Рішення від 17 березня 2026 р. у справі №440/17421/25 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/17421/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бевзи В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

Стислий зміст позовних вимог.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, а саме просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №8269677-2411-1607-UA53060290000047345 від 26.12.2024;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №8269678-2411-1607-UA53060290000047345 від 26.12.2024;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №8269679-2411-1607-UA53060290000047345 від 26.12.2024;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №842001-2410-1607-UA53060290000047345 від 30.06.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначені доводи, що спірні податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області є протиправним та підлягають скасуванню, оскільки земельні ділянки, які набуті позивачем на праві власності 09.05.2024 передані в оренду 10.05.2024 ТОВ «АГРО КОНКОРД 2018», який є платником єдиного податку 4 групи за кадастровими номерами: 5322682800:00:007:0285, 5322682800:00:003:0141, 5322682800:00:005:0277, 5322682800:00:003:0144. Внаслідок чого позивач зазначає про те, що він має право на податкову пільгу із земельного податку, як власник земельних ділянок, які передані в оренду платнику єдиного податку четвертої групи на наступний день після набуття права власності на такі земельні ділянки. Відомості про передання земельних ділянок в оренду включені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Стислий зміст заперечень відповідача.

У наданому відзиві до суду на позовну заяву з додатками представник відповідача, заперечуючи проти позовних вимог, наголошував, що податкові повідомлення-рішення прийняті з урахуванням норм Податкового кодексу України (далі – ПК України), грошові зобов`язання із земельного податку за 2024 рік позивачу визначені, відповідно до вимог податкового законодавства.

Також відповідач зазначив, що ним прийняте рішення від 06.01.2026 №157/16-31-24-10-02 про скасування спірного податкового повідомлення-рішення із земельному податку з фізичних осіб від 30.06.2025 № 842001-2410-1607-UA53060290000047345 за 2025 рік, оскільки на підставі даних позовної заяви та відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, встановлені обставини, що земельні ділянки площею 4,0193 га кадастровий номер 5322682800:00:003:0144, площею 3,4079 га кадастровий номер 5322682800:00:005:0277, площею 3,2426 га кадастровий номер 5322682800:00:003:0141 та площею 2,848 га кадастровий номер 5322682800:00:007:0285 з 10.05.2024 року знаходяться в оренді ТОВ «АГРО КОНКОРД 2018», що є платником єдиного податку 4 групи у 2025 році.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 842001-2410-1607-UA53060290000047345 форми «Ф», згідно якого нараховані грошові зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб за 2025 рік у розмірі 621,90 грн. (об`єкт оподаткування земельна ділянка з кадастровим номером 5322682800:00:007:0285) скасовані відповідачем після подання позову у цій справі.

Також відповідач повідомив, що згідно із даними ІКС «Податковий блок» позивач до контролюючого органу не надсилав заяву про бажання отримувати електронні документи через Електронний кабінет.

У той же час, докази надсилання податкових повідомлень-рішень позивачу від 26.12.2024 №8269677-2411-1607-UA53060290000047345 в сумі 32,54 грн., від 26.12.2024 №8269678-2411-1607-UA53060290000047345 в сумі 34,20 грн., від 26.12.2024 №8269679-2411-1607-UA53060290000047345 в сумі 40,34 грн. суду не надав.

Контролюючий орган зазначив, що діяв відповідно до наданих повноважень, фактична перевірка проведена відповідно до порядку визначеного Податковим кодексом України, а оспорювані податкові повідомлення-рішення є правомірними, просив у позові відмовити.

Заяви, клопотання учасників справи.

Відповідачем подане клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін.

Відповідачем подане клопотання на виконання вимог ухвали суду.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрите провадження у цій справі, а її розгляд призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувані докази від відповідача.

Ухвалою суду від 16.01.2026 відмовлено у запереченнях відповідача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 11.03.2026 витребувані докази від відповідача.

17.03.2026 до суду надійшли додаткові пояснення відповідача на виконання вимог ухвали суду.

