Постанова від 16 березня 2026 р. у справі №560/17571/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/17571/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції -

Польовий О.Л.

Суддя-доповідач - Канигіна Т.С.

17 березня 2026 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Канигіної Т.С.

суддів: Кузьмишина В.М. Слободонюка М.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії, зокрема просив:

- визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 у звільненні ОСОБА_1 з військової служби у запас на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у системному зв`язку з підпунктом 12 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби у запас на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у системному зв`язку з підпунктом 12 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю дій військової частини щодо неприйняття рішення про звільнення позивача на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

ІІ. ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.11.2025 позовні вимоги задоволено:

- визнано протиправним рішення Військової частини НОМЕР_1 , викладене у висновку від 15.09.2025, про відмову у задоволенні рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби;

- зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення з військової служби ОСОБА_1 відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" через сімейні обставини, а саме у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком з числа осіб з інвалідністю II групи.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 03.09.2025 позивач подав рапорт про звільнення його з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за своїм батьком з числа осіб з інвалідністю II групи.

До рапорту були додані копії: паспорта батька позивача ОСОБА_2 ; витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00047618459; пенсійного посвідчення ОСОБА_2 ; свідоцтва про народження позивача; витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00046970146; паспорта позивача; посвідчення офіцера позивача; довідки ЛКК КНП "Центр ПМД Хмельницького району" від 27.05.2025; висновку №176 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватись і потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 27.05.2025; довідки МСЕК серії 12 ААГ №127931; свідоцтва про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; довідки Комітету самоорганізації населення мікрорайону Ружична від 23.05.2025 №55; заяви ОСОБА_2 від 12.09.2024 №2985; акта Комітету самоорганізації населення мікрорайону Ружична №92 обстеження житлового приміщення від 23.05.2025; акта ІНФОРМАЦІЯ_1 обстеження сімейного стану від 30.06.2025 №7105; довідки №4882 про реєстрацію місця проживання особи; свідоцтва про народження ОСОБА_4 ; висновку №102 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватись і потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 10.03.2025; довідки ЛКК КНП "Центр ПМД Хмельницького району" від 10.03.2025; свідоцтва про смерть батька ОСОБА_2 , свідоцтва про смерть матері ОСОБА_2 .

Згідно з висновком відповідача від 15.09.2025 відмовлено у задоволенні рапорту позивача, оскільки долучені до рапорту документи не встановлюють факт відсутності інших осіб, що могли здійснювати догляд за батьком, зокрема, до рапорту не подані документи, які підтверджують наявність інвалідності у ОСОБА_4 , яка є дочкою ОСОБА_2 .

Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Суд першої інстанції виходив з того, що оскільки до рапорту про звільнення з військової служби позивач додав, зокрема: довідку ЛКК КНП "Центр ПМД Хмельницького району" від 27.05.2025, відповідно до якої ОСОБА_2 потребує постійного догляду; висновок форми N 080-4/о №176 від 27.05.2025 про наявність у ОСОБА_2 порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують надання послуги з догляду на непрофесійній основі; довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією 12 ААГ №127931 про встановлення ОСОБА_2 . II групи інвалідності, а тому відмова відповідача щодо звільнення позивача з військової служби є протиправною.

Доводи відповідача щодо ненадання позивачем документів щодо відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення батька, зокрема, документа, який підтверджує наявність інвалідності у ОСОБА_4 , суд оцінив критично, оскільки відповідно до довідки ЛКК КНП "Центр ПМД Хмельницького району" від 10.03.2025 та висновку форми N 080-4/о №102 від 10.03.2025 ОСОБА_5 потребує постійного догляду, а тому не може здійснювати такий догляд за батьком ОСОБА_2 .

За висновком суду першої інстанції, у цьому випадку, хоча формально існує інший член сім`ї першого ступеня споріднення (сестра позивача), однак, неможливість здійснювати догляд за батьком через її стан здоров`я є не лише об`єктивною підставою, що унеможливлює виконання такого обов`язку, а й фактичним підтвердженням відсутності іншої особи, спроможної забезпечити необхідний догляд. Відомостей про наявність інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення батька позивача відповідач не зазначив.

