Постанова від 17 березня 2026 р. у справі №480/110/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2026 р. Справа № 480/110/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Бегунца А.О. , П`янової Я.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 (головуючий суддя І інстанції: О.О. Осіпова) у справі №480/110/25

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом, в якому просила суд:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 індексації - різниці грошового забезпечення виходячи з фіксованої величини 4 453,55 грн. в місяць за період з 01.03.2018 до 04.06.2020 ;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення виходячи з фіксованої величини 4 453,55 грн. в місяць за період з 01.03.2018 до 04.06.2020 .

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 задоволено.

Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 у справі №480/110/25 та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні вимог позивача.

В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що оскаржуване рішення суду не відповідає обставинам справи, прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що позивач не має права на отримання індексації - різниці, оскільки як слідує з особистої картки позивачки в лютому 2018 року її посадовий оклад склав 530 грн., а в березні 2018 року - 2 550 грн. Отже, дохід позивача у березні 2018 підвищився.

Також вважає передчасною вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення.

Крім того, зазначає, що правомірно здійснювало виплату позивачу грошового забезпечення виходячи з розміру 1762, грн. шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13 і 14 відповідно до постанови КМУ від 12.05.2023 № 481.

Вважає заявлені позивачем вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Позивач не подав відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що проходила військову службу у відповідача до 04.06.2020, звільнена наказом командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 04.06.2020.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо невиплати їй індексації - різниці грошового забезпечення виходячи з фіксованої величини 4 453,55 грн. в місяць за період з 01.03.2018 року до 04.06.2020 року, звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заявлених позивачем вимог.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам апелянта, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.5 ст.17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі по тексту - Закон № 2011-XII).

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).

Беручи до уваги, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова № 704, якою встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Так, з 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації - різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 до 01.04.2021, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме:

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково вказує, що ця сума індексації - різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 дає суду підстави для висновку, що нарахування й виплата індексації - різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Ураховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.

Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку № 1078 дають підстави для висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивача, відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації - різниці, а якщо так, то в якій сумі.

Відповідно до п.6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Отже, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Такі висновки враховано в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18 та від 07.08.2019 у справі № 825/694/17.

Колегія суддів зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити:

розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А);

суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);

чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року.

Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації - різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже зазначалося, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації - різниці у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21.

Вирішуючи питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) суд враховує дві складові: розмір підвищення грошового доходу особи та суму індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу і встановлювати, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу особи суму індексації, що склалася у місяці його підвищення.

Якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, то індексація не нараховується; якщо ж розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. При цьому, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 Порядку № 1078.

Суд з`ясовує розмір грошового забезпечення позивача за попередній місяць, розмір індексації, що мав бути нарахований в цьому місяці, а також суму нарахованого грошового забезпечення без урахування складових, що мають разовий характер, за місяць, в якому відбулося підвищення посадових окладів, тобто у березні 2018 року.

Судом встановлено, що позивач проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України до 04.06.2020 .

Як вбачається з даних особистої картки на грошове забезпечення позивача за 2018 рік, грошове забезпечення останньої, без врахування сум, які мають разовий характер :

за лютий 2018 року складало 7 724,40 грн. ( посадовий оклад: 530 грн.; оклад за військовим званням: 35 грн., надбавка за вислугу років: 56,50 грн.; надбавка за виконання особливо важливих завдань: 310, 75 грн.; надбавка за класну кваліфікацію: 26, 50 грн., щомісячна премія: 6 765, 65 грн.),

за березень 2018 року становило 7 734 грн. ( посадовий оклад: 2550 грн., оклад за військовим званням: 600 грн.; надбавка за вислугу років: 787, 50 грн.; надбавка за особливості проходження служби: 787, 50 грн.; надбавка за класну кваліфікацію:76,50 грн., щомісячна премія: 2932,50 грн.) (а.с.10).

Таким чином, дохід позивача у березні 2018 року підвищився на 9,60 грн. (7734 грн. - 7724,40 = 9,60 грн.).

У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн., величина приросту індексу споживчих цін 253,30%.

Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 помножити на величину приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 (1762,00 грн. * 253,30% / 100 = 4463,15 грн).

Відтак, сума належної позивачу індексації - різниці розраховується, як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме 4 463, 15 грн. - 9,60 грн. = 4453,55 грн.

Вищезазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постанові від 23.03.2023 по справі №400/3826/21, від 27.06.2024 по справі №440/1497/22, від 24.10.2024 по справі № 560/16954/21, від 17.12.2024 по справі № 620/9259/22.

Оскільки у березні 2018 року сума на яку збільшилось грошове забезпечення позивача у березні 2018 року (9,60 грн.) порівняно з лютим 2018 року є меншою ніж 4463,15 грн., колегія суддів дійшла висновку, що позивач має право на отримання індексації - різниці за період з 01.03.2018 року до 04.06.2020 року.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, в розумінні ст.77 КАС України, не надано доказів нарахування та виплати позивачу індексації - різниці за вказаний вище період.

Спірний період з 01.03.2018 до 04.06.2020 включно складає 27 місяців 4 дні.

Відтак, сума індексації-різниці, яка мала бути нарахована та виплачена позивачу, за період з 01.03.2018 до 04.06.2020 включно становить: (4453,55 грн. х 27 місяць)+(4453,55 грн. / 31 дні х 4 дні.) = 120 820,50 грн.

Таким чином, відповідач мав нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю за період з 01.03.2018 до 04.06.2020 у загальному розмірі 120 820,50 грн., що не було зроблено останнім, тим самим допустивши протиправну бездіяльність.

Доводи апеляційної скарги не спростовують наведених вище висновків суду.

Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено (доказано) правомірність власної бездіяльності, а тому його доводи щодо правомірності дій у спірних правовідносинах, є необґрунтованими.

Таким чином, колегія суддів вважає правильними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року до 04.06.2020 року та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію - різницю грошового забезпечення у сумі 4453,55 грн. в місяць за період з 01.03.2018 року до 04.06.2020 у загальному розмірі 120 820,50 грн. відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Щодо посилання в апеляційній скарзі на передчасність та необґрунтованість вимог позивача щодо здійснення стягнення позивачу компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, колегія суддів зазначає, що позивачем не заявлялися такі вимоги в позові, і відповідно судом першої інстанції не вирішувалися в оскаржуваному рішенні.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України, врахуванню у даній справі підлягають висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, на які посилається суд апеляційної інстанції вище та які є релевантними до спірних відносин у даній справі.

Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення в частині задоволення позову без змін.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.12.2025 у справі №480/110/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді А.О. Бегунц Я.В. П`янова