Постанова від 16 березня 2026 р. у справі №520/17246/23 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2026 р. Справа № 520/17246/23

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2025, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., м. Харків, повний текст складено 27.10.25 по справі № 520/17246/23

за позовом ОСОБА_1

до Начальника відділу обслуговування громадян №14 Анни Решетової

про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі по тексту – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Начальника відділу обслуговування громадян № 14 Анни Решетової (далі по тексту – відповідач), в якій просив суд:

- зобов`язати Відділ обслуговування громадян № 14 в особі начальника відділу Анни Решетової виконати норми п.4 Прикінцевих положень Закону № 1058 при всіх випадках коли після перерахунку пенсії згідно цього Закону її розмір зменшується зокрема згідно розпоряджень від 20.07.2010 р. та 17.04.2013 р.;

- встановити, що при нарахуванні доплати до розміру пенсії з 01.03.2011 здійснено очевидні протиправні дії, на підставі яких доплата до пенсії згідно ст.42 Закону не проводилась в належному вигляді;

- зобов`язати орган пенсійного забезпечення нарахувати та виплатити доплату до розміру пенсії з 01.03.2011 р.;

- вказану доплату виплачувати з врахуванням індексу інфляції за період з 01.03.2011 р.

- встановити, що при перерахунку пенсії згідно розпорядження від 17.04.2013 пенсійним органом системно порушено ст. 5, 6, 10 Угоди від 13.03.1992, ст. 4 Прикінцевих положень Закону №1058, від чого не були враховані періоди роботи в рф;

- при врахуванні заробітної плати для нарахування пенсії застосувати фактичних показників, обчислення заробітної плати для нарахування пенсії в розмірі нуль гривень;

- після перерахунку пенсії згідно розпорядження від 17.04.2003 розмір пенсії обчислений згідно цього законодавства зменшився;

- свідомо не були враховані періоди роботи в рф з 15.10.1990 по 15.05.1996 згідно наявних довідок про розмір заробітної плати;

- зобов`язати орган пенсійного забезпечення в особі начальника відділу обслуговування громадян в Лозівському районі Анну Решетову провести перерахунок пенсії на підставі ст. 5, 6 Угоди від 13.03.1992;

- періоди роботи в рф з 15.05.1990 по 15.10.1996 які становлять найбільш вигідний період 60 місяців понад страхового стажу врахувати для нарахування пенсійних виплат з для призначення пенсії 27.12.2009 при перерахунку пенсії згідно розпорядження від 17.04.2003;

- заробітну плату вказану в російських рублях в довідках до 01.11.1992 (день введення української валюти) враховувати в гривнях у співвідношенні 1 рубль=1 гривня, з 01.11.1992 російський рубль перераховувати в гривнях по курсу НБУ по день призначення пенсії 27.12.2009, який становив 0,26616 за 1 рос. рубль шляхом множення суми заробітної плати вказаної в рос. рублях на курс гривні (1 рос.рубльх0,26616=0,26616грн.);

- коефіцієнт заробітної плати за періоди роботи в рф зарахувати до трудового стажу, нараховувати на суми заробітної плати, з яких сплачені страхові внески з цієї суми заробітної плати згідно ст.6 Угоди без будь-яких обмежень, в тому числі 5, 6 середньої заробітної плати по Україні;

- при врахуванні довідки від 12.02.2010 №С-185 заробітну плату 12750000 рос. рублів розділити на період промсезону 1994 р., який згідно рішення загальних зборів членів с/а "Геологічна" становить період з 01.03.1994 по 31.02.1995;

- постановити окрему ухвалу суду про свідомі неправомірні дії органів пенсійного забезпечення та фактичних показників при нарахуванні пенсійних виплат.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2024 у справі №520/17246/23 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Начальника відділу обслуговування громадян №14 Анни Решетової (м-р мікрорайон 4, 73, м. Лозова, Харківська область, Лозівський р-н, 64606) про зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Зобов`язано відповідача - начальника відділу обслуговування громадян № 14 Анну Решетову розглянути питання щодо:

- нарахування та виплати доплати до розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2011 з врахуванням індексу інфляції за період з 01.03.2011;

- проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі ст. 5, 6 Угоди про гарантії прав громадян - учасниць СНД від 13 березня 1992 року.

Згідно з відомостями автоматизованої системи "Діловодство спеціалізованого суду (ДСС)" встановлено, що вказане рішення набрало законної сили 23.07.2024.

22.10.2025 до Харківського окружного адміністративного суду позивачем подана заява про забезпечення судового контролю по виконавчому провадженню 78415228.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 у справі №520/17246/23 заяву ОСОБА_1 про забезпечення судового контролю згідно виконавчого провадження по справі № 520/17246/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до начальника відділу обслуговування громадян № 14 Анни Решетової про зобов`язання вчинити певні дії - повернуто заявнику без розгляду.

Позивач, на погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, у якій звернув увагу суду апеляційної інстанції, що виключний перелік вимог до позовної заяви встановлено статтями 160, 161 КАС України, а стаття 167 КАС України стосується заяв з процесуальних питань, поданих під час розгляду справи по суті після відкриття провадження у справі, чого у спірних відносинах місця не мало.