Відповідач зазначив, що рішенням від 06.01.2026 № 157/16-31-24-10-02 про коригування облікових показників інтегрованої картки платника грошові зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб за 2025 рік у розмірі 621,90 грн. (об`єкт оподаткування земельна ділянка з кадастровим номером 5322682800:00:007:0285) скасовані.

Також відповідач повторно не надав докази направлення податкових повідомлень-рішень за 2024 рік окремо, а надав докази, що такі рішення направлені разом із податковим повідомленням-рішенням від 30.06.2025 № 842001-2410-1607-UA53060290000047345 за 2025 рік.

Ухвалою суду від 18.03.2026 закрите провадження щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.06.2025 №842001-2410-1607-UA53060290000047345 за 2025 рік, згідно якого нарахований земельний податок з фізичних осіб за 2025 рік у розмірі 621,90 грн. (об`єкт оподаткування земельна ділянка з кадастровим номером 5322682800:00:007:0285).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Дослідивши заяви по суті справи та наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.

Відповідно до відповідей № 2445483, № 2445452, № 2445400, № 2445372 від 11.03.2026 на запити суду з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивачу ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на праві приватної власності належать наступні земельні ділянки із 09.04.2024: Кадастровий номер: 5322682800:00:007:0285, площа 2,8480 га, цільове призначення – (01.01) для ведення товарного с/г виробництва (земельна частка пай), дата набуття права власності 09.05.2024 (номер державної реєстрації № 54942199); Кадастровий номер: 5322682800:00:003:0141, площа 3,2426 га, цільове призначення – (01.01) для ведення товарного с/г виробництва (земельна частка пай), дата набуття права власності 09.05.2024 (номер державної реєстрації № 54943169); Кадастровий номер: 5322682800:00:005:0277, площа 3,4079 га, цільове призначення – (01.01) для ведення товарного с/г виробництва (земельна частка пай), дата набуття права власності 09.05.2024 (номер державної реєстрації № 54943510); Кадастровий номер: 5322682800:00:003:0144, площа 4,0193 га, цільове призначення – (01.01) для ведення товарного с/г виробництва (земельна частка пай), дата набуття права власності 09.05.2024 (номер державної реєстрації № 54942738), зазначені земельні ділянки передані в оренду ТОВ «АГРО КОНКОРД 2018» (код ЄДРПОУ 42495563) із 10.05.2024.

Аналогічні відомості наявні у витягах із Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку на запити суду від 11.03.2026 за кадастровими номерами: №№5322682800:00:007:0285, площа 2,8480 га, 5322682800:00:003:0141, площа 3,2426 га, 5322682800:00:005:0277, площа 3,4079 га, 5322682800:00:003:0144, площа 4,0193 га.

Відповідно до відповіді № 2445347 від 11.03.2026 на запит суду з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за критерієм пошуку ТОВ «АГРО КОНКОРД 2018», як орендаря, наявні відомості про оренду земельних ділянок із 10.04.2017 за кадастровими номерами: №№5322682800:00:007:0285, площа 2,8480 га, 5322682800:00:003:0141, площа 3,2426 га, 5322682800:00:005:0277, площа 3,4079 га, 5322682800:00:003:0144, площа 4,0193 га.

Тотожні відомості наявні у відповіді № 2444597 від 11.03.2026 на запит суду за критерієм пошуку щодо ТОВ «АГРО КОНКОРД 2018» за кодом ЄДРПОУ 42495563.

