Рішення від 16 березня 2026 р. у справі №420/16331/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/16331/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши за правилами загального позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті та Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті та Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому позивач просить:

- визнати протиправними та скасування постанови: №ПШ 117283 від 06.05.2025р., про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 51000 грн., №ПШ 117285 від 06.05.2025 р., про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 51000 грн., №ПШ 117284 від 06.05.2025 р., про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000 грн., №ПШ 117282 від 06.05.2025 р., про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000 грн., які були винесені відділом державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

05.04.2025 р. посадовими особами відповідача складено акт № 092323 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. Під час перевірки виявлено порушення порушення абз. 17 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», складено акт №АР 093624 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. Під час перевірки виявлено порушення абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт Відділом державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті 06.05.2025 р. винесено постанови про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу:

№ПШ117283 за порушення (перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу), відповідальність за яке передбачена абз. 17 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», у розмірі 51000,00 грн;

№ПШ 117285 за порушення (перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу), відповідальність за яке передбачена абз. 17 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», у розмірі 51000,00 грн;

№ПШ 117284 за порушення відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», у розмірі 17000,00 грн;

№ПШ 117282 за порушення відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», у розмірі 17000,00 грн.

Вважаючи зазначену постанови протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Позивачем, як зазначає відповідач автомобільним перевізником, 05.04.2025 автомобілі КАМАЗ реєстраційний номер ВН1097OІ, Schoelch реєстраційний номер НОМЕР_1 , КАМАЗ реєстраційний номер НОМЕР_2 , REISCH реєстраційний номер НОМЕР_3 , здійснювалося перевезення вантажу згідно з товарно-транспортних накладних №3385, №3386 від 05.04.2025 р. автомобільною дорогою місцевого значення (а/д С-161307 Одеська область), з перевищенням вагових обмежень: загальна маса 33259 кг при допустимій 24 т, що становить 38,5%; загальна маса 33200 кг при допустимій 24 т, що становить 38,33%;

Необхідно відмітити, що на ділянці дороги, якою рухалися водії, дорожніх знаків щодо позначення такої дороги як автомобільної дороги місцевого значення відсутні.

Крім того, треба зауважити, що дорогою місцевого значення а/д С-161307 в цілому не заборонений проїзд вантажного транспорту з перевищенням вагових обмежень, в зв`язку з тим що автомобілі рухались за місцем ведення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 , а саме 67543, Одеська обл., Одеський район, с. Визирка, вул. 51 Перекопської Дивізії, буд. 55.

Всі дозвільні документи при перевезені у позивача були наявні.

Відповідно до аналізу положень глави 3 Заборонні знаки розділу 33 Правил дорожнього руху заборонні знаки встановлюють повну заборону проїзду транспортних засобів із перевищенням, зокрема маси такого транспортного засобу або навантаження на вісь, у тому числі й за наявності відповідного дозволу на участь в дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, тобто позначають повну заборону руху такого транспортного засобу на ділянці дороги, де встановлений відповідний дорожній знак. Необхідно, що там де здійснювали рух вище зазначені автомобілі не було встановлено обмежувальних знаків.

Позивач вважає дії посадової особи Відповідача щодо винесення Постанови протиправними, накладення адміністративного-господарського штрафу необґрунтованим та безпідставним, а саму Постанову незаконною та такою що підлягає скасуванню.

Процесуальні дії

Ухвалою судді від 03.06.2025 року позовну заяву залишено без руху.

15.07.2025 року до суду за вхід. №71633/25 від представника позивача надійшла уточнена позовна заява.

17.07.2025 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку ст. 262 КАС України).

24.07.2025 року до суду за вхід. №ЕС/75267/25 від Державної служби України з безпеки на транспорті надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що 05.04.2025 посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті на підставі направлення на рейдову перевірку від 27.03.2025 № 000013 на а/д місцевого значення С-161307 Першотравневе-Визирка-/М-28/, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 № 422, було зупинено транспортний засіб марки КАМАЗ, державний номерний знак НОМЕР_4 та напівпричіп марки SCHOELCH, номерний знак НОМЕР_5 , водій ОСОБА_2 , автомобільним перевізником виступав позивач.

