Рішення від 16 березня 2026 р. у справі №460/6569/25 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

17 березня 2026 року м. Рівне№460/6569/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В :

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач) про:

визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у невиплаті з 12.07.2021 пенсії позивачу;

визнання протиправним та скасування рішення відповідача про припинення виплати пенсії позивачу;

зобов`язання відповідача поновити позивачу виплату пенсії, виплатити заборгованість, яка виникла з 12.07.2021, з урахуванням раніше виплачених сум.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що позивачу була призначена пенсія на підставі пункту 3 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Відповідач листом від 14.10.2024 № 1700-0403-8/58267 повідомив позивача, що при опрацюванні пенсійної справи виникла переплата пенсії за період з 12.07.2021 по 30.09.2024 в сумі 227582,13 грн, оскільки одночасно на обліку в пенсійному фонді перебуває дружина позивача, яка отримує пенсію відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". З врахуванням наведеного, зазначив, що матір використала своє право на призначення пенсії (незалежно від виду) до досягнення віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", тому батько права на призначення дострокової пенсії за віком не має. Такі дії пенсійного органу позивач вважає протиправними, оскільки вважає, що пенсію йому було призначено згідно чинного законодавства. Вказує, що дружина використала право на достроковий вихід на пенсію за віком як жінка, яка працює у сільськогосподарському виробництві та виховала п`ятьох і більше дітей, а позивач як батько дитини з інвалідністю. З наведених мотивів, просить позов задовольнити в повному обсязі.

10.03.2026 відповідачем через підсистему "Електронний Суд" подано до суду додаткові пояснення, які за своїм змістом є відзивом на позовну заяву, у яких відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає, що дружина позивача скористалась правом на призначення одного з можливих видів пенсії, тому норма пункту 3 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" не поширюється на позивача. Вказує, що фактично пенсію позивач перестав отримувати з 01.10.2024, а не з 12.07.2021, у зв`язку з виявленими обставинами. З наведених підстав, просить суд відмовити у задоволенні позову.

ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Інших заяв та клопотань, які мають значення для вирішення спору до суду не надходило.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою суду від 14.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 06.03.2026 витребувано додаткові докази у відповідача.

10.03.2026 через підсистему "Електронний Суд" до суду від відповідача надійшли витребувані судом докази.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ ПРАВОВІДНОСИН.

Розглянувши матеріали, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим виконавчим комітетом Тутовицької сільської ради Сарненського району Рівненської області від 10.09.2013.

Відповідно до заключення від 31.09.2013, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходиться на обліку в ОМГЦ з 11.09.2013 з діагнозом: синдром Дауна (мейотичне нерозходження, каріотип 47, ХУ+21 Q90.0), ВВС – відкрита артеріальна протока, відкрите овальне вікно.

Згідно з медичним висновком № 154 від 05.11.2013, ОСОБА_2 є дитиною-інвалідом до 18 років (висновок дійсний до 02.09.2031; дата переогляду 02.09.2031); захворювання (патологічний стан) відповідає розділу ХХІ пункту 3 підпункту 3.29 "Переліку медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 18 років", затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України від 08.11.2001 № 454/471/516.

07.09.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком згідно пункту 3 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

16.09.2021 відповідачем за результатами розгляду заяви позивача прийнято рішення № 172650003662 про призначення пенсії за віком.

Листом від 14.10.2024 № 1700-0403-8/58267 відповідачем повідомлено позивача, що при опрацюванні пенсійної справи виникла переплата за період з 12.07.2021 по 30.09.2024 в сумі 227582,13 грн у зв`язку з поданням недостовірної інформації. Вказано, що оскільки ОСОБА_3 (дружина позивача) отримує пенсію відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII, Постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.1992 № 244 "Про порядок призначення пенсій на пільгових умовах жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п`ятеро і більше дітей" (як жінка, що працює у сільськогосподарському виробництві та виховала п`ятьох і більше дітей), тобто скористалась правом на призначення одного з можливих видів пенсії, то норма пункту 3 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" щодо призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 55 років на позивача не поширюється.

