Постанова від 17 березня 2026 р. у справі №640/8028/20 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/8028/20 Головуючий у 1-й інстанції: Мандзій О.П.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.04.2025 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УСС Київ» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «УСС Київ» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 000120504 від 13.12.2020 та № 0001250504 від 13.01.2020.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.04.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено cправу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до пункту 2 розділу II Закону України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» справу № 640/8028/20 передано на розгляд Тернопільському окружному адміністративному суду.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.04.2025 позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Державної податкової служби у м. Києві звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на розумний строк.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі направлення від 29.11.2019 № 584/26-15-05-04-04, виданого Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві, відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та на підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 28.11.2019 № 3767 була розпочата позапланова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «УСС Київ» (код 37602816) з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ «ОА «БЕЗПЕКА ПЛЮС» (код 41931728) за березень, травень, серпень 2018 року, показників декларації з податку на додану вартість.

Копію наказу про проведення позапланової виїзної документальної перевірки Головного управління ДПС у м . Києві від 28.11.2019 № 3767 вручено 02.12.2019 директору ТОВ «УСС КИЇВ» Доброчинському Сергію Борисовичу та пред`явлено направлення під підпис від 29.11.2019 № 584/26-15-05-04-04 (29.11.2019 посадові особи, відповідальні за фінансово-господарську діяльність були відсутні, про що складено акт від 29.11.2019 № 347/26-15-05-04-04).

Перевірку проведено з відома директора Доброчинського Сергія Борисовича та в присутності головного бухгалтера ТОВ «УСС Київ» Назарук Людмили Ананівни.

Відповідно до акту ГУ ДПС в м. Києві від 12.12.2019 № 382/26-15-05-04-04/37602816 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «УСС КИЇВ» (код 37602816)» (далі - акт перевірки), перевіркою встановлено порушення ТОВ «УСС Київ»: п. 44.1 ст. 44, п.198.1, п.198.3, п . 198.6 ст. 198, п.200.1, ст. 200 ПК в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 134 439 грн., у тому числі за: березень 2018 року - 76 445 грн.; травень 2018 року - 20 646 грн.; серпень 2018 року - 37 348 грн. та завищено суму від?ємного значення різниці між сумою податкових зобов?язань та податкового кредиту 58 577 грн., у тому числі за: травень 2018 року - 55 799 грн.; серпень 2018 року - 2 778 гривень.

На підставі акта перевірки від 12.12.2019 № 382/26-15-05-04-04/37602816 ГУ ДПС в м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.01.2020 № 0001240504 за формою «Р», яким збільшено суму грошового зобов?язання за платежем «Податок на додану вартість» в сумі 134 439, 00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на підставі п.123.1 ст.123 ПК в сумі 33 610, 00 грн., разом на суму 168 049, 00 грн.

Також, на підставі вказаного вище акта перевірки ГУ ДПС в м. Києві прийнято податкове повідомлення рішення від 13.01.2020 № 0001250504 за формою «В4», яким зменшено розмір від?ємного значення суми податку на додану вартість на суму 58 577, 00 грн.

