Рішення від 17 березня 2026 р. у справі №420/39523/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/39523/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До суду через підсистему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 01.12.2025 року позов залишений без руху та позивачу наданий строк на усунення недоліків.

Позивач подав до суду позов до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невключення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 52 дні, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що проходив військову службу у в/ч НОМЕР_2 . Відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 22.12.2024 №363, позивачу нараховано грошову компенсацію за: - щорічну невикористану основну відпустку у розмірі 38 днів за 2023-2024; - щорічну невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій, у розмірі 14 днів за 2024. Вказує, що при розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також додаткові дні відпустки не було враховано додаткову грошову винагороду.

Позивач також зазначив, що в/ч НОМЕР_1 є правонаступником в/ч НОМЕР_2 , а тому зобов`язана виконувати усі майнові та фінансові зобов`язання, які залишились після в/ч НОМЕР_2 .

Посилаючись на правові висновки Верховного Суду, які викладені в постанові від 23.09.2024 року у справі №240/32125/23, позивач вважає, що має право на збільшену компенсацію за невикористані дні оплачуваних відпусток з урахуванням додаткової винагороди.

Ухвалою суду від 23.12.2025 року поновлено строк звернення до суду. Прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в електронній формі.

Відповідач подав до суду відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позову, зазначивши, що розмір грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток розраховувався без урахування сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”.

Згідно з ст.9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до п.2 Розділу І Порядку “Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам”, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 грошове забезпечення військовослужбовців включає у себе: 1) щомісячні основні види грошового забезпечення; 2) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 3) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Також наведений перелік щомісячних основних, щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пункт 6 розділу ХХХІ Порядку №260 передбачає проведення розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток виходячи з виключного переліку чотирьох складових: 1) посадового окладу, 2) окладу за військовим званням, 3) надбавки за вислугу років та 4) щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.

Враховуючи викладене, в/ч НОМЕР_1 зобов`язана була здійснювати розрахунок грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки ОСОБА_1 виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та саме щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які позивач отримував за останньою займаною штатною посадою.

Включення до розрахунку грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткових відпусток одноразових додаткових видів грошового забезпечення, яким є додаткова винагорода на період дії воєнного стану, законодавством не передбачено.

Наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 р. № 44, який набрав чинності 31.01.2023 року та застосовується з 01.02.2023 року, затверджено Зміни до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197, зокрема: абзац шістнадцятий пункту 2 розділу І після слів «та кіберзахисту)» доповнено словами «а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану»

Таким чином з 01.02.2023 року додаткова винагорода на період дії воєнного стану відноситься до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, у зв`язку з чим з цього часу не включається до розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки.

Відповідно до п.1 Постанови №168 додаткова винагорода виплачується лише у період дії воєнного стану, тобто виплата винагороди залежить від певних умов та виплачується лише в означений період, а її розмір не є сталим та визначається наказами командирів (начальників) у відповідній сумі, пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Справа розглянута в письмовому провадженні.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серії НОМЕР_3 ), проходив військову службу у в/ч НОМЕР_2 , що не заперечується сторонами.

Згідно з витягом із наказу командира в/ч НОМЕР_2 від 22.12.2024 №363, відповідно до п. 2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по особовому складу) від 19.12.2024 №140-РС, солдата ОСОБА_1 , колишнього розвідника – оператора 2 розвідувального відділення розвідувального взводу в/ч НОМЕР_2 , який перебував у розпорядженні командира в/ч НОМЕР_1 , знято з усіх видів забезпечення та виключено зі списків в/ч НОМЕР_2 , вважається таким, що звільнений з військової службу у відставку за підпунктом «б» (за станом здоров`я) – на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців) та направлений для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У витягу із наказу від 22.12.2024 №363 вказано, що з 22.12.2024 позивач виключений зі списків особового складу частини НОМЕР_2 і всіх видів забезпечення. Виплатити грошову компенсацію за невикористані 8 (вісім) діб щорічної основної відпустки за 2023 рік, 30 (тридцять) діб щорічної основної відпустки за 2024 рік. Також виплатити компенсацію за додаткову відпустку як учаснику бойових дій передбачену ст. 16-2 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 року №504/96-ВР та згідно з п.3 розділу 31 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 за 2024 рік.