V. ПРОВАДЖЕННЯ В СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Особа, яка подала апеляційну скаргу, - Військова частина НОМЕР_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема, зазначаючи, що суд під час винесення оскаржуваного рішення неповно з`ясував обставини, що мають суттєве значення для об`єктивного вирішення справи, виніс рішення, ґрунтуючись на неправильному застосуванні норм матеріального права та на висновках, які фактично не відповідали обставинам справи, просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги наводить, зокрема, що частина дванадцята статті 26 Закону №2232-XII визначає вичерпний перелік сімейних обставин або інших поважних причин, які є підставою для звільнення під час воєнного стану військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації.

Аналізуючи підставу для звільнення, яка передбачена абзацом тринадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військову службу та військовий обов`язок" можна зробити висновок, що дана підстава складається з декількох умов, при сукупності яких, підстава є діючою. Дотримання вказаних умов є обов`язковим.

Однією із таких умов є відсутність у особи за яким військовослужбовець має намір здійснювати постійний сторонній догляд - інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, указавши, що матеріали справи містять достатньо доказів щодо неможливості здійснювати постійний догляд за батьком позивача іншими членами сім`ї, а саме: його сестрою, як в силу фізіологічної неможливості (через стан здоров`я), так і в силу того, що остання проживає в іншій області України та ніколи не проживала, як і не проживає на даний час, спільно з батьком.

За доводами позивача, суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що позивачем надано достатньо належних та допустимих доказів на обґрунтування позову, а відмова відповідача щодо звільнення з військової служби є протиправною.

VІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Також Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

У подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2232-ХІІ).

Визначення військової служби міститься у частині першій статті 2 Закону № 2232-ХІІ та означає державну службу особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

За приписами частини другої цієї ж статті Закону проходження військової служби громадянами України здійснюється у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

Згідно з частинами третьою і четвертою статті 2 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Підстави звільнення з військової служби визначені статтею 26 Закону № 2232-ХІІ.

Статтею 26 Закону № 2232-XII визначені підстави для звільнення з військової служби. Зокрема, підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме, зокрема: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (пункт 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII).

Відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.04.2008 № 189 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (лікарсько-консультативні комісії закладу охорони здоров`я) (пункт 1 розділу III цього Порядку).

Згідно з пунктом 3 розділу III цього Порядку до основних завдань ЛКК належить: 1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку; 2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності; 3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження; 4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб`єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб`єкта господарювання).

ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи: форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв`язку захворювання з умовами праці, відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337 "Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві"; 2) висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку (пункт 4 розділу IV Порядку).

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 № 407 "Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі".

Згідно з пунктами 2, 3 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров`я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації N 025/о "Медична карта амбулаторного хворого № __", затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.02.2012 №110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974

Пунктом 11 цієї Інструкції визначено, що особам, яким встановлено інвалідність безстроково, висновок видається безстроково. Особам, яким інвалідність встановлена на певний строк, висновок видається на строк не більше ніж до завершення строку встановлення їм інвалідності, але не менше ніж на 12 місяців. Іншим категоріям осіб висновок видається на 12 місяців з дати видачі.

VIІ. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Так, спірним у даному випадку є рішення Військової частини НОМЕР_1 , викладене у висновку від 15.09.2025, про відмову у задоволенні рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби.

Як вже зазначалося вище, підстави звільнення з військової служби визначені статтею 26 Закону № 2232-ХІІ.

Підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу),

Зокрема, пунктом 3 частини дванадцятої цієї статті встановлено, що під час дії військового стану військовослужбовці звільняються з військової служби у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Отже, з конструкції цієї норми вбачається, що законодавством передбачено три умови, за наявності яких позивача може бути звільнено з військової служби:

- один із батьків військовослужбовця чи батьків дружини (чоловіка) є особою з інвалідністю І чи ІІ групи;

- така особа з інвалідністю потребує постійного догляду;

- відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Тобто, при наявності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення можливе звільнення з військової служби у даному випадку, якщо ці особи самі потребують постійного догляду:

- за висновком медико-соціальної експертної комісії

- чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я,

- або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Так, приналежність батька позивача до осіб з інвалідністю ІІ групи та потреба у постійному догляді підтверджуються матеріалами справи, а саме: довідкою ЛКК КНП "Центр ПМД Хмельницького району" від 27.05.2025, відповідно до якої ОСОБА_2 потребує постійного догляду; висновок форми N 080-4/о №176 від 27.05.2025 про наявність у ОСОБА_2 порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують надання послуги з догляду на непрофесійній основі; довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією 12 ААГ №127931 про встановлення ОСОБА_2 . II групи інвалідності.

ОСОБА_5 , яка є іншим членом сім`ї першого ступеня споріднення, за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду, що підтверджено довідкою ЛКК КНП "Центр ПМД Хмельницького району" від 10.03.2025 та висновком КНП "Центр ПМД Хмельницького району" за формою № 080-4/о № 102 від 10.03.2025.

Інформації про наявність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення матеріали справи не містять та відповідачем не зазначеною.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у цьому випадку, хоча формально наявний інший член сім`ї першого ступеня споріднення (сестра позивача), сама по собі така обставина не є визначальною для вирішення питання щодо наявності особи, здатної здійснювати догляд. Вирішальним є не формальний родинний зв`язок, а реальна можливість виконання відповідного обов`язку.

З огляду на встановлені судом обставини, пов`язані зі станом здоров`я сестри позивача, який обумовлює її потребу у постійному сторонньому догляді, її неспроможність здійснювати догляд за батьком є об`єктивною, підтвердженою належними доказами та не залежить від її волевиявлення.

Таким чином, у даному випадку наявність сестри позивача як члена сім`ї першого ступеня споріднення має виключно формальний характер і не свідчить про існування іншої особи, здатної забезпечити належний догляд за батьком. Навпаки, встановлені обставини фактично підтверджують відсутність такої особи, що спростовує доводи відповідача та узгоджується з метою правового регулювання у сфері забезпечення догляду за особами, які його потребують.

Крім того, позивачем до рапорту були додані копії: паспорта батька позивача ОСОБА_2 ; витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00047618459; пенсійного посвідчення ОСОБА_2 ; свідоцтва про народження позивача; витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00046970146; паспорта позивача; посвідчення офіцера позивача; свідоцтва про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; довідки Комітету самоорганізації населення мікрорайону Ружична від 23.05.2025 №55; заяви ОСОБА_2 від 12.09.2024 №2985; акта Комітету самоорганізації населення мікрорайону Ружична №92 обстеження житлового приміщення від 23.05.2025; акта ІНФОРМАЦІЯ_1 обстеження сімейного стану від 30.06.2025 №7105; довідки №4882 про реєстрацію місця проживання особи; свідоцтва про народження ОСОБА_4 ; свідоцтва про смерть батька ОСОБА_2 , свідоцтва про смерть матері ОСОБА_2 .

В акті обстеження сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_1 від 30.06.2025 №7105, складеному ІНФОРМАЦІЯ_2 , комісія не встановила осіб, які здійснюють догляд за ОСОБА_2 . Комісія встановила, що такий догляд може здійснювати позивач.

Отже, позивачем виконані всі умови щодо підтвердження своїх доводів стосовно задоволення його рапорту про звільнення з військової служби.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність відмови відповідача у звільненні позивача з військової служби, оскільки така відмова не ґрунтується на належній оцінці поданих доказів та суперечить вимогам чинного законодавства.

Зокрема, встановлені у справі обставини свідчать про наявність передбачених підпунктом "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII підстав для звільнення позивача з військової служби, а саме: необхідності здійснення постійного догляду за батьком за відсутності інших осіб, які можуть забезпечити такий догляд.

Інші доводи відповідача є безпідставними та спростовуються вищенаведеним.

VIII. ВИСНОВКИ СУДУ

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, відсутні підстави для його скасування, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду – без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Канигіна Т.С.

Судді Кузьмишин В.М. Слободонюк М.В.