Рішення від 16 березня 2026 р. у справі №420/36299/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/36299/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Радчука А.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_4 , у якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо невключення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_4 здійснити перерахунок грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 137 днів, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Адміністративний позов поданий за допомогою системи “Електронний суд”.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_2 . Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 20.01.2025 №22, позивачу нараховано грошову компенсацію за: - щорічну невикористану основну відпустку у розмірі 95 днів за 2022-2025 роки; - щорічну додаткову відпустку як учаснику бойових дій у розмірі 42 дні за 2023-2025 роки. Усього 137 днів. Однак, як зазначено у позові, при розрахунку такої компенсації відповідачем не була врахована додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо включення до складу грошового забезпечення додаткової винагороди при обчисленні грошової компенсації за невикористані основну та додаткову відпустки, позивач звернувся до суду з даним позовом.

У своїх доводах позивач посилається на те, що додаткова винагорода, запроваджена постановою КМУ №168, є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, а тому вказана винагорода має входитити до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні щорічної основної та додаткової відпустки.

При цьому, відповідачем у справі позивач визначив військову частину НОМЕР_2 , з якої позивач звільнений та, яка проводила розрахунки при звільненні, а також Військову частину НОМЕР_4 , оскільки Військова частина НОМЕР_2 перебуває на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_4 .

Ухвалою суду від 28.10.2025 року позовну заяву залишено без руху. Позивачу роз`яснено, що виявлені недоліки мають бути усунуті шляхом надання, відповідно до вимог ч. 1 ст. 123, ч. 6 ст. 161 КАС України, заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати причини поважності (у разі їх наявності) пропуску строку звернення до суду та надати належні докази цьому.

04.11.2025 року представником позивача подано заяву про поновлення строку звернення до суду.

З урахуванням правових висновків Верховного Суду та твердження представника позивача про відсутність факту вручення (ознайомлення) позивачу грошового атестату при звільненні, враховуючи, що відповідь на адвокатський запит представника позивача щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення датована 17.10.2025 року, суд висновував про дотримання позивачем строку звернення до суду з заявленими позовними вимогами.

Ухвалою суду від 09.12.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України.

Також цією ухвалою суду витребував від військової частини НОМЕР_4 та/або військової частини НОМЕР_2 копію грошового атестата ОСОБА_1 ; копію/витяг з журналу реєстрації вихідної документації в частині запису про видачу/вручення грошового атестата ОСОБА_1 ; інші докази повідомлення позивача щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних щорічних відпусток за 2022 - 2025 роки; відомості щодо суми нарахованої та виплаченої позивачу грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних щорічних відпусток за 2022 - 2025 роки; відомості щодо нарахування та виплати позивачу за період 2022 - 2025 роки додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” та щодо її врахування при обчисленні грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних щорічних відпусток за 2022 - 2025 роки.

24.12.2025 року від військової частини НОМЕР_4 за допомогою системи “Електронний суд” надійшов відзив на позовну заяву з додатками.

Відповідно до відзиву відповідач проти задоволення позову заперечує, з позовними вимогами не погоджується, з огляду на наступне.

Відповідач підтвердив, що позивач з 20.01.2025 наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 20.01.2025 № 22 виключений зі списків особового складу у зв`язку зі звільненням з військової служби на підставі пп. «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Серед іншого, згаданим наказом передбачено виплату позивачеві компенсації невикористаної частини основної відпустки за 2022 рік у кількості 15 днів, за 2023 рік– 20 днів, за 2024 рік – 30 днів, за 2025 рік – 30 днів, а також невикористаної відпустки, передбаченої п. 12 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту» як учаснику бойових дій, за 2023 рік у кількості 14 днів, за 2024 рік – 14 днів, за 2025 рік – 14 днів. Усього компенсації підлягало 137 днів невикористаних відпусток усіх видів і цей розрахунок сторонами не оспорюється. Водночас, відповідач зазначив, що виплата компенсації провадилася без урахування додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету міністрів України від 28.02.2022 № 168, оскільки вказана додаткова винагорода є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, виплата якої здійснюється під час дії воєнного стану, не має постійного характеру, не включена до переліку складових при розрахунку компенсації невикористаних відпусток, а, відтак, не враховується при обчисленні грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток. Тому, обчислюючи у 2025 році розмір компенсації за невикористані дні основних щорічних та додаткових відпусток позивача військова частина НОМЕР_2 діяла правомірно та у межах закону.