Не погоджуючись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем підтверджено реальність господарських операцій із ТОВ «ОА «БЕЗПЕКА ПЛЮС» належними первинними документами, зокрема договорами, додатковими угодами, актами приймання-передачі послуг, податковими накладними та платіжними дорученнями, які свідчать про фактичне надання охоронних послуг та здійснення розрахунків між сторонами, тоді як контролюючим органом не доведено відсутності фактичного виконання таких операцій. Суд першої інстанції зазначив, що порушення податкової дисципліни контрагентом, відсутність у нього достатніх трудових ресурсів або неподання окремої звітності не є безумовною підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит, якщо останній діяв добросовісно та з належною обачністю, а також не був обізнаний про можливі порушення з боку контрагента. Крім того, пояснення колишнього директора контрагента про непричетність до діяльності товариства не підтверджені належними доказами, не супроводжуються результатами кримінального провадження чи експертними висновками та не можуть свідчити про фіктивність господарських операцій. З огляду на те, що відповідач не довів безтоварність спірних операцій та не спростував належними доказами дані первинних документів, суд першої інстанції дійшов до висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Звертає увагу, що ТОВ «ОА «БЕЗПЕКА ПЛЮС» відсутні достатні трудові ресурси з необхідною кваліфікацією працівників для здійснення господарської діяльності в задекларованих обсягах у березні, травні, серпні 2018 року, а також відсутня затратна частина на оренду офісних та складських приміщень, оплату комунальних послуг, оплату послуг телефонного зв?язку, оплату послуг за користування в мережі «Інтернет», оплату логістичних послуг, прибирання та інші витрати необхідні для ведення фінансово-господарської діяльності підприємства, що свідчить про формування «схемного» кредиту для третіх осіб. Також, апелянт зауважує, що ОСОБА_1 , який обіймав посаду директора ТОВ «ОА «БЕЗПЕКА ПЛЮС» з 26.02.2018 по 15.01.2019 в поясненнях від 10.05.2019 старшому оперуповноваженому 1-го оперативного відділу ОУ ГУ ДФС у Київській області, вказав, що не має жодного відношення до реєстрації ТОВ «ОА «БЕЗПЕКА ПЛЮС». Відповідно до цих пояснень складено акт документальної позапланової перевірки, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення. Вважає, що ТОВ «ОА БЕЗПЕКА ПЛЮС» знаходиться поза межами контролю формального (номінального) директора, а від імені контрагента невідомі особи лише оформляли відповідні документи, а тому господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, У ході проведення перевірки встановлено взаємовідносини з контрагентом ТОВ «ОА «БЕЗПЕКА ПЛЮС» (код 41931728):

ТОВ «УСС Київ» уклали договір про надання послуг № 4 від 28.02.2018 з ТОВ «ОХОРОННЕ АГЕНСТВО «БЕЗПЕКА ПЛЮС».

Так, ТОВ «УСС Київ» (замовник) в особі директора Доброчинського Сергія Борисовича, що діє на підставі статуту та ліцензії на охоронну діяльність АЕ № 284909, виданої Міністерством Внутрішній Справ України, з однієї сторони, та ТОВ «ОА «БЕЗПЕКА ПЛЮС» (Виконавець), в особі директора Берковського Михайла Олександровича, що діє на підставі Статуту та ліцензії на провадження охоронної діяльності, виданої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 122 від 19.02.2018, уклали договір, за яким виконавець зобов?язується за завданням замовника, протягом визначеного в договорі строку, на власний ризик своїми та /або залученими силами та засобами надати комплекс охоронних послуг з фізичної охорони і контролю відповідно до їх визначення в цьому договорі на об?єктах замовника та / або клієнтів замовника ( в подальшому об?єкт та / або об?єкти ) на умовах, визначених даним договором, а замовник зобов?язується прийняти та оплатити надані послуги (пункт 1.1).

Ціна послуг за цим договором є договірною і визначається сторонами у протоколах узгодження договірної ціни послуг (додаток 3), які є невід?ємними частинами даного договору та/або актах надання послуг в національній валюті України (розділ 2).

На аналогічних умовах, укладено інші договори (№10 від 28.02.2018, № 168 від 30.07.2018, № 169 від 30.07.2018 № 170 від 30.07.2018).

До вказаних договорів є додаткові угоди, що називають перелік об?єктів охорони.

Відповідно до додатку 1 до договору про надання послуг № 4 від 28.02.2018 «Дислокація об?єктів» сторони домовилися про наступні об?єкти охорони:

1) будівельний майданчик адреса Об?єкта охорони - перетин вул. Йорданська та просп. С. Бандери в Оболонському р-ні. м. Києва; вид заходів охорони - патрульно-постовий; кількість постів: 1 (один) 12-годинний охоронний пост;

2) бізнес центр, адреса Об?єкта охорони - м . Київ , вул. Велика Васильківська , будинок 100; вид заходів охорони - патрульно-постовий; кількість постів: 8 (вісім) 24-годинних охоронних пости;

3) промисловий комплекс, адреса Об?єкта охорони - м. Житомир, вул. Героїв Пожежних, 122; вид заходів охорони - патрульно-постовий; кількість постів : 2 (два) 24-годинних охоронних пости, 1 (один) 8 - годинний охоронний пост;

4) територія та майно порту, адреса Об?єкта охорони - 04071, м. Київ, вул. Електриків, будинок 8; вид заходів охорони - патрульно-постовий; кількість постів: 4 (чотири) 24-годинних охоронних пости;

5) готель, адреса Об?єкта охорони- м. Київ, вул. Ярославів Вал, 22; вид заходів охорони - патрульно-постовий; кількість постів: 4 (чотири) 24-годинних охоронних пости;

6) офіс на 19 поверсі Бізнес Центру «Сенатор», адреса Об?єкта охорони - м. Київ, вул. Московська, 32/2; вид заходів охорони - патрульно-постовий; кількість постів: 1 (один) 24-годинний охоронний пост.

Згідно з додатком 2 до договору про надання послуг № 4 від 28.02.2018 «акт про виставлення нарядів охорони, що здійснюють заходи по охороні об?єкта» Сторони домовилися виставити наряди охорони з 01.03.2018.

Відповідно до додатку 3 до договору про надання послуг № 4 від 28.02.2018 «протокол узгодження договірної ціни послуг» сторони домовилися, що розмір наданих послуг за 1 (один) календарний місяць становить: 416 666,64 грн., у тому числі 69 444,44 грн. ПДВ.

Договір про надання послуг № від 28.02.2018 припинив свою дію 30 квітня 2018 року (включно).

Послуги охорони і контролю за березень 2018 року прийняті на підставі акта прийому-передачі виконаних робіт/послуг № 1 від 31.03.2018.

Послуги охорони і контролю за квітень 2018 року прийняті на підставі акту прийому-передачі виконаних робіт/послуг № 76 від 30.04.2018.

Як убачається із додатку 1 до договору про надання послуг № 10 від 28.02.2018 «Дислокація об?єктів» сторони домовилися про наступний об?єкт охорони: офісні приміщення, адреса Об?єкта охорони - 13 та 14 поверхах будинку № 33 по бульвару Тараса Шевченка в місті Києві; вид заходів охорони - патрульно-постовий; кількість постів: 2 (два) 24-годинних охоронних пости.

Відповідно до додатку 2 до договору про надання послуг № 10 від 28.02.2018 «акт про виставлення нарядів охорони, що здійснюють заходи по охороні об?єкта» сторони домовилися виставити наряди охорони з 01.03. 2018.

Згідно з додатком 3 до договору про надання послуг № 10 від 28.02.2018 «протокол узгодження договірної ціни послуг» сторони домовилися, що розмір надання послуг за 1 (один) календарний місяць становить : 42 001,50 грн., у тому числі 7 000, 25 грн. ПДВ

Договір про надання послуг № 10 від 28.02.2018 припинив свою дію 30 квітня 2018 року (включно).

Послуги охорони і контролю за березень 2018 року прийняті на підставі акта прийому-передачі виконаних робіт/послуг № 12 від 31.03.2018.

Послуги охорони і контролю за квітень 2018 року прийняті на підставі акта прийому-передачі виконаних робіт /послуг № 61 від 30.04.2018.

Відповідно до додатку 1 до договору про надання послуг №168 від 30.07.2018 «Дислокація об?єктів» сторони домовилися про наступні об?єкти охорони бізнес центр адреса Об?єкта охорони - м. Київ, вул. Велика Васильківська, будинок 100 вид заходів охорони - патрульно-постовий кількість постів: 8 (вісім ) 24-годинних охоронних пости.

Відповідно до додатку 2 до договору про надання послуг №168 від 30.07.2018 «акт про виставлення нарядів охорони, що здійснюють заходи по охороні об?єкта» сторони домовилися виставити наряди охорони з 01.08.2018.