Посилаючись на подання ним позовної заяви про забезпечення судового контролю за виконанням судового рішення, наполягав, що оскільки провадження по його заяві не відкрито, а процес судового контролю не розпочато, наявні підстави для скасування ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 у справі № 520/17246/23, якою повернуто позовну заяву на підставі ч. 2 ст.167 КАС України з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до частини 2 статті 312 КАС України апеляційна скарга розглянута судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Повертаючи без розгляду заяву про встановлення судового контролю на підставі частини 2 статті 167 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що доказів надіслання її іншим учасникам справи особа, яка її подала, до суду не надала.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

Матеріалами справи підтверджено, що звертаючись до суду з заявою про забезпечення судового контролю по виконавчому провадженню 78415228 по справі № 520/17246/23, у якій просить встановити судовий контроль за вказаним провадженням, позивач, окрім посилання на положення статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», взагалі не наводить жодної норми права КАС України, яку б він прохав суд застосувати при встановленні судового контролю.

Колегія суддів зауважує, що питання судового контролю за виконанням судових рішень врегульовано статтями 382, 382-3 КАС України.

З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З 19 грудня 2024 року набрав чинності Закон України від 21 листопада 2024 року № 4094-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень” (далі - Закон № 4094-ІХ), яким статтю 382 КАС України викладено у новій редакції, а КАС України доповнено статтями 381-1, 382-1, 382-2, 382-3.

При цьому, згідно із пунктом 2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 4094-IX, справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.

Так, згідно із частинами 1 та 2 статті 382 КАС України (в редакції Закону № 4094-IX), суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

У заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги позивач вважає, що ним було подано позовну заяву про забезпечення судового контролю за виконанням судового рішення, однак, таке твердження не відповідає змісту такої заяви, яка фактично є заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Слід зауважити, що статтями 381-1, 382-1, 382-2, 382-3 КАС України не встановлено конкретних вимог щодо відомостей, які повинна містити така заява. Однак, такі вимоги передбачені частиною 2 статті 383 КАС України. Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви.

Зі змісту цієї статті випливає, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою.

Згідно з частинами 2 та 3 статті 383 КАС України у такій заяві зазначаються:

1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява;

2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;

4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;

5) номер адміністративної справи;

6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження;

7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання;

8) інформація про хід виконавчого провадження;

9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви;

10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.

До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи.

За приписами частини 5 статті 383 КАС України лише у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.

Колегія суддів зауважує, що не зазначення позивачем певної статті 381-1, 382-1, 382-2, 382-3 або 383 КАС України та не викладення у її тексті всіх вищевказаних відомостей не дозволяє вважати таку заяву, як таку, що подана у порядку встановлення судового контролю та підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні.

Згідно з частиною третьою статті 166 КАС України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадку, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Колегія суддів зауважує, що на виконання вимог частини 1 статті 167 КАС України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: 1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 2) найменування суду, до якого вона подається; 3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі; 4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; 5) підстави заяви (клопотання, заперечення); 6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення); 7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.

До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Відповідно до частини 2 статті 167 КАС України якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

Таким чином, якщо заява подана на стадії виконання, у тому числі заява про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду суд оцінює її відповідність встановленим вимогам, зокрема наявність підстав заяви та доказів її надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження). Відсутність зазначених елементів може бути підставою для залишення заяви без руху або її повернення.

На відміну від позовних заяв чи апеляційних скарг, для яких КАС України передбачає можливість залишення без руху у разі недотримання вимог щодо форми та змісту (статті 169, 298 КАС України), статті 382 та 383 КАС України не містять прямої вказівки на застосування такого механізму до заяв, поданих у її порядку. Колегія суддів звертає увагу на те, що частина п`ята статті 383 КАС України є імперативною нормою, яка передбачає безумовні наслідки у вигляді повернення заяви у разі невідповідності заяви вимогам зазначеним у цій статті, без попереднього залишення такої заяви без руху.

Отже, враховуючи, що за змістом частини 2 статті 167 КАС України вимоги процесуального закону імперативно зобов`язують суд або ж прийняти заяву та здійснити її розгляд, або ж повернути її заявнику.

У постанові від 08 листопада 2024 року у справі № 340/222/20 Верховний Суд також дійшов висновку, що ураховуючи положення частини п`ятої статті 383 КАС України судом не може бути прийнято іншого, альтернативного рішення ніж повернення заяви.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджено у суді апеляційної інстанції та не спростовується апелянтом, що ОСОБА_1 до вищевказаної заяви не надано доказів її надіслання (надання) іншим учасникам відповідної заяви, що не дає можливості розглянути таку заяву з повним додержанням норм процесуального права, оскільки заявником подано таку заяву без додержання обов`язкових норм, а тому суд першої інстанції мав підстави для повернення заяви без розгляду

Колегія суддів констатує, що виконання обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми, змісту і строку подання заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду покладається на особу, яка має намір її подати, а тому така повинна вчиняти усі необхідні для цього дії.

Водночас колегія суддів зазначає, що позивач не позбавлений процесуального права повторно звернутися до суду із належним чином оформленою заявою відповідно до вимог статей 382 та 383 КАС України.

Всі інші доводи, які наводяться в апеляційній скарзі, не свідчать про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення.

Беручи до уваги зазначене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України", суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч.4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 по справі № 520/17246/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді С.П. Жигилій Я.М. Макаренко