Відповідно до інформації із електронного кабінету платника податку, позивач отримала оспорювані податкові повідомлення-рішення 30.06.2025:

№ 8269677-2411-1607-UA53060290000047345 форми «Ф» згідно якого нараховано земельний податок з фізичних осіб за 2024 рік у розмірі 32,54 грн. (об`єкт оподаткування земельна ділянка з кадастровим номером 5322682800:00:003:0141); № 8269678-2411-1607-UA53060290000047345 форми «Ф» згідно якого нараховано земельний податок з фізичних осіб за 2024 рік у розмірі 34,20 грн. (об`єкт оподаткування земельна ділянка з кадастровим номером 5322682800:00:005:0277); № 8269679-2411-1607-UA53060290000047345 форми «Ф» згідно якого нараховано земельний податок з фізичних осіб за 2024 рік у розмірі 40,34 грн. (об`єкт оподаткування земельна ділянка з кадастровим номером 5322682800:00:003:0144); № 842001-2410-1607-UA53060290000047345 форми «Ф» згідно якого нараховано земельний податок з фізичних осіб за 2025 рік у розмірі 621,90 грн. (об`єкт оподаткування земельна ділянка з кадастровим номером 5322682800:00:007:0285).

Відповідач надав одне поштове рекомендоване відправлення щодо направлення позивачу податкових повідомлень-рішень, в якому зазначена дата відправлення 29.05.2025.

Встановити конкретну дату за трекінгом «Укрпошти» про дату вручення позивачу рекомендованого поштового відправлення неможливо, внаслідок спливу строку зберігання такої інформації вебсервісу «Укрпошта» про відстеження відомостей поштових відправлень за вебпосиланням: https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html, «Дані про відправлення за номером 0601152135193 на даний час відсутні, тому що не зареєстровані в системі».

Докази окремого надсилання податкових повідомлень-рішень позивачу від 26.12.2024 №8269677-2411-1607-UA53060290000047345 в сумі 32,54 грн., від 26.12.2024 №8269678-2411-1607-UA53060290000047345 в сумі 34,20 грн., від 26.12.2024 №8269679-2411-1607-UA53060290000047345 в сумі 40,34 грн. відповідач суду не надав.

Відповідач, на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, повторно не надав докази направлення податкових повідомлень-рішень за 2024 рік окремо, а надав докази, що такі рішення направлені разом із податковим повідомленням-рішенням від 30.06.2025 № 842001-2410-1607-UA53060290000047345 за 2025 рік.

Таким чином, суд встановив, що дата вручення позивачу оспорюваних податкових повідомлень-рішень є 30.06.2025, на підставі відомостей із електронного кабінету платника податку, інші докази суду не надані відповідачем.

Суд встановив, що строк звернення до суду із позовом позивачем не пропущений.

Позивач не надав докази того, що ТОВ «АГРО КОНКОРД 2018» (код ЄДРПОУ 42495563) є платником єдиного податку четвертої групи у 2024 році, орендар земельних ділянок за кадастровими номерами: №№5322682800:00:007:0285, площа 2,8480 га, 5322682800:00:003:0141, площа 3,2426 га, 5322682800:00:005:0277, площа 3,4079 га, 5322682800:00:003:0144, площа 4,0193 га., власником яких є позивач.

Позивач надав відомості про те, що ТОВ «АГРО КОНКОРД 2018» (код ЄДРПОУ 42495563) є платником єдиного податку четвертої групи у 2025 році.

Відповідач, на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, надав відомості про те, що ТОВ «АГРО КОНКОРД 2018» (код ЄДРПОУ 42495563) є платником єдиного податку четвертої групи у 2024 році із 01.01.2024.

Відповідач, на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, зазначив, що рішенням від 06.01.2026 № 157/16-31-24-10-02 про коригування облікових показників інтегрованої картки платника грошові зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб за 2025 рік у розмірі 621,90 грн. (об`єкт оподаткування земельна ділянка з кадастровим номером 5322682800:00:007:0285) скасовані.

Відповідно до п. 60.1 статті 60 ПК України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо:

60.1.2. контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов`язання або податкову вимогу;

60.1.3. контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі.

Суду надані докази відкликання податкового повідомлення-рішення від 30.06.2025 №842001-2410-1607-UA53060290000047345 за 2025 рік в порядку пп. 60.1.3 п. 60.1 статті 60 ПК України.

Не погоджуючись з оскарженими рішеннями, позивач звернувся з цією позовною заявою до суду.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 42.1 статті 42 ПК України, податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.