Позивач, не погоджуючись з рішенням про припинення виплати пенсії та вважаючи таке рішення протиправним, звернувся до суду з цим позовом.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначено Законом № 1058-IV.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-ІV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1058-IV, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Статтею 26 Закону № 1058-IV встановлено умови призначення пенсії за віком. Зокрема, за загальним правилом особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності відповідного страхового стажу, визначеного у даній статті.

Водночас, пунктом 3 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV закріплено, що право на призначення дострокової пенсії за віком мають: жінки, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до досягнення зазначеного віку, - після досягнення віку 50 років та за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу. При цьому особами з інвалідністю з дитинства вважаються також діти з інвалідністю віком до 18 років.

За вибором матері або в разі її відсутності, якщо виховання п`ятьох або більше дітей, дитини з інвалідністю чи тяжко хворої дитини, якій не встановлено інвалідність, до шестирічного віку здійснювалося батьком, батьку призначається дострокова пенсія за віком після досягнення віку 55 років та за наявності страхового стажу не менше ніж 20 років.

Отже, право на дострокову пенсію за віком мають матері, які виховали особу з інвалідністю з дитинства до шестирічного віку, після досягнення матір`ю 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу, або батьки, які виховали особу з інвалідністю з дитинства до шестирічного віку, після досягнення батьком 55 років та за наявності страхового стажу не менше ніж 20 років.

За змістом наведеної норми однією з обов`язкових умов для призначення дострокової пенсії за віком є виховання до шестирічного віку саме дитини з інвалідністю з дитинства.

Спірним питанням в межах розгляду даної справи є питання наявності або ж відсутності в позивача права на призначення дострокової пенсії за віком, оскільки правом на призначення одного з видів пенсії, за твердженням відповідача, вже скористалась дружина позивача, як жінка, що працює у сільськогосподарському виробництві та виховала п`ятьох і більше дітей.

Суд наголошує, що для призначення пенсії на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" має значення не факт установлення інвалідності, а термін (момент) настання інвалідності у дитини, що повинен мати місце протягом періоду життя дитини з моменту народження і до інвалідності у дитини до досягнення шестирічного віку, оскільки виховання дитини-інваліда у віці до 6 років створює для жінки/чоловіка більше перешкод для участі у суспільно-корисній діяльності, наслідком якої є отримання заробітної плати і страхового стажу, що зумовлюється сплатою страхувальником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до частини дванадцятої статті 7 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів затверджується Кабінетом Міністрів України. Серед повноважень лікарсько-консультативних комісій, визначених Положенням про лікарсько-консультативну комісію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 року № 917, визначено надання висновку, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Згідно з пунктом 2.18 Порядку № 22-1, визнання особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладу охорони здоров`я, посвідченням одержувача допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення шестирічного віку або особою з інвалідністю з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою вісімнадцятирічного віку (висновок про час настання інвалідності).

Тобто такий висновок дає можливість опосередковано підтвердити факт догляду матері/батька за дитиною, яка мала право на отримання статусу дитини-інваліда до досягнення шестирічного віку, як це передбачено положеннями Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, суд зазначає, що мати/батько особи з інвалідністю з дитинства має право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-ІV, у тому разі, якщо дитина, яку вона/він виховує, визнана дитиною з інвалідністю з дитинства до досягнення шестирічного віку.

При цьому, визначальною умовою для призначення дострокової пенсії за віком як матері/батька особи з інвалідністю з дитинства є виховання до шестирічного віку саме дитини з інвалідністю з дитинства, а не дитини без такого роду медичних показань. Тобто при вирішенні питання про наявність права на призначення такого виду пенсії враховується не тлумачення поняття «інваліда з дитинства», а момент настання медичних показань для встановлення інвалідності.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.05.2019 у справі № 330/2181/16-а, Верховним Судом в постанові від 19.10.2020 у справі № 510/475/17.

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Суд зазначає, що відповідно до підпункту 6 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1, жінкам, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матерям осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до зазначеного віку,- документи про народження дітей (дитини), виховання їх (її) до шестирічного віку, про визнання дитини заявника особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю, тяжко хворою дитиною, якій не встановлено інвалідність.

У разі звернення за пенсією батька, яким здійснювалось виховання п`ятьох або більше дітей, дитини з інвалідністю чи тяжко хворої дитини, якій не встановлено інвалідність, додається заява матері про згоду щодо призначення пенсії батьку або документи, що підтверджують її відсутність (свідоцтво органу державної реєстрації актів цивільного стану (далі - ДРАЦС) про смерть, рішення суду тощо) (при призначенні пенсії згідно з пунктом 3 частини першої статті 115 Закону).

Відповідно до пункту 2.17 Порядку № 22-1, при призначенні пенсій жінкам, які народили п`ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, матерям інвалідів з дитинства, які виховали їх до шестирічного віку, а також, у разі відсутності матері або за її згодою, чоловікам, які здійснювали виховання п`ятьох або більше дітей чи дитини-інваліда, факт народження дитини встановлюється на підставі свідоцтва про народження, а її виховання до зазначеного віку - на підставі свідоцтва про народження чи паспорта дитини. У разі смерті дитини подається свідоцтво про смерть.

Згідно з пунктом 2.18 Порядку № 22-1, визнання особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладу охорони здоров`я, посвідченням одержувача допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення шестирічного віку або особою з інвалідністю з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою вісімнадцятирічного віку (висновок про час настання інвалідності).

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 є дитиною з інвалідністю з дитинства.

Згідно з довідкою старостинського округу № 7 виконавчого комітету Сарненської міської ради Рівненської області від 06.09.2021 № 13/07-1370, ОСОБА_1 з дружиною виховали дитину-інваліда до 6-річного віку – сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перебуває на їх утриманні та проживає разом з батьками.

Довідкою від 07.09.2021 № 03-40-1343 також вказано, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в управлінні соціального захисту населення і отримує допомогу по догляду інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам до 18 років з надбавкою на догляд ОСОБА_2 з 01.12.2014 по дату видачі довідки.

Наведені обставини у їх сукупності свідчать про те, що позивач має право на призначення дострокової пенсії у відповідності до пункту 3 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Судом встановлено, що 19.07.2021 ОСОБА_3 (дружина позивача) подала до територіального органу Пенсійного фонду України заяву про надання згоди на те, щоб її чоловіку ОСОБА_1 була призначена пенсія за віком як батьку дитини з інвалідністю. Також підтвердила, що не буде претендувати на зазначений вид пенсії.

Зазначена заява була предметом розгляду відповідача під час прийняття спірного рішення, про що зазначено у відповіді на адвокатський запит від 05.02.2025 № 1700-0202-8/7825 .

За наведеного, суд констатує, що до заяви про призначення пенсії позивачем було надано пенсійному органу всі передбачені нормами діючого законодавства документи, зокрема документи про народження дитини, медичний висновок закладу охорони здоров`я та заява матері про згоду щодо призначення пенсії батьку.

Водночас, фактичною підставою для припинення виплати пенсії, як вже було зазначено, стало те, що матір використала право на призначення дострокової пенсії, а відтак чоловік (тобто позивач) не має права на призначення дострокової пенсії відповідно до норм Закону № 1058-IV.

З матеріалів справи вбачається, що дружина позивача отримує пенсію як жінка, що працює у сільськогосподарському виробництві та виховала п`ятеро і більше дітей, а не на підставі пункту 3 частини першої статті 115 Закону № 1058 як мати дитини-інваліда.

Тобто, що дружина позивача ОСОБА_3 не використала свого права на дострокову пенсію, як матір дитини з інвалідністю.

При цьому, Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" не обмежує матір у праві на вибір іншого виду пенсії, а також не передбачає відсутність права батька дитини-інваліда з дитинства на цю дострокову пенсію у разі відмови матері від цієї пенсії на користь іншого виду дострокової пенсії.

Відтак, доводи відповідача, викладені у листі від 14.10.2024 № 1700-0403-8/58267 про те, що батько не має права на призначення дострокової пенсії за віком як батько дитини з інвалідністю не знаходять свого підтвердження матеріалами справи.

