Рішення від 17 березня 2026 р. у справі №440/517/26 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

. 18 березня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/517/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 в якій просить:

визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ), яка полягає у невиключенні ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) з військового обліку на підставі п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу”;

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ), що полягають у повторному взятті ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на військовий облік військовозобов`язаних після виключення його з військового обліку військовозобов`язаних з 01 грудня 2022 року за станом здоров`я на підставі ст. 38 “а” Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міноборони України від 14.08.2008 № 402;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) актуалізувати дані відносно молодшого лейтенанта ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, шляхом внесення відомостей про виключення його з військового обліку.

В обґрунтування позовних вимог вказано, 14 листопада 2022 року військово-лікарською комісією /далі ВЛК/ при ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, що підтверджується Довідкою ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 № 1855. З 01 грудня 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_1 виключений з військового обліку за станом здоров`я на підставі ст. 38 «а» Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міноборони України від 14.08.2008 № 402 /далі Положення про ВЛК/, що підтверджується внесеним записом у його військовому квитку серії НОМЕР_3 . З метою перевірки та уточнення даних позивач зареєструвався в ресурсі " ІНФОРМАЦІЯ_7 " та виявив, що за постановою ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 від 14.11.2022 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку та разом з цим (одночасно) молодший лейтенант ОСОБА_1 знову перебуває на обліку військовозобов`язаних. Позивач зауважував, що у відповідь на адвокатський запит відповідач повідомив, що стосовно військовозобов`язаного молодшого лейтенанта запасу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 про те, що виключення з військового обліку офіцера запасу ОСОБА_1 можливе лише після повторного проходження ним військово-лікарської комісії, оформленням свідоцтва про хворобу на підставі Наказу Міноборони України від 14.08.2008 № 402, та подальшим затвердженням у 12 Регіональний ВЛК м. Харкова. Проте позивач вважає свої права порушеними.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалу про відкриття провадження у справі від 26.01.2026 відповідачу доставлено до його електронного кабінету 26.01.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Проте, у строк встановлений судом, відзиву на позовну заяву, до суду не надав.

Справу за вказаним позовом розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , був взятий на військовий облік 02 листопада 2006 року у ІНФОРМАЦІЯ_9 , правонаступником якого є ІНФОРМАЦІЯ_3 .

14 листопада 2022 року військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, що підтверджується довідкою військово-лікарської комісії №1855.

З 01 грудня 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_1 виключений з військового обліку за станом здоров`я на підставі ст. 38 «а» Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міноборони України від 14.08.2008 № 402 /далі Положення про ВЛК/, що підтверджується внесеним записом у його військовому квитку серії НОМЕР_3 .

Разом з тим, як убачається з даних мобільного додатку Резерв+ станом на 19.12.2025, ОСОБА_1 , будучи визнаним непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, одночасно обліковується як військовозобов`язаний у званні молодшого лейтенанта запасу.

30 грудня 2025 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою, в якій просив надати письмове роз`яснення щодо правових підстав повторного взяття його на військовий облік після виключення, а також просив виключити його з військового обліку та внести відповідні зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Станом на час розгляду справи відповіді на зазначену заяву позивачу не надано.

Крім того, 30 грудня 2025 року представником позивача направлено адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_1 з вимогою надати інформацію щодо підстав повторного взяття ОСОБА_1 на військовий облік після його виключення, а також інформацію про остаточне виключення з військового обліку та внесення відповідних змін до реєстру.

Листом ІНФОРМАЦІЯ_5 від 02.01.2026 № 9194, повідомлено позивача: «стосовно військовозобов`язаного молодшого лейтенанта запасу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 про те, що виключення з військового обліку офіцера запасу ОСОБА_1 можливе лише після повторного проходження ним військово-лікарської комісії, оформленням свідоцтва про хворобу на підставі Наказу Міноборони України від 14.08.2008 № 402, та подальшим затвердженням у 12 Регіональний ВЛК м. Харкова».

Не погодившись з такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також статтею 65 Основного Закону встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (із подальшим продовженням такого строку).

Окрім того, Указом Президента України “Про загальну мобілізацію” №65/2022 від 24.02.2022 року (з наступними змінами) оголошено загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі – Закон № 2232-XII, у редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Частинами 1, 3 статті 1 Закону № 2232-XII передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частини 9 статті 1 Закону № 2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік;

призовники - особи, які взяті на військовий облік;

військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;

резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Згідно з частиною 1 статті 27 Закону № 2232-XII у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.

За приписами частини шостої статті 37 Закону № 2232-XII виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:

1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;

2) припинили громадянство України;

3) визнані непридатними до військової служби;

4) досягли граничного віку перебування в запасі.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Відповідно до частини 1 статті 34 Закону № 2232-XII персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі -призовники, військовозобов`язані та резервісти) визначає Закон України від 16.03.2017 № 1951-VIII (далі - Закон № 1951-VIII).

Відповідно до положень статті 1 Закону № 1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

З положень статті 2 Закону № 1951-VIII випливає, що одним з основних завдань Реєстру є ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України.

Органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України (частина 8 статті 5 Закону № 1951-VIII).

Відповідно до абзацу вісімнадцятого пункту 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року №154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони.

Згідно з положеннями частини 1 статті 9 Закону № 1951-VIII призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право:

1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста;

2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Наказом Міністерства оборони України від 28 березня 2022 року № 94 було затверджено Порядок ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі – Порядок № 94), пункт 9 розділу ІІІ якого передбачав, що виправлення недостовірних відомостей Реєстру, а також включення (не включення) до Реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, здійснюється за результатами розгляду їхньої мотивованої заяви із зазначенням підстав, передбачених законодавством, яка подається до органів ведення Реєстру.

Однак Наказ Міністерства оборони України від 28 березня 2022 року № 94 втратив чинність на підставі Наказу Міністерства оборони № 478 від 16.07.2024.

Водночас необхідно врахувати, що Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 затверджено Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до п. 1 Порядку № 559 військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов`язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 “Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа”.

Згідно з абзацом 1 пункту 3 Порядку № 559 відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

За змістом пункту 4 Порядку № 559 у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:

у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;

в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.

Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що ведення військового обліку, який передбачає персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки .

З метою забезпечення ведення військового обліку громадян України функціонує Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, органами ведення якого, є, зокрема, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів

Згідно з вимогами Порядку № 559 у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін звертається із відповідною заявою до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку. Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.

14 листопада 2022 року військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, що підтверджується довідкою військово-лікарської комісії №1855.

З 01 грудня 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_1 виключений з військового обліку за станом здоров`я на підставі ст. 38 «а» Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міноборони України від 14.08.2008 № 402 /далі Положення про ВЛК/, що підтверджується внесеним записом у його військовому квитку серії НОМЕР_3 .

Разом з тим, як убачається з даних мобільного додатку Резерв+ станом на 19.12.2025, ОСОБА_1 , будучи визнаним непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, одночасно обліковується як військовозобов`язаний у званні молодшого лейтенанта запасу.

30 грудня 2025 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою, в якій просив надати письмове роз`яснення щодо правових підстав повторного взяття його на військовий облік після виключення, а також просив виключити його з військового обліку та внести відповідні зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Станом на час розгляду справи відповіді на зазначену заяву позивачу не надано.

Крім того, 30 грудня 2025 року представником позивача направлено адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_1 з вимогою надати інформацію щодо підстав повторного взяття ОСОБА_1 на військовий облік після його виключення, а також інформацію про остаточне виключення з військового обліку та внесення відповідних змін до реєстру.

Листом ІНФОРМАЦІЯ_5 від 02.01.2026 № 9194, повідомлено позивача: «стосовно військовозобов`язаного молодшого лейтенанта запасу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 про те, що виключення з військового обліку офіцера запасу ОСОБА_1 можливе лише після повторного проходження ним військово-лікарської комісії, оформленням свідоцтва про хворобу на підставі Наказу Міноборони України від 14.08.2008 № 402, та подальшим затвердженням у НОМЕР_4 Регіональний ВЛК м. Харкова».

Суд звертає увагу на те, що в силу імперативних вимог пункту 3 частини шостої статті 37 Закону № 2232-XII виключенню із військового обліку підлягають військовозобов`язані, визнані непридатними до військової служби.

