Рішення від 16 березня 2026 р. у справі №420/38145/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/38145/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, в якому позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 25.11.2025 за вхід.№ЕС/124547/25, просить:

стягнути Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді у розмірі 117114,36 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконання Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.07.2025 у справі №420/11296/24 Держпродспоживслужба поновила Позивача на посаді керівника ПМГУ, лише 20 серпня 2025 року, що підтверджується наказом №731-к від 20 серпня 2025 року.

Згідно вимог статті 236 КЗпПУ, у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01.07.2025 у справі №420/11296/24 встановлено, що згідно довідки Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні середньоденна заробітна плата ОСОБА_2 становить 2296,36 грн.

Період затримки виконання рішення суду першої інстанції становить з 01.07.2025 по 20.08.2025 та складає 51 день.

Сума середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду становить 2296,36 Х 51 день = 117114,36 грн.

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 28.11.2025 відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАСУ) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

15.12.2025 року за вхід.№ЕС/131891/25 надійшов відзив на позов, в якому наголошено на необґрунтованості вимог позивача, оскільки відповідно до частин другої та третьої статті 5 Закону відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Згідно із статтею 236 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Роботодавець - юридична особа (підприємство, установа, організація) або фізична особа - підприємець, яка в межах трудових відносин використовує працю фізичних осіб (ст. 1 ЗУ «Про організації роботодавців, їх об`єднання, права і гарантії їх діяльності»).

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України «Про оплату праці» виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи.

До звільнення позивач - ОСОБА_1 працював у Південному МГУ на посаді начальника Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні.

Враховуючи зазначене, облік робочого часу, нарахування та виплата заробітної плати ОСОБА_1 здійснювалась Південним МГУ.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у пункті 45 постанови Верховного Суду від 19.08.2020 у справі №140/2951/19 виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду покладається на установу, в якій особа працювала перед звільненням.

Вищевикладене узгоджується також із правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 29.07.2020 у справі №823/501/17.

09.03.2026 за вхід.№ЕС/25381/26 надійшли додаткові пояснення позивача, у яких наголошено на актуальній правовій позиції щодо визначення відповідача у справах про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді, викладеній у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 19.12.2025 у справі №260/8573/23.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01.07.2025 у справі №420/11296/24, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року, позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 12.03.2024 року №184-к «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні з 12.03.2024 року.

Стягнено з Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.03.2024 року по 01.07.2025 року в сумі 783058 (сімсот вісімдесят три тисяч п`ятдесят вісім) грн 76 коп з відповідним відрахуванням встановлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні з 12.03.2024 року та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 49371 (сорок дев`ять тисяч триста сімдесят одна) грн 74 коп з відповідним відрахуванням встановлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Ухвалою Верховного Суду від 13.11.2025 касаційну скаргу Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року у справі №420/11296/24 повернуто особі, яка її подала.

Наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 20.08.2025 №731-к ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні з 12.03.2024 року.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Спірні правовідносини виникли у зв`язку із затримкою виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.07.2025 у справі №420/11296/24 про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні.

Оцінюючи доводи позивача, у зіставленні з нормативно-правовим регулюванням цих відносин, суд виходить із такого.

Частина перша статті 235 КЗпП України передбачає, що у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядав трудовий спір, підлягає негайному виконанню (частина восьма статті 235 КЗпП України).

Тобто законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника у разі його незаконного звільнення.

Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися, чим забезпечується швидкий і реальний захист прав особи, що звернулася за його захистом.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.

При цьому, працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.

Судом установлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01.07.2025 у справі №420/11296/24 ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні.

Однак наказ про поновлення ОСОБА_1 на посаді Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів видано лише 20 серпня 2025 року.

Отже, наявний факт затримки виконання указаного судового рішення, оскільки відразу після оголошення рішення суду не було виконано.

Згідно з приписами статті 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник, з вини власника або уповноваженого ним органу, був позбавлений можливості працювати.

Отже, положення статті 236 указаного Кодексу установлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання заробітної плати чи неможливості працевлаштуватися.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що з 02.07.2025 року [наступний день після ухвалення Одеським окружним адміністративним судом рішення про поновлення на посаді] по 19.08.2025 року [день, що передує дню видачі наказу Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про поновлення позивача на посаді] відповідач не виконав покладений на нього законом обов`язок щодо негайного добровільного виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді, що свідчить про його протиправну бездіяльність.

За таких обставин, суд вважає, що оскільки відповідачем не було вчасно виконано рішення суду про поновлення позивача на роботі, то ОСОБА_1 має право на стягнення на свою користь середньомісячного заробітку за час такої затримки.

Усталеною є позиція Верховного Суду про покладення на роботодавця відповідальності, передбаченої статтею 236 КЗпП України, незалежно від дій чи ініціативи працівника щодо поновлення на роботі, а також незалежно від причин зволікання із виконанням судового рішення, оскільки диспозиція цієї норми трудового законодавства пов`язує виплату середнього заробітку виключно із фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі, яке підлягає негайному виконанню роботодавцем.