Представниця позивача подала до в/ч НОМЕР_1 адвокатський запит від 15.10.2025, у якому просила надати інформацію, зокрема, чи враховано додаткову грошову винагороду, отриману ОСОБА_1 , при обрахунку грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку та додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за 2023-2024 роки.

Відповідач в/ч НОМЕР_1 листом №ФЕС3511 від 07.11.2025 повідомив, що додаткова винагорода згідно постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року належить до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, тому до розрахунку компенсаційних виплат не включається.

Предметом спору у цій справі є правильність обчислення розміру грошової компенсації за невикористані дні щорічних та додаткових відпусток.

Відповідно до ст.40 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.

Згідно з ч.1,2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частина 3 ст.9 Закону встановлює, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Відповідно до ч.1 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

За змістом абз.3 п.14 ст.10-1 Закону у рік звільнення військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічної основної та додаткової відпусток.

Наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 за №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі Порядок №260), який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.

Згідно з п.2 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад;

оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Згідно з п.6 розділу XXXI Порядку №260 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв`язку з військовою агресією РФ в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та триває наразі.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №168, яка набрала чинності 28.02.2022 та застосовувалась з 24.02.2022 та встановлювала щомісячну додаткову винагороду у розмірі 30тис грн. на період воєнного стану.

У наступному п.1 постанови зазнав змін в частині розрахунку винагороди, не зазнала змін щодо виплати її лише в період воєнного стану.

Згідно з п.1 Постанови №168 на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, Державної кримінально-виконавчої служби, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Позивач вважає, що має право на включення додаткової винагороди, яка передбачена постановою КМУ від 28.02.2022 №168, до складу грошового забезпечення з якого обчислено компенсацію за невикористані дні щорічних та додаткових відпусток, оскільки є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану.

Верховний Суд у постанові від 12.02.2026 у справі №420/77/25, вирішуючи питання щодо включення до складу грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 обчислена грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, сум додаткової винагороди, передбаченої постановою №168, зазначив, що Верховний Суд у постанові від 10 грудня 2024 року у справі № 580/9551/23 сформував правовий висновок, відповідно до якого пункт 1 постанови № 168 чітко і однозначно передбачив, що додаткова винагорода за своєю суттю є тимчасовою (непостійною) виплатою військовослужбовця, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану. При цьому, в Академічному тлумачному словнику слово «постійний» визначається, зокрема, як: який триває ввесь час, не припиняючись і не перериваючись;

- розмір додаткової винагороди не є сталим, адже вона виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу приймання військовослужбовцем участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;

- визначається наказами командирів (начальників).

Отже за відсутності принаймні однієї із вказаних умов, виплата додаткової винагороди не здійснюється.

Відповідно Суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою додаткова винагорода, установлена пунктом 1 постанови №168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.

Верховний Суд використовує указаний підхід для з`ясування правової природи додаткової винагороди, установленої пунктом 1 постанови №168.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, з огляду на зміст п.1 постанови КМУ №168 така винагорода виплачується лише у період дії воєнного стану її розмір не є сталим, вона виплачується в залежності від виконання завдань, та визначається наказами командирів (начальників), що сукупно свідчить про тимчасовий характер такої додаткової винагороди.

Водночас, відповідно до карток особового рахунку працівника за 2023 рік та 2024 рік додаткова винагорода позивачу виплачувалась не щомісячно та не в сталому розмірі (у січні, лютому, березні та квітні 2023 року та квітні, травні, липні, серпні, грудні 2024 року виплати відсутні).

Враховуючи вищевказане, суд вважає, додаткова винагорода передбачена постановою КМУ №168 у встановленому законом порядку віднесена до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, і виплачувана позивачу як тимчасовий додатковий вид грошового забезпечення, а тому така винагорода немає враховуватися у загальній сумі грошового забезпечення для обчислення компенсації за невикористані дні щорічних основних та додаткових відпусток.

Відтак, при нарахуванні та виплаті позивачу компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та відпустки як учаснику бойових дій, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою №168, відповідач в/ч НОМЕР_4 діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.2 ст.73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною1 ст.6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 3, 6, 7, 8, 9, 12, 14, 44, 242-246 КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В :

Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва

.