Рішення від 17 березня 2026 р. у справі №487/562/26 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/562/26

Провадження № 2/487/1351/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2026 м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючої судді Скоринчук К.М., за участю секретаря судових засідань Карбівничої А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

ВСТАНОВИВ:

У Заводський районний суд м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Вимоги мотивовано тим, що 22.12.2021 сторони уклали шлюб та мають спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який має інвалідність та проживає разом із позивачкою. Спільне життя у подружжя не склалося, шлюбні стосунки фактично припинені, подружжя спільно не проживає, вживати заходів щодо примирення не бажають. Спору щодо місця проживання та виховання дитини чи розподілу спільного майна немає. Водночас позивач просить суд вирішити питання стягнення з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини в розмірі 1/3 частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, ураховуючи потреби дитини за станом здоров`я, оскільки згоди в цій частині між сторонами не досягнуто. А тому позивач просила задовольнити позовні вимоги та вирішити питання судових витрат.

28 січня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання сторони не з`явилися.

Позивач просила розглянути справу без її участі.

Відповідач подав через канцелярію суду заяву про визнання позову та просив справу розглянути без його участі.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Узявши до уваги заяви сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд ураховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Згідно ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 22.12.2021 ОСОБА_4 та ОСОБА_2 уклали шлюб, про що Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) 22.12.2021 складено актовий запис про шлюб № 647. Від шлюбу подружжя має спільного сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Син, знаходячись на утримання матері, проживає разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями витягів з реєстру територіальної громади. Як зазначила позивач, спільне подружнє життя не склалося, шлюбні стосунки фактично припинені, сторони спільно не проживають, вживати заходів щодо примирення не бажають та подальше підтримання формального шлюбу суперечить інтересам позивачки. Спору щодо місця проживання та виховання дитини чи розподілу спільного майна немає.

Відповідно до ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

У частинах 3 та 4 ст.56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

З огляду на встановлені фактичні обставини, які полягають у відсутності між сторонами взаєморозуміння, відсутності бажання підтримувати сімейні стосунки, що призвело до формального існування шлюбу, ненадання відповідачем заперечень щодо розірвання шлюбу, суд дійшов висновку, що подальше збереження шлюбу між сторонами суперечило б інтересам одного з подружжя, що має істотне значення для справи, а тому суд дійшов висновку, що позов в частині розірвання шлюбу підлягає задоволенню.

Після розірвання шлюбу позивачка просила прізвище змінити, вказавши її дошлюбне прізвище – ОСОБА_5 .

У частині позовних вимог щодо стягнення аліментів, суд ураховує наступне.

Сторони є батьками дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має інвалідність, що підтверджується корінцем медичного висновку №14/25 про дитину з інвалідністю віком до 18 років від 15.04.2025, згідно якого дитина має захворювання С 91.0 В-клітинна гостра лімфобластна лейкемія, FAB варіант L1, варіант В ІІ (common - B ALL), ЦНС-1 статус, 1-й гострий період, підгрупа А. Висновок дійсний до 01.05.2030. Дитина потребує систематичного лікування, прийому хіміотерапевтичних препаратів, здачі дороговартісних аналізів та проведення лабораторних досліджень, покращеного харчування, реабілітації у вигляді лікувальної фізкультури та фізіотерапії, пожиттєвого диспансерного спостереження та постійного стороннього догляду (а.с. 15-18).

Як зазначає позивач, у зв`язку зі зниженим імунітетом лікарі рекомендують дитині уникати скупчень людей, відвідування дитячого садочку, гуртків та спортивних секцій. ОСОБА_1 самостійно займається вихованням та лікуванням дитини. За вказаних обставин позивач не має можливості працевлаштуватися, а тому не може в повній мірі забезпечити дитині належний рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Дитина отримує соціальну допомогу з інвалідністю, яка у січні 2026 року становила 7450,50 грн та є єдиним джерелом доходу.

Між батьками дитини не досягнуто згоди щодо розміру та систематичності здійснення надання матеріального утримання дитини відповідачем, а також щодо укладення договору про розмір аліментів.

Позивач ОСОБА_1 зазначила, що відповідач інших утриманців не має, є здоровий, працездатний та працевлаштований у ПрАТ “МКХП” Зерновий термінал, а тому може сплачувати аліменти на утримання дитини у розмірі однієї третини свого заробітку (доходу).

Доказів у протилежне суду не надано.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з ст. 18 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до статей 180, 182 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

При визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», встановлено те, що в 2026 році прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років складає 2817 гривень.

Мінімальна заробітна плата установлена з 1 січня 2026 року - 8647 гривень (ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік»).

Згідно положень ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ч.ч.7, 8 ст.7 Сімейного кодексу України, при вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

Суд, вирішуючи питання стягнення з відповідача аліментів у заявленому позивачкою розмірі, а саме в розмірі 1/3 частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, враховує обов`язок обох батьків утримувати дитину до її повноліття, відсутність відомостей щодо непрацездатності відповідача, незадовільного його стану здоров`я, перебування на його утримання інших осіб, неможливості надавати матеріальну допомогу щодо утримання дитини, відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо заявленого позивачкою розміру, а також стан здоров`я дитини, який є незадовільним та вимагає значних витрат на утримання спільного сина сторін.

При цьому суд також зауважує, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

Суд вважає за необхідне роз`яснити сторонам, що в разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я платника або одержувача аліментів чи дитини та в інших випадках, передбачених СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду може бути зменшено або збільшено рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів (частина перша статті 192 СК України).

Сплата аліментів при визначеному новому способі проводиться з дня набрання рішення законної сили (п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм сімейного кодексу при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).

З огляду на викладене, позов в частині стягнення аліментів у заявленому розмірі підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Позов пред`явлено 23.01.2026.

При вирішенні питання судових витрат в частині на професійну правничу допомогу суд зважає на те, що при визначенні суми відшкодування необхідно виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

За такого, вирішуючи питання в даній справі щодо розподілу понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує, що справа належить до категорії незначної складності та її розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження, а правові позиції у цій категорії справ є усталеними.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку, що сума в заявленому розмірі 3000 грн відповідає принципу розумності, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та витраченому адвокатом часу на надання правової допомоги. Ураховуючи доведеність позивачкою належними доказами понесення витрат на правову допомогу у вказаному розмірі (а.с. 25-26), такі витрати в порядку ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1064,96 грн і частині звернення позивачки з позовом про стягнення аліментів у зв`язку з тим, що вона звільнена від сплати такого та 1064,96 грн судових витрат на користь позивачки за сплату нею судового збору при зверненні до суду з позовом про розірвання шлюбу.

Керуючись статтями 104, 105, 112 СК України, статтями 13, 81, 141, 223, 263-265, 279, 280, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов.

Розірвати шлюб, який уклали 22 грудня 2021 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) 22 грудня 2021 року, актовий запис про шлюб № 647.

Після розірвання шлюбу змінити прізвище позивачки ОСОБА_7 на дошлюбне – ОСОБА_5 .

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 26 січня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 судові витрати: 1064,96 грн судового збору та 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1064,96 грн судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручені у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя: К.М. Скоринчук