Зокрема, у постанові Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі №460/600/22 указано, що приписи частини восьмої статті 235 КЗпП України і приписи пункту 3 частини першої статті 371 КАС України чітко і однозначно установлюють, що рішення про поновлення на роботі/посаді підлягають негайному виконанню й цей імператив адресований, передусім, роботодавцю. Невчинення позивачем як працівником дій, спрямованих на виконання рішення суду щодо його поновлення на посаді (неподання заяви про поновлення чи незвернення до органу державної виконавчої служби), ніяким чином не впливає на обов`язок роботодавця самостійно виконати рішення суду, допущене до негайного виконання, яке покладає на нього зобов`язання щодо поновлення працівника на посаді.

Разом з цим суд наголошує, що ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2025 року справу №260/8573/23 передано на розгляд судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у подібних правовідносинах щодо застосування статті 236 КЗпП України в аспекті визначення належного відповідача.

Судова палата у постанові від 19.12.2025 у справі №260/8573/23, вирішуючи питання щодо застосування статті 236 КЗпП України, в частині визначення належного відповідача, дійшла такого висновку:

«… 83.1. Оскільки стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді є спеціальним видом відповідальності роботодавця, а саме особи, яка зобов`язана судовим рішенням та/або в силу закону видати наказ про поновлення незаконно звільненого працівника на посаді, то належним відповідачем, який, відповідно до статті 236 КЗпП України, має нести відповідальність за затримку виконання рішення суду про поновлення працівника на посаді, є уповноважений орган (його посадова особа), до повноважень якого, в силу відповідного закону, належить вирішення питання про поновлення працівника на посаді.

84. Зважаючи на наведене, Судова палата вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегій Касаційного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року у справі №280/2481/21 та від 23 березня 2023 року у справі №420/8539/21, у яких Верховний Суд розглядав питання стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі [прокурорів на адміністративних посадах] та зобов`язав обласні прокуратури здійснити відповідні виплати.

85. Відступаючи у цій справі від висновків Верховного Суду, які викладено в указаних постановах, Судова палата зазначає, що відповідно до сформованої практики такий перелік судових рішень не є вичерпним.

86. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі №755/10947/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають ураховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

87. Отже, Верховний Суд, відступаючи від правової позиції, викладеної у раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду, може не вказувати на усі такі рішення, оскільки Суд відступає від правової позиції, а не від судових рішень…».

При цьому, суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі №191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №902/1076/24, від 09.08.2024 у справі №127/22428/21, постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №753/11009/19, від 27.07.2021 у справі №585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.

З урахуванням вказаних висновків суд, при розгляді даної справи застосовує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 19.12.2025 у справі №260/8573/23, при вирішенні спірних правовідносин та доходить висновку, що належним відповідачем, який, відповідно до статті 236 КЗпП України, має нести відповідальність за затримку виконання рішення суду про поновлення працівника на посаді, є уповноважений орган (його посадова особа), до повноважень якого, в силу відповідного закону, належить вирішення питання про поновлення працівника на посаді, а саме - Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

Суд відхиляє доводи Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів щодо відсутності у неї обов`язку виплачувати середній заробіток за час затримки виконання рішення суду, оскільки до звільнення позивач - ОСОБА_1 працював у Південному МГУ на посаді начальника Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні.

Щодо розрахунку середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, суд зазначає наступне.

Обставини щодо розміру середньоденної заробітної плати позивача встановлені у рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 01.07.2025 у справі №420/11296/24 та відповідно до статті 78 частини 4 КАС України не потребують доказування у даній справі.

Отже, відповідно до рішення суду про поновлення у справі №420/11296/24 вимушений прогул розпочався з дати незаконного звільнення, і мав би закінчитися датою видання наказу відповідача (роботодавця) про поновлення. У разі невиконання рішення суду, яке набрало законної сили, строк вимушеного прогулу має продовжуваний характер, а отже і розрахунок вимушеного прогулу, який був встановлений судом під час поновлення на посаді у розмірі середньоденної заробітної плати позивача за два попередні місяці роботи перед звільненням має продовжувати здійснюватися, відповідно до вимог Порядку №100.

Аналогічна правова позиція щодо розрахунку вимушеного прогулу у зв`язку з невиконанням рішення суду викладена в Постановах Верховного Суду від 21.11.2019 (справа №1140/5/19) та від 10.01.2020 (справа №340/1218/19).

Тому при розрахунку середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі суд виходить із середньоденної заробітної плати за два попередні місяці перед звільненням з урахуванням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.07.2025 у справі №420/11296/24, що в свою чергу становить - 2296,36 грн/день.

Період затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі становить 35 робочих днів з 02.07.2025 (наступний день після ухваленого рішення у справ №420/11296/24) по 19.08.2025 (дата, що передувала винесенню наказу про поновлення).

Таким чином, стягненню на користь позивача підлягає середній заробіток в розмірі 80372,60 грн (2296,36 грн. х 35 днів).

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Керуючись ст.ст.2-9, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 293-297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду - задовольнити частково.

Стягнути з Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду від 01.07.2025 у справі №420/11296/24 про поновлення на посаді за період з 02.07.2025 по 19.08.2025 включно у сумі 80372,60 грн.

У задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1, ЄДРПОУ 39924774, електронна пошта: law@dpss.gov.ua)

Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА