Постанова від 17 березня 2026 р. у справі №560/19259/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/19259/25

Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук О.П.

Суддя-доповідач: Сушко О.О.

18 березня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Залімського І. Г. Мацького Є.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б.Хмельницького на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 ( військова частина НОМЕР_1 ) щодо відмови військовослужбовцю ОСОБА_1 , у звільненні із військової служби за сімейними обставинами за пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами, у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком, який є особою з інвалідністю II групи;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 ( військова частина НОМЕР_1 ) прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби, за сімейними обставини у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком, який є особою з інвалідністю II групи, відповідно до пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідно до рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2026 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач з 15.04.2025 мобілізований до лав Збройних Сил України на підставі Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 та зарахований до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( військова частина НОМЕР_1 ).

10 жовтня 2025 року позивач надіслав засобом поштового зв`язку "Укрпошта" до керівництва відповідача з рапортом про звільнення з військової служби через сімейні обставини, посилаючись на підпункт "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: 2) під час воєнного стану: г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), а саме необхідність здійснювати постійний догляд за батьком, ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного догляду, що підтверджується копією довідки до акта огляду МСЕК серія АВ № 0566158 від 23.06.2015.

До вказаного рапорту позивачем були додані: нотаріально засвідчені копії паспортів громадянина України, довідки про присвоєння ідентифікаційних номерів, військового квитка серія НОМЕР_2 виданого ІНФОРМАЦІЯ_2 від 05.06.1993, свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 від 04.02.1975, пенсійного посвідчення № НОМЕР_4 , довідки до акта огляду МСЕК серія АВ №0566158 від 23.06.2015, висновку № 309 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватись і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відносно ОСОБА_2 , заяви ОСОБА_2 № 703 від 23.04.2025, свідоцтва про смерть серія НОМЕР_5 від 14.05.2014, про смерть серія НОМЕР_6 від 28.02.2024, довідки № В-03-23440 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 23.05.2025, оригінал Акту ТЦК та СП № 12151 перевірки сімейного стану військовослужбовця від 06.10.2025, оригінал Акту про встановлення факту проживання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) від 23.04.2025.

Згідно із трекінгом поштових відправлень АТ «УКРПОШТА» вказаний рапорт від 10.10.2025 із вищезазначеними додатками (поштове відправлення №2900100472986) був вручений за довіреністю 13.10.2025 відповідачу.

За результатами розгляду вказаного рапорту від 13.10.2025, відповідачем було ухвалено рішення від 23.10.2025, що оформлене листом бесіди, за підписом начальника відділу кадрів, заступником начальника відділу кадрів-начальником відділення проходження служби військовослужбовцями, старшим офіцером відділення проходження служби військовослужбовцями відділу кадрів, помічником ректора Національної академії з правової роботи-начальником групи юридичного забезпечення, в якому повідомлено про прийняте рішення щодо відмови у клопотанні про звільнення у зв`язку з недостатнім пакетом документів, які підтверджують необхідність здійснення постійного догляду за батьком.

Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, позивач за вхідним №04.4.1/38055/25-Вн від 13 жовтня 2025 подав рапорт про звільнення за сімейними обставинами або з інших поважних причин, а саме з підстав визначених абзацом 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 в редакції Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Позивач подав нотаріально засвідчену копію довідки до акту огляду MCEK серії AB №0566158 від 23.06.2015, проте зазначена довідка так само не визначає потребу у постійному догляді.

У даному випадку довідку до акту огляду MCEK від 23.06.2015, було оформлено відповідно до «Положення про медико-соціальну експертизу» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1317 від 03.12.2009 яка втратила чинність. Та відповідно до діючої на той час зазначеної постанови, згідно п.11 міські, міжрайонні, районні комісії МСЕК мали би визначити: ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляд або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків. А також потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування. Відповідно до п.26. зазначеної постанови: - особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я особи з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді. Підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

Відповідно до діючого «Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1338 від 15.11.2024 - саме на експертні команди покладено «встановлення потреби в постійному сторонньому догляді». Зазначена потреба має бути зазначена у витягу повсякденного функціонування особи з рішення експертної команди з оцінювання відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 10 грудня 2024 року №2067.

Зазначений витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 10 грудня 2024 року № 2067 позивачем не подавалась та до позовної заяви не долучено.

Посилання позивача на висновок №309 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватись i потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі за (форма№080-4/о) як підставу для звільнення з військової служби колегія суддів не приймає до уваги, так як зазначений висновок виданий виключно на реалізацію вимог Постанови Кабінету Міністрів №859 від 23 вересня 2020 р. «Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі» виключно для одержання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі через органи ЦНАП.

Також, слід зазначити що постановою Верховного Суду України від 21 лютого 2024 року у справі №120/1909/23 роз`яснено, що поняття "постійний догляд" передбачає безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком.

Враховуючи викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Б.Хмельницького задовольнити повністю.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 січня 2026 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Сушко О.О.

Судді Залімський І. Г. Мацький Є.М.