Суд зауважує, що сина, ОСОБА_2 , позивач із дружиною виховували вдвох, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Відтак, за відсутності волевиявлення матері дитини з інвалідністю на призначення дострокової пенсії за віком за цієї підстави, відповідач протиправно припинив виплату такої пенсії позивачу.

Належних та законодавчо обґрунтованих підстав припинення виплати позивачу дострокової пенсії за віком, як батьку дитини з інвалідністю, відповідач не навів, тому суд дійшов висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо припинення виплати позивачу дострокової пенсії за віком є протиправними.

Щодо позовних вимог про поновлення виплати пенсії з 12.07.2021, то суд звертає увагу, що матеріали справи містять витяг з електронної відомості про зарахування пенсії та грошової допомоги на поточні рахунки за період № 1 з 04.09.2024 по 25.09.2024, у якому за порядковим номером 122 (дата виплати 11.09.2024) значиться ОСОБА_1 .

Відтак, оскільки жодних доказів на підтвердження припинення виплати пенсії саме з 21.07.2021 позивач суду не надає та судом в ході розгляду справи такі докази не здобуті, то суд дійшов висновку, що пенсію позивачу потрібно поновити з 01.10.2024, а не з 21.07.2021, як про це просить позивач у позовній заяві.

Таким чином, з метою поновлення порушених протиправними діями відповідача прав позивача виникає необхідність зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області поновити виплату позивачу дострокової пенсії за віком, відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з 01.10.2024.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про припинення виплати пенсії, то суд зауважує, що згідно витребуваних судом доказів, жодного рішення щодо припинення виплати дострокової пенсії позивачу відповідач не приймав. Листами від 14.10.2024 № 1700-0403-8/58267 та від 11.08.2025 № 1700-0404-8/59568 відповідач фактично повідомив позивача про припинення виплати пенсії, проте зазначені листи не є рішеннями про припинення виплати дострокової пенсії.

Відтак, позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення.

Що стосується позовних вимог про виплату заборгованості, яка виникла в результаті припинення виплати позивачу пенсії, то суд зауважує, що за результатами розгляду справи було встановлено, що позивач з 01.10.2024 не отримує пенсію з вини відповідача.

Згідно з частиною другою статті 46 Закону № 1058-IV, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Таким чином, суми пенсії, невиплачені позивачу з вини відповідача, мають бути виплачені йому за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Відтак, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Щодо вимоги позивача допустити рішення до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць, то суд зауважує, що за правилами пункту 1 частини першої статті 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Однак, за результатами розгляду даної справи суд зобов`язує відповідача здійснити поновлення виплати позивачу пенсії, а не присуджує до стягнення конкретну суму пенсії.

Відтак, підстав для звернення рішення суду до негайного виконання немає, тому в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Згідно частини першої, другої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що встановлені у справі обставини частково підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, позовну заяву належить задовольнити частково.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

За правилами частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Ухвалою суду від 14.04.2025 позивачу відстрочено сплату судового збору за подання позовної заяви до ухвалення судового рішення у справі.

Суд зауважує, що згідно з частинами першою та другою статті 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

З огляду на те, що сплата судових витрат позивачу відстрочена, а позов задоволено частково, судові витрати у даній справі необхідно стягнути з обох сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, виходячи з наступного розрахунку.

Так, позивачем у цьому позові заявлено вимоги немайнового характеру, основні та похідні. Відтак, враховуючи вимоги Закону України "Про судовий збір", за подання цього позову до суду позивачу належало сплатити судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Оскльки позов задоволено у частині, що складає 1/2 від немайнової вимоги, відповідно, судовий збір, що підлягає стягненню з суб`єкта владних повноважень складає 605,60 грн, решту суми судового збору у розмірі 605,60 грн слід стягнути з позивача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо припинення виплати ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком з 01.10.2024.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області поновити ОСОБА_1 виплату дострокової пенсії за віком, відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 01.10.2024.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії з 01.10.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути до спеціального фонду Державного бюджету України з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 605,60 грн (шістсот п`ять грн 60 коп).

Стягнути до спеціального фонду Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судовий збір в сумі 605,60 грн (шістсот п`ять грн 60 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 17.03.2026.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська обл., 33028; код ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076).

Суддя Ольга ПОЛІЩУК