п. 2 р. 1 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»,затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 р. огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно зі п.п. 3, 4 р. 1 Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. А ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суд 1-ї інстанції при її розгляді належним чином врахував зазначені вимоги закону та обґрунтовано прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вимоги апеляційної скарги про необхідність закриття провадження за відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безпідставними, а його вина підтверджується дослідженими судом 1-ї інстанції доказами, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №818939 від 25.03.2025 року, який за змістом відповідає вимогам ст.256 КУпАП, складений уповноваженою особою та в порядку, передбаченому чинним законодавством України, дії посадової особи, що його складала, особою, яка притягається до адміністративної відповідальності не оскаржувались;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують реакцію до закладу охорони здоров`я до Добропільської УИЛ, складене відносно ОСОБА_1 25.03.2025 року о 10:30 год.

- долученим відеозаписом, на якому зафіксовано, як ОСОБА_1 , знаходячись на пасажирському місці поліцейського автомобіля, не заперечує факту керування т/з ВАЗ 21104 д.н.з. НОМЕР_2 , поліцейський повідомляє останньому що в нього виявлені ознаки алкогольного сп`яніння та пропонує йому пройти огляд у закладі охорони здоров`я чи за допомогою газоаналізатора «Драгер», на що ОСОБА_1 відмовляється, після чого поліцейський повідомляє йому що на нього буде складений протокол про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП за відмову від проходження огляду.

Апеляційний суд вважає вказані докази належними, допустимими, такими, що доповнюють одне одного та підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Беручи до уваги факт допустимості та належності зазначених доказів, апеляційний суд враховує положення ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, в тому числі протоколу про адміністративне правопорушення, відеозаписам подій, що мали місце 25.03.2025 року за участю ОСОБА_1 , здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19.

В обґрунтування оскарженої постанови, суд першої інстанції в сукупності з іншими доказами у справі, надав їм належну та повну оцінку.

Дійсно із долученого до матеріалів відеозапису не вбачається, що на ньому зафіксований факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 . Проте, з відеозапису встановлено, що ОСОБА_1 , знаходячись на пасажирському місці поліцейського автомобіля, добровільно відповідав на запитання працівника поліції, повідомив, окрім іншого свої анкетні дані, дані транспортного засобу, яким він керував за обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення. Із відеозапису не було встановлено, що ОСОБА_1 заперечував факт керування ним т/з ВАЗ 21104 д.н.з. НОМЕР_2 , як і відсутні такі заперечення в матеріалах справи.

Апеляційний суд вважає, що надані працівниками поліції відеозаписи, які містяться в матеріалах справи про адміністративні правопорушення, отримані з автоматичної відеотехніки, з метою фіксування правопорушення, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», може слугувати доказом у справі про адміністративне правопорушення в розумінні норм КУпАП.

Відеозаписи відповідають вимогам п. 5 Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої наказом МВС України 18.12.2018 р. №1026.

Той факт, що наявні в матеріалах справи відеозаписи є роздільними, а відеофіксація не здійснювалася безперервно, не свідчить про наявність підстав піддавати сумніву зміст даних відеозаписів та вважати такі докази недопустимими. Доказами відповідно до приписів ст. 251 КУпАП є, в тому числі, і показання технічних приладів чи технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, тощо.

Будь-яких беззаперечних доказів, які б спростовували встановлені фактичні дані під час судового розгляду, зокрема факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 , стороною захисту надано не було. Тож, доводи апелянта щодо відсутності в матеріалах справи доказів факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 за обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №818939 від 25.03.2025 року, вважаю такими, що не підтверджуються матеріалами справи.

Будь-яких доказів оскарження дій співробітників поліції при складанні адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП суду надано не було. В установленому порядку водій ОСОБА_1 або його захисник дії працівників поліції не оскаржували. Під час апеляційного розгляду апелянтом доказів на підтвердження оскарження дій чи рішень працівників поліції за вказаних вище обставин також не надано.

Доводи сторони захисту, що наявні в матеріалах справи докази є неналежними, вважаю необґрунтованими.

Протокол про адміністративне правопорушення та відеозаписи з нагрудних камер поліцейських не містять істотних розбіжностей, а інші матеріали справи в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи, а тому вірно покладені ці дані судом в основу прийнятого рішення.

Обставини правопорушення об`єктивно підтверджуються сукупністю зібраних по справі матеріалів.

Доводи апелянта про те, що працівниками поліції було порушено порядок огляду водія ОСОБА_1 , ввівши його в оману, оскільки не роз`яснив йому його права та обов`язки, вважаю необґрунтованими. Так, у відповідній графі протоколу про адміністративне правопорушення міститься особистий підпис ОСОБА_1 про його ознайомлення з правами та обов`язками, передбаченими ст. 63 Конституції України та ст.268 КУпАП. Будь-яких зауважень, заперечень щодо складеного протоколу особою, яка притягається до відповідальності, не вносились.

Тож, доводи апеляційної скарги захисника про те, що працівниками поліції було порушено порядок огляду водія на встановлення стану алкогольного сп`яніння, апеляційний суд вважає необґрунтованими та погоджується з висновками суду 1-ї інстанції про те, що зі змісту відеозапису чітко вбачається, що поліцейським було дотримано встановлений порядок проведення огляду на стан сп`яніння, та дії працівників поліції відповідали вимогам, встановленим у ст. 266 КУпАП.

Тож, під час апеляційного розгляду обставин, які б завадили ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі судом встановлено не було, та стороною захисту під час апеляційного розгляду не надано.

Доводи сторони захисту про відсутність в матеріалах справи доказів відсторонення ОСОБА_1 від подальшого керування транспортним засобом, в зв`язку з чим на думку апелянта порушено порядок проведення огляду, не вважаю слушними. Хоча відеозапис і не містить даних про подальше відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, такі обставини ніяким чином не спростовують наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що закон вимагає відеофіксації обставин проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння або відмови від проходження такого огляду, а не фіксування факту керування особою транспортним засобом та причин такої зупинки транспортного засобу, як і складання адміністративного матеріалу, що може бути встановлено за допомогою інших доказів.

Отже, законність вимоги працівників поліції до водія ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння обумовлена виявленням у цього водія транспортного засобу ознак алкогольного сп`яніння, про які сам водій повідомив працівникам поліції, що прямо передбачено ст. 266 КУпАП та вимогами п. 2.5 ПДР.

Таким чином, під час судового розгляду достовірно встановлено, що поліцейський виконав всі вимоги чинного законодавства і вжив всі можливі дії в межах закону, порушень з його боку встановлено не було, у свою чергу водій ОСОБА_1 не виконав свій обов`язок, передбачений п. 2.5 ПДР, не пройшов на вимогу поліцейського в установленому законом порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння.

Апеляційний суд вважає недоведеними доводи апелянта про те, що судом першої інстанції було допущено спрощений підхід при розгляді справи, оскільки оскаржена постанова судді першої інстанції містить аналіз всіх наявних в матеріалах справи доказів, яким була надана повна та належна оцінка в оскарженій постанові.

Враховуючи вищенаведені докази у їх сукупності, судом встановлено, що дослідженні під час судового розгляду докази повністю підтверджують ті обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, які викладені в адміністративному протоколі, складеному стосовно нього, і є безсумнівними доказами порушення ним п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Отже, місцевим судом зроблено обґрунтований висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Адміністративне стягнення накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 1 ст.130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, відповідає положенням ст. ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, є адекватним вчиненому і відповідає особі правопорушника.

Постанова суду 1-ї інстанції винесена з дотриманням вимог ст.ст. 283, 284 КУпАП, є законною та обґрунтованою, тому підстав для задоволення апеляційних вимог захисника та скасування постанови суду 1-ї інстанції, немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Лабовкіна О.О., подану в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову судді Заводського районного суду м. Кам?янського від 12 листопада 2025 року відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Г.А. Гришин