Відповідно до додатку 3 до договору про надання послуг № 168 від 30.07.2018 «Протокол узгодження договірної ціни послуг» сторони домовилися, що розмір надання послуг за 1 ( один ) календарний місяць становить: 169 944,00 грн., у тому числі 28 324,00 грн. ПДВ.

Договір про надання послуг № 168 від 30.07.2018 припинив свою дію 31 серпня 2018 року (включно).

Послуги охорони і контролю за серпень 2018 року прийняті на підставі акта прийому-передачі виконаних робіт/послуг № 375 від 31.08.2018.

Відповідно до додатку 1 до договору про надання послуг № 169 від 30.07.2018. «Дислокація об?єктів» сторони домовилися про наступні об?єкти охорони: промисловий комплекс, адреса об??єкта охорони - м. Житомир, вул. Героїв Пожежних, 122; вид заходів охорони - патрульно-постовий; кількість постів: 2 (два) 24-годинних охоронних пости, 1 (один) 8 - годинний охоронний пост.

Відповідно до додатку 2 до договору про надання послуг № 169 від 30.07.2018 «акт про виставлення нарядів охорони, що здійснюють заходи по охороні об?єкта» сторони домовилися виставити наряди охорони з 01.08.2018.

Відповідно до додатку 3 до договору про надання послуг № 169 від 30.07.2018 «Протокол узгодження договірної ціни послуг» сторони домовилися, що розмір надання послуг за 1 (один) календарний місяць становить: 49567,00 грн., у тому числі 8 261,17 грн.

Договір про надання послуг № 169 від 30.07.2018 припинив свою дію 31 серпня 2018 року (включно).

Послуги охорони і контролю за серпень 2018 року прийняті на підставі акта прийому-передачі виконаних робіт /послуг № 376 від 31.08.2018.

Відповідно до додатку 1 до договору про надання послуг № 170 від 30.07.2018 «Дислокація об?єктів» сторони домовилися про наступні об?єкти охорони: офіс на 19 поверсі Бізнес Центру «Сенатор» адреса Об?єкта охорони - м. Київ, вул. Московська, 32/2 вид заходів охорони - патрульно-постовий кількість постів: 1 (один) 24-годинний охоронний пост.

Відповідно до додатку 2 до договору про надання послуг № 170 від 30.07.2018 «акт про виставлення нарядів охорони, що здійснюють заходи по охороні об?єкта» сторони домовилися виставити наряди охорони з 01.08.2018.

Відповідно до додатку 3 до договору про надання послуг № 170 від 30.07.2018 «Протокол узгодження договірної ціни послуг» сторони домовилися , що розмір надання послуг за 1 (один ) календарний місяць становить: 21 243,00 грн., у тому числі 3540,50 грн. ПДВ.

Договір про надання послуг № 170 від 30.07.2018 припинив свою дію 31 серпня 2018 року (включно).

Послуги охорони і контролю за серпень 2018 року прийняті на підставі акту прийому-передачі виконаних робіт / послуг № 377 від 31.08.2018.

Отримані від ТОВ «ОА «БЕЗПЕКА ПЛЮС» послуги повністю оплачені, що підтверджується платіжними дорученнями: № 3961 від 13.04.2018 на суму 146 666, 64 грн.; № 3965 від 16.04.2018 на суму 150 000,00 грн.; № 3976 від 25.04.2018 на суму 44 000,00 грн.; № 3981 від 26.04.2018 на суму 75 999,70 грн.; № 3954 від 11.04.2018 на суму 42 001,50 грн.; № 4203 від 27.07.2018 в сумі 70000,64 грн.; № 4285 від 29.08.2018 в сумі 346 666,00 грн.; № 4201 від 26.07.2018 в сумі 42 001,20 грн.; № 4405 від 23.11.2018 в сумі 169 944,00 грн.; № 4406 від 23.11.2018 в сумі 49567,00 грн.; № 4407 від 23.11.2018 в сумі 21243,00 грн., а також договором № 01/22/11/18 від 22.11.2018 про відступлення прав вимог та листом ТОВ « ОА « БЕЗПЕКА ПЛЮС» від 22.11.2018, договором № 02/22/11/18 від 22.11.2018 про відступлення прав вимог та листом ТОВ «ОА «БЕЗПЕКА ПЛЮС» від 22.11.2018, договором № 04/30/07/18 від 30.07.2018 про відступлення прав вимог та листом ТОВ «ОА «БЕЗПЕКА ПЛЮС» від 30.07.2018, договором № 03/22/11/18 від 22.11.2018 про відступлення права вимоги та листом ТОВ «ОА «БЕЗПЕКА ПЛЮС» від 22.11.2018.

Як установлено податковим органом під час проведення перевірки, згідно з Єдиного реєстру податкових накладних, що податкові накладні, зареєстровані ТОВ «ОА «БЕЗПЕКА ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 41931728) на адресу ТОВ «УСС Київ» (код ЄДРПОУ 37602816), підписано електронним цифровим підписом Берковським Михайлом Олександровичем.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010.

Відповідно до п.п.14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п. 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є:

- прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

- дохід за договорами страхування, визначений згідно з підпунктом 141.1.2 пункту 141.1 статті 141 цього Кодексу;

- дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 141.4 статті 141 цього Кодексу, з джерелом походження з України;

- дохід суб`єктів, які здійснюють випуск та проведення лотерей, підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 141.8 статті 141 цього Кодексу;

- дохід операторів, отриманий від букмекерської діяльності, азартних ігор (у тому числі казино), крім доходу, отриманого від азартних ігор з використанням гральних автоматів, зменшеного на суму виплачених виплат гравцю, що підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 141.5 статті 141 цього Кодексу.

Згідно з п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПКУ, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку,

6) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

До обов`язкових реквізитів податкової накладної, перелік яких закріплений в п.201.1 ст. 201 ПК України, законодавець відносить: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПКУ, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Відсутність факту реєстрації платником податку продавцем товарів/послуг - податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній. до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Платники податку, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХIV (далі - Закон №996-ХIV, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Відповідно до ст. 1 Закону №996-ХIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, у той час як під господарською операцією розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

При цьому за змістом ст. 9 Закону №996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із положеннями ч. 3 цієї статті інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця.

Отже, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку із положеннями законодавства з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності визначають, що однією з головних умов документального підтвердження задекларованих платником податків у податковій звітності показників є можливість на підставі наявних первинних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту (доходу) в результаті здійснення господарських операцій.

При цьому, первинний документ має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення, натомість сама собою наявність або відсутність окремих документів не свідчить про наявність факту порушення з боку платника податків, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Згідно з п.п.2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув`язка окремих показників.

Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

Сукупний аналіз наведених вище норм законодавства свідчить, що обов`язок платника податку з декларування податкового зобов`язання з податку на додану вартість є, перш за все в даній ситуації, похідним від самого факту здійснення відповідних господарських операцій, при цьому перевірка правильності відображення господарської операції у податковому обліку вимагає дослідження дійсного переміщення активу між учасниками поставки та аналіз змін їх майнового стану з урахуванням усіх доводів та доказів, наданих учасниками провадження.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання/реалізації товарів (робіт, послуг), з метою використання придбаного товару в своїй господарській діяльності, у вигляді, зокрема, подальшого збуту покупцям, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Верховний Суд у постанові від 21.02.2020 у справі №815/253/16 зазначив, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які мають відображати реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відтак, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю, що узгоджується із правовим висновком викладеним Верховним Судом у постанові від 13.01.2021 у справі №810/1811/17.

Колегія суддів констатує, що надані позивачем первинні документи оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, і в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій, а також підтверджують рух активів (коштів) між учасниками господарських операцій.

При цьому, колегія суддів вказує, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування витрат за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Відповідачем не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, є неповними, недостовірними та/або суперечливими.

