Вирок від 16 березня 2026 р. у справі №195/45/26 — Томаківський районний суд Дніпропетровської області

Справа №195/45/26

1-кп/195/50/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.03.2026 року с-ще Томаківка Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 , при секретарі – ОСОБА_2 ,

за участю: за участю: прокурора Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 (в режимі ВКЗ), захисника обвинуваченого — ОСОБА_4 (в режимі ВКЗ), обвинуваченого — ОСОБА_5 (в режимі ВКЗ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Томаківка кримінальне провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025041590000130 від 06.07.2025 стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, працюючого на посаді молодшого інспектора прикордонної служби 1 категорії другої групи інспекторів прикордонної служби другого відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави (з місцем дислокації у населеному пункті Червоногригорівка) НОМЕР_1 прикордонного загону, у званні «старший солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше несудимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 369-2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Старший солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем за контрактом та обіймаючи посаду молодшого інспектора прикордонної служби 1 категорії другої групи інспекторів прикордонної служби другого відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави (з місцем дислокації у населеному пункті Червоногригорівка) НОМЕР_1 прикордонного загону, всупереч вимог ст. 19 Конституції України, ст.ст. 22,24 Закону України «Про запобігання корупції», ст.ст. 11, 16, 112-1, 112-2 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, ст. ст. 1,4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, з метою одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення уповноваженою службовою особою третьої прикордонної застави Державної прикордонної служби України щодо швидкого влаштування на службу за контрактом до Державної прикордонної служби України та подальшого проходження служби в підрозділі, який не залучається до безпосередніх бойових дій, 19 жовтня 2025 року у денний час , перебуваючи у місті Марганець Дніпропетровської області висловив ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вимогу надати йому неправомірну вигоду в розмірі 5000 доларів США.

24 жовтня 2025 року о 15 годині 45 хвилин, перебуваючи в селищі Томаківка Нікопольського району Дніпропетровської області, на території АЗС «Neftek” №18, по вул. Ювілейна, старший солдат ОСОБА_5 одержав від ОСОБА_6 неправомірну вигоду в розмірі 5000 доларів США, за здійснення впливу на прийняття рішення уповноваженою службовою особою третьої прикордонної застави Державної прикордонної служби України щодо швидкого влаштування на службу за контрактом до Державної прикордонної служби України та подальшого проходження ОСОБА_6 служби в підрозділі, який не залучається до безпосередніх бойових дій.

Дії ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 369-2 КК України, тобто одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

У судовому засіданні ОСОБА_5 вину в скоєному кримінальному правопорушенні визнав повністю та розповів, що дійсно 24 жовтня 2025 року, перебуваючи в селищі Томаківка Нікопольського району Дніпропетровської області, на території АЗС «Neftek” №18, по вул. Ювілейна, він одержав від ОСОБА_6 неправомірну вигоду в розмірі 5000 доларів США, обіцяв домовитись про проходження ним військової служби в підрозділі, який не залучається до безпосередніх бойових дій. ОСОБА_5 пояснив суду, що він щиро розкаюється у вчиненому. Він є військовослужбовцем за контрактом, просить суворо не карати та надати можливість продовжити службу у Збройних Силах України. Майнової шкоди його діями не завдано.

Свідчення обвинуваченого відповідають обставинам справи, які ніким не оспорюються. Обставини справи об`єктивно, повно і всесторонньо підтверджені письмовими доказами у справі у встановленому об`ємі.

У суду немає сумнівів у тому, що обвинувачений дає правдиві свідчення добровільно.

Так як обвинувачений свою провину визнав повністю та підтвердив обставини скоєння кримінального правопорушення, погодився на спрощену форму судового розгляду, а саме просив не досліджувати докази, які він визнає та не спростовує, що передбачено ст.349 КПК України, наслідки якої роз`яснені учасникам розгляду, суд з`ясувавши думку учасників судового процесу, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і судовий розгляд було обмежено допитом обвинуваченого та дослідженням документів, що стосуються його особи.

Таким чином, суд вважає доведеним, що обвинувачений одержав неправомірну вигоду для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

При вирішенні питання щодо обрання ОСОБА_5 покарання суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання та слідує принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

За місцем несення військової служби ОСОБА_5 характеризується посередньо.

З вимоги про судимість від 13.10.2025 вбачається, що обвинувачений ОСОБА_5 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

Таким чином, обвинувачений раніше несудимий; вчинив нетяжкий злочин; за місцем проходження військової служби характеризується посередньо; одружений; вину визнав в чому щиро розкаявся.

У силу ст. 66 КК України обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого є щире каяття.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

З урахуванням конкретних обставин справи, особи обвинуваченого, наявності обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого у виді щирого каяття, та відсутності обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, суд вважає, що покаранням необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 369-2 КК України, з застосуванням правил ст. 58 КК України, а саме заміною призначеного покарання у виді позбавлення волі на службове обмеження для військовослужбовців з відрахуванням в дохід держави 20 відсотків грошового забезпечення, оскільки призначення інших видів покарань визнано судом недостатнім для досягнення мети покарання, визначеної ст. 50 КК України, щодо запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженим.

Згідно положень ч. 4 ст. 174 КПК України суд, одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 58, 65-67, 369-2 КК України, ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 369-2 КК України та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 58 КК України замінити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки - на 2 (два) роки службового обмеження для військовослужбовців з відрахуванням 20% із суми його грошового забезпечення в доход держави.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 58 КК України, під час відбування покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.

На підставі ст. 72 КК України у строк призначеного ОСОБА_5 покарання зарахувати строк попереднього ув`язнення з 27.10.2025 року по 22.01.2026 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за три дні службового обмеження для військовослужбовців.

Відповідно до ч.7 ст. 72 КК України у строк призначеного ОСОБА_5 покарання зарахувати строк цілодобового домашнього арешту з 22.01.2026 року по 17.03.2026 року з розрахунку один день домашнього арешту за один день службового обмеження для військовослужбовців.

Скасувати запобіжний захід у виді домашнього арешту застосований до ОСОБА_5 згідно ухвали Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 22.01.2026 у справі № 195/45/26.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 29.10.2025 у справі № 203/7687/25 (провадження №1-кс/0203/4743/2025.

Речові докази: мобільний телефон ОСОБА_7 S/n R5CY30BFLVN IMEL 1: НОМЕР_2 IMEL 2: НОМЕР_3 , який поміщено у сейф-пакет S1026706 — повернути власнику; предмети схожі на грошові кошти (купюри) номіналом по 100 (сто) доларів США в кількості 50 штук (5000) доларів США (імітаційні грошові кошти), які поміщено у сейф-пакет S1026706 - знищити.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому, його захиснику та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: ОСОБА_1

17.03.2026