Рішення від 02 лютого 2026 р. у справі №490/7364/25 — Центральний районний суд м. Миколаєва

490/7364/25

н\п 2/490/715/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2026 року м.Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва

у складі: головуючого судді Чулуп О.С.

при секретарі – Правник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миколаїв цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Літвінчук Ангеліна Анатоліївна про визнання права власності на спадкове майно

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовом в якому просить визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідн.код НОМЕР_1 право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 на житловий будинок АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2452016048060) за адресою : АДРЕСА_2 загальною площею 35,5 кв.м., житловою площею 13.1. кв.м.

В обгрунтування позову позивач вказує, що на підставі договору купівлі-продажу серія та номер: 6-4125 виданого 13.08.1982 року Першою Миколаївською державною нотаріальною конторою Верхогляд Людмила Євгенівна була власником 1/20 частки житлового будинку АДРЕСА_2 . 30.01.2018 року ОСОБА_2 скала заповіт згідно зі змісту якого вбачається, що вона заповіла належну їй 1/20 частку домоволодіння за номером АДРЕСА_2 ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 яка є тіткою позивача померла.

28.08.2025 року приватним нотаріусом позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , при цьому нею не було надано правовстановлюючих документів на 1/20 частку у праві спільної часткової власності на домоволодіння, зазначене у вище зазначеному заповіті, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач вказує, що при оформлені спадщини її тітка ОСОБА_2 за життя склала заповіт, яким заповіла позивачу 1/20 частину домоволодіння за номером АДРЕСА_2 , при цьому за життя ОСОБА_1 виділила свою частку в натурі та зареєструвала права власності на неї, змінивши адресу на АДРЕСА_1 . Згідно рішення виконкому Миколаївської міської ради №670 від 28.07.2021 року було вирішено частині домоволодіння яка складається з частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 (літ.А прим.№2-1, 2 2, 1-1, 1-2, 1-6 загальною площею 35,5 кв.м. частина літ .М 1/7 частини №3, 16), що належать ОСОБА_2 надати нову адресу АДРЕСА_1 .

10.09.2021 року державним реєстратором було здійснено реєстрацію даного об`єкту в державному реєстрі речових прав, з якої вбачається, що ОСОБА_2 після виділення своєї частки в натурі стала власником 1/1 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 35,5 кв.м., житловою площею 13.1 кв.м. Таким чином, позивач вказує, що фактично частка 1/20 житлового будинку АДРЕСА_2 була виділена в окрему одиницю, якій надано нову адресу АДРЕСА_1 та яка є цілим окремим об`єктом.

Представник позивача просив розглядати справу за його відсутності та відсутності позивача.

Представник відповідача надав заяву в якій просить розглядати справу за його відсутності, а рішення прийняти на розсуд суду.

Представник третьої особи надав заяву в якій просить розглядати справу за його відсутності, а рішення прийняти на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи, давши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом досліджено витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.08.2015 року згідно якого вбачається, що ОСОБА_2 зареєстровано право власності на 1/20 частку житлового будинку АДРЕСА_2 .

Судом досліджено заповіт від 13.01.2018 року згідно якого ОСОБА_2 заповіла належну їй на праві власності 1/20 частку домоволодіння АДРЕСА_2 ОСОБА_1 .

Судом досліджено витяг з рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 670 від 28 липня 2021 року згідно якого частині домоволодіння, яка складається з частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_2 , (літ. А прим. №№ 2-1, 2-2, 1-1, 1-2, 1-6 заг. Площ. 35,5 кв.м., частина літ. М, 1/7 частини №№ 3,16) що належить ОСОБА_2 надано нову адресу: АДРЕСА_1 .

Судом досліджено витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10.09.2021 року згідно якого за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на будинок АДРЕСА_1 .

Судом досліджено свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 згідно якого ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Судом досліджено постанову приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Літвінчук А.А. від 28 серпня 2025 року згідно якої ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/20 частку домоволодіння АДРЕСА_2 , оскільки ОСОБА_1 не було надано правовстановлюючого документу на 1/20 частку у праві спільної часткової власності на домоволодіння зазначене в заповіті, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до ст.1216ЦК України спадкуванням є перехід прав та обовязків /спадщини/ від фізичної особи, яка померла /спадкодавця/, до інших осіб /спадкоємців/.

Відповідно до ст.1218ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно зі ст.328ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_2 заповідала позивачу ОСОБА_1 1/20 частку домоволодіння АДРЕСА_2 .

У відповідності до ч. 3 ст.358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.Статтею 364ч.1цього Кодексупередбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у ст. 317 ЦК України. Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбаченийст. 41Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Поняття спільної часткової власності викладено в ч. 1ст.356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробному виразі.

Відповідно до ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Так, відповідно до ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна,що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина другастатті 183цього Кодексу),співвласник,який бажаєвиділу,має правона одержаннявід іншихспіввласників грошовоїабо іншоїматеріальної компенсаціївартості йогочастки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.Право начастку управі спільноїчасткової власностіу співвласника,який отримавтаку компенсацію,припиняється здня їїотримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Відповідно до п. 54 Постанови КМУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1127 від 25 грудня 2015 року для державної реєстрації права власності у зв`язку з поділом, виділом частки або об`єднанням земельної ділянки, закінченого будівництвом об`єкта подаються:

1) документ, що посвідчує право власності на земельну ділянку, закінчений будівництвом об`єкт, що поділяється, частка з якого виділяється чи об`єднується (крім випадків, коли право власності на таке майно вже зареєстровано в Державному реєстрі прав або коли для державної реєстрації права власності подається документ, передбаченийпідпунктом 2цього пункту);

2) договір про поділ спільного майна або договір про виділ у натурі частки із спільного майна, або відповідне рішення суду (у разі належності земельної ділянки, закінченого будівництвом об`єкта, що поділяється або частка з якого виділяється, на праві спільної власності та прийняття співвласниками рішення щодо поділу спільного майна або виділу в натурі частки із спільного майна, що має наслідком припинення права спільної власності для всіх або одного із співвласників, що здійснює виділ у натурі частки).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так позивачем не надано доказів того, що частка спадкодавця ОСОБА_2 у праві спільної часткової власності була виділена в натурі. Вимоги позивачем про виділ в натурі частки також заявлені не були.

За такого, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необгрунтованими та не підлягають задоволенню.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до частин першої та другої статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (пункт 8.10 Постанови Велика Палата Верховного Суду від 05 липня 2023 року, справа № 910/15792/20).

Зі змісту позовних вимог про визнання права власності у порядку спадкування слідує, що належними відповідачами у цій справі мають бути й інші співвласники нерухомого майна – домоволодіння АДРЕСА_2 , а тому позовні вимоги також не підлягають задоволенню через пред`явлення позову до неналежного кола відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,60,212,224-226 ЦПК України, ст.ст.328, 392,757,1216,1218,1268,ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Літвінчук Ангеліна Анатоліївна про визнання права власності на спадкове майно – житловий будинок АДРЕСА_1 , - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та у строки передбаченіст.273 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення до Миколаївського апеляційного суду.

Суддя