Також, контролюючим органом не надано належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його контрагента, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що виходячи зі специфіки укладених між позивачем та його контрагентом договору, як предмета господарських операцій, надані позивачем документи є достатнім доказом підтвердження фактичного виконання зазначених вище господарських операцій, оскільки зазначені первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів товариства, зміни у власному капіталі позивача та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з ТОВ «ОА «БЕЗПЕКА ПЛЮС».

Щодо доводів апелянта про те, що у ТОВ «ОА «БЕЗПЕКА ПЛЮС» відсутні достатні трудові ресурси, необхідні матеріальні та організаційні умови для здійснення господарської діяльності, а також витрати, характерні для ведення фінансово-господарської діяльності, колегія суддів не бере їх до уваги, оскільки такі твердження ґрунтуються виключно на податковій інформації та припущеннях контролюючого органу і самі по собі не доводять відсутності фактичного надання послуг позивачу. Крім того, на підтвердження правомірності зазначених господарських операцій позивач надав до перевірки належним чином оформлені первинні документи (договори надання послуг, додаткові угоди до договорів про надання послуг), податкові декларації, податкові накладні, платіжні доручення про оплату послуг за укладеними угодами. Більше того, згідно з інформацією, яка містилась у відкритих даних щодо контрагента ТОВ «ОА «БЕЗПЕКА ПЛЮС», останнє було ліцензіатом підприємницької діяльності - «Діяльність приватних охоронних служб» (код КВЕД 80.10), що підтверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 19.02.2018 № 122, реєструвало податкові накладні, здійснювало підприємницьку діяльністю, мало сформований статутний капітал, а також була відсутня будь-яка інформація про ймовірну фіктивність підприємства. До цього ж, як вже було зазначено вище, чинне податкове законодавство не ставить право платника податку на формування податкового кредиту у залежність від дотримання його контрагентом податкової дисципліни чи наявності у нього достатньої кількості працівників або матеріально-технічних ресурсів, якщо господарські операції підтверджені належними первинними документами та спричинили реальні зміни у майновому стані платника податків.

Не беруться колегією суддів до уваги і доводи апелянта про те, що колишній директор ТОВ «ОА «БЕЗПЕКА ПЛЮС» ОСОБА_1 у поясненнях від 10.05.2019 заперечив свою участь у реєстрації та діяльності товариства, оскільки такі пояснення не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, зокрема результатами кримінального провадження, висновками експертиз або іншими доказами підроблення первинних документів. Самі лише пояснення посадової особи, надані працівнику податкової міліції після припинення виконання ним повноважень директора товариства, не можуть свідчити про безтоварність господарських операцій та недійсність документів, на підставі яких сформовано податковий облік.

Щодо тверджень апелянта про те, що ТОВ «ОА «БЕЗПЕКА ПЛЮС» знаходилось поза межами контролю номінального директора, а від його імені документи оформляли невідомі особи, колегія суддів зазначає, що такі обставини не підтверджені належними доказами та не можуть бути підставою для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій. Податковий орган не довів ані відсутності фактичного надання охоронних послуг, ані обізнаності позивача щодо можливих порушень з боку контрагента чи узгодженості дій між ними. Відтак, перекладення на платника податків негативних наслідків можливих порушень його контрагента суперечить принципу індивідуальної відповідальності платника податків та позиції щодо недопустимості позбавлення платника податкової вигоди лише з підстав недоліків діяльності його контрагента.

Зазначене вище у сукупності свідчить, що відповідач не мав законних та обґрунтованих підстав робити висновки про здійснення контрагентом позивача надання послуг на користь позивача без мети настання реальних наслідків та, відповідно, про нереальність таких операцій.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що викладені відповідачем в акті перевірки висновки про порушення позивачем податкового законодавства є необґрунтованими, як наслідок, оскаржувані податкові повідомлення-рішення, що ґрунтуються на зазначених висновках акта перевірки, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Таким чином, проаналізувавши вказані вище та всі інші доводи та аргументи апеляційної скарги відповідача, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову та вважає, що судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню.

Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.243, 244, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.04.2025 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Кузьменко В.В.