Що стосується позовних вимог до військової частини НОМЕР_4 у відзиві зазначено, що між позивачем та військовою частиною НОМЕР_4 відсутній спір щодо виплати компенсації за невикористані відпустки, адже відповідач не проводив відповідних нарахувань, а лише здійснював з 01.07.2022 фінансування нарахувань, проведених військовою частиною НОМЕР_2 . Відповідно до спільної директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 22.05.2025 № Д-21/65/дск, директиви командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України від 22.05.2025 № Д-22/ДСК, з 31.07.2025 військову частину НОМЕР_2 розформовано, а її умовне найменування та ідентифікаційний код анульовано. Військову частину НОМЕР_4 правонаступником військової частини НОМЕР_2 при цьому визначено не було, у зв`язку з чим документи розформованої військової частини НОМЕР_2 (в т.ч. будь-які рапорти, накази, журнали реєстрації тощо) підлягали передачі до галузевого архіву Міністерства оборони України. Згадані документи військовою частиною НОМЕР_4 не одержувалися і не повинні були одержуватися з огляду на приписи п. 2.8.1.23, п. 9.3 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2024 № 40 та п. 36 розділу X Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони від 17.08.2017 № 440. У зв`язку з викладеним військова частина НОМЕР_4 не має можливості провести перерахунок компенсації, що є предметом спору.

Також у відзиві відповідач посилався на те, що заява позивача про поновлення строку звернення до суду є непереконливою, адже доказів поважності причин, з яких позивач звернувся до суду з порушенням строку, вона не містить. У зв`язку з викладеним військова частина НОМЕР_4 просила позовну заяву ОСОБА_2 до військових частин НОМЕР_2 та НОМЕР_4 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії залишити без руху з наданням строку на усунення недоліків. У разі їх неусунення позовну заяву залишити без розгляду.

Крім того військова частина НОМЕР_4 просила витребувати з галузевого архіву Міністерства оборони України витяги з наказів про надання ОСОБА_3 усіх видів відпусток за 2022, 2023, 2024 і 2025 роки, копію/витяг з журналу реєстрації вихідної документації в частині запису про видачу вручення грошового атестата ОСОБА_2 , інші докази повідомлення ОСОБА_4 про нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані дні відпусток усіх видів.

Ухвалою суду від 17.03.2026 року відмовлено у задоволенні клопотання представника Військової частини НОМЕР_4 про залишення без руху та без розгляду позовної заяви та у задоволенні клопотання представника Військової частини НОМЕР_4 про витребування доказів у справі №420/36299/25.

Інші заяви по суті справи та додаткові докази до суду не надходили.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України та з огляду на заявлені позивачем вимоги, справа розглянута у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Так, судом встановлено, що позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 ; є особою з інвалідністю 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни, згідно посвідчення серії НОМЕР_6 .

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 20.01.2025 року №22, молодшого сержанта ОСОБА_4 , головного сержанта командира 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 , якого наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) №4-РС від 15.01.2025 звільнено з військової служби у запас за підпунктом «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за станом здоров`я (за наявності інвалідності і якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати службу), з 20.01.2025 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Цим же наказом від 20.01.2025 року №22 позивачу призначено до виплати грошову компенсацію:

за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік за 15 (п`ятнадцять) діб, за 2023 рік за 20 (двадцять) діб, за 2024 рік за 30 (тридцять) діб, за 2025 рік за 30 (тридцять) діб;

за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 14 (чотирнадцять) діб за 2023 рік, за 14 (чотирнадцять) діб за 2024 рік та за 14 (чотирнадцять) діб за 2025 рік, передбачені статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» та пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Звернення позивача до суду з даним позовом обумовлено тим, що при розрахунку та виплаті грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки відповідачем не була врахована додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.

