Постанова від 16 березня 2026 р. у справі №946/150/26 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/150/26

Провадження № 3/946/244/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2026 року місто Ізмаїл

Суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Бортейчук Ю.Ю., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, отримані з Ізмаїльського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,

передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 12.01.2026 року серії ЕПР1 № 564359, 12.01.2026 року о 00 годині 07 хвилин в м. Ізмаїл Ізмаїльського району Одеської області по вул. Михайлівська, буд. 6, громадянин ОСОБА_1 керував автомобілем «OPEL Zafira», д.н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мовлення, порушення координації рухів). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився.

В судове засідання притягуваний ОСОБА_1 не з`явився, надав суду заяву про закриття провадження у якій, свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не визнав, зазначив, що він одразу повідомив поліцейських, що бажає пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння саме в закладі охорони здоров`я.

Також зазначив, що до протоколу про адміністративне правопорушення, було долучено «Акт про фіксацію відмови особи від тестування на алкоголь з використанням газоаналізатора», складений лікарем закладу охорони здоров`я, згідно якого він нібито відмовився від проведення тестування на алкоголь із використанням газоаналізатора «Алкофор-505». При цьому, відповідно до п. 15 розділу III Інструкції, висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння) (додаток 4), видається на підставі акта медичного огляду.

Форма акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції затверджена вищевказаною Інструкцією та є додатком № 3 до неї.

Відповідно до вказаного акту медичного огляду, лікар зобов`язаний встановити: зовнішній вигляд обстежуваної особи: стан одягу, шкіри, наявність пошкоджень (поранення, забиті місця, точна локалізація, характер пошкодження тощо); поведінку обстежуваної особи: адекватна, напружена, замкнута, роздратована, збуджена, агресивна; ейфорична, балакуча, метушлива; настрій нестійкий, млявий, загальмований, скарги на свій стан (на що саме); стан свідомості, орієнтування на місці, у часі та власній особистості; мовну здатність: непорушена, зв`язність висловлювань, порушення артикуляції, змазаність мови та інше; вегетативно-судинну реакцію (стан шкірних покривів, слизових оболонок очей, язика, спітніння, слинотеча); дихання: незмінене, прискорене, уповільнене (підкреслити), кількість подихів на хвилину; пульс; артеріальний тиск; - зіниці: незмінені, звужені, розширені; реакція на світло: жива, млява (підкреслити) ністагм при погляді вбік; - рухова сфера; міміка: звичайна, млява, жвава; хода (хитка, розкидування ніг під час ходи), хода зі швидкими поворотами (без хитань, хитання при поворотах), поза Ромберга; - точні рухи (підняти монету з підлоги, пальце-носова проба); тремтіння повік, язика, пальців рук (підкреслити); чи є ознаки нервово-психічних захворювань, органічного ураження центральної нервової системи, фізичного виснаження. Перенесені травми (зі слів обстежуваного); відомості про останнє вживання алкоголю або наркотичних речовин чи лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції: суб`єктивні та об`єктивні (згідно з документами, іншими джерелами); запах алкоголю з рота; інші прояви та симптоми.

При цьому, огляд лікарем не здійснювався, вказані складові визначення наявності чи відсутності алкогольного сп`яніння відповідно не встановлювалися.

Також, відповідно до складових акту огляду входить і використання технічних засобів для визначення наявності або вимірювання вмісту етилового спирту у видихуваному повітрі (відповідно до встановленого рівня) та зазначаються: час обстеження, назва спеціального технічного засобу, за наявності - його номер, дата останньої повірки, результат обстеження через 20 хвилин. Час обстеження, назва спеціального технічного засобу, за наявності — його номер, дата останньої повірки, результат обстеження. Таким чином, з метою встановлення наявності чи відсутності алкогольного сп`яніння лікарем під час обстеження може використовуватися, окрім інших складових, також і технічні засоби.

Тобто, само по собі відмова особи від тестування на алкоголь з використанням газоаналізатора не свідчить про відмову від проходження огляду в цілому.

Як визначено п. 12, 13 Розділу ІІІ Інструкції, предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров.

Крім того, Інструкція не містить виключного переліку методів медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння, а тільки передбачає випадки, коли забір біологічних зразків є обов`язковим, що не виключає використання такого методу дослідження у всіх інших випадках, зокрема на прохання особи, яку оглядають.

Притягуваний неодноразово зазначав, як поліцейським, так і медичним працівникам в закладі охорони здоров`я, що в нього є обґрунтовані сумніви щодо достовірності можливих показів технічного приладу та вже мав «справу» в суді.

Слід наголосити, що Інструкцією не передбачено необхідності в сплаті коштів за проведення огляду на стан сп`яніння.

При цьому, як медичні працівники, так і поліцейські почали вчиняти дії, направленні на створення перешкод в проведенні такого огляду, почали вигадувати факт того, що дослідження крові є платним, вартість якого складає аж 5000,00 грн., що є неприпустимим.

В подальшому, медичні працівники в закладі охорони здоров`я так і не провели огляд взагалі, акт медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (згідно додатку № 3 Інструкції) не складали, а обмежилися лише складанням «Акту про фіксацію відмови особи від тестування на алкоголь з використанням газоаналізатора».

Згідно п. 21 розділу III Інструкції, висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.

Оскільки повноцінний Акт медичного огляду не складався, клінічна картина не описувалася, а біологічні зразки не відбиралися (хоча притягуваний наполягав на цьому), процедура огляду була грубо порушена з боку медичного персоналу та поліції.

Фактично, поліцейські та медичний персонал закладу підмінили поняття «відмова від огляду» на «незгоду з обраним лікарем методом тестування», при цьому проігнорувавши обов`язок провести повний клінічний та лабораторний огляд, на який притягуваний погодився, що підтверджується його присутністю в медичному закладі та відеозаписами з нагрудної камери поліцейських.

Частиною 2 ст. 251 КУпАП визначено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Тобто усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь. Аналогічна норма міститься і в ст. 62 Конституції України.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» від 09.06.2011 р., заява № 16347/02 та «Малофеева проти Росії» від 30.05.2013 р., заява № 36673/04, згідно яких суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу правопорушення.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження наявності в діях притягуваного складу і події адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, вважає, що провадження щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Положеннями статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП та не може бути перекладено на суд.

Згідно диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП – керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суб`єкт правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП спеціальний - водій транспортного засобу, або інша особа, яка керувала транспортним засобом.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 було зупинено співробітниками поліції в м. Ізмаїлі Ізмаїльського району Одеської області на вул. Михайлівська, буд. 6, у зв`язку з не освітлюванням номерного знаку. В подальшому співробітниками поліції було запропоновано притягуваному пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку.

З наданого працівниками поліції відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 казав працівникам поліції, що він алкоголь не вживав і бажає проїхати до медичного закладу для огляду на стан сп`яніння, оскільки на проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння шляхом продуття газоаналізатора він не надав згоди. Під час спілкування з поліцейськими, водій поводив себе адекватно, чітко відповідав на їх запитання, висловлював свої заперечення, його поведінка цілком відповідала обстановці.

Порядок огляду на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я врегульований розділом ІІІ Інструкції.

Згідно з пунктом 8 розділу ІІІ Інструкції, метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння.

Пунктом 12 розділу ІІІ Інструкції передбачено, що предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук.

Відповідно до п. 13 розділу ІІІ Інструкції, для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу.

Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними (п. 22 розділу ІІІ Інструкції).

Інструкція передбачає випадки, коли забір біологічних зразків є обов`язковим, але не обмежує використання такого методу дослідження у всіх інших випадках, зокрема, якщо особа не надає згоди проходити огляд на стан сп`яніння шляхом використанням спеціальних технічних засобів.

Крім того, Верховний Суд у своїй постанові від 24.04.2020 року в справі № 823/1022/16 вказав, що правильним є висновки судів попередніх інстанцій про те, що результати медичного огляду для встановлення факту вживання алкоголю і стану сп`яніння вважаються достовірними за умови, що вони були отримані під час медичного обстеження, поєднаного з лабораторними дослідженнями, результати яких зафіксовані в акті та висновку.

Під час перебування в медичному закладі ОСОБА_1 було запропоновано лікарем пройти огляд на стан сп`яніння лише за допомогою газоаналізатора, здати біологічний матеріал йому не пропонували.

Таким чином зазначений порядок Інструкції дотриманий не був, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 було запропоновано здати зразки біологічного середовища з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння або докази його відмови здати такі зразки.

Крім того, законодавством визначена чітка процедура проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, яка вимагає від уповноваженого суб`єкта, в даному випадку працівника поліції, у разі виявлення ознак алкогольного сп`яніння у водія запропонувати йому пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу, та лише у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, останній зобов`язаний запропонувати водію пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі. І лише у разі відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі, скласти протокол за порушення п. 2.5 ПДР. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог встановленої процедури, вважається недійсним.

Відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Згідно вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини надає «автономне» значення концепції «кримінальне обвинувачення», незалежне від категорій, що використовуються в національних правових системах держав - учасниць Конвенції (Адольф проти Австрії (Adolf v. Austria), пункт 30).

Першочергова оцінка Європейським судом з прав людини застосовності кримінального аспекту ст. 6 Конвенції ґрунтується на критеріях, викладених у рішенні у справі Енгель та інші проти Нідерландів (Engel and Others v. the Netherlands) (пункти 82 - 83): 1) класифікація в національному законодавстві; 2) характер правопорушення та 3) суворість покарання, ризику якого піддається відповідна особа.

В практиці Європейського суду з прав людини перший критерій має відносну значимість, тобто коли внутрішнє державне законодавство класифікує певне правопорушення як кримінальне, цей критерій буде мати вирішальне значення. В іншому випадку Європейський суд з прав людини не приймає до уваги національну класифікацію та вивчає фактичний зміст розглядуваної процедури.

Другий та третій критерії, викладені в рішенні Європейського суду з прав людини у справі Енгель на інші проти Нідерландів (Engel and Others v. the Netherlands), являються альтернативними та необов`язково застосовуються одночасно; для вирішення про застосовність ст. 6 Конвенції достатньо, щоб розглядуване правопорушення за своїм характером вважалось «кримінальним» з точки зору Конвенції або щоб за вчинене правопорушення на особу покладалось покарання, яке за своїм характером та ступеню серйозності належить в цілому до «кримінальної» сфери (Озтюрк проти Німеччини (Ozturk v. Germany), пункт 54; Лутц проти Німеччини (Lutz v. Germany), пункт 55).

Після проведення аналізу вказаних вище джерел права, враховуючи види та розмір санкції, яка визначена національним законом за вчинення правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, порівнюючи її з санкцією кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 КК України, вважаю, що адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП з точки зору Конвенції можна вважати «кримінальним». Тому, з урахуванням засад правосуддя та принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, вважаю обґрунтованим застосування в даному випадку положень ст.62 Конституції України, відповідно до ч.3 якої, обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З урахуванням розбіжностей в фактах викладених в матеріалах справи та доказах наданих стороною захисту, що викликає сумніви щодо доведеності вини особи притягуваної до адміністративно відповідальності, суд приходить до висновку щодо відсутності складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 .

Суд зважає, що відповідно до вимог абзацу 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Викладені обставини, досліджені в судовому засіданні, свідчать про те, що в даному випадку не надано доказів керування ОСОБА_1 автомобілем с ознаками алкогольного сп`яніння та доведено недодержання порядку проведення огляду на стан сп`яніння, передбаченого ст. 266 КУпАП та вимог Інструкції.

Відповідно до вимог діючого адміністративного законодавства, а саме, ст. 9, 245, 252 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Наведене викликає сумнів щодо винуватості особи у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП. Всі сумніви в даному випадку суд, у відповідності до вищевказаних норм права трактує на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, що відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.247 КУпАП є підставою для закриття провадження у справі.

Керуючись ст.130, 247, 283 285 КУпАП, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: Ю.Ю.Бортейчук