Пунктом 42.2 статті 42 ПК України встановлено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно із пунктом 42.4 статті 42 ПК України, листування контролюючих органів з платниками податків, зазначеними в абзаці першому цього пункту, які подали заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, а також з фінансовими агентами у випадках, визначених цим Кодексом, здійснюється засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" шляхом надіслання документа в електронний кабінет з одночасним надісланням платнику податків на його електронну адресу (адреси) інформації про вид документа, дату та час його надіслання в електронний кабінет.

Документ, надісланий контролюючим органом в електронний кабінет, вважається врученим платнику податків або фінансовому агенту, якщо він сформований з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та є доступним в електронному кабінеті.

Датою вручення платнику податків або фінансовому агенту документа є дата, зазначена у квитанції про доставку у текстовому форматі, що відправляється з електронного кабінету автоматично та свідчить про дату та час доставки документа платнику податків/фінансовому агенту. У разі якщо доставка документа відбулася після 18 години, датою вручення документа платнику податків/фінансовому агенту вважається наступний робочий день. Якщо доставка відбулася у вихідний чи святковий день, датою вручення документа платнику податків/фінансовому агенту вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

У разі неотримання контролюючим органом квитанції про доставку документа в електронний кабінет протягом двох робочих днів з дня його надіслання такий документ у паперовій формі на третій робочий день з дня відправлення з електронного кабінету надсилається за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків/фінансового агента рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручається платнику податків/фінансовому агенту (його представнику).

Згідно із пунктом 42.5 статті 42 ПК України, у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Від сплати податку звільняються на період дії єдиного податку четвертої групи власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду, користування на інших умовах (у тому числі на умовах емфітевзису) платнику єдиного податку четвертої групи (пункт 281.3 статті 281 ПК України).

Пунктом 269.1 статті 269 ПК України визначене, що платниками плати за землю є:

269.1.1. платники земельного податку:

269.1.1.1. власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);

269.1.1.2. землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування.

Пунктом 286.5 статті 286 ПК України встановлене, що нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.

Нарахування фізичним особам сум земельного податку з підстав, визначених підпунктами в, г, д пункту 286.1 цієї статті, проводиться контролюючими органами виключно у разі надання зазначених даних такими фізичними особами.

У разі переходу права власності на земельну ділянку або права на земельну частку (пай) від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося його право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку або права на земельну частку (пай) від одного власника - фізичної особи до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Статтею 287 ПК України встановлено наступне:

287.1. Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

287.2. Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), щороку до 1 травня.

287.3. Податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

287.4. Податкове зобов`язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

287.5. Податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Фізичними особами у сільській та селищній місцевості земельний податок може сплачуватися через каси сільських (селищних) рад за квитанцією про приймання податкових платежів. Форма квитанції встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

ІV. ВИСНОВКИ СУДУ

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлені обставини, що позивач є власником земельних ділянок із 09.04.2024, які передав в оренду ТОВ АГРО КОНКОРД 2018» (код ЄДРПОУ 42495563) 10.04.2024, який є платником єдиного податку четвертої групи із 01.01.2024, 01.01.2025.

Щодо грошових зобов`язань із земельного податку за 2024 рік.

В оспорюваних податкових повідомленнях рішеннях грошові зобов`язання із земельного податку визначені позивачу за вісім місяців 2024 року (квітень-грудень 2024 року): №8269677-2411-1607-UA53060290000047345 форми «Ф» згідно якого нараховано земельний податок з фізичних осіб за 2024 рік у розмірі 32,54 грн. (об`єкт оподаткування земельна ділянка з кадастровим номером 5322682800:00:003:0141); № 8269678-2411-1607-UA53060290000047345 форми «Ф» згідно якого нараховано земельний податок з фізичних осіб за 2024 рік у розмірі 34,20 грн. (об`єкт оподаткування земельна ділянка з кадастровим номером 5322682800:00:005:0277); №8269679-2411-1607-UA53060290000047345 форми «Ф» згідно якого нараховано земельний податок з фізичних осіб за 2024 рік у розмірі 40,34 грн. (об`єкт оподаткування земельна ділянка з кадастровим номером 5322682800:00:003:0144), що підтверджується розрахунком земельного податку у змісті цих податкових повідомлень-рішень.