З цього питання в інтересах позивача були подані адвокатські запити від 12.09.2025 року до військової частини НОМЕР_2 та військової частини НОМЕР_4 .

Листом військової частини НОМЕР_4 від 17.10.2025 року позивачу повідомлено, що додаткова винагорода на період дії воєнного стану не включалась до місячного грошового забезпечення при обрахунку компенсації за невикористані дні основної та додаткової щорічної відпустки за 2022-2025 роки, так як виплата відноситься до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, відповідно до пункту 2 розділу 1 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (зі змінами).

Разом із цією відповіддю відповідач надіслав позивачу Довідку №1908/ФЕС від 15.10.2025 року про доходи ОСОБА_1 у військовій частині НОМЕР_2 за період з 23.06.2022 по 20.01.2025 рр.

Згідно Довідки №1908/ФЕС від 15.10.2025 року, протягом періоду з 23.06.2022 по 20.01.2025 рр. позивач отримував додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Позивач вважає, що додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, тому підлягає врахуванню до місячного грошового забезпечення, з якого обчислюються компенсація.

Військова частина НОМЕР_4 у відзиві не заперечує права позивача на грошову компенсацію за невикористані у 2022, 2023, 2024 та 2025 роках щорічні основну та додаткову відпустки у сумарній кількості 137 днів, проте вважає, що відсутні підстави для урахування додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 40 Закону №2232-XII визначено, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «;Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.

Зокрема, ст.1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст. 9 Закону №2011-ХІІ, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Відповідно до ч. 3 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року №64 Про введення воєнного стану в Україні та №69 Про загальну мобілізацію, статті 9-2 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та абзаців другого - восьмого пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 28.06.2023 року № 3161-IX Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Постанова №168).

Відповідно до п.1 Постанови №168 установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 5 Постанови №168 визначено, що ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 затверджений Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 р. за № 745/32197) (надалі - Порядок №260).

Відповідно до пункту 2 розділу I Порядку №260, грошове забезпечення включає:

щомісячні основні види грошового забезпечення;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення;

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать:

посадовий оклад;

оклад за військовим званням;

надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать:

підвищення посадового окладу;

надбавки;

доплати;

винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту;

премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать:

винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану;

допомоги.

При цьому, відповідно до п. п. 5, 6 розділу ХХХІ Порядку № 260, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення.

Розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Тобто, з огляду на зміст Порядку № 260, при обрахунку сум компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпусток військовослужбовцю враховуються лише щомісячні додаткові види грошового забезпечення.

Спір у цій справі виник у зв`язку з невключенням відповідачем сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, до складу місячного грошового забезпечення, з якого позивачу обчислено грошову компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток за 2022-2025 роки.

При цьому, суд зауважує, що питання щодо права позивача на грошову компенсацію за невикористані у 2022, 2023, 2024 та 2025 роках щорічні основну та додаткову відпустки у сумарній кількості 137 днів не є спірним у даній справі.

Відповідач визнає право позивача на грошову компенсацію за невикористані у 2022, 2023, 2024 та 2025 роках щорічні основну та додаткову відпустки у сумарній кількості 137 днів, проте вважає, що відсутні підстави для урахування додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168.

Разом із відзивом відповідач надав до суду Довідку №2299/ФЕС від 16.12.2025, відповідно до якої позивачу при звільненні виплачено компенсацію за дні невикористаної основної відпустки за 2022-2025 роки в сумі 75839,23 грн.; компенсацію за дні невикористаної додаткової відпустки (УБД) за 2023-2025 роки в сумі 33528,92 грн.; одноразову допомогу при звільненні з військової служби в сумі 28739,08 грн.

Верховний Суд у постановах від 08 серпня 2024 року у справі №240/26703/23, від 23 вересня 2024 року у справі № 240/32125/23, від 23 вересня 2024 року у справі № 240/33138/23, від 26 листопада 2024 року № 240/1800/24 констатував, що за своєю правовою природою додаткова винагорода, запроваджена Постановою № 168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час дії воєнного стану.