Суд зауважує, що виключення особи з військового обліку за станом здоров`я свідчить про те, що в розумінні Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу” така особа вже не може вважатися військовозобов`язаною, оскільки згідно частини 6 статті 37 цього закону громадяни України, які визнані непридатними до військової служби, виключаються з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки.

Суд наголошує, що за результатами проведеного військово-лікарською комісією медичного огляду позивача 14.11.2022 року цією комісією позивача визнано непридатним до проходження військової служби за станом здоров`я з виключенням з військового обліку, що підтверджено довідкою відповідача від 14.11.2022 року №1855 /а.с. 17/.

Відповідно до пункту 3.8. глави 3 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі – Положення № 408), у редакції, чинній на час винесення постанови ВЛК від 15.06.2022, за статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, які передбачають індивідуальне визначення придатності до військової служби і військової спеціальності, ВЛК щодо військовозобов`язаних, яких призивають на військову службу або приймають на військову службу у добровільному порядку за контрактом, виносить одну із таких постанов:

"Непридатний до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час";

"Обмежено придатний до військової служби";

"Придатний (або непридатний) до військової служби за контрактом, за спеціальністю (вказати спеціальність)";

"Придатний (або непридатний) до військової служби в миротворчій місії за спеціальністю (вказати спеціальність)";

"Придатний до військової служби".

Постанови ВЛК військових комісаріатів оформлюються довідкою ВЛК (додаток 4 до Положення) у двох примірниках, яка не підлягає затвердженню штатною ВЛК і дійсна протягом шести місяців з дня медичного огляду. Копія довідки видається на руки особі, яка пройшла медичний огляд.

Після закінчення медичного обстеження під час мобілізації ВЛК виносить щодо військовозобов`язаного одну із таких постанов:

"Придатний до військової служби";

"Тимчасово непридатний до військової служби (вказати дату повторного огляду)";

"Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку".

Отже, на час винесення постанови ВЛК від 14.11.2022, така постанова не підлягала затвердженню штатною ВЛК, відтак у відповідача виник обов`язок виключити позивача з військового обліку на підставі пункту 3 частини 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ та внести відповідні дані до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Суд враховує, що згідно з абзацом 5 пункту 3.8 глави 3 розділу ІІ Положення №402 (у редакції, чинній з 04.05.2024 року) під час дії особливого періоду постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП про непридатність до військової служби військовозобов`язаних оформлюються свідоцтвами про хворобу (додаток 11 до цього Положення) у трьох примірниках, які не пізніше десятиденного строку з дня закінчення медичного огляду та перевірки ВЛК обласних (Київського та Севастопольського міських) ТЦК та СП, направляються на затвердження до штатних ВЛК згідно адміністративно-територіальної зони відповідальності за проведення військово-лікарської експертизи.

Водночас статтею 58 Конституції України закріплено один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права, а саме - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Зважаючи на те, що право позивача бути виключеним з військового обліку за станом здоров`я виникло ще 14.11.2022 року на підставі відповідного рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_11 , яке на той час не потребувало затвердження регіональною ВЛК, і таке право було порушено відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, що забезпечує виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, то захист і відновлення такого права необхідно здійснювати без покладення на позивача обов`язку дотримуватися тих норм права, яких не існувало на час порушення такого права.

Суд зазначає, що відповідач фактично неправомірно ставить в залежність відновлення порушеного права позивача на виключення з військового обліку за станом здоров`я, яке виникло 14.11.2022 року, від можливості виконання приписів абзацу п`ятого пункту 3.8 глави 3 розділу ІІ Положення №402 в редакції, яка набрала чинності з 04.05.2024 року та запровадила процедуру затвердження регіональною ВЛК постанов ВЛК районних, міських ТЦК та СП про непридатність військовозобов`язаних до військової служби.

Посилання відповідача на розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_11 , згідно з яким внесення до бази даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про військовозобов`язаних, визнаних ВЛК "непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку" здійснюється лише після затвердження такого висновку регіональною (центральною) ВЛК, суд оцінює критично, оскільки, по-перше, відповідачем не наведено реквізитів відповідного розпорядження, а по-друге, розпорядження, як правило, не має нормативного характеру та не може суперечити законодавчим актам вищої юридичної сили.

Такий підхід цілком узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини (ЄСПЛ), яким у пунктах 70-71 рішення по справі “Рисовський проти України” (заява №29979/04) підкреслено особливу важливість принципу належного урядування, зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з висновком ЄСПЛ державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі “Лелас проти Хорватії” (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах “Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки” (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява №36548/97, пункт 58, “Ґаші проти Хорватії” (Gashi v. Croatia), заява №32457/05, пункт 40, “Трґо проти Хорватії” (Trgo v. Croatia), заява №35298/04, пункт 67).

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач за наслідками розгляду заяви позивача від 30.12.2025 протиправно не вніс відомості до Реєстру щодо визнання позивача непридатним до військової служби з виключенням його з військового обліку на тій підставі, що позивачу необхідно пройти повторне ВЛК з подальшим оформленням свідоцтва про хворобу на підставі Наказу Міноборону України від 14.08.2008 №402 та подальшим затвердженням у 12 Регіональній ВЛК м. Харкова.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо нібито повторного взяття ОСОБА_1 на військовий облік військовозобов`язаних, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 14.11.2022 військово-лікарською комісією позивача було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, що підтверджується довідкою ВЛК №1855. Відповідно до запису у військовому квитку, з 01.12.2022 позивача виключено з військового обліку на підставі статті 38 «а» Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402.

Разом з тим, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається виключно на відображення інформації в мобільному додатку «Резерв+», згідно з якою станом на 19.12.2025 він обліковується як військовозобов`язаний.

Водночас, суд зазначає, що відповідно до положень статей 72– 77 Кодексу адміністративного судочинства України, належними та допустимими доказами є ті, які прямо підтверджують обставини, на які посилаються сторони, а обов`язок доказування протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на позивача.

Надані позивачем відомості з мобільного додатку «Резерв+» не є беззаперечним доказом факту прийняття уповноваженим органом рішення про повторне взяття на військовий облік, оскільки такі дані можуть відображати лише технічний стан внесення або оновлення інформації в електронних реєстрах. Зокрема, з аналізу зазначених даних убачається, що відомості щодо непридатності позивача внесені, однак інформація про його виключення з обліку відображена неповністю, що свідчить про часткове або некоректне внесення даних, а не про наявність управлінського рішення щодо повторного взяття на облік.

Крім того, у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували факт, дату та підстави повторного взяття позивача на військовий облік, зокрема відповідне рішення територіального центру комплектування та соціальної підтримки, витяг з облікових документів чи інші офіційні підтвердження.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що твердження позивача про повторне взяття його на військовий облік ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені належними доказами, що унеможливлює встановлення факту протиправної поведінки відповідача.

Отже, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги щодо визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту прав позивача, визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 з військового обліку за заявою ОСОБА_1 від 30.12.2025, а також зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо виключення з військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , відповідно до довідки Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.11.2022 №1855 та інформації у військовому квитку серії НОМЕР_3 .

Отже, позов належить задовольнити частково.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Отже, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору загальному розмірі 665,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача

Крім того, представником позивача у позовній заяві було заявлено клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 16800,00 грн, щодо цього суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частин 1 - 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави .

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката .

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги .

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Даних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26.06.2019 при розгляді справи 200/14113/18-а.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 Верховний Суд зазначив, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини четвертої статті 134 КАС України, яка запроваджена "для визначення розміру витрат", то в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та в постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19 та від 04 лютого 2021 року у справі №806/2299/18.

Як зазначає представник позивача, понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16800,00 грн.

Проте, суд встановлено, що на підтвердження понесених витрат, пов`язаних з розглядом справи позивачем надано лише ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВІ № 1289455, договір про надання правової допомоги від 27.12.2025 №08/12/25.

Аналізуючи вищевказані документи, суд зазначає, що представником позивача до позовної заяви, в якій біло заявлене клопотання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу не було додано розрахунку таких витрат та документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, тощо).

За таких обставин, відсутні належні та допустимі докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 з військового обліку за заявою ОСОБА_1 від 30.12.2025.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо виключення з військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , відповідно до довідки Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.11.2022 №1855 та інформації у військовому квитку серії НОМЕР_3 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про стягнення з бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16800,00 грн відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А.О. Чеснокова