Оскільки, орендар земельних ділянок ТОВ «АГРО КОНКОРД 2018» (код ЄДРПОУ 42495563) є платником єдиного податку у 2024 році, то підстави для застосування пільги із сплати земельного податку для позивача у 2024 році наявні.

Також суд враховує, що позивач набув право власності на зазначені земельні ділянки із 09.05.2024, тобто звітний період для земельного податку становить місяць, і розпочинається для нового власника в місяці набуття права власності, у даному випадку із травня 2024 року.

У той же час, позивач на наступний день після набуття права власності передав земельні ділянки в оренду ТОВ «АГРО КОНКОРД 2018» 10.05.2024.

Позивач в одному звітному місяці (травень 2024 року) набув податкового обов`язку із припинив його шляхом передання об`єкта оподаткування в оренду платнику єдиного податку четвертої групи.

З огляду на викладене, у позивача відсутній обов`язок для сплати земельного податку із травня 2024 року, а сума грошових зобов`язань в оспорюваних рішеннях нарахована за вісім місяців 2024 року, тобто із 05-12.2024.

Доводи позивача про наявність пільги у 2024 підтверджені та встановлені судом, оскільки ТОВ «АГРО КОНКОРД 2018» (код ЄДРПОУ 42495563) є платником єдиного податку у 2024, 2025 році, із 01.01.2024, 01.01.2025, такі докази надав контролюючий орган.

Щодо грошових зобов`язань із земельного податку за 2025 рік.

Відповідач, на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, зазначив, що рішенням від 06.01.2026 № 157/16-31-24-10-02 про коригування облікових показників інтегрованої картки платника грошові зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб за 2025 рік у розмірі 621,90 грн. (об`єкт оподаткування земельна ділянка з кадастровим номером 5322682800:00:007:0285) скасовані, що є доказом відкликання податкового повідомлення-рішення від 30.06.2025 №842001-2410-1607-UA53060290000047345 за 2025 в порядку пп. 60.1.3 п. 60.1 статті 60 ПК України.

Оскільки суду надані докази відкликання податкового повідомлення-рішення від 30.06.2025 №842001-2410-1607-UA53060290000047345 за 2025 рік в порядку статті 60 ПК України, провадження в цій частині закрите.

Таким чином, позовні вимоги необхідно задовольнити.

Інші доводи сторін не впливають на висновки суду у цьому рішенні.

Одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності. Цей принцип має різні прояви.

Зокрема, він є одним з визначальних принципів "доброго врядування" і "належної адміністрації" (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону).

Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, засада використання та захисту цивільних прав, якій корелює принцип добросовісності у пункт 5 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України під час перевірки рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Цивільні права у публічно-правовому спорі захищаються в адміністративній юстиції.

Принципи адміністративної процедури є добросовісність і розсудливість (п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України “Про адміністративну процедуру” 17 лютого 2022 року № 2073-IX).

Стаття 10 Закону України “Про адміністративну процедуру” пояснює добросовісність і розсудливість в адміністративній процедурі. Адміністративний орган зобов`язаний діяти добросовісно для досягнення мети, визначеної законом. Адміністративний орган при здійсненні адміністративного провадження повинен діяти, керуючись здоровим глуздом, логікою та загальноприйнятими нормами моралі, з дотриманням вимог законодавства. Особа зобов`язана здійснювати надані їй права добросовісно та не зловживати ними.

Принципу добросовісності (“bona fides”) корелюють доктрина римського права “venire contra factum proprium” (заборони суперечливої поведінки, інша назва принцип “естопель”) ґрунтується ще на римських максимах - “non concedit venire contra factum proprium” (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці), “nemo auditur propriam turpitudinem allegans” (ніхто не може посилатися на власну ганебність або провину, щоб отримати перевагу в суді або в правових питаннях – тобто заборони отримувати вигоду від власної неправомірної поведінки).