За правилами пункту 6 розділу ХХІІІ Порядку № 260 до розміру грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова допомога для оздоровлення, не включаються винагороди, незалежно від їхнього виду (щомісячні чи одноразові).

Також Верховний Суд констатував, що, делегуючи Кабінету Міністрів України право визначати розміри грошового забезпечення, а Міністру оборони України установлювати порядок його виплати, законодавець установив певну ієрархію щодо визначення переліку складових грошового забезпечення, що ураховуються при обчисленні окремих видів одноразових виплат для військовослужбовців. Тому саме положення Порядку № 260 унормували приписи Закону № 2011-ХІІ, установивши пряму норму щодо виключення винагороди із категорії складових грошового забезпечення, з суми яких обчислюється розмір грошової допомоги для оздоровлення.

Висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 08 серпня 2024 року у справі № 240/26703/23, від 23 вересня 2024 року у справі № 240/32125/23, від 23 вересня 2024 року у справі № 240/33138/23, є релевантними та застосовними до спірних правовідносин у справі, яка розглядається.

Суд зазначає, що на відміну від правил обчислення розміру допомоги на оздоровлення, підпункт 6 розділу ХХХІ Порядку №260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої компенсації.

Таким чином, ураховуючи те, що додаткова винагорода, запроваджена Постановою № 168, є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, суд доходить висновку, що указана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункова величина), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані позивачем дні оплачуваних відпусток.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2025 року у справі № 240/2078/24.

Згідно Довідки №1908/ФЕС від 15.10.2025 року №1908/ФЕС від 15.10.2025 року про доходи ОСОБА_1 у військовій частині НОМЕР_2 за період з 23.06.2022 по 20.01.2025 рр., протягом періоду з 23.06.2022 по 20.01.2025 рр. позивач отримував додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168.

За таких обставин суд робить висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо перерахунку грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 137 днів, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.

Щодо належного відповідача у справі, суд враховує наступне.

Згідно положень пункту 8 розділу I Порядку №260, грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).

Відповідно до п. 1.5 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України згідно наказу Міністра оборони України № 280 від 22.05.2017 року передбачено, що військова частина, не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, зараховується на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника коштів третього рівня на підставі відповідних директив (рішень). Командир військової частини, зарахованої на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника коштів третього рівня, організовує своєчасне оформлення та подання розпоряднику коштів усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини.

Первинні документи, розрахунки фондів оплати праці, заявки на кошти, платіжні доручення, грошові атестати військовослужбовців, розрахунково-платіжні відомості на виплату грошового військовослужбовцям, заробітної плати працівникам та забезпечення інші виплати підписують посадові особи розпорядника коштів та посадові особи (командир та інша, визначена командиром, відповідальна посадова особа) військової частини, яка знаходиться на фінансовому забезпеченні.

Згідно з п. 1.8 Правил № 280, командир військової частини керує фінансово-господарською діяльністю частини, розпоряджається згідно з законодавством коштами, забезпечує законне, цільове та ефективне їх використання в суворій відповідності із затвердженим кошторисом і зобов`язаннями перед державним бюджетом, несе відповідальність за організацію фінансового забезпечення військової частини, стан фінансового господарства і забезпечення збереження готівки, організовує бухгалтерський облік активів і зобов`язань, доходів і видатків. Командир військової частини зобов`язаний, зокрема, особисто підписувати першим підписом фінансові документи, заяви на кошти, платіжні доручення, грошові атестати військовослужбовців, розрахунково-платіжні відомості на виплату, грошового забезпечення військовослужбовцям, заробітної плати працівникам та інші виплати, договори і угоди, фінансову звітність та службове листування з питань фінансового забезпечення; забезпечувати виплату грошового забезпечення та заробітної плати особовому складу в установлені законодавством терміни.