Під час здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а саме: під час проведення документального габаритно-вагового контролю, встановлено порушення Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 17 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: здійснення перевезення вантажу згідно накладної від 05.04.2025 № 3385 з перевищенням вагових норм, так, фактична загальна маса транспортного засобу разом з вантажем склала 33,259 тон (20,034 тон вага вантажу згідно накладної, а також 8,425 тон та 4,8 тон власна маса тягача та причепа згідно свідоцтв про реєстрацію ТЗ, наданих водієм) при нормативно допустимих для доріг місцевого значення 24 тон, відсоток перевищення склав 38,5 %.

Відповідальність за зазначене порушення передбачена абзацом 17 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Крім того, перевіркою виявлено відсутність протоколу технічного стану на тягач КАМАЗ, державний номерний знак НОМЕР_4 , та на напівпричіп марки SCHOELCH, номерний знак НОМЕР_5 , а також відсутній поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідальність за зазначене порушення передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Зазначені вище порушення знайшли своє відображення в акті від 05.04.2025 № АР 093624.

На підставі Акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом від 05.04.2025 № АР 093624 в.о. начальника відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області винесено постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів від 06.05.2025 №ПШ 117282 якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн. та постанову №ПШ 117283, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 51000 грн.

Крім того, 05.04.2025 посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті на підставі направлення на рейдову перевірку від 27.03.2025 № 000013 на а/д місцевого значення С-161307 Першотравневе-Визирка-/М-28/, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 № 422, було зупинено транспортний засіб марки КАМАЗ, державний номерний знак НОМЕР_6 та напівпричіп марки REISCH, номерний знак НОМЕР_7 , водій ОСОБА_3 , автомобільним перевізником виступав позивач.

Під час здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а саме: під час проведення документального габаритно-вагового контролю, встановлено порушення Закону України “Про автомобільний транспорт”, відповідальність за яке передбачена абзацом 17 частини першої статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”, а саме: здійснення перевезення вантажу згідно накладної від 05.04.2025 № 3386 з перевищенням вагових норм, так, фактична загальна маса транспортного засобу разом з вантажем склала 33,20 тон (20,034 тон вага вантажу згідно накладної, а також 8,2 тон та 5 тон власна маса тягача та причепа згідно свідоцтв про реєстрацію ТЗ, наданих водієм) при нормативно допустимих для доріг місцевого значення 24 тон, відсоток перевищення склав 38,33 %.

Відповідальність за зазначене порушення передбачена абзацом 17 частини першої статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”.

Крім того, перевіркою виявлено відсутність протоколу технічного стану на тягач КАМАЗ, державний номерний знак НОМЕР_8 та напівпричіп марки REISCH, номерний знак НОМЕР_7 , а також відсутні поліси обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на тягач та причіп, також відсутня індивідуальна контрольна книжка водія ОСОБА_3 щодо обліку робочого часу та часу відпочинку.

Відповідальність за зазначене порушення передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”.

Зазначені вище порушення знайшли своє відображення в акті від 05.04.2025 №АР092323.

На підставі Акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом від 05.04.2025 №АР092323 в.о. начальника відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області винесено постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів від 06.05.2025 №ПШ117284 якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн. та постанову №ПШ117285, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 51000 грн.

Щодо твердження Позивача стосовно відсутності на в`їзді та виїзді з а/д С 161307 дорожніх знаків, які б забороняли рух вантажному транспортному засобу або вказували на початок автомобільної дороги місцевого значення зазначено, що організація дорожнього руху здійснюється спеціалізованими службами, що створюються відповідними органами: на автомобільних дорогах, що перебувають у власності територіальних громад, - органами місцевого самоврядування, а встановлення та розміщення вказаних знаків не відноситься до компетенції Укртрансбезпеки, тому зазначене твердження Позивача вважаємо безпідставним.

Крім того, розпорядженням Одеської обласної військової адміністрації від 05.04.2024 № 320/А-2024 (зі змінами, внесеними Розпорядженням Одеської обласної державної (військової) адміністрації від 08.05.2025 № 412/А-2025), затверджено перелік обласних автомобільних доріг загального користування місцевого значення Одеської області, у тому числі ділянок, що суміщаються з вулицями міст та інших населених пунктів.

Вказане Розпорядження є загальнодоступним та оприлюднено на офіційному вебсайті Одеської обласної державної адміністрації за посиланням: https://oda.od.gov.ua/strapi/uploads/0412_a25_48a8c41638.pdf.

До зазначеного переліку (пункт за порядком № 63) включено автомобільну дорогу С-161307 Першотравневе-Визирка-/М-28/ (копія розпорядження у двох редакціях з додатками додається до відзиву на позовну заяву).

Таким чином, Одеська обласна державна адміністрація належним чином поінформувала перевізників про статус автомобільних доріг.

Також відповідачем наголошено на відсутності у водіїв всіх документів, необхідних для здійснення перевезення, що відображено в акті.

ОБСТВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

05.04.2025 посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті на підставі направлення на рейдову перевірку від 27.03.2025 № 000013 на а/д місцевого значення С-161307 Першотравневе-Визирка-/М-28/, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 № 422, було зупинено транспортний засіб марки КАМАЗ, державний номерний знак НОМЕР_4 та напівпричіп марки SCHOELCH, номерний знак НОМЕР_5 , водій ОСОБА_2 , автомобільним перевізником виступав ФОП ОСОБА_1 .

В ході здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, після проведення документального габаритно-вагового контролю, за результатами якого складено акт від 05.04.2025 №АВ006268 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, встановлено порушення Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 17 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: здійснення перевезення вантажу згідно накладної від 05.04.2025 №3385 з перевищенням вагових норм, так, фактична загальна маса транспортного засобу разом з вантажем склала 33,259 тон (20,034 тон вага вантажу згідно накладної, а також 8,425 тон та 4,8 тон власна маса тягача та причепа згідно свідоцтв про реєстрацію ТЗ, наданих водієм) при нормативно допустимих для доріг місцевого значення 24 тон, відсоток перевищення склав 38,5 %.

Крім того в товарно-транспортній накладній №3385 від 05.04.2025 року зазначено, що перевізником є ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_9 ), замовником та вантажоодержувачем вказане Приватне сільськогосподарське підприємство «Вороновське» (код ЄДРПОУ 06960913), відправник – ТОВ «ТТГ» «ФОРВАРД» (код ЄДРПОУ 39591876).

Також, перевіркою виявлено порушення абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутність протоколу технічного стану на тягач КАМАЗ, державний номерний знак НОМЕР_4 , та на напівпричіп марки SCHOELCH, номерний знак НОМЕР_5 , а також відсутній поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Доказів наявності чинних протоколу технічного стану та полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності під час перевірки та до суду не надано.

Зазначені вище порушення знайшли своє відображення в акті від 05.04.2025 №АР093624.

Вказані акти надані водієві ОСОБА_2 під особистий підпис, та містять заперечення про відсутність обмежувальних знаків.

Відділом державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті 15.04.2025 року складено та направлено на адресу Перевізника рекомендований лист-запрошення №33485/35/24-25 на засідання по розгляду порушення встановленого в акті №АР092323 та акті №АР093624, який вручений 03.05.2025 року. Розгляд справи призначався на 06.05.2025 року з 11:00 до 12:00 години.

За результатами розгляду справи, на підставі Акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом від 05.04.2025 №АР093624 в.о. начальника відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області винесено постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів від 06.05.2025 №ПШ117282, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн (за порушення абз. 3. ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт») та постанову №ПШ117283, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 51000 грн (за порушення абз. 17. ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт».)

Відділом державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті 06.05.2025 року складено та вручено в той же день особисто Перевізнику рекомендований лист №40000/35/24-25 з доданими до нього копіями постанов про застосування адміністративно-господарських штрафів.

Крім того, відповідно до пунктів 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 № 422, було зупинено транспортний засіб марки КАМАЗ, державний номерний знак НОМЕР_6 та напівпричіп марки REISCH, номерний знак НОМЕР_7 , водій ОСОБА_3 , автомобільним перевізником виступав позивач.

В ході здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, після проведення документального габаритно-вагового контролю, за результатами якого складено акт від 05.04.2025 №АВ004057 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, встановлено порушення Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 17 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: здійснення перевезення вантажу згідно накладної від 05.04.2025 №3386 з перевищенням вагових норм, так, фактична загальна маса транспортного засобу разом з вантажем склала 33,20 тон (20,034 тон вага вантажу згідно накладної, а також 8,2 тон та 5 тон власна маса тягача та причепа згідно свідоцтв про реєстрацію ТЗ, наданих водієм) при нормативно допустимих для доріг місцевого значення 24 тон, відсоток перевищення склав 38,33 %.

Крім того в товарно-транспортній накладній №3386 від 05.04.2025 року зазначено, що перевізником є ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_9 ), замовником та вантажоодержувачем вказане Приватне сільськогосподарське підприємство «Вороновське» (код ЄДРПОУ 06960913), відправник – ТОВ «ТТГ» «ФОРВАРД» (код ЄДРПОУ 39591876).

Також, перевіркою виявлено порушення абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутність протоколу технічного стану на тягач КАМАЗ, державний номерний знак НОМЕР_8 та напівпричіп марки REISCH, номерний знак НОМЕР_7 , відсутній поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на тягач та причіп, а також відсутня індивідуальна контрольна книжка водія ОСОБА_3 щодо обліку робочого часу та часу відпочинку.

До перевірки водієм надані:

- поліси обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності від 14.02.2024 року на тягач №219410879 (ДНЗ НОМЕР_8 ) та причіп №219410859 (ДНЗ BH0357XР) чинні по 13.02.2025 року;

- протоколи перевірки технічного стану транспортних засобів від 13.02.2024 року на тягач №01774-01785-24 (ДНЗ НОМЕР_8 ) та причіп №01774-01784-24 (ДНЗ BH0357XР), дата чергового проходження обов`язкового технічного контролю не пізніше 13.02.2025 року.

Доказів наявності індивідуальної контрольної книжки водія ОСОБА_3 щодо обліку робочого часу та часу відпочинку чинних, а також протоколу технічного стану та полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності під час перевірки та до суду не надано.

Зазначені вище порушення знайшли своє відображення в акті від 05.04.2025 №АР092323.

Вказані акти надані водієві ОСОБА_3 під особистий підпис, та містять заперечення про відсутність обмежувальних знаків.

Відділом державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті 15.04.2025 року складено та направлено на адресу Перевізника рекомендований лист-запрошення №33485/35/24-25 на засідання по розгляду порушення встановленого в акті №АР092323 та акті №АР093624, який вручений 03.05.2025 року. Розгляд справи призначався на 06.05.2025 року з 11:00 до 12:00 години.

За результатами розгляду справи, на підставі Акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом від 05.04.2025 №АР092323 в.о. начальника відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області винесено постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів від 06.05.2025 №ПШ117284, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн (за порушення абз. 3. ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт») та постанову №ПШ117285, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 51000 грн (за порушення абз. 17. ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт».)

Відділом державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті 06.05.2025 року складено та вручено в той же день особисто Перевізнику рекомендований лист №40000/35/24-25 з доданими до нього копіями постанов про застосування адміністративно-господарських штрафів.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України "Про автомобільний транспорт" від 5 квітня 2001 року №2344-III (далі Закон №2344-III).

Статтею 6 Закону №2344-III передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, в т.ч. державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою КМУ від 11.02.2015 року №103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з п.8 вказаного Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до пунктів 2, 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженому Постановою КМУ від 08.11.2006 року №1567 (далі - Порядок №1567), державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Частинами 14, 17 статті 6 Закону №2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

За визначенням, наведеним в абзаці 54 статті 1 Закону №2344-III, рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб`єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об`єкти, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).

Пунктами 12, 14 Порядку №1567 передбачено, що рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Згідно з пунктом 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Пунктами 16, 17 Порядку №1567 передбачено, що рейдова перевірка може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки.

Габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю.

Під час проведення рейдової перевірки можливе: застосування спеціалізованих автомобілів, на яких розміщений напис "Укртрансбезпека"; використання спеціального обладнання, призначеного для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку, встановлених законодавством України та Європейською угодою; здійснення габаритно-вагового контролю; використання засобів аудіо- та відеотехніки для запису процесу перевірки; використання пристроїв для копіювання, сканування з метою збору інформації, що свідчить про правопорушення.

Рейдова перевірка проводиться із зупиненням транспортних засобів або без їх зупинення.

Зупинення транспортних засобів здійснюється відповідно до вимог пункту 15 Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів.

Відповідно до ч.12 ст.6 Закону №2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно частин 1 та 4 статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Згідно із статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08 вересня 2005 року №2862-IV рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 року «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» (далі - Порядок №879).

Відповідно до пункту 3 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з підпунктом 4 пункту 2 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

У розумінні Порядку №879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306. При цьому, транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки (підпункт 3 пункту 2 Порядку №879).

За змістом пункту 6 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Відповідно до п. 16 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

Відповідно до п. п. 5-1 та 11 п. 2 Порядку № 879:

- документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу;

- точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному, автоматичному або пересувному пункті (з урахуванням похибки вимірювального обладнання).

Отже, Порядком № 879 передбачено проведення документального габаритно-вагового контролю та точного габаритно-вагового контролю.

Відповідно до пункту 20 Порядку №879 за результатами точного та/або документального габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою КМУ від 18.01.2001 року №30, передбачено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Відповідно до п.22.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, (далі - ПДР) маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

Згідно з пунктом 22.5 ПДР в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, рух транспортних засобів та їх составів (вантажних автомобілів) на автомобільній дорозі місцевого значення допускається у разі, коли їх параметри фактичної маси не перевищують 24 тонни.

З аналізу п.22.5 ПДР слідує, що участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, визначених у п.22.5 ПДР, зокрема, загальної фактичної маси, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.

Підставами для прийняття спірних постанов №ПШ117283 та №ПШ117285 від 06.05.2025 року про застосування до позивача штрафів стали результати габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки КАМАЗ, державний номерний знак НОМЕР_6 та напівпричіпу марки REISCH, номерний знак НОМЕР_7 , зафіксовані в акті №АВ004057 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 05.04.2025 року, а також результати габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки КАМАЗ, державний номерний знак НОМЕР_4 та напівпричіпу марки SCHOELCH, номерний знак НОМЕР_5 , зафіксовані в акті №АВ006268 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 05.04.2025 року.

Як слідує з наявних в матеріалах справи Актів про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, товарно-транспортних накладних №3385 та №3386, свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (ВНС №126247, СХО №709657, СХА №260995, ОІС №421875) було встановлено, що повна маса транспортних засобів становида 33,259 тонн (20,034 тон вага вантажу згідно накладної, а також 8,425 тон та 4,8 тон власна маса тягача та причепа згідно свідоцтв про реєстрацію ТЗ, наданих водієм) та 33,200 тонн (20,034 тон вага вантажу згідно накладної, а також 8,2 тон та 5 тон власна маса тягача та причепа згідно свідоцтв про реєстрацію ТЗ, наданих водієм).

Відтак, за результатами проведення габаритно-вагового контролю транспортних засобів позивача зафіксовані факти перевищення фактичної загальної маси транспортного засобу разом з вантажем 33,259 тонни при нормативно допустимих для доріг місцевого значення 24 тонни (відсоток перевищення склав 38,5 %), та з вантажем 33,20 тонни при нормативно допустимих для доріг місцевого значення 24 тонни (відсоток перевищення склав 38,33 %).

Абзацом 17 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на зазначене, з урахуванням положень наведених нормативних актів та приписів ст. 60 Закону суд доходить висновку, що відповідачем було правомірно винесено оскаржувані постанови №ПШ117283 та №ПШ117285 від 06.05.2025 року.

Щодо посилання Позивача на відсутності на в`їзді та виїзді з а/д С161307 дорожніх знаків, які б забороняли рух вантажному транспортному засобу або вказували на початок автомобільної дороги місцевого значення, суд зазначає наступне.

Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань).

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про дорожній рух» організація дорожнього руху на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах здійснюється із застосуванням технічних засобів та автоматизованих систем керування дорожнім рухом відповідно до правил і стандартів, а також на основі проектів і схем організації дорожнього руху, погоджених із Міністерством внутрішніх справ України. До вказаних проектів і схем за приписами Міністерства внутрішніх справ України можуть бути внесені зміни та доповнення. Організація дорожнього руху здійснюється спеціалізованими службами, що створюються відповідними органами: на автомобільних дорогах, що перебувають у власності територіальних громад, - органами місцевого самоврядування.

Організація заходів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху на відповідних автомобільних дорогах, зокрема, в частині встановлення відповідних дорожніх знаків, покладається на інші державні органи та органи місцевого самоврядування та виходить за межі повноважень Укртрансбезпеки, визначених Положенням № 103.

Перелік доріг місцевого значення затверджується відповідною обласною державною адміністрацією один раз на три роки.

Так, розпорядженням Одеської обласної військової адміністрації від 05.04.2024 № 320/А-2024 (зі змінами, внесеними Розпорядженням Одеської обласної державної (військової) адміністрації від 08.05.2025 № 412/А-2025), затверджено перелік обласних автомобільних доріг загального користування місцевого значення Одеської області, у тому числі ділянок, що суміщаються з вулицями міст та інших населених пунктів.

Вказане Розпорядження є загальнодоступним та оприлюднено на офіційному вебсайті Одеської обласної державної адміністрації за посиланням: https://oda.od.gov.ua/strapi/uploads/0412_a25_48a8c41638.pdf

До зазначеного переліку (пункт за порядком № 63) включено автомобільну дорогу С-161307 Першотравневе-Визирка-/М-28/, де 05.04.2025 року проведена перевірка.

Таким чином Одеською обласною державною адміністрацією забезпечений вільний доступ перевізників до інформації про статус автомобільних доріг регіону.

Крім того, відповідно до статті 6 Закону «Про автомобільні дороги» державну політику і стратегію розвитку всіх видів автомобільних доріг на території України здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства – в даний час це Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України.

Відповідно до статті 10 Закону «Про автомобільні дороги» Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України як центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами загального користування державного значення; Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні та Севастопольська міська державні адміністрації здійснюють управління автомобільними дорогами загального користування.

Відповідно до статті 12 Закону «Про автомобільні дороги» забезпечення належного маршрутного орієнтування користувачів автомобільних доріг загального користування місцевого значення належить до повноважень обласних державних адміністрацій.

Відповідно до статті 49 цього ж Закону «Про автомобільні дороги», саме користувачі автомобільних доріг, винні у порушенні вимог цього Закону, несуть відповідальність згідно із законом.

З огляду на фактичні обставини справи, суд вбачає, що Позивач, як автомобільний перевізник не виконав своїх обов`язків перед початком руху, не ознайомився із розпорядженнями про статус доріг, по яким він прокладав маршрут великовантажних транспортних засобів та допустив рух транспортними засобами із ваговими перевищення транспортними засобами на понад 30 %, що призвело до порушення Закону України «Про автомобільний транспорт».

Крім того, дорогою місцевого значення С-161307 в цілому не заборонений проїзд вантажного транспорту з перевищенням вагових обмежень, однак для такого проїзду вимагається дозвіл на участь в дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, тоді як відповідно до аналізу положень глави 3 Заборонні знаки Правил дорожнього руху заборонні знаки встановлюють повну заборону проїзду транспортних засобів із перевищенням, зокрема маси такого транспортного засобу або навантаження на вісь, у тому числі й за наявності відповідного дозволу на участь в дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, тобто позначають повну заборону руху такого транспортного засобу на ділянці дороги, де встановлений відповідний дорожній знак.

Таким чином, відсутність дорожніх знаків щодо позначення такої дороги як автомобільної дороги місцевого значення та дорожніх знаків щодо початку та кінця населеного пункту не звільняє позивача від обов`язку дотримуватися вимог пункту 22.5 Правил дорожнього руху та статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за недотримання яких передбачена абзацом 17 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Крім того, на безпідставності та необґрунтованості посилань на те, що не встановлення дорожнього знаку, який забороняє рух транспортних засобів із перевищенням 24 тонн та необізнаність водія про його рух дорогою загального користування місцевого значення, також наголошувала у своїй постанові колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2025 у справі №420/32289/24.

Окремо суд звертає увагу, що зазначаючи про протиправність спірних постанов Позивач обмежився лише цитуванням загальних норм законодавства про автомобільний транспорт та доводами про відсутність дорожніх знаків та визначення типу дороги, втім ні водіями транспортних засобів під час перевірки, ні Позивачем у позові не наведено жодних заперечень щодо виявленого факту перевищення фактичної маси та процедури проведення перевірки.

Разом з тим, суд вважає, що для повного та об`єктивного розгляду справи необхідно надати оцінку іншим аргументам сторін.

Щодо відсутності у водіїв транспортних засобів протоколів технічного стану на транспортні засоби та полісів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до статті 22 Закону № 2344-III технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів та їх складових виконують з метою підтримання їх у належному стані та забезпечення встановлених виробником технічних характеристик під час використання, зберігання або утримання протягом періоду експлуатації.

Відповідно до статті 23 Закону № 2344-III контроль технічного стану транспортних засобів включає: обов`язковий технічний контроль транспортних засобів; перевірку технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками.

Перевірку технічного стану транспортних засобів під час обов`язкового технічного контролю транспортних засобів здійснюють суб`єкти господарювання, визначені відповідно до Закону України «Про дорожній рух» в порядку, який встановлює Кабінет Міністрів України.

У період між обов`язковими технічними контролями відповідність технічного стану транспортних засобів вимогам законодавства забезпечує перевізник.

Порядок проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.

Перевірка технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками здійснюється в порядку, який визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Відповідно до статті 35 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.93 року №3353-XII (далі Закон № 3353-XII) транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.

Обов`язковому технічному контролю не підлягають:

1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;

2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.

3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України «Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України»;

Обов`язковий технічний контроль транспортного засобу передбачає перевірку технічного стану транспортного засобу, а саме: системи гальмового і рульового керування, зовнішніх світлових приладів, пневматичних шин та коліс, світлопропускання скла, газобалонного обладнання (за наявності), інших елементів у частині, що безпосередньо стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища.

Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.

Періодичність проходження обов`язкового технічного контролю становить: для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажних автомобілів (незалежно від форми власності) вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки; для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації - щороку; для автобусів та спеціалізованих транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, незалежно від строку експлуатації - двічі на рік.

На кожний транспортний засіб, що пройшов обов`язковий технічний контроль і визнаний технічно справним, суб`єкт проведення обов`язкового технічного контролю складає протокол перевірки його технічного стану, який видається водію транспортного засобу. У протоколі зазначається строк чергового проходження обов`язкового технічного контролю транспортного засобу відповідно до періодичності проходження, встановленої частиною восьмою цієї статті.

Технічний опис та зразок протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу затверджує Кабінет Міністрів України.

Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, технічного опису та зразка протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2012 № 137 (далі – Порядок № 137) визначає процедуру проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, зареєстрованих уповноваженими органами МВС (далі - транспортні засоби), за результатами якої встановлюється їх придатність до експлуатації або неможливість експлуатації.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3 Порядку № 137 періодичність проходження обов`язкового технічного контролю для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації становить щороку.

Згідно з п. 16 Порядку № 137 обов`язковий технічний контроль транспортного засобу проводиться згідно з Технологічними вимогами до засобів перевірки технічного стану, обслуговування і ремонту колісного транспортного засобу, затвердженими наказом Міністерства Інфраструктури України від 15.02.2012 № 106, і Вимогами до перевірки.

Відповідно до абзацу 1 пункту 18 Порядку № 137 у разі позитивного результату після проведення обов`язкового технічного контролю транспортного засобу виконавець складає протокол перевірки технічного стану транспортного засобу. Паперова копія протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу видається замовнику (водію). На вимогу замовника (водія) паперова копія виготовляється та видається на бланку протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу.

Частиною 1 статті 20 Закону № 2344-III визначено, що конструкція та технічний стан транспортних засобів, а також їх частини мають відповідати вимогам, порядок визначення яких установлює Кабінет Міністрів України, та забезпечувати: безпеку людей, які користуються транспортними засобами чи беруть участь у дорожньому русі; відповідність нормам стосовно викидів забруднювальних речовин, парникових газів, електромагнітних завад, рівню шуму та інших чинників негативного впливу на людину та довкілля; запобігання пошкодженню транспортними засобами доріг та їх облаштування; ефективне використання енергетичних ресурсів, частин і експлуатаційних матеріалів; захист від незаконного використання транспортних засобів та запобігання пошкодженню вантажів; збереження властивостей безпеки від моменту виготовлення транспортного засобу до його утилізації; відповідність іншим вимогам законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 № 1166 визначено єдині вимоги до конструкції та технічного стану колісних транспортних засобів, що експлуатуються.

З урахуванням вищевикладеного, судом вбачається, що положеннями статті 48 Закону № 2344-ІІІ передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а наявність протоколу про перевірку технічного стану транспортного засобу, передбачено Законом України «Про дорожній рух» та Порядком № 137.

Відповідно до абз. 2 п. 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. Однак перелік документів, визначений статтею 48 Закону № 2344-ІІІ, не є вичерпним.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17 зазначив, що аналіз положень статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте вказано на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Так, у контексті статті 48 Закону № 2344-III протокол перевірки технічного стану транспортного засобу є «іншим документом, передбаченим законодавством», а саме: Порядком № 137, та повинен бути пред`явлений особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху.

Як встановлено судом з матеріалів справи та не спростовано позивачем, в актах перевірки зафіксовано, що на момент перевірки, у водіїв транспортних засобів, які здійснювали перевезення вантажів були відсутні чинні протоколи перевірки технічного стану, що є порушенням статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Щодо відсутності чинних договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

20 червня 2024 року набрав чинності Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21 травня 2024 року № 3720-IX (далі - Закон № 3720-IX), відповідно до пункту 3 частини першої статті 9 якого перевірка наявності чинних договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється: посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, під час здійснення заходів державного нагляду (контролю).

Так, у контексті статті 48 Закону № 2344-III поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є «іншим документом, передбаченим законодавством» та повинен бути пред`явлений особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху.

Та за результатом перевірки встановлено відсутність полісів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на транспортні засоби з причепами: марки КАМАЗ, державний номерний знак НОМЕР_4 та напівпричіп марки SCHOELCH, номерний знак НОМЕР_5 та марки КАМАЗ, державний номерний знак НОМЕР_6 та напівпричіп марки REISCH, номерний знак НОМЕР_7 , що зафіксовано в актах проведення перевірки №АР092323, №АР093624.

Як встановлено судом з матеріалів справи та не спростовано позивачем, в актах перевірки зафіксовано, що на момент перевірки, у водіїв транспортних засобів, які здійснювали перевезення вантажів були відсутні чинні поліси обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що є порушенням статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Щодо відсутності належним чином заповненої індивідуальної контрольної книжки.

Статтею 18 Закону № 2344-III визначено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

В розумінні вказаної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин.

Згідно з визначенням Положення тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на ТЗ для показу та реєстрації інформації про рух ТЗ. Іншим способом контролю водіїв є індивідуальна контрольна книжка, яка відображає відомості про тривалість змінного періоду керування.

Чинним законодавством відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв не передбачена.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.03.2020 по справі №823/1199/17.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Згідно з п. 1.2 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 01.06.2010 № 340 (далі - Положення № 340) це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку.

Відповідно до п. 1.3 Положення № 340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Пунктом 1.5 Положення № 340 визначено, що автомобільний перевізник – фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи/та вантажів транспортними засобами (далі - Перевізник).

Пунктом 6.3 Положення про робочий час передбачено, що водій, який керує транспортним засобом, що не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Судом встановлено, що під час перевірки та до суду, під час розгляду справи, не було надано індивідуальну контрольну книжку обліку роботи та відпочинку водія ОСОБА_3 , що знайшло своє відображення у акті №АР092323 від 05.04.2025 року, та є підставою для притягнення до відповідальності за абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III.

Таким чином, за відсутність вказаних документів, - протоколів перевірки технічного стану транспортних засобів, індивідуальної контрольної книжки водія та договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності законодавством передбачено, з урахуванням положень наведених нормативних актів та приписів ст. 60 Закону, суд доходить висновку, що відповідачем було правомірно винесено оскаржувані постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів від 06.05.2025 №ПШ117282, №ПШ117284.

Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

З огляду на вищенаведене, суд вважає що адміністративний позов позивача не підлягає задоволенню.

Згідно ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Виходячи з необхідності відмови судом у задоволенні позовних вимог позивача, у суду відсутні підстави, передбачені ст. 139 КАС України, для стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень судових витрат.

Керуючись ст. ст. 242, 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті та Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_9 )

Державна служба України з безпеки на транспорті (адреса: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 51, Код ЄДРПОУ: 39816845, ел. пошта: contact@dsbt.gov.ua)

Відділ державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті (адреса: 65008, Одеська обл., Одеський р-н., м. Одеса, вул. Бориса Дерев`янка, буд. 1, каб. 203)

Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА

.