В основі зазначених доктрин знаходиться принцип добросовісності.

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland),заява №10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява №36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 58, "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (наприклад, рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), пункту 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (зазначені вище рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 53 та "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), пункт 38).

Згідно із ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

Відповідно до частин першої, третьої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 9 КАС України).

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції». Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

У розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Таки чином, в контексті обставин даної справи судом надана оцінка та відповідь на всі доводи позивача та відповідача, які можуть вплинути на правильне вирішення спору.

З урахуванням викладеного, суд задовольняє позов, визнає протиправними та скасовує податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 26.12.2024 №8269677-2411-1607-UA53060290000047345, №8269678-2411-1607-UA53060290000047345, №8269679-2411-1607-UA53060290000047345.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Щодо судового збору.

Позивач сплатив судовий збір у сумі 968,96 грн. за суму майнових вимог усіх чотирьох податкових повідомлень-рішень, яка обрахована сумарно і становить – 728,98 грн., сума позовних вимог, в якій відмовлено складає 107,08 грн., сума позовних вимог, в яких закрите провадження - 621,9 грн., стягнута сума судового збору у розмірі 826,62 грн. із відповідача під час закриття провадження у справі.

Позов поданий через ЄСІСТ, тобто відповідно до Закону України «Про судовий збір», підлягає застосуванню понижуючий коефіцієнту 0,8 до ставки судового збору.

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 142,34 грн.

Щодо судових витрат на правничу допомогу.

На сторінці 7 позову зазначена інформація: “витрати на професійну правничу допомогу на момент подання цього позову складають орієнтовно 5 000 грн 00 коп. Докази понесених судових витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.".

У прохальній частині позову позивач не просить стягнути судові витрати на правничу допомогу, а просить стягнути витрати на користь позивача без диференціації.

Адвокатом на підтвердження витрат на правничу допомогу наданий тільки ордер та свідоцтво про право на адвокатську діяльність.

Ця справа розглянута судом у порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до вимог статті 262 КАС України, тобто розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Тобто всі докази у справі мають бути подані сторонами упродовж тридцяти з дня відкриття провадження.

Адвокат не надав суду докази неможливості виконання процесуального обов`язку щодо надання доказів про правничі витрати у строки визначені КАС України.

Зазначення у змісті позову, що докази про понесення правничих витрат будуть надані після ухвалення рішення чи в порядку ст. 139 КАС України – є невиконання процесуального обов`язку, та не надання суду доказів неможливості надання доказів у строк визначений процесуальним законом:

договору про надання правничої допомоги та доказів, що обґрунтовують цінотворення та розміру витрат.

Дана вимога в кодексі визначена з метою забезпечення процесуальної економії та прав сторін, які можуть подати заперечення на таку суму витрат.

Процесуальна економія полягає у тому, що суд повинен під час ухвалення рішення суду у спрощеному провадження одразу вирішувати всі питання, у тому числі про витрати на правничу допомогу.

Суд вважає за необхідне зазначити, що Верховним Судом сформована усталена практика з питань стягнення витрат на правничу допомогу.

Остання системна правова позиція викладена у постанові від 23.01.2025 у справі №240/32993/23:

“Верховний Суд у постановах від 14 листопада 2019 року у справі №826/15063/18 та від 22 жовтня 2021 року у справі №160/7922/20 виходив з того, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналізом положень статті 134 КАС України колегія суддів дійшла висновку, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, оскільки зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.”

Адвокат не надав у строки визначені Кодексом адміністративного судочинства України документи необхідні для підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також докази, які підтверджують неможливість їх подання до дати розгляду справи по суті.

За приписами частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При цьому розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, актів тощо), що визначено частиною 7 статті 139 КАС України.

У постанові від 19 березня 2020 року у справі № 640/6209/19 Верховний Суд зазначав, що за загальним правилом, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частинами третьою-п`ятою статті 143 КАС України встановлено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду в ухвалі від 07 липня 2023 року у справі № 340/2823/21 зробив такі правові висновки. Частина сьома статті 139, частини третя, четверта статті 143 КАС України містять приписи, які дозволяють стороні надати суду докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу, протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи, але за умови, що ця сторона зробить про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів. Вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останнім етапом - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи. Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу. Коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду касаційної інстанції про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим - з об`єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) - пов`язується можливість як потім подати протягом п`яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України.

Системний аналіз вищенаведених норм права, з врахуванням правових висновків Верховного Суду, дає підстави для висновку, що під час розгляду справи судом, останній зобов`язаний у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи, вирішити питання розподілу усіх судових витрат, про які заявила сторона, з урахуванням результату розгляду справи.

За загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи.

Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду – тобто докази неможливості їх подання до розгляду справи по суті без призначення судового засідання (у цьому випадку тридцять днів із дати відкриття провадження).

Адвокат не зазначає, у чому полягала об`єктивна непереборна можливість надати договір про правничу допомогу у строки визначені КАС України.

У такому випадку суд першої інстанції не має правових підстав для розгляду питання про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи.

Відповідно, перевірці і оцінці підлягають такі обставини (у сукупності):

(1) наявність безпосередньої правової вимоги про здійснення розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи;

(2) наявність відповідної заяви про надання доказів понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відсутність першої з цих обставин унеможливлює взагалі вирішення судом питання про розподіл судових витрат як у судовому рішенні за результатом розгляду справи, так і в порядку, визначеному статтею 252 КАС України.

Відсутність же другої обставини (за наявності першої) унеможливлює відкладення відповідно до вимог частин третьої-п`ятої статті 143 КАС України вирішення питання про судові витрати, пов`язані із розглядом справи, у зв`язку з чим є підставою для вирішення судом цього питання саме у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Прийняття судового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу після розгляду справи (апеляційного або касаційного перегляду) може мати місце лише за умови, що сторона до закінчення судових дебатів у справі (якщо справа розглядається у загальному позовному провадженні) або (як висловлено Верховним Судом) не пізніше закінчення розгляду справи, якщо справа розглядалась у спрощеному позовному провадженні, звернеться до суду із заявою про те, що вона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі (до закінчення розгляду справи спрощеному позовному провадженні) надати суду докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат.

Таким чином, рішення про розподіл судових витрат приймається судом один раз:

або при вирішенні спору по суті,

або шляхом прийняття додаткового рішення.

Повторна оцінка доказів або їх частини шляхом прийняття додаткового рішення після ухвалення основного рішення про розподіл судових витрат означатиме можливість фактичної зміни останнього, що не передбачене положеннями КАС України.

Суд звертає увагу, що розгляд даної справи відбувався у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, що не передбачає проведення судових дебатів.

У позовній заяві представник позивач не просив стягнути з відповідача судові витрати на правничу допомогу.

Разом з тим, до позовної заяви наданий лише ордер про надання правничої допомоги адвокатом та його свідоцтво.

Жодних заяв із належними доказами про неможливість надання доказів понесення витрат на правничу допомогу до ухвалення судового рішення від представника позивача не надходило.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, то всупереч вимогам ч.1 ст.77 КАС України такі витрати не підтверджені належними та допустимими доказами у строк визначений КАС України для цієї категорії справ.

До матеріалів справи наданий ордер адвоката на представництво інтересів позивача адвокатом та свідоцтво про право на адвокатську діяльність.

Однак, будь-якого договору про надання професійної правничої допомоги, що укладений між позивачем та адвокатом, акту виконаних робіт, опису та змісту наданої правничої допомоги, які б надавали можливість суду встановити понесені судові витрати в цій частині, не надані, як і докази неможливості їх надання.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачу судових витрат на професійну правничу допомогу.

З даного приводу суд звертає увагу на правовий висновок колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові від 25 липня 2023 року по справі №340/4492/22. Згідно з ним безперечно, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб не дає особі цілковитого розуміння, у який саме день розгляд справи буде закінчено, однак, не позбавляє особу права подати відповідну заяву зокрема одночасно із поданням позову, відповіді на відзив, особливо після отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, у якій зазначено про обрану форму адміністративного судочинства - спрощене позовне провадження без виклику осіб або з таким викликом.

Це обґрунтовується тим, що вже на цьому етапі, виходячи, навіть, з умов договору про надання правничої допомоги, сторона вже має бути обізнана про те, які докази вона має можливість подати, а які - ні через наявність певних причин.

Водночас, як вже зазначалося, саме висловлений стороною намір подати певні докази на підтвердження вартості заявлених судових витрат після ухвалення судового рішення є обставиною, яка дозволяє суду не вирішувати відповідне питання у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи.

Представник позивача не повідомив причин, з яких він, знаючи про розгляд справи в порядку спрощеного провадження, не повідомив суд про неможливість подання доказів розміру судових витрат у повному обсязі до закінчення строку для подання доказів або до ухвалення судового рішення.

Відповідно, суд вважає, що в межах цієї справи відсутні правові підстави для відкладення розгляду питання про судові витрати відповідно до вимог частин третьої-п`ятої статті 143 КАС України.

За відсутності відповідної заяви позивача суд при ухваленні рішення по суті вирішив питання про розподіл судових витрат без розподілу правничих витрат.

Відповідно до частини 8 статті 79 КАС України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Саме поведінка позивача та його представника, яка виразилася у неповідомленні суду про неможливість надання доказів до ухвалення судового рішення, зумовлює відмову у відшкодуванні витрат на правову допомогу з відповідачів, а тому надання відповідних доказів в подальшому не може виправдовуватися процедурою, закріпленою у частині сьомій статті 139, частинах третьої-п`ятої статті 143, статті 252 КАС України, яка застосовується за наявності підстав, чітко визначених у цих нормах.

Суд звертає увагу, що зазначення в позовній заяві узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами вирішення спору не може розцінюватися як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в даному випадку на правничу допомогу), адже за такого викладу, без наведення жодних мотивів та обґрунтувань, суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення та розмір.

Формулювання адвокатом доводу у позові, що докази будуть надані пізніше після ухвалення рішення суду (ч. 7 ст. 139 КАС України), - не свідчить про неможливість надання таких доказів адвокатом чи позивачем до ухвалення рішення судом у спрощеному провадженні, а свідчить про невиконання належним чином процесуальних обов`язків.

Зазначений висновок суду узгоджується із висновком Верховного Суду, висловленим в ухвалах від 07 липня 2023 року у справі №340/2823/21, від 26 липня 2023 року у справі №640/11775/20, а також у постанові від 25 липня 2023 року у справі №340/4492/22.

Враховуючи наведене, беручи до уваги правові висновки Верховного Суду, оскільки позивач до ухвалення судом рішення у справі не вказав про наявність поважних, об`єктивних причин, які б перешкоджали поданню доказів на підтвердження заявленого розміру понесених судових витрат (щодо правничої допомоги), суд дійшов висновку про відсутність підстав про відшкодування витрат на правничу допомогу позивачу.

Таке обмеження права щодо відшкодування витрат у адміністративному процесі на законодавчому рівні, відповідними процесуальними строками та обов`язками узгоджується із принципом “Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt”, згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.

Адвокат, будучи професійним учасником процесу, своїх процесуальних обов`язків щодо надання доказів суду не виконав.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачу судових витрат на професійну правничу допомогу.

Оскільки у позовних вимогах відмовлено, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 243-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В АЛ И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ ВП: 44057192) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 26.12.2024 №8269677-2411-1607-UA53060290000047345, №8269678-2411-1607-UA53060290000047345, №8269679-2411-1607-UA53060290000047345.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору 142,34 грн. (сто сорок дві гривні 34 копійки).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В.І. Бевза