Відповідно до пункту 4.3 Правил №280, грошове забезпечення, заробітна плата та інші виплати особовому складу виплачується за місцем штатної служби (перебування на фінансовому та інших видах забезпечення). Відповідальність за правильність нарахування та своєчасність виплати грошового забезпечення (заробітної плати), проведення та перерахування за належністю в установлені терміни утримань і нарахувань покладається на командира військової частини та начальника фінансового органу.

Отже, обов`язок щодо нарахуванням військовослужбовцю грошового забезпечення, в тому числі у випадку перебування військової частини на фінансовому забезпеченні в іншій військовій частині, покладені на командира військової частини, у штаті якої військовослужбовець проходить військову службу. Грошове забезпечення, заробітна плата та інші виплати особовому складу виплачується за місцем штатної служби. Кошти на здійснення відповідних виплат надаються розпорядником на підставі відповідних наказів, заявок, кошторисів, розрахунків тощо, що надаються військовою частиною, яка перебуває на фінансовому забезпеченні такого розпорядника коштів.

Як встановлено судом, у спірний період позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .

Відповідач (в/ч НОМЕР_4 ) у відзиві підтвердив, що з 01.07.2022 року військова частина НОМЕР_2 перебувала на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_4 .

Відповідно до спільної директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 22.05.2025 № Д-21/65/дск, директиви командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України від 22.05.2025 № Д-22/ДСК, з 31.07.2025 військову частину НОМЕР_2 розформовано, а її умовне найменування та ідентифікаційний код анульовано; військова частина НОМЕР_2 вважається НОМЕР_7 батальйоном територіальної оборони військової частини НОМЕР_4 .

Отже, на час виникнення спірних правовідносин належним відповідачем по справі є військова частина НОМЕР_4 .

Водночас, враховуючи, що військова частина НОМЕР_4 не була відповідальною за правильність обчислення та нарахування позивачу грошового забезпечення у спірний період, а військова частина НОМЕР_8 розформована, суд не визнає протиправними дії військової частини НОМЕР_4 у межах спірних правовідносин.

За обставин, що склалися у цій справі, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання військової частини НОМЕР_4 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 137 днів, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.

При цьому, суд зазначає, що у розпорядженні військової частини НОМЕР_4 наявні відомості про нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення. Зокрема, разом із відзивом відповідач надав до суду Довідку №2299/ФЕС від 16.12.2025 щодо нарахованого та виплаченого основного і додаткового грошового забезпечення військовою частиною НОМЕР_2 молодшого сержанта ОСОБА_5 (рнокпп НОМЕР_1 ) за період служби у в/ч НОМЕР_2 ( НОМЕР_9 ) з 23.06.2022 по 20.01.2025. Крім того, у цій довідці зазначено, що позивачу при звільненні виплачено компенсацію за дні невикористаної основної відпустки за 2022-2025 роки в сумі 75839,23 грн.; компенсацію за дні невикористаної додаткової відпустки (УБД) за 2023-2025 роки в сумі 33528,92 грн.; одноразову допомогу при звільненні з військової служби в сумі 28739,08 грн.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово, зокрема у постановах від 22 вересня 2020 року у справі №910/3009/18, від 21 серпня 2019 року у справі №911/3681/17, зазначала, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Отже, з метою ефективного захисту порушених прав позивача за наведеного правового регулювання та встановлених обставин на військову частину НОМЕР_4 покладається обов`язок здійснити перерахунок та виплату позивачу грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, що відповідає й змісту Правил №280.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених вимог не спростовують.

При цьому, згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява №4909/04, відповідно до п. 58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі"Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torijav.Spain) від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За вимогами ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов слід задовольнити частково.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивач звільнений від оплати судового збору на підставі п. 1, п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір” та інші судові витрати ним не понесені, розподіл судових витрат згідно ч. 1 ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74-77, 90, 139, 242-246, 255, 262, 291, 295, 297 КАС України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_4 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних щорічної основної відпустки та додаткової відпустки за 2022-2025 рр. у загальній кількості 137 днів, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позову – відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку і строки, встановлені ст.ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук